Починав відеоаналітиком у Рангніка, знайшов Вернера, за рік розвинув «Вітесс» – тепер рятуватиме «Дженоа» разом з Шевченком
Знайомтеся, Йоганнес Шпорс.
«Дженоа» після зміни власників оновлюється радикально. Після придбання компанією 777 Partners клуб отримав нового президента – колишнього лікаря Берлусконі Альберто Дзангрілло, нового головного тренера – Андрія Шевченка, а на фоні епідемії травм навіть нового керівника медичного департаменту.
Шукали й нового генерального менеджера, який передовсім відповідатиме за трансферну політику клубу – а про необхідність підсилення Шевченко говорить публічно ледь не на кожній прес-конференції. Спочатку на цю посаду прагнули призначити досвідченого Вальтера Сабатіні, але він відмовився, відповівши, що «в питаннях управління клубом немає чіткого бачення» і в таких умовах він працювати не готовий.
І тоді клуб запросив німця Йоганнеса Шпорса.
Починав у «Гоффенгаймі», став відданим учнем Рангніка, кожна нова посада – підвищення
Згідно з профілем на LinkedIn, Шпорс закінчив Гайдельберський університет, найстаріший ВНЗ Німеччини, за спеціальностями «спорт» і «політологія». Ще під час навчання його запросили працювати відеоаналітиком до «Гоффенгайму» – спочатку у другій команді, пізніше у першій. 2011 року його підвищили до голови відділу відеоаналітики, а з 2013-го до обов’язків додався ще скаутинг.
Саме у цьому клубі Шпорс познайомився із Ральфом Рангніком. З майбутнім тренером «МЮ», щоправда, дороги досить швидко розійшлися: Рангнік звільнився 2010-го, а Шпорс продовжив працювати. Вже за часів його як голови скаутингу до «Гоффе» приєдналися Марк Ут, Жеремі Толян, Павел Кадержабек та деякі інші – пізніше вони будуть частиною того складу, який візьме бронзу Бундесліги.
А за кілька років після того, як Рангнік прийшов у структуру «Ред Булл» і вже підняв його на кілька щаблів вище, Шпорс став одним із багатьох, кого той перехопив із «Гоффенгайма» – на посаду голови скаутського відділу. У одному з інтерв’ю Йоганнес зізнавався, що саме від Ральфа він вивчив головний принцип, яким керується й надалі: «Завжди ставте на перше місце філософію».
Хоча вже у січні 2018-го, Шпорс залишив структуру «РБ» заради посади голови рекрутингового відділу в «Гамбурзі». Гірше, ніж вийшло, все піти не могло: сезон іде шкереберть, тренера Гісдоля звільняють, клуб вперше в історії вилітає з Бундесліги. Шпорс, покликаний розробити стратегію повернення клубу, реорганізовує скаутський відділ, в інтерв’ю визнає обмеженість ресурсів та свою готовність до неї. Однак довго ця історія не тривала: у перший повноцінний сезон клубу не вдалося повернутися до вищого дивізіону, і через «кричущі розбіжності» у стратегічних поглядах клуб та спеціаліст припинили співпрацю вже у вересні 2019-го.
Працював із Фірміно, переконував Упамекано і Вернера, вміє підлаштовуватися під умови
Ще у «Гоффенгаймі» як відеоаналітик він працював із тоді молодими талантами Роберто Фірміно та Кевіном Фолландом. Однак більшої уваги заслуговують історії успіху на трансферному ринку – вже тут він довів, що вміє знаходити непоганих гравців, що приноситимуть користь клубу.
Тут можна назвати Павела Кадержабека (187 матчів, 12 голів, 26 асистів за час перебування в клубі), Стівена Цубера (115/10/9), Адама Салаі (113/25/13), Антоні Модеста (62/23/7), Фабіана Шера (32/1/1 лиш за 2 сезони). Однак головним досягненням можна вважати нинішнього нападника «Ньюкасла» Жоелінтона, якого придбали за 2,2 млн євро. За три сезони з перервою на оренду в віденський «Рапід» він забив лиш 11 голів, зате у підсумку був проданий у «Ньюкасл» за 44 млн євро.
У системі «Ред Булл» сам Шпорс виділяє двох гравців, переходами яких пишається – Тімо Вернера та Дайота Упамекано. Ключовим фактором, каже Шпорс, у таких трансферах є гарантований ігровий час гравцю – навіть попри його невдачі:
«Досі пам’ятаю, що коли Упамекано прийшов до «Лейпцига», у перших двох матчах його заміняли у перерві чи навіть до перерви. Він грав проти Обамеянга й отримав жовту, потім знову сфолив, і Газенгюттль був вимушений його замінити. Він не вбив Упамекано за помилку, він одразу ж продовжив йому довіряти – саме так і видно розвиток. Дуже важливо, щоб гравець отримував необхідний ігровий час».
Так само він і пояснює і феномен Холанда, ще одного вихованця цієї системи – він міг піти на лаву запасних в топ-клуб АПЛ одразу, але у «Зальцбурзі» йому додавало впевненості те, що навіть якщо він зіграє погано, він усе одно знатиме, що гратиме й надалі.
Можна довго згадувати те, як зараз грають ці Упамекано та Вернер за свої нові клуби, але факт: на них обох клуб заробив майже 55 мільйонів євро – у порівнянні з грошима, за які їх придбали, кожен здорожчав більше ніж удвічі. До того ж не варто забувати й Набі Кейта, проданого за 60 млн «Ліверпулю», і придбаного за безцінь і досі основного воротаря Петера Гулачі, і досі надважливого для клубу Кевіна Кампля.
У «Гамбурзі» та «Вітессі» не вийде такого неймдроппінгу – не той рівень клубів. Однак за часів перебування в обох клубах Шпорс не в одному інтерв’ю зазначав, що готовий працювати із обмеженими ресурсами.
У Нідерландах, де він у свої 38 був наймолодшим спортивним директором в країні, його першим завданням було віднайти тренера. Ним став вихованець системи «Ред Булл» Томас Леч. Однак, ключовим в історії успіху «Вітесса» стало вміння вдало користуватися орендами: найкращі бомбардири – Армандо Броя («Челсі») та Лої Опенда («Брюгге») забили 11 та 10 голів відповідно. Важливу роль також відіграли Якоб Расмуссен («Фіорентина») та Ідрісса Туре («Юве»).
Клуб вже в першому ж сезоні після зміни керівництва дістався фіналу Кубка, взяв 4-е місце у чемпіонаті, а цього сезону вперше з 1991 року вийшов до 1/16 фіналу єврокубка, пройшовши найважчу групу Ліги конференцій із «Ренном» та «Тоттенгемом».
Чого чекати у «Дженоа»
Не варто чекати придбань на довгий строк – в одному з інтерв’ю часів «Вітесса» Шпорс буквально сказав таке: «Кажу своїм гравцям, коли ми їх підписуємо у клуб, що через чотири роки я не хотів би їх тут бачити. Кажу, що хочу, щоб вони робили наступний крок, і я доведу їх до нього».
Також варто відзначити пріоритетність для Шпорса філософії у розвитку клубу. Він надає перевагу яскравому, атакувальному, потужному футболу, «радше Клопп, аніж Гвардіола». Тут можуть виникнути певні проблеми: у майже всіх попередніх клубах це було або загальноприйнятим правилом, або ж щонайменше баченням тренера.
«Дженоа» Шевченка зараз грає в максимально захисний футбол, тому тут можуть виникнути перші суперечки, яких саме гравців купляти та який футбол ставити. Заспокоює лише те, що стиль, який намагався розвинути українець у збірній, є набагато ближчим для німця, а сам Шевченко вже встиг показати вміння адаптуватися до різних обставин. Публічно знімає цю напругу й сам Шпорс: «Для мене дуже важливо співвіднести наше бачення гри зі складом. Ми поговоримо з тренером, щоб переконатися, що ми говоритимемо про той самий стиль гри, ті ж потреби».
Непокоїть і те, що часу на планування вкрай мало – успіх із «Вітессом» стався ще й завдяки тому, що Шпорс прийшов до клубу у розпал коронавірусної паузи у квітні 2020-го, отримавши додатковий час. У «Дженоа» цього не буде – трансферне вікно відкриється вже менш ніж за два тижні.
Німець часів «Вітесса» виділяв три основні напрямки роботи селекції: придбання якісних гравців за розумні ціни, розвиток молодих та, якщо перші два неможливі, – оренди. Однак розвиток молоді у «Дженоа» Шпорс поки що прямим текстом відкидає – не на часі.
Усі чутки, що з’явилися після появи новини про зустріч Шевченка та Шпорса – Весіно, Кастильєхо, Ларсен, оренда Юнеса – в цілому вкладаються у вищезгадану концепцію. Жодного з них не пов’язує ціна вища за приблизно 5 млн євро, усі матимуть стабільну ігрову практику в команді Шевченка. Інша справа, чи захочуть вони (чи інші) гравці йти у клуб, який має всі шанси вилетіти у Серію Б.
І чи не розійдуться там у Шпорса погляди із керівництвом, як це вже трапилося у «Гамбурзі».
Фото: IMAGO/Martin Hoffmann, Pro Shots/Sipa USA, Getty Images
