У Суперліги великі шанси перемогти УЄФА. Думка Маркіяна Ключковського
Думка про новий турнір.
Аргументи відомого юриста та колишнього віце-президента УПЛ.
Ідея формування окремої ліги провідними європейськими клубами – не нова. Загроза відколу групи клубів під назвою G-14 стала каталізатором трансформації Ліги Чемпіонів та перетворення її у справжній комерційний продукт – УЄФА погодилась на реформу змагання, а також на формалізацію стосунків із клубами як стейкхолдерами в футболі, підписавши меморандум з ECA, створеною на основі G-14.
Восени минулого року питання створення нової незалежної від УЄФА ліги знову вийшло на порядок денний, топ-клуби знову почали висловлювати незадоволення форматом Ліги Чемпіонів – мало матчів, половина з них – проти нецікавих суперників, доходів генерується мало. УЄФА начебто пішла на поступки та у складних переговорах із ЕСА домовилась на істотну реформу Ліги Чемпіонів, про що вже майже оголошено цього тижня.
Але процес створення Суперліги вже пішов – з’явився як і офіційний прес-реліз від 12 топ-клубів Європи, так і реакція всього футбольного світу.
Що це означає?
В новій лізі на першому місці не футбол, а бізнес. Футбол – це просто спосіб заробляння грошей, і акцент у своїй діяльності Суперліга буде робити саме на цьому.
Неназваний член ради директорів одного з англійських клубів-засновників Суперліги прямо сказав: «Наше основне завдання – максимізувати доходи та прибутки. Ширше добро для футболу – другорядне».
Звучить цинічно, але така концепція має повноцінне право на існування, адже генерування доходів і прибутків – це фундамент світової економіки. Просто в футболі такий наголос є дещо незвичним, бо тут події на полі, перемоги, очки та трофеї завжди були важливішими ніж цифри під рискою у фінансовій звітності компаній – щонайменше, для широкого загалу.
За даними Swiss Ramble, ці клуби показали кумулятивний збиток у розмірі 1,2 млрд фунтів у сезоні 2019/20. Більше того, вони мають сукупний борг у розмірі 5,6 млрд фунтів, з яких 3,3 млрд – борги перед банками, а не власниками. Провідні клуби вважають, що існуюча модель, яка дозволяє конкурувати в європейському футболі на найвищому рівні – абсолютно не вигідна і збиткова.
Незважаючи, що за винятком самих 12 клубів-засновників, практично ніхто не висловлюєтьться про Суперлігу позитивно - від футбольних фігур до політиків та президентів – ринок реагує інакше: на ранкових торгах на біржах акції «Манчестер Юнайтед» або «Ювентуса» зросли на 10-15%.
Тому очевидно, що на перше місце поставили гроші. Чотири основні статті доходів в потенційній Суперлізі виглядають більш ніж привабливо:
• Доходи від телевізійних трансляцій. Величезна аудиторія як в Європі, так і за її межами. Особливо можна очікувати росту неєвропейських доходів – вболівальники з Індії, Китаю чи США охочіше будуть дивитись трансляції в ненайзручніший час, якщо показуватимуть «Манчестер Юнайтед» – «Реал».
Суперліга зможе адаптувати час початку матчів до таких ринків, а з часом можливо і проводити матчі в Азії та Північній Америці. З часом це стане чи не найціннішим телевізійним продукт у світі, з яким зможе позмагатись лише американська NFL з її 11-мільярдним контрактом.
• Доходи від корпоративних спонсорів. З високою популярністю продукту, спонсори вишикуються в чергу для того, щоби асоціювати себе із Суперлігою та її клубами, і знову таки – фокусом в цьому будуть нові ринки.
• Комерційні доходи. В першу чергу, доходи від продажу мерчу та пов’язаних ліцензій. Ключем до росту у цій категорії буде спільний скоординований маркетинг ліги, яка просуватиме цілісний продукт, а не лише окремо взяті клуби. Цілком можна очікувати відкриття «магазинів ліги», де буде представлена продукція усіх клубів без винятку.
• Доходи від продажу квитків та абонементів. Вболівальники можуть бути незадоволені нововведеннями, частина фанатських угруповань оголосять бойкот своїм клубам. Але на їх місце зайдуть нові вболівальники, для яких вивіска матчу важливіша, ніж історія та традиції вболівання. В більшості клубів, які створюють Суперлігу – величезні списки очікувань на сезонні абонементи. Якщо цей прогноз справдиться, то можна очікувати і росту вартості квитків та абонементів.
Суперліга не розкрила поки що фінансову модель своєї організації, але цілком імовірно, що вона передбачатиме модель рівномірного розподілу доходів (чи щонайменше – певних їх категорій). Наприклад, доходи, які генерує ліга в цілому – від телевізійних контрактів, спонсорів ліги тощо – ймовірно будуть розподілятись між постійними членами ліги порівну, натомість клуби залишатимуть собі свій власний дохід.
Стартовий поштовх дає банк JP Morgan, який підтвердив вливання у розмірі до 6 млрд доларів – кожен з клубів отримає вступний бонус у розмірі 200-300 млн, решта коштів підуть на організацію старту змагань. Сам банк розраховує повернути інвестицію через доходи від телевізійних трансляцій – інвестор, вочевидь, вже це прорахував.
Бізнес-підхід в футболі, як не парадоксально, означатиме і контроль над витратами клубів – і не у формі складного та неефективного фінансового фейр-плей. Мова може йти про стелю зарплат – обмеження на статтю бюджету, на яку припадає ледь не три чверті витрат великих клубів в Європі.
Ще один важливий елемент фінансової стабільності – заборона (або обмеження) трансферів між клубами ліги за гроші. Суперліга не розкривала ще таких деталей, але такі чутки вже були і вони мають сенс. У фінансово-центричних лігах, переходи гравців можливі лише у вигляді обмінів на інших гравців або ж на право вибору на драфті (хоча влаштувати таку систему в європейському футболі буде складно).
За правильного менеджменту, нова ліга буде рости і розвиватись, її бренд стане популярним у всьому світі, а її фінал – нарешті конкуруватиме з американським Супербоулом за звання найпопулярнішої телевізійної трансляції у світі.
Що буде з УЄФА та Лігою Чемпіонів?
Втративши 15 топ-клубів, престиж Ліги Чемпіонів впаде, а разом з цим – популярність трансляцій, вартість для бродкастерів та спонсорів і як наслідок – призові та інші відрахування для клубів, що братимуть в ній участь. Сніговою кулею це покотиться і на Лігу Європи, і Лігу Конференцій.
Як відомо, Суперліга запропонувала 5 місць у ній для клубів, що не є її засновниками, які проходитимуть певну кваліфікацію. Це означає одне з двох – або ще більше клубів виходять з європейських змагань УЄФА для того, щоби брати участь в кваліфікаційному турнірі (який також може мати певну комерційну привабливість, хоч і не співмірну із Супер Лігою) – і тоді система клубних змагань УЄФА зовсім розвалюється.
Або УЄФА бере цей кваліфікаційний турнір під свою егіду і таким чином стає менеджером «другої європейської ліги» – відверто кажучи, статус не дуже привабливий.
Всі інші категорії – принцип солідарності, підтримка малих клубів та федерацій, розвиток дитячого та масового футболу – будуть аргументами в цій дискусії. Суперліга до неї, вочевидь, готова. Але без великих клубних змагань в УЄФА просто не буде ресурсів на підтримку «некомерційних» програм.
Лише з цих міркувань УЄФА не має іншого виходу, аніж як намагатись вбити Суперлігу ще до її старту. УЄФА прямо про це вже заявила, заручившись підтримкою топових національних ліг Європи та ФІФА.
Що можуть зробити УЄФА, ФІФА та національні ліги?
Деякі форми реакції вже очевидні – про них або вже заявили, або вони лежать на поверхні.
• Заборона футболістам клубів Суперліги брати участь в чемпіонатах світу та Європи. Про це вже заявив Александер Чеферін, і це чи не єдиний інструмент, який є в руках УЄФА та ФІФА. На змагання збірних команд ніяка Суперліга посягнути не може. Із погрозою такої санкції, однак, є дві проблеми – комерційна та юридична.
Комерційна проблема полягає в тому, що УЄФА та ФІФА такою санкцією роблять велике припущення, що загроза втратити можливість виступів за збірну матиме достатній ефект на футболістів, які відмовляться грати за клуби Суперліги. Що може піти не так?
Зарплати футболістів (та інші комерційні можливості) в Суперлізі можуть виявитись настільки великими, що вони переважать втрату матчів за збірні, де мова йде більше про престиж, а не про гроші. Чи виграє УЄФА та ФІФА, якщо їх флагманські змагання залишаться без першого ешелону зірок? І чи не відвернуться спонсори та партнери від турніру, який перестане бути першокласним за підбором зірок?
Юридична проблема полягає в європейському антимонопольному законодавстві. Чи не буде така заборона футболістам грати за свої збірні порушенням антимонопольних правил?
На думку спадає грудневе рішення Суду ЄС у справі ISU – Міжнародного союзу ковзанярів. У тій справі оскаржувалось правило ISU про дискваліфікацію та недопуск до великих змагань на зразок Олімпіади та чемпіонатів світу спортсменів, які брали участь у змаганнях, організованих несанкціонованими організаторами. Суд ЄС вирішив, що такі дисциплінарні санкції не можуть бути визнані законними, а ISU порушує антимонопольний закон, не даючи іншим організаторам залучати спортсменів до своїх змагань, а спортсменам – брати участь у таких змаганнях і там заробляти на життя.
Спроба УЄФА змусити клуби та футболістів перебувати під власною парасолькою проти їх волі – загрожує юридичними наслідками для самої УЄФА.
УЄФА також погрожує дискваліфікувати клуби-засновники та їх футболістів із власних змагань – в першу чергу, це стосується єврокубків поточного та наступного сезону. Юридичний фундамент таких санкцій викликає запитання, адже клуби ще нічого не порушили (навіть якщо планують), а за футболістів, які поки що взагалі тут ні при чому (кажучи організаційно) можуть вступитись ще й профспілки.
Юридичне оскарження створення Суперліги та участі клубів у ній в будь-якому суді чи арбітражі наштовхнеться на такі самі проблеми. У клубів перед УЄФА (та перед трансляторами і спонсорами УЄФА) немає зобов’язань щодо участі в Лізі Чемпіонів, які б виходили за межі поточного сезону. Якщо клуб не хоче заявлятись на ЛЧ – це особиста справа такого клубу. Складно собі уявити силу таких аргументів.
Про це говорять і сама Суперліга, яка в листі ФІФА повідомила, що подає до суду для усунення перешкод, які можуть ФІФА та УЄФА можуть поставити в процесі формування організаційної структури Суперліги.
• Наслідки для клубів в національних лігах. Ця сфера є найскладнішою з точки аналізу взаємодії з Суперлігою та її клубами.
Клуби Суперліги мають намір продовжувати участь в національних чемпіонатах без будь-яких змін. Всі юридичні та організаційні змагання перед Лігами, спонсорами, трансляторами та іншими клубами, мають бути виконані. Тому формальних причин застосовувати якісь санкції до таких клубів може й не бути, а вирішувати проблеми УЄФА, формально кажучи, національні ліги не повинні і не можуть.
Хоча можуть бути і винятки – правила АПЛ прямо визначають, що клуби не можуть брати участь в несанкціонованих змаганнях без її згоди – тож в Англії точно буде цікаво. Клуби-засновники Суперліги точно про це знали, а відтак – мають план дій.
Чи в інтересах самих ліг вживати санкції до таких клубів – чи то у вигляді виключення зі змагань, чи переводу в нижчі дивізіони, чи зняття очок? АПЛ та Ла Ліга в першу чергу зацікавлені, щоби в них грали «Ліверпуль», «Манчестер Юнайтед» і «Ман Сіті», «Реал» і «Барселона». Без них вже національні змагання втратять левову частку привабливості і доходів, і увійдуть у глибоку кризу.
Але є і інша сторона медалі.
Якщо клуби Суперліги будуть також грати і в національних змаганнях, то їм доведеться жити в подвійному правовому режимі – і в рамках правил, що існують в загальній футбольній системі, і в рамках того, що запровадить Суперліга – а вони не будуть між собою скоординовані. Мова йде і про організаційні, фінансові моменти, ліцензування клубів, правила здійснення трансферів (зокрема – трансферів неповнолітніх), і контрактні правила, і багато інших аспектів.
Порушення будь-якого з них може стати приводом для дисциплінарних санкцій аж до виключення зі змагань - за ініціативою національної ліги чи з подачі УЄФА та ФІФА. Поки що складно уявити як саме будуть розвиватись події в цьому напрямку.
Не можна виключати також і банальні палки в колеса, які можуть ставити національні ліги чи асоціації. Наприклад, в питаннях календаря та розкладу матчів. Сьогодні весь календар є скоординованим – є чіткі вікна для матчів національних чемпіонатів, матчів єврокубків та матчів збірних. Чи є гарантія того, що з Суперлігою також буде узгоджуватись календар? Чи АПЛ просто запланує матч «Ліверпуля» з «Бернлі» напередодні (або взагалі на той самий день), коли «червоні» повинні грати матч Суперліги?
Що з українськими клубами?
Якщо коротко – весь український футбол всіма руками і ногами має бути за УЄФА та проти Суперліги.
Так, «Динамо» та «Шахтар» матимуть примарні шанси на кваліфікацію в одне з 5 «гостьових» місць в Суперлізі, але це буде надзвичайно складно. Натомість, більш реалістичною є втрата призових від єврокубків через зниження вартості телевізійних та спонсорських контрактів УЄФА (більших в ЛЧ для дуету лідерів, менших в ЛЄ для решти претендентів).
Тобто, доходи в 40 млн євро за один сезон від УЄФА стануть далеким минулим.
УАФ, основним джерелом доходу якої є телевізійні відрахування за матчі збірної України та інші програми УЄФА, також може опинитися в глибокій фінансовій кризі.
Це не кінець світу, можливо навіть привід почати реально працювати всім разом для комерціалізації УПЛ, зробити національний футбольний продукт самодостатнім, а не залежним від вливань інвесторів та призових УЄФА, але стартові умови будуть не з найкращих і таке оздоровлення займе час.
Хто переможе?
Переможуть клуби Суперліги. В якій формі – чи як окреме змагання, чи як члени футбольної сім’ї і надалі – це інше питання. Але в будь-якому випадку, вони отримають бажане – ріст гарантованих для себе доходів:
– Якщо УЄФА здасться і погодиться на Суперлігу в будь-якій формі – ці клуби однозначно виграли. «Ювентус» вже заявив, що створення Суперліги в координації з УЄФА – це мета клубів-засновників.
– Якщо УЄФА піде на ще більші уступки по формату і організації Ліги Чемпіонів – ці клуби виграли (хоча клуби Суперліги зазначили, що їм новий формат Ліги Чемпіонів вже не цікавий і вони зайшли занадто далеко в організаційному процесі)
– Якщо УЄФА піде на війну і навіть виграє по всіх фронтах – Суперліга просто відділиться від всієї футбольної сім’ї, стане цілком незалежною та самодостатньою, керуючись принципами ведення справ північноамериканських футбольних ліг.
Чи не єдиний фактор, який може істотно на все вплинути – це держави та ЄС. Дотепер держави не втручались у футбольні питання, але якщо УЄФА та ФІФА зможуть довести, що створення Суперліги несе загрозу для всієї футбольної піраміди і її соціально-економічному значенню в житті кожної з країн – державні інституції можуть сказати своє слово та схилити шальки терезів вже в інший бік. Проте наскільки – питання відкрите.
Європейський та світовий футбол чекає складний і турбулентний шлях. Але якщо виходити з принципу «гроші керують світом», то у Суперліги все ж більше шансів на успіх, а решті європейського футболу доведеться адаптуватись до нових реалій.
Фото: REUTERS/Denis Balibouse; globallookpress.com/Fabio Ferrari/Lapresse, imago stock&people, LiveMedia/Francesco Scaccianoce, iro Sportphoto/Ralf Ibing, Pascal Muller, Gettyimages.ru/Laurence Griffiths; «Шахтар»
