Личная жизнь футболистов
Блог

Професіонали «забійного відділу». Топ-10 бомбардирів чемпіонату України початку-кінця 90-х

Сьогодні ми вирішили пригадати прізвища футбольних майстрів, які на початку-кінці 90-х років були справжніми топами в лінії атаки своїх команд у чемпіонаті України. Тут знайшлося місце для тих, хто наразі доволі часто фігурує в ролі експертів і для тих, про кого молоде покоління вже навряд чи згадає без вікіпедії. Є в цьому списку і зрадники України, які, будучи свого часу зірками українського футболу, після анексії Криму, прийняли громадянство сусідньої країни та успішно працюють на благо країни-агресора . Тож до вашої уваги Топ-10 олдскульних гравців-бомбардирів початку-кінця 90-х років в українському футболі.

 

Віктор Леоненко (118 матчів – 67 голів у Вищій-Прем’єр-лізі)

Роки виступів у Вищій-Прем’єр-лізі: 1992-2001

Клуби: «Динамо» (61 гол), ЦСКА (Київ, 5), «Закарпаття» (1)

8 квітня 1992 року у матчі проти воронезького «Факелу» молодий нападник московського «Динамо» Віктор Леоненко став першим гравцем в історії, який зробив хет-трик в чемпіонаті Росії. Утім, зігравши за москвичів 4 гри, і забивши в них 5 голів, форвард із не простим характером зі скандалом перебрався до київського «Динамо». Дебютував у вищому українському футбольному дивізіоні Віктор травня 1992 року в матчі 13-го туру проти  «Дніпра» (1:0), а першим голом відзначився за три дні у ворота Андрія Нікітіна із «Зорі-МАЛС». Загалом, тоді нинішній футбольний експерт телеканалів «Футбол» провів за «Динамо» 5 матчів, в яких забив 3 м’ячі. А от в наступній першості після відходу до іспанського «Лагроньєса» головної зірки «Динамо» Олега Саленка «Леон» почав у повній мірі демонструвати свої бомбардирські вміння – 16 голів в 27 матчах. Лише на один влучний постріл його випередив кращий снайпер того чемпіонату Сергій Гусєв. Не дивно, що уродженця Тюмені відразу ж заграли за національну збірну України, за яку він дебютував 26 серпня 1992 року у грі проти угорців (1:3). І якщо в збірній одіозний форвард за чотири роки награв усього 14 матчів і забив 6 голів, то в «Динамо» вправно засмучував воротарів суперників «Динамо», як в чемпіонаті так і в єврокубках. Мабуть, найкращий матч у своїй кар’єрі Віктор Леоненко провів у Лізі чемпіонів у сезоні 1994/95, коли на заповненому «Олімпійському» в Києві «динамівці», поступаючись в рахунку 0:2 своєму надпринциповому супернику ще за радянських часів московському «Спартаку», зуміли здобути перемогу з рахунком 3:2. Сам Віктор у тому легендарному матчі відзначився дублем. Загалом провів за київську команду 129 ігор у всіх турнірах і забив 79 голів.

Після приходу до київського «Динамо» Валерія Лобановського опальний нападник не знайшов із ним спільної мови і в 1998 залишив клуб, перебравшись до ЦСКА. Утім, такої результативної гри вже не демонстрував та й доволі часто перебував у лазареті. За два сезони в складі армійців провів усього 13 матчів у чемпіонаті (5 м’ячів). Потім було «Закарпаття» (12 матчів – 3 голи), в якому «Леон» і завершив свою кар’єру у віці 32 років.

Іван Гецко (113 матчів – 67 голів)

Роки виступів: 1992, 1997-2002

Команди: «Чорноморець» (10), «Дніпро» (4), «Карпати» (29), «Кривбас» (16), «Металіст» (8)

Іван Гецко на початку 90-х років був одним із кращих нападників України і навіть в 1990 році зіграв 5 матчів за збірну СРСР. Також височенний форвард (190 см) увійшов до історії, як автор першого забитого м'яча збірної України. У дебютній грі «синьо-жовтих» проти Угорщини він вийшов на заміну наприкінці матчу і забив єдиний гол українців. Після проголошення незалежності зіграв у першому чемпіонаті України за «Чорноморець» (14 матчів – 10 голів) і поїхав за кордон - до ізраїльського «Маккабі» Хайфа. Там Іван Гецко здобув чемпіонство і виграв Кубок Ізраїлю. Далі футболіст перебрався до чемпіонату Росії, де спочатку пограв за «Локомотив» із Нижнього Новгорода (46 матчів – 18 голів) і «Аланію» (14 матчів – 4 голи). У 1997 році нападник повернувся до України в команду «Дніпро», де з Олександром Паляницею та Сергієм Мізіним становив ударне тріо дніпрян (14 матчів – 4 голи).

У другому колі разом із вищезгаданими Паляницею та Мізіним Іван Гецко перейшов до «Карпат». У Львові гра форварда засяяла новими барвами і якщо із «Чорноморцем» і «Дніпром» йому не вдавалося здобути медалі чемпіонату, то у 1998 році «зелено-білі» здобули бронзові нагороди. Наступного року команда посіла четверте місце, а таранний нападник забив 16 голів у першості країни і посів 2-е місце у суперечці бомбардирів після «динамівця» Андрія Шевченка (18 м’ячів). У підсумку нападник провів у лавах «Карпат» три сезони і відзначився 29-ма голами у чемпіонаті. У сезоні 1999-2000 після другого кола «нерозлучне» тріо бомбардирів (Мізін-Паляниця-Гецко) перебралося до «Кривбасу», де і там продовжило звичну справу по штампуванню голів. Сам нападник у тій першості знову став другим бомбардиром чемпіонату – 19 влучних пострілів, поступившись одним м’ячем переможцю снайперської гонки Максиму Шацьких.

Останньою командою Івана Гецка у Вищій лізі був «Металіст», за який він виступав  з 2000 по 2001 роки. 23 липня 2001-го нинішній футбольний експерт потрапив у автомобільну аварію, пережив реанімацію та кілька операцій. Після цього 33-річний форвард вирішив закінчити виступи на найвищому рівні. Загалом провів у чемпіонаті України 113 матчів, в яких відзначився 67 разів. Іван Гецко проживає в Одесі і, як більшість із екс-гравців, працює в ролі футбольного експерта.

Олег Матвєєв (210 матчів – 81 гол)

Роки виступів: 1992-2003

Команди: «Динамо» (1), «Шахтар» (61), «Кремінь» (12), «Металург» (Запоріжжя, 2), «Металург» (Донецьк, 5)

Олег Матвєєв розпочинав кар’єру в рідному «Ростсільмашу» із Ростова-на-Дону, але в 1989 році був призваний в армію, звідки його відправили «служити» до київського «Динамо». У складі киян провів усього один сезон в чемпіонаті України (10 матчів – 1 го)л, після чого прийняв пропозицію донецького «Шахтаря», який на той час не складав особливої конкуренції «динамівцям». Саме в складі «гірників» Олега Матвєєва – номінального півзахисника, перевели в лінію нападу. Ініціатором такого кроку став тодішній наставник «Шахтаря» Валерій Яремченко і той відразу почав демонструвати небачену до цього результативність. У перщому ж своєму сезоні в Донецьку Олег Матвєєв разом із своїм товаришем по нападу Сергієм Ателькіним відзначилися по 11 разів, забивши рівно половину голів усієї команди. У наступній першості екс-хавбек взагалі «наклепав» 17 влучних ударів в чемпіонаті і став другим бомбардиром турніру 1993-1994 років після Тімерлана Гусейнова – 18 голів. Виправив цю ситуацію Олег уже в сезоні 1996/1997, коли забив 21 м’яч і став кращим снайпером чемпіонату. Незважаючи на такі успіхи, Олег Матвєєв так і не зіграв жодного матчу за збірну України. Усього за «Шахтар» бомбардир провів 8 сезонів і відзначився 61 голом в чемпіонаті України, що є 5 результатом в історії «гірників» часів незалежності.

Окрім донецької команди Олег Матвєєв доволі успішно виступав за «Кремінь» у 1996 році (16 матчів – 12 голів). У 2000-му перебрався до запорізького «Металурга», де почав діяти вже із глибини, на позиції півзахисника, тому й результативність одного з кращих бомбардирів того часу істотно знизилася. За два роки в складі «металургів» провів 28 матчів і забив усього 2 м’ячі. Останні два сезони Олег Матвєєв виступав за донецький «Металург» (15 матчів – 5 голів) там же і завершив свої професійні виступи. Усього в чемпіонаті України провів 210 ігор і забив 81 гол. Останнім часом працював тренером-селекціонером «Шахтаря»

Сергій Ателькін (210 матчів – 67 голів)

Роки виступів: 1992-2003

Команди: «Шахтар» (61), «Кремінь» (5), «Металург» (Донецьк, 1)

На початку 90-х забійний тандем нападників Ателькін-Матвєєв наводив жах на оборонні редути суперників «Шахтаря» на внутрішній арені, але в збірній ні той ні інший в підсумку не заграли. Сергій Ателькін потрапив до великого футболу завдяки турніру «Шкіряний м’яч», де юного футболіста у 1989 році помітив Валерій Яремченко, який запросив гравця до дублю «Шахтаря». У першому чемпіонаті України з футболу у 1992 році нападник не вражав результативністю (17 матчів – 2 гола). Головним снайпером команди тоді був молодий Сергій Ребров, але після його відходу до київського «Динамо» і приходу з того ж «Динамо» Олега Матвєєва, Сергій Ателькін в наступній першості розкрився на повну. Разом із Олегом вони відвантажили суперникам «Шахтаря» по 11 м’ячів із 44 загальнокомандних. У сезоні 1993-1994 форвард підтвердив своє високе реноме снайпера, забивши знову 11 голів, а разом із «Шахтарем» вперше в історії виграв срібні нагороди чемпіонату. У 1995 році Сергій Ателькін не знайшов спільної мови із тодішнім наставником «гірників» Валерієм Рудаковим і його та Олега Матвєєва відправили в оренду до кременчуцького «Кременя», який тренував Валерій Яремченко. 5 голів в 14 іграх чемпіонату – такий доробок бомбардира в тій першості за «»Кремінь». У сезоні 1996-1997 років Валерій Яремченко повернувся до «Шахтаря», як і його улюбленці-бомбардири. Сергій Ателькін знову підкорив позначку в 11 голів за сезон, а Олег Матвєєв взагалі став кращим бомбардиром турніру. Ну і варто відзначити здобутий Кубок України. У тому ж році Сергій дебютував за збірну України, але виграти конкуренцію у Сергія Реброва та молодого Андрія Шевченка тоді було майже нереально, тому не дивно, що нападник провів за національну команду усього 2 гри.

У сезоні 1997/98 Сергій Ателькін взявся за звичну справу нападника, але в ході чемпіонату його придбав клуб Серії А – «Лечче». У 16 матчах італійської першості форвард провів 16 матчів і забив 3 гола. Команда не зуміла втриматися в еліті і вилетіла в Серію В. Після цього його відправили в оренду до португальської «Боавішти» (10 ігор – 3 м’ячі), звідки по завершенню сезону 1998-1999 років повернувся до «Лечче». Утім, клуб був не зацікавлений в послугах Сергія і той, отримавши статус вільного агента, повернувся до України, до рідного «Шахтаря». За три роки в складі «гірників провів за команду 45 ігор в чемпіонаті і забив 14 голів. Останнім клубом бомбардира був донецький «Металург», за який той відіграв в сезоні 2002-2003. Усього в першості України форвард провів 210 матчів і забив 67 м’ячів.

На жаль, минулого року 1 жовтня Сергій Ателькін, який працював тренером-селекціонером ФК «Львів», помер на службовій квартирі. Причина смерті – проблеми із серцем.

Тімерлан Гусейнов (215 матчів – 85 голів)

Роки виступів: 1992-2000

Клуби: «Зоря-Малс» (19), «Чорноморець» (66)

Тімерлан Гусейнов – культова особистість в українському футболі початку-кінця 90-х. Двічі він ставав кращим бомбардиром чемпіонату України і першим із українських футболістів подолав рубіж у 100 забитих м’ячів на офіційному рівні. Розпочав свою кар’єру Тімерлан в луганській «Зорі» ще далекого 1986 року. У перших двох сезонах незалежного чемпіонату у «Зорі-Малс», яка була відвертим аутсайдером, форвард показував непогані результати, забивши 19 голів у 42 матчах. А по завершенню сезону 1992–1993 років керівництво клубу було оголосило про омолодження складу команди, тому 25-річний Тімерлан Гусейнов перейшов до одеського «Чорноморця» Причому дістався бомбардир одеситам абсолютно безкоштовно.

Саме в складі «Чорноморця» Тімерлан Гусейнов став живою легендою і кращим бомбардиром команди за всю історію (87 голів). Вже в перший сезон свого перебування в Одесі тодішні наставник «моряків» Віктор Прокопенко зробив ставку на новачка із Луганська і той віддячив «коучу» сповна, ставши кращим бомбардиром чемпіонату із 18-ма м’ячами в 33 іграх. 16 жовтня 1993 року Тімерлан Гусейнов дебютував за національну збірну України в товариському матчі проти США. Свій дебютний гол нападник забив 13 листопада 1994 року у матчі проти збірної Естонії на 72-й хвилині. Всього Тімерлан провів 14 матчів за збірну та забив 8 голів.

У сезоні 1995/96 Тімерлан Гусейнов знову не мав собі рівних в гонці снайперів у Вищій лізі – 20 голів в 33 матчах. У підсумку нападник провів у складі одеського клубу 8 сезонів, за які зіграв 240 ігор та забив 87 м’ячів у всіх турнірах, у тому числі у першій лізі в сезоні 1998-1999 років. Грати у футбол Гусейнов фактично завершив у 2002 році, а останньою йог командою був скромний першоліговий «Спартак» із Сум, після чого ще два сезони пограв на аматорському рівні за одеський «Сигнал». Також свого часу входив в тренерський штаб «Дністра» та «Реал-Фарми». На даний момент Тімерлан Гусейнов проживає в уже рідній Одесі та час від часу виступає експертом для спортивних видань.

Олександр Паляниця (260 матчів – 79 голів)

Роки виступів: 1992-2003

Команди: «Дніпро» (27), «Верес» (11), «Карпати» (27), «Кривбас» (7), «Металіст» (7)

Ще один нападник із 90-х у нашому рейтингу, який на клубному рівні був знаним майстром завершальних ударів, але зі збірною не склалося. Уродженець Житомира ще у 18 років перебрався до «Дніпра», куди він тричі приходив і стільки ж покидав цю команду. Найбільше Олександр Паляниця запам’ятався по іграх у тандемі з давнім товаришем, також знаним голеадором, Іваном Гецком. Ці нападники у 90-х роках «рвали на ганчірки» захисні редути суперників. Що цікаво своє визнання Олександр Паляниця отримав не в «Дніпрі», а в скромному «Вересі». Саме в складі рівнян упродовж 1993-1995 років молодий форвард показав, що може забивати навіть у затятому аутйсайдері (55 матчів – 11 голів в чемпіонаті). Цей результат наразі є кращим в історії виступів «Вереса» в еліті українського футболу. Такі результати змусили керівництво «Дніпра» повернути з оренди свого гравця і той віддячив за довіру, провівши за два сезони 19 голів в 45 матчах чемпіонату. Також у 1995 році Олександр дебютував за збірну України, за яку в подальшому зіграв усього 2 гри.

Сезон 1996/97 Олександр Паляниця провів в австрійській Бундеслізі, виступаючи за «ЛАСК» із Лінца. У наступному році повернувся до «Дніпра» (6 голів), а після першого кола приєднався до львівських «Карпат», де за два роки свого перебування забив 27 м’ячів в 46 іграх). В подальшому голеадор грав за «Кривбас», але результативність його значно знизилася – лише 7 голів в 40 матчах. Упродовж 2001-2003 років виступав за «Металіст», коли той ще сердняком турніру. У 48 матчах за харків’ян відзначився усього сімома влучними ударами. Заврешив свою кар’єру Олександр Паляниця у 2004 році, а останньою його командою був першоліговий сумський» Спартак». Усього в чемпіонатах України провів 260 матчів, в яких забив 79 м’ячів. Наразі Олександр проживає в Житомирі та виступає в ролі футбольного експерта.

Олександр Гайдаш

Роки виступів: 1992-2003

Команди: «Таврія» (85), «Металург» (Маріуполь, 10)

Олександр Гайдаш, напевне, є одним із кращих центральних нападників 90-х. Уродженець Маріуполя, який кращі свої роки у кар’єрі провів у складі симферопольської «Таврії», не встиг здобути перше золото незалежного чемпіонату із командою Анатолія Заяєва у 1992 році, долучившись до клубу вже наступного сезону. Утім, в подальшому без цього фактурного форварда, який був майстром гри на другому поверсі, лінію атаки кримчан було уявити не можливо. За 11 сезонів, проведених у «Таврії» в період незалежності України Олександр Гайдаш провів за команду 227 матчів, в яких забив 85 голів в чемпіонаті, що є кращим показником в історії цього самобутнього клубу. Попри високу результативність цей форвард жодного разу не ставав кращим бомбардиром турніру. Загалом залишав симферопольців три рази за кар’єру і тричі повертався. Окрім «Таврії» пограв в чемпіонатах Туреччини та Ізраїлю, а у 2002 році, будучи доволі зрілим футболістом, прийняв пропозицію Миколи Павлова перейти та маріупольского «Металурга», де за 3 не повних роки кар’єри провів 41 матч та відзначився 10 м’ячами. Завершувати футбольні виступи все одно повернувся до Криму, де грав до 2004 року і у 37-річному віці повісив бутси на цвях.

Після анексії Криму Російською Федерацією прийняв російське громадянство. У 2014 році став генеральним директором сімферопольського ТСК, яким працює і на даний час.

Автанділ Капанадзе (189 матчів – 57 голів)

Роки виступів: 1993-2001

Команди: «Темп» (3), «Нива» (Тернопіль, 54)

Брати-близнюки Автнаділ та Таріел Капанадзе потрапили до нашого чемпіонату у 1993 році, коли їм було вже за 30. Прихистив грузинських легіонерів шепетівський «Темп», який на той час мав потужне фінансування і спонсорувався грузинським бізнесменом Джумбером Нешніанідзе. У новій команді Автандил виступав на позиції лівого півзахисника, а його брат - на місці правого хавбека. У першому сезоні його команда посіла 9-е місце, а сам гравець у 29 матчах забив… 0 голів. Для порівняння Таріел «настріляв» 8 влучних ударів. Наступного року грузин відкрив лік своїм забитим голам у Вищій лізі, проте його трьох влучних пострілів виявилося замало, як і братових дев’яти і «Темп», посівши 17 місце, понизився у класі.

Першу половину сезону 1995/96 Автанділ провів у Першій лізі в новоствореній команді «Темп-Адвіс», але в ході чемпіонату перебрався разом із Таріелом до тернопільської «Ниви», де наставник тернополян Ігор Яворський почав використовувати його в нападі. Досвідченого легіонера не знітила нова позиція і той почав вправно забивати м’ячі і аж до 2001 року він був лідером атак команди, а також одним з найбільш вікових бомбардирів вищої ліги України. Всього в чемпіонатах України Автанділ провів 210 матчів і забив 60 м'ячів (189 матч і 57 голів у Вищій лізі, 21 матч та 3 голи в першій лізі).  У 2001 році у віці 38 років Автанділ перебрався в російський клуб «Локомотив» з Нижнього Новгорода, який вилетів у Другий дивізіон. Там же в 2004 році Автанділ закінчив спортивну кар'єру. Наразі 58-річні брати Капанадзе проживають у Нижньому Новгороді, тренують дітей в місцевій ДЮСШ та грають за ветеранів.

Олексій Антюхін (174 матчі – 63 голи)

Роки виступів: 1992-2001

Команди: «Таврія» (53), «Металург» (Запоріжжя, 2), «Динамо» (0), «Ворскла» (8)

Уродженець Запоріжжя Олексій Антюхін запам’ятався перш за все своїми виступами за сімферопольську «Таврію», хоча була в його кар’єрі сторінка в київському «Динамо». Утім, виграти конкуренцію при Віктору Леоненку, Сергію Реброву та Андрію Шевченку потужному форварду не вдалося, хоча в матчах за «Динамо-2» був без перебільшення зірковою фігурою. У сезоні 1996-1997 років навіть виграв гонку бомбардирів у першій лізі – 22 м’ячі в 25 іграх. А переходив до київського гранду Олексій в статусі одного з кращих форвардів сімферопольської «Таврії», де разом з Олександром Гайдашем створили один із найгрізніших ударних тандемів початку-середини 90-х. За три сезони у футболці «Таврії» нападник відзначився 37 голами у Вищій лізі чим привернув увагу тодішнього тренера «Динамо» і збірної  Йожефа Сабо, який і запросив забивного нападника до Києва, а потім дав йому провести єдиний матч за українську дружину. У Києві справи у нього не пішли (6 матчів – 0 голів), а після приходу до команди Валерія Лобановського змушений був залишити українського гранда, перебравшись у сезоні 1997-1998 до «Ворскли». За два роки у Полтаві провів у чемпіонаті 28 матчів, в яких забив 8 м’ячів.

У 1999 році Олексій Антюхін повернувся до Сімферополя, прийнявши пропозицію тренера кримчан Валерія Петрова, де знову в парі з досвідченим Олександром Гайдашем відновив ударний тандем форвардів трирічної давнини. Утім, результативності, яка була раніше у форвардів уже не було. За два неповних сезони Олексій провів у Вищій лізі за «Таврію» 45 матчів і забив 16 голів, ставши тим самим другим снайпером сімферопольців часів незалежності в чемпіонаті (53 м’ячі) після вищезгаданого напарника по нападу Олександр Гайдаша, в якого в доробку числиться 85 влучних пострілів. Загалом провів у чемпіонатах України у Вищій лізі 174 гри і забив 63 голи.

Після періоду кар’єри в «Таврії» нападник у 2001 році перебрався до другого дивізіону чемпіонату Росії до «Елісти». Також пограв там же за «Чорноморець» із Новоросійська та ставропольське «Динамо». Завершив професійну кар’єру Олексій Антюхін у 2005 році, а останньою командою форварда був першоліговий «Динамо-Ігросервіс». За нашими даними, після анексії Криму колишній український бомбардир прийняв російське громадянство і став помічником головного тренера «збірної анексованого півострову» Валерія Петрова.

Сергій Мізін (342 матчі – 90 голів)

Роки виступів: 1992-2008

Команди: «Динамо» (Київ, 16), «Карпати» (Львів, 25), «Дніпро» (8), «Чорноморець» (Одеса, 2), ЦСКА/ «Арсенал» (Київ, 24), «Кривбас» (Кривий Ріг, 7), «Металіст» (Харків, 8)

За масштабами українського футболу Сергій Мізін – визначна особистість. Він входить в 10-ку кращих бомбардирів за всю історію національних першостей, забивши в них 90 голів. В чому тут унікальність? Справа в тому що гравець-бомбардир усю свою кар’єру провів геть не на забивній позиції центрального півзахисника. Окрім цього Сергію Мізіну належить визначне досягнення: він є єдиним гравцем, який забивав м’ячі упродовж 16 сезонів поспіль в елітному дивізіоні.

Розпочинав свою кар’єру Сергій Мізін в рідному київському «Динамо», з яким тричі здобував золоті нагороди чемпіонату та один раз піднімав над головою Кубок України. А після Києва розпочалася тривала епопея із частою зміною клубів і, до слова, в кожній із 8 команд, в яких він виступав, стабільно поєднував амплуа центрального півзахисника із забиванням голів. Своїми лідерськими якостями та впевненою грою на полі хавбек заслужив виклику до лав національної збірної України. Саме Сергій Мізін 9 жовтня 1999-го року на 90-й хвилині матчу Росія – Україна здобув штрафний, з якого Андрій Шевченко забив роковий для росіян гол, який не дозволив тим поїхати на Євро-2000. Загалом за збірну України провів 7 ігор. Завершив активні виступи Сергій Мізін у 2008 році в складі київського «Арсеналу» у віці 36-ти років. Останнім місцем роботи бомбардира-хавбека, а нині експерта, була «Олександрія», де він працював помічником Володимира Шарана

Комментарии

Возможно, ваш комментарий – оскорбительный. Будьте вежливы и соблюдайте правила
  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
Loading...