Новий клуб Вернидуба: мутне керівництво, бюджет на рівні «Зорі» та стадіон, за який соромно
Команду очолив Юрій Вернидуб.
Юрій Вернидуб став першим українським тренером на чолі солігорського «Шахтаря».
Вернидуб працював у «Зорі» незмінно з 2011 року, але покинув команду перед початком цього сезону. Він говорив у інтерв’ю про готовність повернутися до роботи найближчим часом, але з певним жалем висловлювався, що зможе тренувати лише клуб, де йому не доведеться готувати команду до матчів через перекладачів. Було зрозуміло, що 53-річний український тренер очолить колектив з країн колишнього СРСР.
Вiн недовго лишався без роботи, як і солігорський «Шахтар» без тренера – росіянин Сергій Ташуєв покинув посаду 4 листопада разом зі своїм штабом. Контракт 60-літнього коуча був чинним до кінця поточного сезону (у Білорусі він проходить за системою весна-осінь – прим. Tribuna.com), та керівництво вирішило припинити співпрацю за три тури до завершення чемпіонату. Подейкують, що Ташуєв має найближчим часом очолити клуб з ФНЛ, хоча сам мав бажання лишится у Солігорську.
Що таке «Шахтар» Солігорськ?
«Шахтар» лише одного разу у своїй історії ставав чемпіоном Білорусі – у 2005 році гірники оформили золото з відривом у 13 очок. Після того команда стабільно закінчувала сезон серед лідерів, ставши топ-клубом за мірками Білорусі.
Найближче до оформлення другого чемпіонства «Шахтар», здавалося, був у 2017-му. Тоді команда лідирувала після першого кола, але через певні розбіжності з керівництвом головний тренер Олег Кубарєв покинув клуб. Його замінив поляк Марек Зуб, який примудрився втратити не лише лідерство, а й подарував солігорцям всього бронзу. Польский тренер був зручним для керівництва, бо був усім задоволеним і загалом ручним, але команда продовжила жахливу серію на початку 2018-го, тому відставку довго не чекали.
Команду очолив Ташуєв. З ним «Шахтар» зумів піднятися з дна таблиці та виграти срібні медалі. Перед нинішнім сезоном гірників бачили фаворитом чемпіонської гонки. Солігорці взяли Кубок Білорусі втретє в історії та стабільно грали протягом чемпіонату, хоч і були майже увесь час на третій позиції у таблиці. Та ключові матчі в кінці сезону усе зіпсували, зараз лишилися лише математичні шанси на титул, але вони занадто мізерні.
Яка ситуація у клубі?
Щоб легше зрозуміти, що то за клуб, згадайте «Карпати». І на львів’ян він схожий не результатами, а деякими речами, що відбуваються у справах поза полем.
Покровитель «Шахтаря» – генеральний директор «Білоруськалія» Іван Головатий. Він не зовсім публічний, рідко говорить для преси, а про клуб від нього взагалі нічого давно не чули. Коли він звільнив Кубарєва у 2017-му, то емоційно обгрунтував своє рішення у листі. З того часу свої рішення по роботі в клубі він не коментує.
Останні три роки клуб трясе не тільки на тренерській лавці, а й у керівництві. За той час у «Шахтарі» змінилося три спортивні директори. У сезоні-2017 та половині 2018-го в клубі працював Дмитро Хохлов, який запам’ятався жагою до підписання легіонерів у нераціональних кількостях. Більша частина привезених ним футболістів не заграла і поїхала виступати за клуби ще нижчі рівнем за «Шахтар». Деякі навіть просто втекли.
У 2018-му до кінця сезону посаду спортдиректора закрив агент Ташуєва і кількох гравців команди Михайло Лєбєдєв. У цьому сезоні тривалий час приховували, хто займається трансферами команди. Згодом стало відомо, що це Олександр Рехвіашвілі – зараз він заступник директора по спортивній роботі.
Усі ці спеціалісти прийшли до клубу з Латвії. Тому і селекційний вектор більшою мірою був направлений саме на клуби з Прибалтики.
Що зі складом?
Перед сезоном 2019 року ростер «Шахтаря» вважався найсильнішим у лізі. Було зібрано багато досвідчених футболістів, Ташуєв мав по два гравці на одну позицію. Але тренер ближче до кінця сезону почав жалітися – втома футболістів і насичений графік.
Ташуєв вважав, що клуб хоч і підписав багатьох виконавців, але не тієї якості, щоб їх використовувати в ротації. Навіть титуловані гравці цей сезон проводили в дублі або просиджували на лавці першої команди. До того ж команда проводила трансфери по ходу сезону, підписуючи легіонерів.
Тепер у «Шахтаря» виникла інша проблема – одразу кілька лідерів покинуть клуб взимку. Вже точно відомо, що до РПЛ переїде вінгер Ковальов, є чутки про переходи атакувальних хавів Громико та Бакая. Керівництво не проявило особливої неполегливості, щоб лишити їх у команді.
Зараз у складі гірників є один українець – добре відомий Вернидубу Василь Прийма. Через травми 28-річний футболіст провів 10 матчів за першу команду, лише три повні. Був і Микита Татарков, але він покинув клуб майже одночасно з Ташуєвим і повернувся в Україну, ставши гравцем «Львову».
Описувати нинішній склад немає сенсу, бо зрозуміло, що Вернидуба запросили для будівництва нової команди, а ще навіть не завершився цей сезон.
Є за що будувати нову команду?
Цілком. Клуб фінансує «Білоруськалій» – один з найбільших світових виробників і експортерів мінеральних калійних добрив. В останні 7-8 років бюджет «Шахтаря» стабільно коливається на рівні 4-6 мільйонів доларів. Для порівняння – казна «Зорі» приблизно на такому ж рівні.
«Білоруськалій» ще утримує хокейні клуби «Шахтар» із Солігорська і «Динамо» Мінськ. Та на фінансування футбольного «Шахтаря» надто багато не треба коштів. Білорусь продає Китаю калійні добрива по 290 доларів за тонну. Щоб утримувати клуб треба продати всього 21 тисячу тонн калію – у межах того, що Білорусь продала минулого року, то всього 0,3%.
Питання в іншому – як буде вибудована вертикаль між Вернидубом і кервництвом. Приміром, Ташуєв казав, що про деякі трансфери він дізнавався через СМС. Подібні підписання постійно кидали промінь підозри, що керівники «Шахтаря» просто відмивають гроші, підписуючи ноунеймів. Вернидубу теж привозили в «Зорю» сумнівних легіонерів, але не такими великими пачками, як гірникам.
Клуб майже у 100% випадків підписує вільних агентів. Придбати нового гравця за кошти в Солігорську не вважають доречним, оскільки зараз будується нова база. Кажуть, що вона буде пристойного рівня, але коли – питання. Тому очікувати на фінансові вливання в трансферну кампанію Вернидубу не варто.
Що фанати?
Ультрас уже встигли висловити невдоволення рішенням керівництва солігорців не продовжувати співпрацю з Ташуєвим.
«За останній час ви (Ташуєв – прим. Tribuna.com) – той, з ким нам майже пощастило здобути чемпіонство. Рано чи пізно вищому керівництву клубу доведеться відповідати за їхні дії на адресу вас і футболістів.
Ми, фанати «Шахтаря», категорично не згодні з рішенням тих, хто сидить у кабінетах. Вина за те, що ми не здобули чемпіонство, на ваших руках. Якщо кращі гравці «Шахтаря» сидять без контрактів на наступний сезон або йдуть в інші клуби, нерозумно звинувачувати тренера – винні ви!» – категорично виступили ультрас з офіційною заявою.
На виїзди гірників ультрас їздять у кількості 30-50 осіб, що дуже непогано для білоруського футболу. Як часто буває у клубів з однаковими назвами, фани солігорського «Шахтаря» дружать з уболівальниками донецького клубу, тому іноді допомагають один одному підтримкою на виїздах.
Але пересічний прихильник «Шахтаря» не надто активно ходить на домашні матчі. Якщо у боротьбі за чемпіонство гірники постійно в топ-3, то по середній відвідуваності матчів вдома не потрапляють навіть до топ-5 ліги, а до третього місця не вистачає цілих 2 тисяч фанатів. У середньому домашні зустрічі гірників відвідують понад 2 тисячі фанів при здатності домашньої арени вмістити 4 200 охочих.
Що зі стадіоном?
У солігорських уболівальників є дивна традиція масово покидати стадіон за 5-10 хвилин до завершення гри, незалежно від рахунку на табло. Там така арена, що треба бути задоволеним, що туди взагалі приходять люди. Швидше може виникнути бажання справити нужду прямо на стіни, як то було під час гарячого матчу з брестським «Динамо» через погану логістику арени.
За арену «Строитель» має бути соромно керівництву «Шахтаря». Як для клубу, який претендує на чемпіонство і володіє таким бюджетом, неприпустимо мати такий маленький стадіон рівня бідного клубу з першої ліги України. «Строитель» не входить навіть до топ-10 найбільших футбольних арен Білорусі.
Зараз на арені є всього одна велика трибуна. Про побудову другої вже говорять роками, але швидше збудують у Солігорську новий стадіон, про який теж поки лише базікають.
Та є і позитив – у лютому почали проводити реконструкцію стадіона «Шахтар». Він буде мати сучасніший вигляд, та місткість становитиме всього 2 тисячі.
***
Вернидуб очолив топ-клуб Білорусі. Та вже зараз прихильники місцевого футболу прогнозують дві крайності – або українець покине клуб на початку сезону 2020 року, або одразу стане чемпіоном.
Фото: «Шахтар» Солігорськ, «Беларусь сегодня», Soligorsk News, «Прессбол», «Политринг», flysol.by
