Tribuna/Футбол/Блоги/«Евротрибуна» /«На борщ навіть дивитися не можу». Що говорили легіонери з Македонії про Україну та наш футбол

«На борщ навіть дивитися не можу». Що говорили легіонери з Македонії про Україну та наш футбол

Найбільш цікаві цитати македонців, які пограли в УПЛ.

Автор — Serhiy
5 июля 2021, 00:00
5
«На борщ навіть дивитися не можу». Що говорили легіонери з Македонії про Україну та наш футбол

Футбольна історія України містить 20 сторінок, присвячених футболістам з македонськими паспортами. Чому так офіційно? Бо крім, власне македонців, у Прем’єр-лізі грали етнічні албанці, болгарин, серб, хорват бошняк… У кожного з них склалося різне ставлення до українського футболу та життя в Україні в цілому. Звісно, навіть після виїзду з України чи завершення кар’єри спортсмени нечасто критикують свої колишні команди, тренерів чи вболівальників. Проте, у «пост-українських» інтерв’ю македонських легіонерів можна відшукати цікаві моменти.

 Мартін Богатінов

Воротар, який у 2010 році став найкращим футболістом чемпіонату Македонії, наступного сезону відхилив пропозиції з Росії та Азербайджану і переїхав на три роки до Львова. Місто він неодноразово хвалив як під час галицького періоду кар’єри («Досі поганих людей у Львові не зустрічав», квітень 2013-го, «Спорт-Експрес в Україні») так і після від’їзду («Львів – казкове місто і прекрасна частина мого життя. Завжди буду його пам’ятати», листопад 2020-го, журнал «Футбол»).

На жаль, останні півроку для Богатінова, як і для багатьох інших гравців «Карпат» були проблемними. Питання виплати зарплати навіть довелося потім вирішувати у судах. Нині 35-річний голкіпер грає на Кіпрі за «Етнікос», нещодавно зізнавався «Трибуні» про те, що досі практикується в українській мові і вкотре незлим тихим словом згадав досвід співпраці з колишнім генеральним директором львівського клубу Ігорем Дедишиним.

Бобан Грнчаров 

У 2003 році донецький «Металург» виграв конкуренцію у «Феєноорда» і запросив центрального захисника сербського ОФК. Вийшло не дуже – травми, три операції та лише 24 матчі за три чемпіонати. Після ще одного сезону у склад алчевської «Сталі» Бобан Грнчаров вирушив мандрувати: Бельгія, Ізраїль, Кіпр, знову Бельгія, Болгарія. У січні 2014-го захисник повернувся до України, уклавши угоду з «Таврією» і радів колективу, де вже грали балканці Кахріман та Любичіч.

 Але через окупацію Криму кар’єра македонця тривала на півострові до травня. «Це безпрецедентно. Сімферополь – у 30 кілометрах від Севастополя, до дислокується російський флот. Клуб сказав нам виїздити з Криму, оскільки йде російська армія. На автобусі ми виїздили, як біженці і всю ніч їхали в Донецьк», – розповідав про «березневий референдум» Грнчаров македонській інформагенції MKD. Там, за словами футболіста, було «не так критично». Потім сімферопольська команда навіть догравала чемпіонат на рідному стадіоні, але новий етап кар’єри в УПЛ для Грнчарова обмежився 8 матчами.

Ігор Гюзелов

Македонська зв’язка центральних захисників Грнчаров – Гюзелов у донецькому «Металурзі» формально проіснувала 2,5 роки – з літа 2003-го до кінця 2006-го, але разом на полі вони провели дуже мало часу – двічі вийшли в основі, один раз зіграли 17 хвилин наприкінці матчу, а ще раз Гюзелов поступився місцем на полі молодшому земляку на 85-й хвилині. Тож не дивно, що в інтерв’ю вони згадують значно частіше не один одного, а Деметрадзе, Мелікяна чи Туре.

А ще Гюзелов, який, за його словами, відхилив у 2001 році пропозицію німецького «Кельна» заради переходу з «Хайдука» в «Шахтар», досі захоплюється Рінатом Ахметовим («іншу настільки самовіддано закохану в футбол людину я не зустрічав») і Невіо Скалою («справжній професіонал, який за 6 місяців побудував команду і щира людина, яка запрошувала гравців рибалити разом з ним»). Втім, за головну донецьку команду захисник не заграв – вийшов на поле тільки двічі, хоча і має в послужному списку чемпіонство і Кубок сезону 2001/02. За іронією долі саме у 2006 році (коли Донецьк почав покращуватися) Гюзелов залишив Україну. Потім у статусі тренера-початківця македонець кілька разів приїздив «шахтарської столиці», тож вірити його словам можна.

Філіп Деспотовскі  

За 2,5 роки у Полтаві на шляху між Скоп’є та Баку півзахисник не лише добре познайомився з української кухнею, але і відзначився на футбольних полях. У складі «Ворскли» Деспотовскі здобув Кубок України («коли побачив гравців «Шахтаря», які приїхали на стадіон розслабленими, і глянув на наших сконцентрованих хлопців – відразу сказав собі, що все буде по-нашому»), зіграв у єврокубках проти «Бенфіки», в тому числі у переможній домашній грі, яка завершилася з рахунком 2:1 («у Лісабоні відчув, що суперник нас боїться… плюс рефері допоміг зробити португальцям результат, придумавши пенальті») і майже 10 років тому передбачив успішну кар’єру Романа Безуса («на мій погляд , Роман – найбільш перспективний футболіст в Україні, треба тільки далі працювати аби прогресувати»).

Маріо Джуровскі 

На початку 2011 року хавбек сербської «Войводіни» уклав трирічну угоду з донецьким «Металургом», але за два кола провів н полі 98 хвилин і поїхав до Тайланду. Там запам’ятався не лише зливою голів (75 у 6 сезонах), але і екзотичними діями на полі. То труси на голову надягне, святкуючи гол, то штрафний удар з 20 метрів вирішить розіграти, віддавши пас головою, гепнувшись перед тим на газон.

Високі оцінки українському чемпіонаті були дані на початку 2014-го, коли УПЛ котувалася на рівні 7–8 місця в рейтингу УЄФА, а Джуровскі відзначав, що в лізі є принаймні 5 якісних команд, власники яких вкладають чималі гроші у їхній розвиток.  

Бесарт Ібраїмі

Форвард, який приїхав до України з академії «Шальке», встиг пограти тут за три команди – «Севастополь», «Таврію» та запорізький «Металург». За пів сезону в УПЛ заробив 3+3 за системою голю плюс пас, але вилетів з командою до Першої ліги, де забив ще 8 голів у 21 матчі. Севастопольці тоді поступилися «Говерлі» та «Металургу», випередивши «Арсенал», «Буковину», «Кримтеплицю» та «Сталь». Ось вам приблизний список потенційних чемпіонів Македонії.

 Зрештою нападник все ж повернувся до УПЛ, але грав там уже за «Металург», де голами, до речі, не відзначився і залишив України, переїхавши до Кіпру.

Ігор Мітрескі 

Перехід захисника збірної Македонії і московського «Спартака» у самому розквіті сил (26 років) до «Металурга» – справжня подія для літнього українського трансферного вікна 2005 року. Це стало можливим через конфлікт македонця з новим тренером «м’ясних» Старковим і жорсткі правила видачі дозволів на роботу в Англійській Прем’єр-лізі, де «Портсмут» не зумів вибити робочу візу для футболіста.

«Металлург» Мітрескі розглядав як місце для підтримки форми («пішов туди, тому що інших варіантів не було; не хотів там затримуватися надовго») і вже за пів року перейшов до ізраїльського «Бейтара», зігравши 12 матчів у чемпіонаті України. 

Горан Попов 

Минулого літа агент Горан Попов зустрічався зі щойно призначеним тренером «Динамо» Мірчою Луческу. Вочевидь, македонець добре пам’ятає щедрість братів Суркісів, тож не проти прилаштувати в Києві когось зі своїх підопічних на вигідних умовах.

У своїх спогадах про часи виступів у біло-синій футболці колишній захисник неодноразово з ностальгією згадує фінансові умови і називає Ігоря Суркіса «татом». Зізнається, що у Києві у нього був найбільш вигідний контракт і преміальні за всю кар’єру, хизується, що Суркіс-молодший ще до підписання угоди видав бонус, утричі вищий за очікуваний і згадує, скільки одноклубники витрачали на дозвілля. «Я просто не знав у Києві ресторанів, де можна було за один раз витратити 500 чи 1000 доларів. Потім вже, коли ближче познайомився з Алієвим, Мілевським, дізнався, що хтось може витратити на місяць 30–50 тисяч доларів», – розповідав він минулого року «СпортАрені».

 Душан Савич

Як і Богатінов, форвард «Волині» через суди добивався, аби клуб виплатив йому заробітну плату. А ще – жалівся на те, що доводиться майже добу їхати автобусом чи потягом на матчі УПЛ. Втім, такі проблеми не заважали футболісту заявляти про те, що він хотів би залишитися в Україні. Звертав увагу на те, що повністю адаптувався і після Луцька на пів року затримався в «Говерлі».

Усього на рахунку Савича 36 матчів і 7 голів у Прем’єр-лізі. Він – найбільш результативний македонець в історії елітного українського дивізіону. Мабуть, Кварцяний все ж таки «підтягнув».

Дарко Тасевскі

На початку 2006 року В’ячеслав Грозний привіз до Запоріжжя «македонського Недведа». Той забив у першій же офіційній грі «Кривбасу», а у шести наступних матчах тричі вдало асистував партнерам по команді. У квітні – вихід до фіналу Кубку України. Влітку – дубль «Зімбру» в кваліфікаційному раунді Кубку УЄФА, у вересні – якісні матчі проти «Панатінаїкоса» у тому самому турнірі…

Коли Дарко Тасевскі зацікавив «Левскі», у Запоріжжі виставили досить скромний цінник – 300 тисяч євро, але після того, як усна домовленість відбулася – підняли ставки до 500 тисяч. Болгарська сторона і сам футболіст обурилися, а власники «Металурга» не придумали нічого кращого, ніж шантажувати гравця засланням до другої команди, паралельно вимагаючи укласти нову угоду з македонцем на довший термін. Добре хоч не погрожували силою, як встигли написати деякі балканські ЗМІ (півзахисник це спростував). Натомість пропонували піти компроміс, якщо Тасевскі відмовиться від зарплати.

На початку 2007-го Тасевскі вирішив втратити пів року, уклав попередній контракт з болгарами і грав у Другій лізі до літа після чого безкоштовно перейшов до складу Левскі. Там було 5 успішних сезонів і переїзд до Ізраїлю. Новим Недведом футболіст так і не став.  

Ванче Шиков

 Ще один член клубу шанувальників луцького тренера. Шиков виявився надзвичайно лояльним до «Волині» та Луцька. Хвалив місто за його атмосферу, Кварцяного за вміння зарядити футболістів потрібним настроєм, клуб – за «можливість грати у такому сильному чемпіонаті». А ще – спокійно (принаймні на загал) ставився до 4-місячних затримок зарплати.

У відповідь – отримав капітанську пов’язку в останньому зі своїх трьох сезонів на Волині і безпроблемний перехід до складу «Аустрії» після завершення контракту. А міг же Кварцяний вчинити так само, як і боси «Металурга» щодо Тасевскі.  

Адис Яхович 

Один з найбільш успішних трансферів у історії «Ворскли». В останній день літнього трансферного вікна 2013 року швейцарському «Цюріху» за форварда збірної Македонії заплатити 200 тисяч євро. І 26-річний футболіст відразу ж почав відпрацьовувати ці гроші. Місяць пішов на адаптацію (і вивчення слів на літери «Б» та «П»), а потім у першому ж матчі Адис Яхович забив у ворота «Динамо». У другому колі етнічний бошняк знову забив динамівцям і точним ударом приніс перемогу над «Шахтарем» (1:0). Усього за 18 матчів чемпіонату форвард забив 6 голів та віддав 3 результативні передачі.  

Контракт з футболістом був складений за схемою 1+2, і у Полтаві пропонували Яховичу залишитися. Самому футболісту також подобалося бути «національним героєм Полтави» (за його ж власним висловлюванням), проте вирішальним фактором стала війна. «Я зі сльозами на очах залишаю Полтаву… Цей короткий футбольний роман я запам’ятаю на все життя», – цитувала футболіста пресслужба «Ворскли». Згодом транзитом через «Рієку» нападник грав у Росії, де пояснював: «Я відмовився підписувати контракт, бо я легіонер, а якщо буде велика війна – куди я поїду? У мене дружина і дитина, за яких я боявся. Якось в аеропорту Луганська нас зустріли військові… Мені подобалося там грати, але я сказав: Вибачте, але така ситуація – ви воюєте з Росією».

Стефан Євтоскі

Опорний півзахисник молодіжної збірної Македонії розкритикував власників столичного «Арсенала» ще до формального завершення контракту, але після того, як звернувся до ФІФА з приводу захисту своїх прав. Він наполягав, що директор клубу Олександр Москаленко буцімто заявив, що зарплата травмованим футболістам не передбачена (Євтоскі три місяці заліковував травму).

У сезоні 2018/19 новачок київського клубу, який перейшов із хорватського «Вараждіна», взяв участь в 11 матчах, потренувався під керівництвом чотирьох тренерів (Раванеллі, Гуменюк, Грозний, Леонов) і негативно висловлювався навіть про одноклубників: «Атмосфера в команді була катастрофічною. Про що можна говорити, якщо футболісти бачити один одного не хотіли».

***

Також в УПЛ встигли пограти Бесір Демірі (33 матчі за «Маріуполь» у 2018-2019 рр.); Владе Лазаревскі (5 матчів за «Металіст» і «Карпати» у 2008 та 2009 рр.); Александр Лазевскі (4 матчі за «Говерлу» у 2013 році);  Данчо Масєв (8 матчів за запорізький «Металург» у 2006-2007 рр.); Християн Кировскі (2 матчі за запорізький «Металург» у 2005 році); Демір Імері (8 матчів за «Олімпік» у 2019 році) та Агрон Руфаті, який з вересня 2020 року провів у футболці «Зорі» 10 матчів.

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты