Антоніо Рюдігер та його боротьба

Від хлопчика з району для біженців до одного з найкращих захисників АПЛ!

Дитинство

Сім'я Рюдігера була змушена тікати від війни у Сьєрра-Леоне. Батько, Матіас Рюдігер, німець, але його коріння африканське. Мати ж біженка із Сьєрра-Леоне. Антоніо народився у Берліні і був наймолодшим у родині. Дитинство майбутнього футболіста проходило на вулицях району для біженців. Попри бідність сім'я Рюдігерів тоді почувалася щасливою, бо їм вдалося оселитися подалі від куль, снарядів, пострілів.

"Колись літня жінка йшла з пакетами вулицею. Як завжди я вирішив допомогти донести їх. "Дозвольте допомогти вам" - промовив я. Однак в її очах я побачив страх бути пограбованою. Вона дійсно думала що я хочу зробити це. Тож у той момент я усвідомив: народжений у німеччині - я ніколи не буду німцем для них." - Антоніо Рюдігер.

Дитинство формувало Тоні не лише як особистість, воно заклало і його футбольний стиль: захисника, котрий завжди готовий до боротьби. У школі йому часто доводилося вислуховувати різні насмішки через колір шкіри. Маленький Тоні часто навіть не знав значень цих слів, тож запитував про них у свого тата. Можна здогадатися, що чути батькам подібні фрази було нелегко. Після того як він все усвідомив, то чітко вирішив що буде битися за честь свою і родини!

"Якось мені були потрібні гроші для шкільної поїздки чи чогось подібного. Це було всього кілька євро, але мама відмовила мені. Це не було "ні", бо вона просто не бажала дати їх мені. Навпаки, вираз на її обличчі говорив про інше, але у нас просто відсутні гроші. Тоді я зрозумів, що я чоловік і маю змінити це. У той час мені було вісім років" - Антоніо Рюдігер. Після цих слів розпочався його шлях.

Для мене футбол це не мрія, а виживання!

Перші кроки у футболі, як і кожен з нас, Рюдігер робив на вулиці. Він завжди грав завзято і до кінця, стираючи своє взуття до дір, саме тому його часто називали Рембо. Але Тоні ніколи не мріяв про те, щоб стати професійним футболістом.

"Я завжди думав обирати між сантехніком, пекарем чи юристом. Бо це був шлях, що дозволив би забезпечити сім'ю. Збрехав би, сказавши, що мріяв про машини, Лігу Чемпіонів чи щось подібне. Ні, футбол це перш за все можливість покинути Нойкельн разом із рідними."

Однак не все у житті нашого героя складалося жахливо. Зведений брат Рюдігера, Сар Сенесі, грав за Боруссію Дортмунд. Він допоміг п'ятнадцятирічному Антоніо прилаштуватися в академії джмелів. Мама Тоні не хотіла розлучатися із сином, але він запевнив, що це дозволить колись бути разом назавжди. Вже через три роки він покинув академію дортмундців та перейшов до "Штутгарта".

Але у їхній молодіжці він був не довго. Антоніо заграли за основну команду за два місяці до його 19-го дня народження. Наступний сезон був вдалим для молодого гравця.

16 виступів у Бундеслізі, 4 у Лізі Європи та вишенька на торті у вигляді медалі Фріца Вальтера U19. Окрім просто гарної гри за команду, Тоні відзначався і людяними вчинками. Наприклад, за рахунок штрафу, сплачений за вилучення, 1000 дітей з дитячих будинків відвідали матч Штутгарта перед Різдвом. Впевнена гра за швабів привернула увагу Роми. Спочатку це була оренда, а згодом і повноцінна угода.

Період у Ромі

Загалом виступи у столиці Італії були вдалими для Рюдігера. За перший сезон він провів 37 ігор. Цього було достатньо щоб переконати босів вовків активувати опцію викупу. Наступного сезону він надалі продовжує демонструвати чудову гру в обороні. Челсі зацікавився гравцем. Вже після першого повноцінного сезону у Римі, Антоніо опинився у Лондоні. Ось трохи його скілів.

Але є і ложка дьогтю в італійському періоді. Всі ми знаємо запальних фанатів клубів Серії А. Дісталося від них і Тоні. На одній з прес конференцій він сказав наступне про наставника Лаціо: " Я не знаю його, але він провів чудову роботу". Це обурило фанів орлів. Хоча, за словами Рюдігера, він мав на увазі, що просто не знає Сімоне Індзаґі особисто. На нього вилився шквал расиських образ на матчі.

Це сильно образило Тоні:"За своє життя я не раз стикався з расизмом, але це було найболючіше". У цій ситуації Антоніо обурився не тільки на сам факт образ, а й на реакцію. Після подібних випадків люди часто щось публікують у своїх соцмережах: різні гасла, символи і тому подібне. Хоча по суті це нічого не змінює.

А ось реакція Де Россі навпаки вразила Антоніо:"Він підійшов до мене у роздягальні і сказав: "Тоні, я ніколи не відчував щось подібне, але дозволь зрозуміти твій біль. Що відбувається у твоїй голові?" Де Россі дійсно піклувався про мене"

Тобто Антоніо Рюдігер має на увазі, що слід дійсно робити щось вартісне щоб побороти образи. Говорити з дітьми, що це неправильно, змінюватися самим та цікавитися культурою інших. Як бачимо тема расової дискримінації дуже болюча для Антоніо. Більш детально про це можна почитати на The Players' Tribune, де футболіст давав інтерв'ю.

Гра на Стемфорд Бридж

Челсі не пошкодувало підписавши Рюдігера. Він багато у чому був корисний. У першому ж сезоні завоював свій перший трофей - Кубок Англії. Наступного сезону при Мауріціо Саррі вдалося здобути Кубок англійської ліги. Але травма коліна не дозволила завершити сезон, тож медаль за перемогу у Лізі Європи довелося отримувати на милицях.

З Френком Лемпардом у Тоні не задалося. Він просто не з'являвся на полі. Багато хто казав, що роль у звільненні Лемпса відіграв і Антоніо. Та сам гравець це спростовує. А ось Томас Тухель одразу повернув Тоні до складу. Разом вони здобули Кубок Англії і найголовніше - Лігу Чемпіонів. Кевін Де Брюйне відчув безкомпромісність гри Тоні у фіналі. Після цього він не зміг взяти участь у першому матчі на Євро 2020.

Гра за збірну

Якось занадто сильно відійшов від теми національних збірних. Треба згадати і про них. Рюдігер впродовж перших чотирьох років кар'єри грав за різні молодіжки Німеччини. А з 2014 року заграний і за збірну нашого старого знайомого Йоахіма Льова. Проте у заявку на ЧС-2014 не був включений.

А ось можливість зіграти на Євро 2016 він мав, але травма не дозволила цього зробити. Проте вже наступного року Антоніо відіграє важливу роль в обороні на Кубку конфедерацій 2017. Тоді володарем трофею стане саме бундестім.

На Євро 2020 Антоніо відіграв всі 3 матчі групового етапу і запам'ятався намаганням з'їсти Поля Погба. Та у нього нічого не вийшло.

Не забув звідки він

Антоніо не забуває звідки його сім'я родом. Він багато допомагає мешканцям Сьєрра-Леоне. Наприклад оплачує операції дітям. Під час пандемії пожертвував 101 000 доларів для того, щоб забезпечити навчання 2 000 000 мільйонів дітей. А разом зі своїми одноклубниками: Калумом Гадсоном-Одої та Олів'є Жиру придбали захисні маски на 60 тисяч доларів для мешканців країни.

І я впевнений, що це далеко не все, що робить Тоні для своєї Батьківщини. Ось такий шлях Антоніо Рюдігера - гарного футболіста і людини.