«Агуерооооо!» Занурюємося в деталі найепічнішої кінцівки в історії АПЛ

«Агуерооооо!» Занурюємося в деталі найепічнішої кінцівки в історії АПЛ

Сьогодні в останньому турі АПЛ визначиться чемпіон – це буде або «Манчестер Сіті», або «Ліверпуль». «Містяни» на очко випереджають конкурентів, їм в матчі проти «Астон Вілли» достатньо перемогти для титулу. 

«Сіті» чи «Ліверпуль», «Мілан» чи «Інтер»: головні інтриги європейського футболу

Для «Ман Сіті» це може стати черговим чемпіонством, яке вони здобувають в боротьбі в останньому турі. Але навряд щось порівняється з емоціями, які відчули всі вболівальники клубу в 2012 році, коли в епічній кінцівці команда Роберто Манчіні здобула перший титул в епоху АПЛ (і свій загалом перший титул за 44 роки). 

Ось все це – вирішальний матч з «КПР», камбек і шалений крик «Агуеро» в майже всіх коментаторських кабінках світу. 

Передісторія – «Сіті» виграв дербі 6:1, але мусив ліквідовувати відставання в 5 очок за 4 тури до фінішу

Коли шейхи купили «Манчестер Сіті» 2008 року, то вони, мабуть, воліли здобути свій перший титул швидше. Але стартове вливання грошей допомогло лише ліквідувати розрив від топів англійського футболу. Наступного кроку не вистачало. Слабо відгукувалося і запрошення до клубу Роберто Манчіні – італійський спеціаліст виграв все на внутрішній арені з «Інтером», але в Англії він досить довго звикав до нового чемпіонату.

«Манчестер Юнайтед», хоч в клубі про це ще і не здогадувалися, на той момент вже вступив в останню епоху перед завершенням кар’єри Алекса Фергюсона. Той «Юнайтед» був найстабільнішим серед усіх версій, побудованих шотландцем – з сезону 2006/07 команда або ставала чемпіоном, або була другою з мінімальним відставанням від лідера. 

І от ці дві команди в сезоні 2011/12 якраз і розіграли між собою титул.

«Сіті» влітку зміг переманити Емануеля Адебайора з «Тоттенгему» та Оуен Гаргрівза з «МЮ» безкоштовними трансферами. Але за ключові покупки треба було викласти десятки мільйонів. Французький талант «Арсеналу» Самір Насрі коштував майже 30 млн євро, а забивний форвард «Атлетіко» Серхіо Агуеро – всі 40 млн.

«Вперше, коли побачив Агуеро, подумав «Кого це вони купили?» На тренуваннях від нього не було жодного зиску. Але він вийшов на свій перший матч з «Суонсі» – і поклав офігенного гола з 30 метрів без підготовки. Феноменально!» Символічно, що ця цитата належить іншому герою «Сіті» того сезону – Маріо Балотеллі.

Манчіні вперше зіткнувся з характером Балотеллі ще в «Інтері», але справжньою нянькою для Маріо він став уже в «Сіті», який відвалив за форварда 25 млн євро. Типова відповідь Манчіні на запитання преси про Маріо звучала так: «Якщо Маріо хоче курити, це його справа. Якщо ви запитаєте мою думку, то краще б він кинув. Але якщо він буде палити по 10 сигарет в день і робитиме дубль в кожному матчі, то це навіть краще».

Куріння, обговорення рішень тренера, дивна поведінка поза полем. 22 жовтня 2011 року англійські ЗМІ наввипередки публікували новини про те, як загорівся будинок Балотеллі після того, як Маріо рано вранці з вікна запускав феєрверки. За день до надважливого матчу з «МЮ». 

Неймовірно, але Манчіні не просто пробачив свого нападника, але й поставив його в стартовому складі. Ще більш неймовірно – «Сіті» обіграв принципових суперників аж 6:1, а сам Маріо зробив дубль.

А вже епохально – це та футболка Балотеллі. Відповіді на це запитання немає і в 2022-му, Маріо.

«У цьому весь Маріо. Але в цьому криється і секрет його популярності у вболівальників – він божевільний. Він божевільний, але я люблю цього хлопця. Можливо, якщо у нього відібрати цю дивакуватість, він втратить себе на футбольному полі», – сміявся Манчіні після матчу.

Настрій у «Сіті» точно був позитивний.

***

Для «Юнайтед» ті 1:6 були болючими, але не смертельними. Бо на такий же розгром того ж сезону «МЮ» відповів ще влітку, коли відправив в нокаут «Арсенал» – 8:2. Це був чемпіонат дійсно неймовірних результатів.

Але принципом будь-якої команди Алекса Фергюсона була ставка на другу половину сезону – якщо у перші півроку «МЮ» міг деколи демонструвати слабкість, весною команда ставала справжньою машиною для добування перемог. Навіть попри склад команди: зі справжніх суперзірок у строю залишився лише Вейн Руні. А посеред сезону Фергюсону взагалі знадобилося вертати з пенсії Пола Скоулза через травми Флетчера та Клеверлі. 

Просто Фергі-тайм був субстанцією інколи поза футбольною логікою. І з січня до квітня «МЮ» видав серію з 12 матчів без поразок (з яких 11 – перемоги). І якщо 4 січня після шокуючої поразки «Ньюкаслу» 0:3 «Юнайтед» відставав від «Сіті» на три очки, то після 33-го туру в квітні – був попереду на п’ять.

Ось далі сталося незбагненне. 

Спочатку «МЮ» не впорався з чудернацькою схемою «Вігана» Роберто Мартінеса – іспанець в ті роки наново відкривав для Англії тактику з трьома центральними захисниками. Через рік він виведе команду у фінал Кубка Англії і одночасно вилетить в чемпіоншип, але в 2012-му найяскравішою для нього стала якраз перемога над «Юнайтед» 1:0.

А наступного туру «МЮ» взагалі втратив ґрунт під ногами. Вдома на «Олд Траффорд» команда спокійно вигравала у «Евертона» 3:1, а потім і 4:2. В 99 випадках зі 100 «Юнайтед» вберіг би цей результат в епоху Фергюсона, але не в той день і не проти тієї команди Девіда Моєса.

4:4, після яких сер Алекс остаточно визначився зі своїм наступником.

***

До 38-го туру і «МЮ», і «МС» більше не втрачали очок – і підійшли до останнього матчу сезону з однаковою кількістю очок. А в АПЛ регламент елементарний – при рівності вищою стає команда з кращою різницею забитих і пропущених.

І «Сіті» переважав за цим показником.

«КПР» був найбільш незручним суперником для «Сіті» серед усіх можливих в той день

Все залежало саме від «Сіті», але і суперник в останньому турі – «КПР» – був заряджений на боротьбу. Декілька причин вказували, що буде все що завгодно, окрім простих трьох балів.

По-перше, «КПР» до останнього боровся за виживання – перед останнім туром вони випереджали «Болтон» лише на два пункти.

По-друге, за «КПР» грали Шон Райт-Філліпс, Джої Бартон та Недум Онуоха. На трьох у них було 403 матчі за «Ман Сіті» в АПЛ, а перший і зовсім вважається легендою клубу.

«Тиждень напередодні гри був найбільш нервовим з часів, коли я був підлітком, – згадував Онуоха. – Я постійно думав про різні сценарії. Наприклад: «Якщо ми переможемо, вони не візьмуть титул». Якщо ми програємо, вони отримають титул… але що станеться, якщо «Болтон» переможе?». У мені було так багато емоцій, що все це переросло у постійну тривожність. Я не міг цього уникнути».

Але найголовніший пункт – головним тренером «КПР» був Марк Г’юз, якого в «Ман Сіті» і змінив Роберто Манчіні. Дуже некрасиво змінив.

Ранок 19 грудня 2009 року. Г’юз увімкнув телефон і отримав низку дзвінків від друзів та репортерів, які наперебій розповідали, що «Манчестер Сіті» збирається його звільнити. Тренер намагався звернутися до клубу за роз’ясненнями, але навіть прес-секретар не взяв трубку. А попереду був матч проти «Сандерленда» – тренерський штаб до останнього не знав, чи взагалі їм виходити на гру. За годину до старту відкидають сумніви і в шаленому матчі «Сіті» отримав перемогу 4:3.

Г’юза це не врятувало – тільки-но він увійшов в підтрибунне приміщення, йому повідомили про звільнення і веліли звільнити робочий стіл до наступного дня. Такого розлучення не зрозуміли навіть фанати, та й в «Сіті» досі воліють про ту клубну сторінку не згадувати.

«Можливо, мені судилося, що в мене буде настільки важливий матч проти «Сіті», – казав Г’юз перед грою в 2012-му. – Якщо щось здобудемо, це була б фантастична історія. Вони боротимуться за титул, ми намагаємося залишитися в лізі. Я чекав цього матчу з січня, коли очолив «КПР». Можливо, зараз зірки зійшлися, і ми врятуємося».

Так, «Сіті» точно не готувався до легкої прогулянки.

Хронологія до 93.20

Манчіні наприкінці сезону перестав застосовувати ротацію – на останні чотири гри виходили лише перевірені гравці. Джо Гарт у воротах, Компані та Лескотт в центрі захисту, Баррі та Туре в центрі поля, Сільва, Насрі, Агуеро та Тевес в атакувальній ланці. 

Перші двадцять хвилин. Тотальна перевага «Сіті» не змогла перетворитися на хоча б якийсь небезпечний момент. Графіка матчу показала статистику: 75 на 25 у володінні м’ячем, а наступним кадром – дуже схвильоване обличчя Манчіні. 

«Того дня відчувався запах великого матчу, – так говорив Шон Деррі, ще один гравець «КПР». – Були фантастичні моменти, коли натовп справді підтримував «Сіті», але в першому таймі було справжнє затишшя. Тиск на гравців «Ман Сіті» в першому таймі був колосальним». 

Стало ще гірше, коли всі навіть без оголошення на стадіоні дізналися про гол Руні «Сандерленду», який у віртуальній таблиці робив саме «Юнайтед» чемпіонами.

Вболівальники «Сіті», які не бачил титул 44 роки, відверто запанікували.

• Тридцять восьма хвилина. Сабалета розпочав атаку і неочікувано навіть для себе побіг вперед в чужий штрафний майданчик. Сільва та Туре обігралися та направили м’яч точно на аргентинського крайнього захисника, як вирішив не думати, а бити. М’яч потрапив в перчатки Падді Кенні і полетів дугою за спину голкіперу – 1:0.

«У перерві я подумав: «Чорт забирай, ми повинні виграти саме з рахунком 1:0», – згадував аргентинець. – Щоби вболівальники завжди пам’ятали «гол Сабалети, який подарував «Манчестер Сіті» перший титул у АПЛ за 44 роки».

Ще один герой цього голу – Яя Туре, який отримав травму за декілька хвилин до свого асисту. Івуарійцю стунуло 29 років – Туре досі залишається єдиним гравцем в історії АПЛ, що виграв титул в свій день народження. Але дограти навіть до завершення першого тайму він не зумів – його змінив Найджел Де Йонг.

Проте «Ман Сіті» вів гру – і все було в руках команди. Причин хвилюватися ще не було.

Онуоха: «Пам’ятаю, вболівальники «Сіті» на північній трибуні в цей момент почали співати для Мартіна Петрова, колишнього гравця «Сіті», який перейшов до «Болтона». Вони співали для нього, тому що «Болтон» на виїзді вигравав, а наша команда таким чином вилітала. Це було дуже боляче».

Манчіні пішов у роздягальню мовчки. Каже, що відчував, що ще не все завершено – і всі гравці бачили цей монітор, коли йшли у підтрибунне приміщення.

Сорок восьма хвилина. «Сіті» встиг двічі підійти до воріт «КПР», але удари були слабкими та нестрашними. Відповідь суперника – шокуюча. Райт-Філліпс виконав закидання вперед трохи навмання, але м’яч, зачепивши маківку голови Лескотта, опустився точно до Джибріля Сіссе, який такий шанс не змарнував. 

Гол на 4.00:

«Ніхто з нас не переживав, допоки не вийшли на поле перед другим таймом. Щось кардинально змінилося, – розповідав Джолеон Лескотт. – І, чесно кажучи, я досі не люблю переглядати цей матч, бо відчуваю себе жахливо кожного разу. Навіть не через той момент – я шалено хотів відіграти матч на нуль».

«Така помилка – абсолютно не в стилі Джолеона. Полегшення, яке він, мабуть, відчув наприкінці дня… вау», – вважає Боббі Замора.

Але ніхто не думає, що цей гол якось вплинув на всіх. Гравець «КПР» Джей Ботройд: «Найбільший момент цієї гри? Найбільший момент у грі – це видалення Джої Бартона».

П’ятдесят четверта хвилина. Гравці «Сіті» комбінували далеко від штрафного майданчика «КПР», але саме там стало дуже гаряче – Карлос Тевес впав на лінії і закричав від болю. Відеоповторів не було і близько, але всі бачили, як екс-гравець «Ман Сіті» Джої Бартон відмахнувся від суперника ліктем. Хоча і аргентинець очевидно боровся в тому моменті і сам не дуже чисто.

Тевес в тому сезоні був не найулюбленішим гравцем Роберто Манчіні. В якийсь момент здавалося, що кар’єра аргентинця тут завершена після того, як Карлітос відмовився виходити на заміну в матчі проти «Баварії». Манчіні публічно заявив, що Тевес більше ніколи не вийде в нього на поле, але наприкінці сезону вдалося порозумітися. Дуже вчасно – з поверненням Карлоса в склад «Ман Сіті» отримав п’ять перемог поспіль.

І у вирішальному матчі Тевес зіграв свою роль. Червона картка з огляду на репутацію Бартона не здивувала нікого, навіть самого Джої.

«Бартон підійшов до мене і сказав: «Так, мене зараз вилучать», – згадує Замора. – Я відповів: «Так забери когось з собою». В моїй голові ця картинка виглядала так, що він мав підійти до якогось гравця «Сіті» і спровокувати його на відповідь. Але Джоуі вирішив імпровізувати!»

Бартон обрав жертвою Агуеро, який за декілька миттєвостей до того кричав «Червона картка, червона картка!» Джоуі підійшов до аргентинця і вдарив ззаду його коліном. «Що за чортівня», – подумав Серхіо, але впав.

На полі почалася заварушка, до Бартона відчайдушно хотів добратися саме Балотеллі – але його відтягнули в сторону. Гравці «Сіті» пам’ятають крики Манчіні: «Маріо, ану швидко відійшов звідти, Маріо!» І дійсно, час Балотеллі в тому матчі ще не настав.

Шістдесят шоста хвилина. Окей, «Сіті» в більшості, але йому ж треба перемагати – а тут ще й арбітр не дав пенальті за гру рукою Онуохи. В Сандерленді нічого не змінюється вже майже годину і якщо матчі так закінчилися б, то чемпіонами стали «Юнайтед». 

А далі запахло катастрофою. «КПР» спромігся на маленьке чудо: свіжий Арман Траоре обігнав Компані і знайшов в штрафній Джеймі Маккі – 1:2! «Пам’ятаю, Кліші крикнув мені, що треба збивати Траоре, бо той дуже швидкий, – сміється Лескотт. – Я навіть подумав, що якщо він швидкий для Гаеля, то для всіх інших він взагалі реактивний».

«Це був, мабуть, найбільш сюрреалістичний момент у моєму житті, не кажучи вже про футбол, – розповідав Маккі. – Іноді у футболі вам потрібно триматися за щось, щоб отримати додаткову мотивацію. Підтримувати форму – це важка праця, як розумово, так і фізично. Коли забив цей гол, я просто відчув, як весь тягар сезону впав з моїх плечей».

На «Етіхаді» наступні п’ять хвилин була майже ідеальна тиша.

Дев’яносто друга хвилина. Наступні півгодини після голу «КПР» «Ман Сіті» просто бився головою в стінку оборони гостей. 

Антон Фердінанд окрім власної команди відчував відповідальність і перед братом Ріо, якому міг принести чемпіонство. Він же і відчував, як значно збільшився натиск господарів: «Це стало схожим на тренувальну гру захисту проти атаки. Ми не могли передихнути, нас переважали в півзахисті, у нас був один нападник. М’яч летів в штрафний майданчик, вибивався, а потім одразу повертався. І було, до речі, спекотно. Було відчуття, що м’яч ніколи не виходив з гри».

Манчіні останні десять хвилин кричав своїм гравцям одне слово: «Вперед! Вперед!» Вже не було ніякої тактики, замість Баррі вийшов Джеко, замість Тевеса з’явився Балотеллі. Але за такої гри всі гравці «Сіті» стали регулярними гостями чужого штрафного майданчика. 40-3 за ударами.

На 90 хвилині 58 секунді коментатор Sky Sports Мартін Тайлер прокоментував невдалий удар Сабалети словами: «Якщо вони виграють цей титул з такої позиції, не думаю, що хтось колись перевершить цей результат».

Англійський журналіст Олівер Кей згадував події на самому стадіоні: «Повз ложу преси пройшов один фанат. Він не міг більше терпіти, хитав головою, коли піднімався сходами до виходу. Він чекав 44 роки, щоб побачити, як «Сіті» стане чемпіоном Англії , але він бачив і страждав достатньо на все життя. Він не збирався пережити ще навіть хвилину цього безумства». 

Цей фанат не побачив гол Джеко. Це був 19-й кутовий «Ман Сіті» за матч – і перший, який спрацював.

93.20 – гол, який вирішив усе

Матч в Сандерленді завершився хвилину тому незмінним рахунком 0:1 – «МЮ» віртуальний чемпіон, але у «Сіті» ще є сили на атаку.

Окрім того, «Болтон» втратив перемогу над «Стоком» і «КПР» був уже в безпеці. І може й тому Онуоха неочікувано для всіх швидко ввів м’яч в гру з ауту – але він клянеться, що про інші результати не знав.

«Це один із найсміливіших моментів у моїй кар’єрі. Якби я не був колишнім гравцем «Сіті», я б витратив так багато часу, щоб вкинути цей м’яч. Я б відволікався, повзав, ходив задом наперед, впав. Будь-що, аби затримати розвиток матчу.

Але була частина мене, яка намагалася поважати свого попереднього роботодавця, свою рідну команду. Тому я підскочив і жбурнув м’яч щосили. Звісно, невдало».

М’яч отримали гравці «Сіті» – і пішли в атаку. Агуеро зрозумів, що з його зростом він не може претендувати на верховий м’яч і вийшов за межі штрафного, щоб отримати передачу від Де Йонга. Розвернувся, побачив Балотеллі:

«Кричу – Маріо, стій на місті! Показую, що треба повернути мені м’яч після пасу назад».

«Я отримую передачу і розумію – я шалено хочу пробити. Але м’яч відскакує від мене трохи задалеко і я заледве дотягуюся до нього», – згадує Балотеллі.

Маріо останнім дотиком зумів відкинути м’яч на хід Агуеро. 

Аргентинець зайшов в штрафний. Підготувався до удару.

І історія написала останнє слово.

«АГУЕРООООООО! Я клянуся, ви більше не побачите нічого подібного в своєму житті!» – цей коментаторський крик Мартіна Тайлера теж став легендарним для історії АПЛ.

Сам герой згадував: «Той гол – найважливіший у моєму житті. Я постійно переглядаю матч, як і моя сім’я, мій син.

Думаю, той гол ніколи не вийде з голови. Коли я доторкнувся до м’яча перед ударом, то подумав: «Це може бути пенальті». Тому що захисник зачепив мене — зовсім трохи, але достатньо. А потім я подумав: «Я просто мушу пробити».

Кожен вболівальник «Сіті» знає, де він був і що він робив під час того самого голу. «Це був момент несамовитої радості. Ви могли бачити це на наших обличчях, на обличчях наших фанатів, як ми обіймали одне одного – і всі плакали, наче діти», – впевнений Найджел Де Йонг.

Манчіні зірвався з місця і побіг навколо поля. «Я не дуже пам’ятаю, що тоді відбувалося. Неймовірний момент для всіх цих людей, які були і на стадіоні, і за його межами. Думаю, що це одна з найкращих миттєвостей мого життя».

Через 10 років момент зі святкуванням Серхіо став пам’ятником біля стадіону – хоч і Агуеро чомусь змахує на ньому на Тоні Крооса. Але нехай, людська пам’ять збергла цю мить краще за будь-яких скульпторів.

***

В Сандерленді гравці «МЮ» чекали свого чемпіонства – і не дочекалися. 

Ріо Фердінанд сказав, що промова, яку почули гравці «Юнайтед» в той день в роздягальні від Фергюсона, запам’яталася йому на все життя. Але для преси Фергі був звично сухим: «Ман Сіті» мав вигравати матч в ті півгодини, що вони грали в більшості, а виграли в п’ять компенсованих хвилин. Але вітаю їх – незаслужених чемпіонів АПЛ не буває».

Наступний сезон для Фергюсона став останнім. Він хотів повернути втрачене чемпіонство на «Олд Траффорд» і піти. «Я динозавр у футболі, я не можу без перемоги. І мої гравці не зможуть», – сказав сер Алекс на наступний день після титулу «Сіті».

І він зробив це – велика історія, але в інший день.

***

В 2012-му «Манчестер Сіті» здобув своє перше чемпіонство за 44 роки. За ці десять років «містяни» виграли титул ще чотири рази – і дуже близькі до п’ятого. Але АПЛ вже довела, що тут може статися будь-який сценарій.

Тому – сьогодні, 18.00. «Ман Сіті» – «Астон Вілла» та «Ліверпуль» – «Вулвергемптон». 

А поки чекаємо, можна ще раз глянути відео з того самого матчу:

Лучшие
Новые
Старые
легендарна кінцівка)
Ответить
6
Kostiantyn Stepaniuk
Тоді топив за МЮ, тому з тих пір ненавиджу КПР)
Ответить
4
помню тот день, включил оба матча на сопках, следил) развязка, которая навсегда останется в памяти
Ответить
4
Эшли_Коул
ответил на комментарий пользователя Дмитрий Клименко
Так Ман Сити-КПР по "Футболам" показывали, зачем оба на сопках?)
Ответить
1
ответил на комментарий пользователя Эшли_Коул
потому что дома было всего по одному телевизору и компутеру, а человек аж четверо)
Ответить
1
у червоній частині Манчестера про це прийнято не згадувати)
Ответить
4
Ірина Козюпа
Потужна робота!
Ответить
2
Clq
Ого, де Хеа вже тоді за МЮ грав.
Ответить
2

Другие посты блога