«Атлетіку Мінейру» – чемпіон Бразилії після 50 років віри та сподівань. Допомогли Халк, Че Че та інші знайомі прізвища

Від редакції: ви знаходитесь у блозі Та й таке. Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Ви можете стати учасником. Усі деталі за посиланням.

***

2-го грудня місто Белу-Оризонті (порт. Belo Horizonte – красивий горизонт) масово зійшло з розуму в пориві ейфорії. Місцева команда «Атлетіку Мінейру» (португальською ненаголошена «о» читається як «у» – прим. автора) у виїзному матчі здобула надважку перемогу та стала чемпіоном Бразилії. Вдруге за 50 років. 

Події у матчі навряд чи могли розвиватись ще більш драматично: «галу» (порт. galo – півень. Це друга, неофіційна назва команди з Белу-Оризонті, а свійська птиця – талісман команди) горіли з рахунком 0:2 до останньої третини матчу проти «Баї». А потім, як зазвичай буває, буквально на очах створилась історія: команда забила три голи за 7 хвилин і витянула вже практично програний матч. Фантастика! Сюжет в класичних канонах бразильських серіалів: сльози, піт, страждання та радість – все в одному флаконі.

Після матчу твіттер клубу просто розплавило:

Белу-Оризонті – столиця штату Мінас-Жерайс, відомого наймасштабнішим виробництвом кашаси у Бразилії (порт. сachaça – місцевий міцний алкогольний напій). Щороку тут розливають по пляшках понад 200 мільйонів літрів алкоголю. За містом неофіційно закріплено статус барної столиці країни. Тут функціонують понад 14 тисяч закладів, приблизно по одному на 170 жителів міста. Здається, що в цю ніч вільного місця не було в жодному із них.

Дорогу до чемпіонства торували новачки-ветерани. «Атлетіку Мінейру» вже був за крок до перемоги минулого року, однак забракло якісної атаки

Чемпіонство виборювали знайомі українському вболівальнику персонажі. На початку сезону до команди приєднався Халк, що завершив свій доволі неоднозначний вояж до Китаю. А згодом вже всередині розіграшу турніру клуб підписав Дієго Косту.

Також грає орендований в «Сан-Паулу» Че Че, який зміг розкритися в бразильському чемпіонаті після невдалої поїздки до «Динамо». Окрім того, торувати перемоги допомагає Едуардо Варгас, чилійський нападник, який недовго покрутився в Європі у складі «Наполі», «Квінс Парк Рейнджерс» та «Валенсії». Та ще декілька колишніх гравців європейських клубів: Маріано, Гільєрме Арана (обоє з «Севільї») і Додо, що ненадовго засвітився в «Ромі» та «Інтері».

Однак саме Халку випало взяти на себе тяготи лідера команди. 19 голів та 6 асистів – вагома заявка на MVP сезону в команді.

Боси «Атлетіку Мінейру» зробили висновок із тогорічного програшу чемпіонату, коли на чолі команди стояв ще Хорхе Сампаолі. Команді бракувало атакувальної сили, тому рішення підписати майстерних ветеранів виглядало логічним. Сампаолі повернувся у Європу тренувати «Марсель», а йому на зміну прийшов Алексі Стівал, більш відомий під ім’ям Кука, який вже приводив «Атлетіку» до першої в історії перемоги в Кубку Лібертадорес у 2013-му. А тепер претендує на лаври найкращого тренера клубу в історії.

Сам Алексі скромно заперечує цей факт та віддає належне іншій легенді клубу – Теле Сантані, який зробив команду першим переможцем в історії чемпіонатів Бразилії в далекому 1971-му.

Бразилія повна неоднозначних періодів у своїй історії, що не могло не вплинути й на футбол зокрема. З 2010-го «Атлетіку Мінейру» вже не володіє почесним статусом першого переможця. Спробуємо розібратись чому.

У Бразилії не існувало національного чемпіонату практично до другої половини ХХ століття. Всьому провиною політика і далекі відстані

Бразилія – федеративна республіка з доволі складною та повною сумних сторінок історією. Країна поділена на 26 штатів. Варто відзначити, що в різні періоди взаємини між штатами бували, м’яко кажучи, напруженими. У першій половині 20-го століття кожен штат проводив власні чемпіонати з футболу. Політичний контекст відлунювався навіть у формуванні національної команди.

Оголошення про перший розіграш Кубку Лібертадорес у 1960-му змусило спортивне керівництво країни задуматись над способом визначення команд, що будуть представляти Бразилію на міжнародному змаганні. Задля цього у 1959-му році було засновано Кубок Бразилії. Турнір проводився між 4-ма штатами, а 2 найкращі команди представляли цілу країну.

Згодом на зміну Кубку Бразилії було створено Кубок Робертао – розширений турнір штату Сан-Паулу, що проводився у 1967-1970 роки. Цей турнір не надто відрізнявся від попереднього, де все ще брали участь лише декілька штатів.

Окрім політики, другою причиною був географічний контекст. Бразилія за територією є п’ятою з найбільших країн світу. Величезні відстані та проблеми з транспортацією команд банально ставали на заваді проведенню чемпіонатів. Цивільні перевезення перебували в занепаді в результаті постійних чвар та провальних економічних реформ політичної верхівки країни. Бразилія потребувала кардинальних змін. І вони не забарились.

Державний переворот та перемога Бразилії на ЧС-1970 надали поштовх до створення загальнонаціонального чемпіонату

Наприкінці 1969 року в Бразилії усунули від правління чинного диктатора Артура да Косту-і-Сілву, який ще 5 років тому власноруч здійснював державний переворот. Влада перейшла до рук військової хунти на чолі з декількома генералами збройних сил. Країна потребувала серйозних змін та реформ, якими нове керівництво обіцяло зайнятись. Зокрема у сфері транспортації.

1970 рік пройшов під знаком яких-не-яких реформ та домінацією національної команди Бразилії на чемпіонаті світу. Військове керівництво країни чітко усвідомлювало усі переваги розквіту бразильського футболу: як у відносинах на зовнішній арені, так і в об’єднанні країни всередині. Розвиток цивільної авіації та зацікавленість військового режиму у розвитку футболу дозволила провести перший об’єднаний чемпіонат у 1971-му, який було названо бразильською Серією А.

«Атлетіку Мінейру», очолюваний Теле Сантаною, взагалі не вважався фаворитом турніру. За команду виступав лише один представник команди-тріумфатора чемпіонату світу – Даріу. В той час як футбольний клуб «Сантус» відрядив до національної збірної ледь не половину свого складу, включаючи Пеле.

Переможний склад «Атлетіку Мінейру» 1971 року

У новостворений турнір залучили 20 команд, які розподілили на 2 групи. У другий етап проходили 6 найкращих із кожної групи. Їх знову розділяли, цього разу вже на 3 групи по 4 команди. Переможці другого етапу розігрували мінітурнір на трьох. Команди грали одному матчу між собою. Тріумфатором ставала команда, що набирала найбільшу кількість очок.

Клуб з Белу-Орізонті легко пройшов першу групу, посівши друге місце. У другому раунді «Атлетіку» здобув перше місце виключно за рахунок кращої різниці м’ячів. Зірковий «Сантус», що потрапив в одну групу разом «Атлетіку», виявився лише третім.

У фінальній частині чемпіонату команда Теле Сантани здобула дві перемоги й стала першим переможцем об’єднаного чемпіонату Бразилії. Запис того самого переможного голу у ворота «Ботафогу» в другому матчі вдалось знайти на просторах інтернету. Єдиний м’яч у матчі забив Даріу.

Ця перемога на довгі роки стане найважливішою в історії клубу зі штату Мінас-Жерайс. На шляху до 2021 року буде багато титулів: кубки чемпіонату штату, дві перемоги в Кубку КОНМЕБОЛ, одна в Кубку Бразилії та перемога в Кубку Лібертадорес. Проте віддані уболівальники Галу завжди жили думкою про перше чемпіонство і надією, що одного дня ця вершина їм підкориться знову.

У Бразилії довго не знали, що робити зі своєю різноманітною та подрібненою футбольною спадщиною. Питання вирішили лише десятиліття назад

Доволі довгий час після тріумфу «Атлетіку» вважався першим офіційним переможцем чемпіонатів Бразилії. Однак у 2010-му році, федерація футболу Бразилії прийняла контроверсійне і певною мірою революційне рішення – прирівняти переможців попередніх розіграшів Кубку Бразилії (1959–1966) та Кубку Робертао (1967–1970) до статусу національних чемпіонів країни.

І без того не надто титулований клуб на національному рівні тепер відійшов ще далі у тінь у порівнянні з такими гігантами бразильського футболу, як «Палмейрас», «Сантус» та «Фламенгу». Хоча навряд чи вболівальники «галу» сильно переймаються цим питанням.

Красивий сюжет, паралелі якого можна знайти в історії нещодавньої перемоги «Ліверпуля» в Англійській Прем’єр-Лізі. А портал Goal Brasil чутливою анімацією підбив підсумок довгому очікуванню фанатів:

На цьому потенційні досягнення «Атлетіку» ще не завершуються. Команда може оформити золотий дубль, адже вийшла до фіналу кубку Бразилії, де зустрінеться з «Атлетіку Паранаенсі» (16 грудня, 02.30) у двоматчевому протистоянні. І без того красива історія може отримати грандіозний фінальний акорд.

Фото: Twitter Atletico; saopaulofc.net; atletico.com.br; globo.com