Ворскла забила Колосу свій ідеальний гол

Забитий м'яч — ілюстрація сильних сторін "Ворскли".

Гол "Ворскли" "Колосу" був настільки показовим для розуміння, як грають полтавці та яка роль у них певних гравців, що я вирішив його детально розібрати.

Почалося все з виносу від воріт "Колоса". Футбол, звісно, не чоловічий теніс чи волейбол, де твоя подача вкрай вагома. Але втрата м'яча після удару від воріт — велика небезпека для суперників "Ворскли", бо скидається, що полтавці спеціально чатують на такі моменти.

На зняткові 1 чітко видно, що "Ворскла" має кількісну перевагу і там, куди спрямовано м'яч, і в ширшому колі, в зоні підбору. П'ятеро футболістів "Колоса" інертні в цьому моменті. А полтавці — ні.

Тому, хоч Тамм і не відібрав м'яч, але завадив прийому гравця в білому. І попри те, що м'яч відлетів до білих — їхні подальші передачі були в суперників. Їх просто виявилося більше.

Що далі? Далі Челядін спокійно намагався відпасувати вперед на Тілля, але його передачу перехопили.

"Подбори там!" — кричить у цей час Максимов. Це підтверджує, що така агресія в центрі поля від "Ворскли" — частина плану.

Врешті пас футболіста в білому перехоплює Скляр.

Це — його робота, на якій би позиції він не виходив. У цьому поєдинку він і бив, і обігрував, і фінтив, показуючи навіть "марсельську рулетку" — але ось це ТТД було головним у матчі, адже призвело до голу.

Далі одним торканням Скляр пасує на Степанюка. Попри те, що номінально "Ворскла" грає з трьома атакувальними футболістами — фактично всі нападники відпрацьовують позаду. Тут м'яч їх, звісно, перелетів, але вони теж на підбиранні й теж готові боротися. М'яча від Скляра отримав Степанюк.

Одразу Степанюк рушив уперед — і синхронно з ним вилетіли Рангел і Тілль. Люксембуржець — розумний і навчений гравець — змінив траєкторію руху та пішов праворуч. А Степанюк просунувся вперед.

І коли увага оборонців була зосереджена на Степанюку з м'ячем й вони повернулися до нього, Руслан віддав передачу Тіллю, який знайшов собі (створив, точніше) вільну зону. Лінія оборони не встигла за цими переміщеннями.

Ось таким чином кілька планованих і натренованих компонентів дозволили "Ворсклі" забити.

Ще раз їх перерахуємо:

— агресивна гра на чужих виносах (Тамм, Челядін);

— зарядженість на підбори в центрі поля (Челядін, Скляр);

— спроба швидко почати атаку там же, не розігруючи (Скляр, Степанюк, Тілль);

— швидке "вилітання" в атаку (Степанюк, Тілль, Рангел), що не дає змоги захисникам спокійно відійти;

— ну і персональні якості гравців: боротьба Скляра, паси Челядіна, пересування Тілля, швидкість Степанюка.

Я вважаю цей гол показовим для розуміння того, як грає "Ворскла" та які сильні сторони у її гравців.