Українка почала бігати, коли вийшла на пенсію. Тепер ганяє по 250 кілометрів
Мотиваційна історія 62-річної Ольги Стадник.
Мотиваційна історія Ольги Стадник. Сьогодні їй виповнилося 62.
Ольга Стадник народилася в селі Сокільники, неподалік від Львова. До спорту була небайдужою зі школи – навіть отримала звання кандидатки у майстри спорту з греблі на байдарках. Але далі не пішло – навчання, сім’я, робота. Пауза без спорту затягнулася на кілька десятків років.
Все змінилося в 56. Подруга запропонувала почати бігати, але для Ольги «просто бігати» – не варіант. Вона знайшла мотивацію у довгих дистанціях, турнірах і закордонних поїздках. «Коли вийшла на пенсію, заняття як такого не було. Маю трьох онуків, але все одно багато вільного часу. Перший мій забіг був у Єрусалимі, на 21 км. Тоді, пам’ятаю, пробігла – і відразу додому. Адже нікого не знала, мови не розуміла. А вже по приїзді дізналася, що виграла там, і мені так класно стало», – згадує спортсменка.
Вона бігала не тільки в Ізраїлі, а й у Чехії, Польщі та Словенії. На її рахунку – понад 200 медалей. 6 з них – на турнірі з веслування у Литві. Найцікавіше, що з жодного забігу Ольга не поверталася без медалі.
Головне досягнення Стадник – рекорд України серед людей в категорії «60+» з 48-годинного бігу, що відбувся у Вінниці. За цей час вона пробігла трохи більше, ніж 250 км. Старт відбувся о 12.00 29 червня, а фініш о тій же годині 1 липня. З перервою на сон, звісно. Тоді їй був 61 рік.
«Першу добу нормально почувалася, а вже вранці другого дня відчула втому й сіла на годинку відпочити. Спати не лягала, бо потім неможливо прокинутись. Їла під час дистанції, перший день пила тільки воду. Головне – без фанатизму, просто біжу помаленьку, щоб мені було комфортно. Взагалі вважаю, що не треба себе перевантажувати, людське тіло зноситься. От я пробігла 250 км, уже відновилась і можна знову бігти», – розкриває секрет успіху Стадник.
Три роки тому Ольга вже бігала 48 годин. Тоді їй підкорилися 239 кілометрів.
Рецепт успіху з історії Стадник сформувати важко. У жінки нема ні спеціальної дієти, ні режиму дня. Єдине – щодня вона пробігає по 12-15 кілометрів:
«З центру Львова додому завжди повертаюся пішки, інколи біжу. Навіть коли ми до мами в Сокільники навідуємося, то чоловік їде машиною, а я біжу. Там же теж треба на грядках попрацювати. Мені не складно, бо щодня бігаю по 12-15 км. Прокидаюсь о 6 ранку, і побігла. Відпочиваю тільки в середу й у неділю».
Мамі про свої успіхи Ольга не розповідає – та дуже хвилюється за її здоров’я. Але закидати біг вона зовсім не планує – в ньому вона знайшла себе після того, як виросли діти.
«Якою бачу себе в 70 років? Поки можна бігти, то бігтиму, а потім... ходитиму. Мені подобаються люди на пенсії за кордоном. Вони такі красиві, доглянуті, люблять себе. Наші не такі. Там вони живуть, а ми, певно, просто існуємо… Я все життя присвятила дітям, а тепер теж хочу жити для себе і вчуся любити себе.
Коли ти хочеш, щоб твої ноги були здорові, класні, не треба сидіти і стояти на одному місці. Краще ходити туди-сюди, чи лежати. Для мене біг – ліки від усіх хвороб. Досі не ходжу до лікарів і вдома таблеток не п’ю», – каже Стадник.
Ну шо? Побігли?
За матеріалом «Львівської газети»