«В України великий людський потенціал, але потрібні умови». Екс-тренер Підручного – про тріумф на ЧС
Один з перших тренерів Дмитра Підручного Ігор Починок розповів Tribuna.com про початок кар’єри українського чемпіона світу.
– Я не зовсім його перший тренер. Опанасюк Микола Петрович – тренер в лижних гонках, який привів його в спорт. Так получилось, що його вже нема в живих. А в біатлон його привів Олег Євгенович Бунт.
- А де Дмитро починав займатися? Де ви з ним працювали?
– У нас на Тернопольщині одна база. Якщо до Меркушиних, то все проходило через базу обласної ради «Колос». Так вийшло, що я запропонував Анатолію Петровичу Усенку виставити команду студентів Тернопільського педуніверситету. У нас лише одна міжнародна траса, яка вже добита до ручки. В її середині вже роздали земельні ділянки. Та школа, яка була школою вищої категорії, її неповні три роки тому зробили відділенням. Ми потрохи «бодаємося» з місцевої владою, але поки що цим людям спорт не дуже цікавий.
- Дмитро Підручний, коли прийшов до вас, і Дмитро Підручний сьогодні – дві різні людини?
– В нього наполегливі спортивні батьки. На рахунок самовіддачі і бажання досягти успіхів у великому спорті – він цим дуже вирізнявся. У мене група була, яку я взяв після Олімпіади в Ногано. З’явилося бажання займатися чисто тернопільськими спортсменами, з якими я починав.
Він прийшов якраз у той період. Перший результат в нього був в естафеті серед юніорів. Потім він виграв на етапі чемпіонату України, де були учасники чемпіонату світу та Олімпійських ігор. Задатки у нього були дуже хороші, перспективу було видно.
Були проблеми в стрілковій підготовці. Єдина база в області, практично єдиний трек, на якому можна було готувати спортсменів більш-менш на нормальному рівні.
- Як ви відреагували на його сьогоднішню перемогу?
– В обід мені телефонував колишній керівник національної спортивної бази у Тисовеці. Він часто запитує прогнози, в нього таке хоббі. Я кажу: якщо Діма впораться зі стойкою, то все буде добре і він стане найбільшою сенсацією.
У нього взагалі була цікава бригада: Козловський, 4-й юніор на чемпіонаті світу у Калгарі, Вожник, Муравський. Ми виконували багато вправ, які допомагали правильно підготуватися до останньої стойки. Можу розкрити маленький секрет: остання стойка – це серйозний призовий фонд. Тому це додатковий мотиваційний фактор.
Два останніх рубіжа вирішили усе. Ну, а по ходовій частині – він в дуже хорошій формі, що може боротися на найвищому рівні. Це показала і естафета, і взагалі кінець сезону – це наша українська фішка. Особливо, коли підготовка була так спланована.
Я давно знаю Юрая, зустрічався із ним на Олімпійських іграх. Знаю його відношення до спортсменів. Він може створити мікроклімат, а для Діми це дуже важливо. Коли є підтримка, це хороший фундамент для нормальних результатів і перемог.
- Після цієї перемоги, щось зміниться в українському біатлоні на краще?
– Я дивуюся, що цих змін ще немає. При всіх конфліктних ситуаціях із президентом нашої федерації, він все одно йде назустріч і працює на великий спорт і найкращі результати. Я вже трохи відійшов від того і нарешті зайнявся улюбленою роботою. Як починав працювати з дітьми, так і закінчую. Для мене це найбільше задоволення. Я рідко зустрічаюся із представниками верхнього рівня, але у нас є такий маленький клондайк. У нас великий людський потенціал, але потрібні відповідні умови для кожної вікової групи. Особливо для спортивних шкіл. Якщо дітей планомірно вести і не загубити, все буде добре.
