Tribuna/Биатлон/Блоги/Отважный репортер/«Якби в умовній Фінляндії була війна з Росією, це питання б не стояло». Наш біатлон – про бойкот

«Якби в умовній Фінляндії була війна з Росією, це питання б не стояло». Наш біатлон – про бойкот

Андрей Столярчук, Оксана Хвостенко, Елена Петрова и другие.

24 марта 2018, 20:25
65
«Якби в умовній Фінляндії була війна з Росією, це питання б не стояло». Наш біатлон – про бойкот

Андрей Столярчук, Оксана Хвостенко, Елена Петрова и другие.

Вчера и сегодня после спринтов в Тюмени сборная Украины, которая бойкотирует этап, официально потеряла квоты и в мужском, и в женском зачете. Tribuna.com спросила у людей, связанных с биатлоном, как они относятся к решению министерства молодежи и спорта запретить выступать в России. 

Лилия Вайгина-Ефремова, бронзовый призер ОИ-2006

Не знаю, кто у них там что решает и что на самом деле происходит в этих кругах. Это решение в какой-то степени можно считать абсурдным. Потому что мы теряем квоты и страдает Кубок наций.

Если последний этап проводит Россия, то они имеют от этого определенные бонусы. Поэтому возвращение их квоты не особо зависело от того, поехала ли наша сборная в Тюмень. Мне кажется, что после скандала на Олимпиаде в украинских командах пошел какой-то разлад. Посмотрим, как ситуация будет развиваться по завершении сезона и кто останется в командах. Еще интересно посмотреть, кого будут набирать в основной состав.

Андрій Столярчук, коментатор «UA:Перший»

До рішення не їхати до Тюмені ставлюся із розумінням і підтримкою. Переконаний, що якби в умовній Фінляндії була зараз війна з Росією (не дай Боже, звичайно), то там ніколи навіть би не стояло питання, чи їхати спортсменам виступати в Росії, тому що відповідь була б очевидною. Як на мене, головна проблема у тому, що ми на всіх рівнях дуже затягнули процес визнання війни війною і ухвалення відповідних кроків. Зокрема, і прийняття таких рішень, які повинні були прийняті не навесні 2018 року, а ще навесні 2014-го.

В звичайній ситуації змішування політики та спорту є абсолютно неприйнятним. Але ми живемо у стані війни. Нам на усіх рівнях давно вже час чітко визначитися щодо подібних питань стосовно країни, проти якої у нас вже 5-й рік йде війна. В Англії після отруєння Скрипаля саме на державному рівні вирішується питання, в якій формі здійснюватиметься бойкот ЧС в Росії. І це після отруєння кількох громадян їхньої країни. А тепер уявіть собі, яка реакція була б в Англії, якби вона 5 років вела війну з Росією, на якій загинуло більше 10 тисяч людей?

Подібні речі – це питання державної ваги, питання національної самоповаги та гідності. І відповідно такі рішення повинні прийматися на найвищому державному рівні. Нас, як країну, ніхто ніколи не буде поважати, якщо ми не навчимося самі себе поважати і демонструвати це, займаючи чітку і зрозумілу позицію, а не обираючи замість цього зручну позу, як це зазвичай, на жаль, трапляється.

Ми повертаємося до того, що це нетривіальна ситуація, враховуючи російсько-українську війну. І тут не можна дивитися вузько на речі, орієнтуючись на якісь звичні лекали сприйняття і розуміння ситуації. Є хороша фраза: якщо між свободою та хлібом, ви обираєте хліб, то врешті-решт з часом ви втратите і те, і інше. Тому, якщо це питання розглядати на рівні «хліба» (квоти, премії і тд), то можна, звичайно, знайти і втрати. Хоча навіть тут, при бажанні можна знайти чимало тем для полеміки.

Чому, коли у нас була більша квота, вона часто повністю не використовувалася у жінок? Чому у чоловіків у нас фактично не було ніякої ротації? Чи буде у нас достатня кількість конкурентних людей готових до рівня етапів Кубка світу навіть за умов меншої квоти?

Але знову ж таки, у цьому випадку рівень «хліба» відходить на другий план, поступаючись рівню «свобод», або ж у цьому випадку, принципів. І це набагато важливіший рівень. Чому та ж Чехія, яка також вела з нами боротьбу за квоту у чоловіків, ще навіть до прийняття нами відповідного рішення завчасно оголосила про бойкот етапу в Тюмені, ставлячи під серйозний удар збереження своєї квоти?! Чому не поїхали також Канада і США, Самуельссон і Бауер? Напевне, тому що є речі цінні, а є речі безцінні.

Оксана Хвостенко, 4-кратный призер чемпионатов мира

Есть какие-то нюансы во взаимоотношениях Федерации биатлона Украины и министерства спорта, раз никто не может ослушаться этого решения. Да, возможно, кто-то какую-то квоту и потерял, но ситуации бывают разные. Я не считаю, что это решение глупое или абсурдное. Возможно, для кого-то это обидно, можно по-разному трактовать. Но ситуация такова, что решение нужно выполнять.

Я думаю, что эта ситуация ранее уже обговаривалась. Вряд ли это распоряжение было принято министерством без предварительных консультаций с Федерацией. Я думаю, что окончательно вопрос был решен после встречи министра с Владимиром Михайловичем Брынзаком.

Из потерь для Украины – только какие-то квоты и личные амбиции. Возможно, занятые места в десятке или двадцатке. Но не более того.

Виталий Могиленко, участник ОИ-1994

В этой ситуации пострадали квоты и рейтинги. По политической части мне трудно судить, верное ли это решение. Я в свое время неоднократно выступал и в России, и на сборах мы постоянно были. Сейчас ситуация другая, отношения между двумя народами обострились.

Насколько я знаю, президент Федерации биатлона Украины нашел бы средства на поездку на этот этап и без участия министерства спорта, и действительно команда планировала ехать. Наверное, после неудачного выступления на Олимпиаде вступать в полемику с министерством не очень тактично и уместно.

Елена Петрова, серебряный призер ОИ-1998

Я не сторонница моментов, когда политика вмешивается в спорт. Если спортсмен настроен выступать на том или ином соревновании и закончить сезон, то нужно было позволить это сделать. Где бы этот этап Кубка мира не проходил. Получается так, что в спорте мы стараемся уходить от политики, но она все равно вмешивается. Сколько людей – столько и мнений.

Вчера я разговаривала с Юлей Журавок. Она в этом году очень хорошо выступала на этапах Кубка IBU. В Ханты-Мансийск они уже не поехали, для них участие в этом этапе отменили. Она говорит: «Мне очень жаль, потому что я была настроена хорошо выступить. Но есть решение руководящих органов».

Интересно, что она выиграла медаль на этапе в Увате и очень хорошо выступала на Кубке IBU. Вместе с Варвинец, Пидручным и Примой она удачно пробежала смешанную эстафету и стала чемпионкой Европы. Она очень расстроилась, что находясь в хорошей форме, она осталась без этапа в Ханты-Мансийске.

Не должны управлять спортом политики. Каждый готовится к сезону и знает, что впереди восемь этапов Кубка мира и Олимпийские игры. Везде надо выступать и зарабатывать квоты и рейтинги. А потом раз – и на один из этапов вы не едете. Кроме того, я слышала такой тезис, что «Україна – не зимова держава». Извините, на Олимпиаде произошел провал – да, это спорт. Но нельзя же сразу говорить, что мы не зимняя страна. Начиная с 1994-го года, биатлонисты часто выигрывают медали. Возможно, их могло быть больше. Даже на первой Олимпиаде в истории независимой Украины.

Что потеряла Украина, не поехав на этап Кубка мира в Тюмень? Выводов делать не буду. Здесь надо больше общаться со спортсменами. Они после Олимпийских игр уже сделали для себя выводы. Каждый спортсмен все равно хотел бы закончить зимний сезон на мажорной ноте и с хорошим результатом. Та же Юля Джима хорошо пробежала спринт, завоевала медаль. В Тюмени она могла бы тоже побороться за медаль. Но это уже предположения.

Другие посты блога

Все посты