Як порушуються стандарти у спортивних медіа: пояснення та рекомендації

На прикладі "новини" про перехід Кулача в Індію.

Сьогодні з'явилася новина про те, що "Кулач може перейти до клубу з Індії".

Ця новина з'явилася о 10:57 на сайті "Динамоманія". І стала найбільш коментованою за ранок понеділка.

У тексті нібито є посилання на джерело — ресурс Sport Ball x Football Freak. Але немає гіперпосилання, що мене насторожило. Гіперпосилання на першоджерело — і стандарт журналістики, і правило хорошого тону.

Як насторожила мене і назва "ресурсу". Я б свій сайт "Футбол-Фріком" не назвав би.

Я загуглив, виявилося, що це взагалі не ресурс. Сайту такого не існує. Це твіттер-акаунт. У ньому новини про індійський спорт. Він зареєстрований у червні цього року, менше місяця тому.

Є там посилання на "сайт". На ньому три публікації, остання — за 25 червня. Власне, це не сайт, а блог на платформі Blogger. Ті, хто балувався блогами в 2000-х, мають такий пам'ятати. Він малофункціональний і нічого не коштує, безплатний.

Поїхали далі. Ось сам допис:

KeralaBlasters has approached Former Ukraine National Team and Shakhtar Donetsk 28 year old Forward Vladyslav Kulach. He was the highest Goal-scorer in last season's Premier Liga (🇺🇦 1st division) with 16 goals.

По-перше, є помилки. По-друге, це теж не першоджерело, є повідомлення зі схожим текстом більш раннього часу, зокрема, в твіттері Football India, і теж із подальшим неактивним посиланням на інший невідомий мені ресурс.

Я написав автору запитання про те, яким було першоджерело цієї новини, й опублікую відповідь, якщо вона надійде. Це, власне, і мав зробити український сайт, який передрукував інформацію — знайти та перевірити першоджерело, а не посилатися на сумнівний твіттер-аккаунт. Це — дотримання стандарту достовірності.

По-третє, approached — "наблизив", "підійшов", "зацікавив". Тобто дослівно варто було перекласти "клуб зацікавився Кулачем".

А от як подали новину анонімні телеграм-канали з посиланням на "Динамоманію":

Погодьтеся: "зацікавив" та "може перейти" — дуже далекі поняття.

Взагалі подання припущень під виглядом фактів — це теж порушення журналістських стандартів. А "може перейти" — це саме припущення, а не факт, бо ж ніхто з нас не може передбачати майбутнє. Стандарт чіткого відокремлення автором припущень і коментарів від фактів потрібен саме для того, щоб читачі не плуталися, де факт, а де роздуми чи чиїсь слова.

Цей допис розлетівся за посередництвом "Динамоманії" українським інтернетом, з'явившись на провідних українських ресурсах, телеграм-каналах і навіть на солідному "Укрінформі".

У PR'і таку схему з репостами репостів використовують або для поширення інформації, де небажано "світити" джерело, або для поширення фейків в авторитетних ЗМІ, але так, щоб не було ясно, що першоджерело — сумнівне.

У футболі це може бути вигідно, наприклад, агентам, які ширять інфу про те, що футболіст зацікавив ледь не "Барселону", щоб із ним швидше підписали контракт або поліпшили умови.

Утім, у мене немає жодних доказів, що це саме так. І справді є сумніви, що для такої махінації потрібно звертатися аж до індійського сайту.

Але і журналісти мали навести докази, що це правда, пошукавши підтвердження цієї інфи. Для цього є проста вимога, журналістський стандарт, що називається "баланс думок". Згідно з ним, у тексті має бути надана можливість висловитися усім згаданим сторонам. Не обов'язково вони нею скористаються, але надати можливість журналіст зобов'язаний.

У нашому випадку стороною історії, єдиною, так би мовити, дійовою особою, є той індійський клуб. Слід було звернутися до клубу, який нібито зробив пропозицію Кулачу, та попросити спростування чи підтвердження, про що зазначити у новині. Але в текстах наших ЗМІ цієї інформації немає, хоча це теж недовга справа.

Я написав на електронну адресу ФК "Керала" та оприлюдню їхню відповідь, якщо вона надійде.

У цій ситуації можна сказати одне. Це або "заказло", або ж недотримання повноцінних стандартів нашими спортивними ЗМІ. Навіть якщо повідомлення виявиться правдивим, то все одно подане воно нашими медіа таким чином, що установити це в читача самостійно немає жодної змоги.

Медіа мали зробити ту перевірку джерела, яку зробив я, згідно зі стандартом достовірності. Це зайняло 10-15 хвилин. Мали таки знайти першоджерело, перевірити його та послатися на нього, а не на сумнівний твіттер-акаунт. Це згідно зі стандартом точності.

Мали попросити підтвердження чи спростування у клубу та зазначити для читача, що це зробили та оприлюднять відповідь. Цю відповідь, якщо вона надійде, можна буде оформити окремою новиною, що теж плюс для стрічки новин, а можна вбудувати в старий текст із зазначенням "оновлено" чи "upd". Це все — відповідно до стандарту балансу думок, тобто представлення всіх компетентних точок зору. І знову ж таки: написати листа на адресу на сайті клубу — це, ну, пара хвилин.

Праця журналіста — така ж, як і лікаря, водія, перукаря. У ній є свої правила та етика. Хотілося, щоб про них не забували. Навіть у спортивних медіа, де завжди купа роботи й поспіху.