Кабо-Верде і Кувейт поспішають на допомогу: легіонери з екзотичних країн в українському чемпіонаті

За 30-річну історію Незалежності в чемпіонаті України з футболу (Вища ліга/Прем’єр-ліга) за наші клуби зіграло більше тисячі легіонерів із 85 країн світу. Серед лідерів-постачальників футболістів-іноземців до України, беззаперечно, є Бразилія, яка впевнено випереджає Росію та Грузію, представники яких посідають друге та третє місце відповідно. Утім, в нашій першості вистачало й легіонерів-гравців із відверто не дуже футбольних та подекуди екзотичних держав, як, скажімо Кувейт, Нідерландські Антіли чи Кабо-Верде. У цій статті згадаємо саме про таких аборигенів в нашому футболі.

Нігер

Амаду Мутарі (1994 р.н.,«Металург», Донецьк, 6 матчів – 0 голів в ЧУ)

Понад 80 % території цієї західноафриканської країни займає пустеля Сахара, тому й не дивно, що футбольна збірна Нігеру за всю історію лише два рази пробилася до Кубку африканських націй, не говорячи про чемпіонати світу. Утім, це не завадило у сезоні 2013/2014 тодішньому наставнику донецького «Металурга» Сергію Ташуєву розгледіти у півзахиснику французького «Ле-Мана-Б» перспективного гравця, якого придбали, так сказати, «на майбутнє. У підсумку Амаду провів усього 6 матчів в чемпіонаті України і нічим екстраординарним не відзначився. Після завершення сезону 20132014 Сергій Ташуєв покинув донецьку команду і очолив махачкалінський «Анжи» із російської ФНЛ, не забувши «прихопити» із собою свого перспективного підопічного із Нігеру. Після російського періоду карє’ри чотири роки пограв у чемпіонаті Угорщини, а в нинішньому сезоні перебрався в інший саудівський клуб вищої ліги – «Аль Фейха».

Кувейт

Насер Аль-Сюгі (1974 р.н., «Динамо», Київ, 1 матч – 0 голів в ЧУ)

А ось цього кувейтця скаути київського «Динамо» запримітили на відборі до чемпіонату світу U-20 в Катарі у 1995 році. Вони порадились із Валерієм Лобановським, який тоді працював у Кувейті і той дав нападнику хорошу характеристику. Тож у червні 1995-го Насер Аль-Сюгі перебрався до столиці України на правах оренди і став першим легіонером «Динамо» із дальнього зарубіжжя. 15 червня цього ж року у матчі 32-го туру чемпіонату України наставник киян Микола Павлов випустив молодого кувейтця на заміну в матчі проти «Миколаєва». Утім, цей матч так і виявився єдиним для представника Кувейту в еліті українського футболу. Керівництво його колишньої команди «Аль-Тадамон» не знайшло спільної мови з чемпіонами України щодо умов продовження кар’єри Насера в Києві і він повернувся на батьківщину, де виступав за вищезгаданий «Аль-Тадамон» аж до 2004-го року. У тому ж році екс-гравець «Динамо» помер у 40-річному віці від нез'ясовних обставин.

Замбія

Шаємі Маємбе (1997 р.н., «Минай», 21 матч – 0 голів в УПЛ)

Цього захисника із Замбії знайшла селекційна служба «Миная». До цього він упродовж 2016-2020 років виступав за місцевий гранд «ЗЕСКО Юнайтед», з яким став триразовим чемпіоном Замбії. 16 вересня минулого року гравець своєї національної збірної (6 ігор – 0 голів) підписав контракт із клубом із Закарпаття. Увесь сезон замбієць був основним захисником колективу Василя Кобіна, а згодом і Миколи Цимбала. Провів за минайців у цілому 21 матч у чемпіонаті і каші в аутсайдері Прем’єр-ліги не псував. Також Шаємі Маємбе є першим африканським легіонером в історії «Миная» і першим представником Замбії в УПЛ.

Кабо-Верде

Фабіо Емануель Морейра Сілва (1985 р.н., «Металург, Запоріжжя, 13 матчів – 1 гол в ЧУ)

У кінці серпня 2010-го цей півзахисник із екзотичного Кабо-Верде приїхав на перегляд до криворізького «Кривбаса» із португальського «Ешпінью». Утім, тодішнього наставника команди із Дніпропетровщини Юрія Максимова нічим не вразив. Тож він поїхав ще на одні оглядини до запорізького «Металурга», де зарекомендував себе із кращого боку, підписавши контракт із командою Олега Луткова. У сезоні 2010/2011 Фабіо провів 13 матчів у Вищій лізі і відзначився одним м’ячем у ворота Віталія Реви з київського «Арсенала». За підсумками чемпіонату запоріжці зайняли останнє місце в чемпіонаті і вилетіли до Першої ліги. Кабовердієць після пониження у класі «Металурга» залишив колектив і перебрався до команди другого дивізіону чемпіонату Португалії ФК «Мафра». Завершив кар’єру Фабіо у 2014-му році.

Буркіна-Фасо

До переходу в донецький «Шахтар» Лассіни Траоре цього року з амстердамського «Аяксу» єдиним представником африканського Буркіна-Фасо у чемпіонатах України був Арістід Бансе (1984 р.н, «Металург», Донецьк, 12 матчів – 2 м’ячі в ЧУ). Влітку 2006-го року цей креативний 22-річний нападник бельгійського «Локерена» підписав контракт із донецьким «Металургом» терміном на чотири роки. Утім, затриматися надовго в Україні йому не судилося. У сезоні 2006/2007 Арістід провів за «металургів» 12 ігор в чемпіонаті і забив 2 м’ячі, але надалі тренерському штабу донеччан він виявився не потрібним, хоча вже тоді був основним гравцем національної збірної Буркіна-Фасо (75 матчів – 23 голи – такі показники африканця в збірній на даний час). Тож у 2007-му році був відданий в оренду до бельгійського «Жерміналя». У подальшому доля «поносила» Арістіда по чемпіонатах Латвії, ПАР, Фінляндії, ОАЕ та Казахстану. Наразі він захищає кольори команди «Хоройя Конакрі» із Гвінеї.

Нідерландські Антіли

Сендлей Біто (1983 р.н., «Сталь» А, «Закарпаття», «Таврія», 67 матчів – 5 голів в ЧУ)

Найбільше матчів в найвищому дивізіоні України серед легіонерів із екзотичних країн провів Сендлей Біто із Нідерландських Антіл. Свого часу він виступав за юнацьку команду амстердамського «Аякса», тому його перехід у серпні 2006-го року до лав алчевської «Сталі» із роттердамської «Спарти» зчинив легкий фурор. Одним із основних факторів переходу Сендлея в скромну «Сталь» стала робота на посту головного тренера клубу голландця Тона Каанена. Півзахисник одразу влився в команду і став її основним гравцем, але у підсумку «Сталь» посіла останнє місце в турнірній таблиці і понизилася в класі. Легіонер із Нідерландських Антіл після цього прийняв пропозицію київського «Арсенала». Загалом упродовж своєї української кар’єри захищав кольори ще двох команд еліти: «Закарпаття» та «Таврії». Після від’їзду з України більше в жодному більш-менш відомому клубі не заграв, виступаючи в чемпіонатах Таїланду, Бахрейна, Ірану та Ірака.

Коста-Рика

Загалом у вищому дивізіоні чемпіонату України з футболу грали два представника цієї екзотичної центральноамериканської країни. Першопрохідцем тут став Джон Хайро Руїс (1994 р.н., 14 матчів – 6 голів в УПЛ), який у сезоні 2015/2016 захищав кольори дніпропетровського «Дніпра». Легіонер переїхав до України із бельгійського «Остенде», підписавши трьохрічний контракт і в цілому показував не поганий рівень в УПЛ – 14 матчів – 6 голів. Утім, після сумнозвісних подій із «Дніпром» у 2016 році залишив Україну, прийнявши пропозицію сербської «Црвени Звезди». Наразі 27-річний гравець збірної Коста-Рики (10 матчів – 1 гол) виступає на батьківщині, захищаючи кольори команди «Ередіано».

Другим коста-риканцем в чемпіонаті України став форвард Джонатан Мойя (1992 р. н., «Зірка» (Кіровоград, 11 матчів – 2 гола), який у сезоні 2016/2017 захищав кольори кіровоградської «Зірки». Тодішній наставник кіровоградців Даріо Друді покладав на легіонера великі надії, але потім із зміною тренерів запал Джонатан Мойї пропав і в лютому 2017-го року він покинув Україну. У Прем’єр-лізі провів за «Зірку» 11 матчів, в яких відзначився двома голами. Після кіровогорадського витку кар’єри Джонатан повернувся на батьківщину у свій колишній клуб «Сапрісса». Останні три роки нападник захищає кольори південно-корейського «Аньяну».

ПАР

Терсіус Малепе (1997 р.н., «Минай», 14 матчів – 0 гол в УПЛ)

Терсіус Малепе - ще одна знахідка минайських селекціонерів і перший представник ПАР в Прем’єр-лізі. Для опорного півзахисника збірної Південної Африки (11 матчів – 1 гол) переїзд у жовтні 2020-го до України став дебютним вояжем в клубній кар’єрі за межі своєї країни, адже до того він виступав виключно за місцеві команди. За рік перебування у стані минайців зарекомендував себе хорошим бійцем, провівши 14 матчів в УПЛ. Цікаво, що Терсіус Малепе відіграв усі матчі на Олімпіаді-2020 в Токіо в складі олімпійської збірної ПАР.