Євро після розпаду СРСР: реформи чемпіонату та доля в ньому українців

14-ого грудня 1991-ого року радянські ЗМІ почали масово поширювати новину про майбутню поїздку збірної з футболу СРСР до Швеції, для виступу на чемпіонаті Європи. Однак, як виявилось незабаром, ця інформація була хибною.

Вже через декілька тижнів Радянський Союз розпався офіційно. Хто мав замінити збірну на Євро 1992 – незрозуміло. Та навряд-чи тоді хтось думав про те, які це матиме наслідки в майбутньому. Уже через чотири роки разом з новими учасниками чемпіонату з’явились нові правила, які справді можна назвати реформаторськими.

Доля дивної збірни СНД на чемпіонаті

Питання «дірки» у списку учасників майбутнього чемпіонату Європи 1992, яке виникло через розпад Радянського Союзу, певний час залишалось відкритим. Та, тим не менш, спочатку було вирішено взяти замість них команду, що посіла друге місце у тій самій відбіркововій групі. Нею стала збірна Італії.

Проте, не всі були задоволені такою заміною. У тому числі – тогочасний віце-президент ФІФА В’ячеслав Колосков, який сам був уродженцем СРСР. Він зумів організувати Асоціацію федерацій футболу СНД та переконати УЄФА у тому, щоб на Євро зіграла саме збірна колишніх гравців СРСР. Це дозволило виступити тій самій команді, що виборола путівку на змагання, але під іншою назвою. Пропозиція була прийнята за умови, що всі призові порівну поділяться між країнами, чиї представники входили до складу збірної.

На Євро 1992 поїхали Д. Харін, С. Черчесов, А. Чернишов, К. Цхададзе, А. Цвейба, О. Кузнецов, В. Онопко, А. Іванов, І. Шалімов, О. Михайличенко, А. Канчельськіс, С. Алейніков, І. Добровольський, Д. Кузнецов, І. Корнєєв, І. Ледяхов, С. Юран, С. Кір’яков, В. Лютий, І. Коливанов і тренер А. Бишовець.

Першим суперником на чемпіонаті для нової команди стала збірна Німеччини. СНД досить непогано оборонялась протягом усього матчу й закінчила з рахунком 1:1, забивши на 64-ій хвилині з пенальті.

Наступним був матч з Нідерландами, проте, він не відзначився нічим особливим й закінчився рахунком 0:0. Для виходу до півфіналу залишалось лише перемогти Шотландію, яка до того часу вже втратила усі шанси на вихід з групового етапу (1:0 на рахунок Нідерландів та 0:2 на рахунок Німеччини).

Здавалось, саме збірна СНД є фаворитом на перемогу в матчі. І, можливо, саме це стало причиною їхньої легковажного ставлення до майбутньої гри.

«Було достатньо однієї фрази, кинутої Колосковим в роздягальні після гри з Нідерландами: «Хлопці, думаю, Шотландії нічого не потрібно, все буде в порядку», – щоб настрій, який дозволив нам впоратися з німцями та голландцями, випарувався», – Бишовець про атмосферу всередині команди.

Отож, розслаблена та упевнена в собі команда не очікувала від суперника жодного гола. Та вже до 20-ої хвилини СНД пропустила два м’ячі, а на 84-ій збірна Шотландії забила третій, контрольний.

Усі були шоковані та розчаровані, адже команда, яку глядачі очікували побачити в півфіналі, опинилась на останньому місці в групі. Збірна мала усі шанси на перемогу в чемпіонаті.

Реформи на Євро 1996 – добре чи погано?

Після провалу 1992-ого року збірна СНД зникла назавжди. Натомість, вже через чотири роки членство УЄФА виросло з 33-ох до 46-ти країн, в більшості через розпад Радянського Союзу. Тому, певних змін не можна було уникнути.

Головна та найбільш значна з них, від якої й пішли інші – це зміна кількості учасників фінальної стадії з 8-ми до 16-ти. Це була вимушена та логічна реформа, яка розтягнула чемпіонат ще на 6 днів.

В число цих 16-ти фіналістів тепер входять: країна-організатор; вісім переможців відбіркових груп; шість команд, що посіли друге місце і мали кращі показники в матчах з іншими учасниками своїх груп; а також переможець додаткового матчу між двома збірними, які опинились на другій сходинці та мали найгірші показники в матчах з іншими представниками їхніх груп.

Вперше за перемогу нараховувалось не два, а три очки, що надалі стане звичайною практикою. А також вперше замість двох гравців під час відбіркового та фінального етапів команди мають право замінити трьох.

Чи до кращого ці зміни? Напевно, що так. Євро почало рости та збільшуватись, зберігаючи баланс між масштабом та якістю. В змаганні з’явилось більше непередбачуваності, більше збірних змогли проявити себе, однак, зайвих серед них майже не було. Хоч час проведення збільшився, чемпіонат не здавався розтягнутим.

Зміни саме 1996-ого року наче заклали фундамент Євро 21-ого століття. Вони змогли трохи урізноманітнити тогочасне змагання, а також дати початок подальшим сміливим реформам. Хоч нововведення й були вимушеними, вони все ж змінили хід чемпіонату на краще.

Де ж загубилась Україна під час усієї цієї футбольної метушні?

Після розпаду Радянського Союзу ситуація з футболом на його колишніх землях помітно змінилась. Особливо постраждала збірна незалежної України. Більшість топових футболістів СРСР бачили перспективу для себе в збірній Росії, що створило кризу в інших країнах. Тому вперше Україна взяла участь у фінальному етапі чемпіонату Європи лише в 2012-ому, і лише тому, що була одною із країн-організаторів.

До цього збірна невдало зіграла на Євро 1996, що й не дивно, адже то був їхній перший чемпіонат. Україна посіла 4-те місце в групі.

Уже краще збірна показала себе на кваліфікації до змагань 2000-ого, де була досить близько до виходу до фінального етапу. Наша збірна потужно відіграла, в тому числі завдяки новій зірці тогочасного українського футболу – Андрію Шевченку. Та невдача спіткала команду в плей-оф: спочатку програш Словенії на виїзді, а потім – нічия удома. Таким чином, українці знову не потрапили до основної частини змагань.

На Євро 2004 та 2008 команда зробила крок назад, посівши 3-тє та 4-те місце в групі відповідно. Домашній чемпіонат 2012-ого Україна також завершила невдало, хоч і потрапила вперше до фінального етапу. Нагадаю, що країна-організатор, за правилами, автоматично потрапляє до фінальної частини.

Та вже до Євро 2016 з’явилось нове, потужніше покоління збірної, яке допомогло вдруге потрапити до основного етапу чемпіонату та вперше успішно пройти кваліфікацію. Можливо, причиною цього також було збільшення кількості учасників основної частини збільшилось з 16-ти до 24-ох. Звісно, цей виступ не назвеш вдалим, адже Україна досить швидко втратила всі шанси на вихід з групи. Та все ж, це вже краще, ніж було раніше.

Цього року збірна України знову потрапила до фінального етапу Євро. Хоча результати жеребкування та їх ймовірні наслідки можуть бути невтішними для «синьо-жовтих», надія на успіх команди й досі живе у наших серцях.