Реклама 18+
Реклама 18+
Реклама 18+
Блог Спортивне асорті

Арбітр, який міняє правила гри

      До «дружби» із книжкою я знала про Колліну не так і багато: арбітр, що неодноразово ставав кращим у своїй дисципліні; чоловік, який «стукає по голові» українським суддям. Насправді ж, П’єрлуіджі неймовірно цікава особистість, людина, яка викликає одну емоцію – захоплення – та бажання і собі побігати на полі зі свистком.

      Італійський арбітр, як і кожен суддя, почав своє сходження на олімп із найглибших низів, поступово піднявшись на найвищу вершину: фінал Чемпіонату світу. «Если я закрываю глаза и мысленно возвращаюсь к июню 2002 г., к «моему» финальному матчу на Кубок Мира, первое чувство, которое я испытываю, — этого не может быть. Действительно ли я прожил 41 день в Японии? Действительно ли я судил финальную встречу на Кубок Мира по футболу между командами Бразилии и Германии? Меня охватывает странное чувство нереальности». Той фінал став для Колліни найяскравішою зіркою як в його кар’єрі, так і житті. Переломним він був і для усіх «чоловічків у жовтому», як називає своїх колег П’єрліуджі. Уперше суддям також повісили на шиї медалі та сфотографували разом із гравцями. Сам фінал, як і весь ЧС-2002, Колліна описує із захватом, притаманним лише не просто залюбленому, а дійсно закоханому у власну справу чоловіку. Описує він і власні емоції, і почуття гравців, і фантастичне вболівання на трибунах.

     Та найцікавішим є «розклад життя» відомого арбітра. Чи знали ви, що Колліна одночасно працював суддею у нижчих дивізіонах Італії, здобував вищу освіту та грав за місцеву команду на позиції центрального півзахисника? Напевне що ні.

     Кожен матч для арбітра – не менш важливий, відповідальний та важкий, ніж для футболістів. Усе починається із фізичної підготовки (спеціальні курси, заняття в спортзалі, робота на суддівських зборах) та закінчується вивченням команд. Колліна завжди вивчав склад команд, історію їхніх протистоянь, особливості гри: хто більш емоційний, кого можна заспокоїти і «словами», яку тактику використовують тренери, знати технічні можливості футболістів. Важливе значення для арбітра має відпочинок та моральний стан перед матчем. П’єрлуіджі спілкувався із якомога більшою кількістю гравців, щоб легше, швидше і «безболісно» пояснити їм своє рішення. А після кожного поєдинку відбувався кількаденний аналіз матчу, з усіма «молодець»  і «помилився». Та найбільше «збудження» у Колліни викликало передматчеве чекання на призначення: «Мне тогда не было еще 18 лет, и в день, когда я получал письмо, — тогда сообщения приходили по почте, в котором указывалось, что я должен судить такой то матч, в такой то день и такой то час, я радовался как ребенок, ожидавший прихода Деда Мороза. Возвращаясь из школы, я в первую очередь спрашивал своих близких, не пришло ли мне что нибудь по почте, не было ли срочного письма. С тех пор этот «ритуал» с некоторыми изменениями остается до сих пор. Я помню еще, что, когда я судил в чемпионатах любителей, в пакете с назначением содержался бланк для составления отчета о работе по окончании матча: в зависимости от группы бланки имели различный цвет. Как игрок в покер, медленно натягивающий карту, я слегка приоткрывал пакет, чтобы увидеть цвет; розовый, голубой или желтый, который означал, матч какой любительской группы я буду судить». Те ж, що завжди «боліло» арбітру, - це чесне та послідовне суддівство. Можливо, саме тому він є еталоном «чоловічка в жовтому».

      Думки Колліни, якими він поділився у своїй книзі, стосуються усього, що він лише може охопити: суддівської фізичної форми, правил чесної гри, дружби із футболістами, перспектив на майбутнє арбітрівської бригади. Та найголовніше – це показ любові до футболу та власної професії, яка назавжди змінила життя тисяч любителів футболу та й самого героя. І хто знає, можливо, ці слова стануть стимулом для котрогось маленького хлопчика йти по нелегкій арбітрівській стежині. «Без судьи игра не имела бы смысла; можно играть без защитника или центрального нападающего, но только не без человека, который лишь без конца бегает, никогда не касаясь мяча. И можно, по крайней мере раз, заслужить искренние аплодисменты. Продолжительные аплодисменты. Аплодисменты, вызывающие трепет».

 

Довідка: П'єрлуї́джі Колліна  — футбольний суддя, голова суддівського комітету УЄФА, консультант Італійської асоціації арбітрів, куратор суддівського комітету ФФУ

  • Найкращий арбітр за версією IFFHS — 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003.
  • Найкращий арбітр Італії — 1997, 1998, 2000, 2002, 2003, 2004, 2005.
  • Найкращий арбітр за версією IFFHS — за період з 1987 по 2011 рік.

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Реклама 18+
Реклама 18+
Включите уведомления,
чтобы быть в курсе самых важных новостей