Tribuna/Футбол/Блоги/Типу аналітика/Маркус Тюрам – це більше, ніж просто «син Тюрама»: забив двічі «Реалу», підтримує BLM, знає декілька мов

Маркус Тюрам – це більше, ніж просто «син Тюрама»: забив двічі «Реалу», підтримує BLM, знає декілька мов

Сьогодні зіграє проти «Шахтаря».

3 ноября 2020, 18:52
16
Маркус Тюрам – це більше, ніж просто «син Тюрама»: забив двічі «Реалу», підтримує BLM, знає декілька мов

Сьогодні зіграє проти «Шахтаря».

Народився в Італії, бачив зірок «Барси» ледь не щодня, коли там грав батько

Маркус Тюрам народився у Пармі, коли батько Ліліан грав за місцевий однойменний клуб. Ім’я Маркус отримав на честь радикального ямайського активіста за права темношкірих Маркуса Гарві. Та друзі знають сина Тюрама-старшого як Тікуса – таке його прізвисько. Гравець пояснив, що це значить «маленький Маркус» і походження у нього наполовину з Гваделупи, звідки родом Ліліан.

Маркуса з дитинства тягнуло до футболу, як і його молодшого брата Кефрена (той зараз грає за «Ніццу»). Коли батько виступав за «Барселону», Тікус з братом відвідував тренування каталонців за можливості.

«Одного разу Мессі подарував мені пару бутс. Я бачив Лео та інших зірок «Барси» ледь не щодня, вони для мене були звичайними людьми з оточення батька. Я те все не сприймав так, як мій друг, який мав одержимість тією парою бутс від Мессі. Зрештою я товаришу все ж подарував їх», – ділився згадкою Маркус.

Ліліан не змушував синів повторювати його шлях. Сам Тікус вважає, що ключовим стало його особисте захоплення футболом.

«На моє рішення стати футболістом не мала впливу сімейна спадковість. Я багато працював і досягнув всього сам. Теоретично я міг мати будь-який інший фах – стати лікарем або журналістом.

Не пам’ятаю, з чого все почалося. У нас вдома постійно були футбольні м’ячі, як і сьогодні. Думаю, з першим своїм кроком я копнув м’яч», – сказав Тюрам-молодший.

Відчуває себе французом, починав в маленьких французьких клубах

Старший син хоч і народився в Італії, та завжди відчував себе французом.

«Я не знаю гімн Італії напам’ять, не маю нічого з італійської культури. Я народився там, але у мене французька сім’я. Тому я француз», – пояснив Тюрам.

Дитиною він грав у французьких «Нейі Олімпіку» та «Булонь-Бійанкурі», але в 15 років настав час вибрати клуб, з яким він мав вже рухатися до професіоналів на полярній від батька-захисника позиції – гравця лінії атаки. Маркус всю кар’єру грає або лівого вінгера, або центрального форварда. І успішний в обох ролях.

«Тато сказав мені бути якомога далі від розкоші», – так пояснив Тікус перехід в «Сошо» у 2012-му. У 17 він вже дебютував за першу команду, де не міг похизуватися результативністю всього 1 гол та 2 асисти в 43 матчах за два роки виступів у Лізі 2 та кубкових турнірах.

Далі був перехід до «Генгаму» в елітний дивізіон Франції. Вже протягом другого сезону він змусив на себе звернути увагу, бо покращив результативність – 13 голів та 1 асист у 38 матчах. На нього поклала око «Борусія» з Менхенгладбаху ще у 2015-му, коли Тюрам у складі збірної Франції U-19 дійшов до півфіналу Євро, а через рік став чемпіоном Європи.

Скаути німецького клубу їздили на матчі «Сошо» і «Генгаму», щоб наживо бачити, як грає і прогресує Маркус. А вже влітку 2019-го Тюрама запросили виступати в бундеслізі. Батько особисто схвалив цей трансфер, бо його вразила інфраструктура клубу, рівень чемпіонату Німеччини і фани «Борусії». Тому 9 мільйонів «Генгаму» (за іншими даними – 13 млн) – і Тюрам став гравцем гладбахського клубу.

Не любить, коли його називають «сином Тюрама»

«Найбільше критики я отримую від самого себе. І від батька. Він телефонує мені після кожного матчу. Це у нас з дитинства. Але я завжди знаю, що почую від нього, бо ще малим навчився оцінювати свою гру і бути чесним перед самим собою. Цьому мене навчив тато. Можливо, це одне з кращого, що я отримав від нього – завжди дивитися на себе і бути чесним з собою, не брехати», – розповів Тікус про вплив батька на його розвиток.

Він не хотів протягом кар’єри користуватися відомим ім’ям батька.

«Часто мене вважали сином Ліліана Тюрама, але я хотів себе показати сам. Мені зовсім не подобалося, що мене називають «сином Тюрама». Бувало, я проводив хороший матч, забивав, а після чув: «Він грає, бо син Ліліана Тюрама». То голкіпер мені дозволяє забивати, бо я син Тюрама? На щастя, ті люди пізніше змінили свою думку, коли побачили, що я маю свій рівень», – розказав Тікус.

Познайомився з «Боруссією» за допомогою FIFA, адаптації допомагає знання мов

В FIFA Маркус грав зі своїм братом.

«Коли я грав у FIFA, часто спочатку обирав Менхенгладбах, а потім Дортмунд. Мені подобалася гра Ройса як в житті, так і в симуляторі. А ще в нього була крута зачіска», – говорив Маркус про свого кумира дитинства.

Адаптувався у «Борусії» доволі швидко, адже в команді було кілька франкомовних гравців. До того ж Маркус вільно володіє ще двома мовами – італійською та англійською, бо навчався в англомовній школі в Італії. Інтерв’ю в Німеччині поки роздає англійською.

Як підтвердження хорошої адаптації – потужний дебютний сезон в Німеччині з 14 голами і 9 асистами в 39 матчах. Тюрам навіть номінувався на звання кращого новачка бундесліги, але разом з Ерлінгом Холандом програв Альфонсо Девісу. Зрозуміло, що після такого сезону почалися розмови про перехід до клубу вище рівнем за «Борусію». Були розмови про «Фіорентину», але Маркус лишився в Менхенгладбасі.

В Італії стюарди не пускали на стадіон – не впізнали. Забив двічі «Реалу»

Хоч в Італії ним і зацікавилися, та місцеві стюарди не знають ще Тюрама-молодшого в лице. Перед дебютним матчем в Лізі чемпіонів проти «Інтера» Маркуса не хотіли пускати на «Сан-Сіро». Мовляв, хто такий? Тікус зметикував швидко – загуглив своє ім’я і показав стюарду, в якого більше питань не виникло. В той же вечір Тюрам заробив пенальті, яке ледь не принесло перемогу «Борусії» над «Інтером», але німці втратили два очка наприкінці зустрічі.

Вже через тиждень Маркус змусив про себе говорити усі спортивні ЗМІ – дубль у ворота «Реалу». Він пішов відпочивати за 20 хвилин до завершення матчу, тому за втратою ще одної перемоги дивився вже з лави запасних – мадридці зрівняли в самому кінці зустрічі.

Полюбляє бути в центрі уваги. Вважає, що публічна особа повинна просувати в маси добрі справи

«Мені подобається бути в центрі уваги. Коли футболісти виходять на поле і хоча б один має пофарбоване волосся, то ви точно затримаєте на ньому свій погляд. Я також фарбував, але зараз більше цього не роблю», – ділиться Маркус.

Привернути до себе увагу він уміє не лише голами чи зачіскою, а й святкуванням забитих м’ячів. У травні після голу «Уніону» Тюрам став на одне коліно, підтримавши акцію Black Lives Matter. Згодом з’явилася інформація, що Німецький футбольний союз може оштрафувати Маркуса за цей жест, але організація стала на бік футболістів, які відкрито позначили свою позицію у боротьбі з расизмом.

«Футболіст – публічна особа. Він той, хто може говорити і просувати в маси добрі справи. Расизму не має бути. Я повністю згоден з антирасистською діяльністю свого тата.

Не думаю, що я компетентний в цьому питанні. Якщо я щось скажу публічно з приводу расизму, люди скажуть: «Про що він говорить?» Ліліан Тюрам – той, хто дещо зробив у боротьбі з расизмом, до нього є довіра. Тому він може публічно про щось заявляти.

Я ніколи не стикався з расизмом у свою сторону в футболі. Якби це трапилося, думаю, я б не пішов з поля. Просто проігнорував би провокацію. Таким вчинком я показав би, наскільки великою буває людська дурість», – поділився Маркус.

Ліліан Тюрам в одному зі своїх численних інтерв’ю на тему расизму згадував, як одного разу Маркус стикнувся з расизмом поза футболом.

«Одного разу Маркус прийшов зі школи і сказав мені: «Тато, є Х’юго, який сказав, що математика дається мені складніше, бо я чорний». Той факт, що син прийшов додому і розповів мені це, свідчить, що він не був травмованим сказаним. Після цього я звертався до вчителів, щоб ті якось вплинули на ситуацію, але вони лише намагалися уникнути її», – згадував Ліліан, який з 2010-го активно бореться з расизмом як посол UNICEF.

Яскраво святкує перемоги з кутовим прапорцем

Перемоги Маркус святкує теж яскраво – зриває з газону прапорець біля кутового, надягає на нього свою футболку і бігає полем, танцюючи. Таку традицію він започаткував вже в «Борусії».

Минулого сезону агроном стадіону «Аугсбурга» ледь не завадив намірам Тюрама, прибравши кутовий прапорець одразу після фінального свистка. Але партнери по команді швидко принесли стяг з іншого кутка поля і дали можливість Маркусу помахати гладбахською футболкою перед фанами «Борусії». Запросили до цього дійства і самого агронома.

Після локдауну святкування продовжилися, але вже з маскою на прапорці і без фанів на трибунах.

Фото: Numero Diez, сайт «Борусії» М, Adrien Dryll, Photos of Football, Dieter Wiechman, imago sportfotodienst, imago-images.de, archynewsy

Другие посты блога

Все посты