Бігун Дейв Сайм – учасник операції ЦРУ зі схилення українських спортсменів до втечі з СРСР
А ще талановитий окуліст.
Від редакції: ви знаходитесь у блозі «Ariana Grande». Його автор написав цей пост в рамках конкурсу «Найкращий блогер України», який було зупинено на стадії чвертьфіналу через вторгнення РФ до нашої країни. Призовий фонд конкурсу ми перерахували на потреби ЗСУ.
***
Чарльз Сайм не досяг великого успіху у баскетболі. Найбільшим його досягненням стали декілька сезонів за «Нью-Йорк Ориджинал Селтікс» з АБА. Тому він вирішив реалізувати свої спортивні амбіції за допомогою своїх синів – старшого Дейва та молодшого Рікі. Батько намагався залучити дітей до багатьох видів спорту в сподіванні, що хоч десь вони «вистрелять».
Рікі загинув під час гри в бейсбол у восьмирічному віці, а Дейв став зірковим спортсменом.
Старший син став успішним в декількох видах спорту, але мріяв стати медиком
Дейв Сайм вже в підлітковому віці потрапив на першу сторінку газети. New York Daily News відзначила тринадцятирічного Дейва, який виграв змагання зі швидкісного катання на ковзанах в «Медісон Сквер Гарден». І це попри те, що він ненавидів кататися на ковзанах.
Старший син бажав стати баскетболістом, але в школі найбільшого успіху досяг в бейсболі. Сайм був настільки крутим гравцем, що «Нью-Йорк Джайантс» з МЛБ запропонували йому контракт на 65 тисяч. Але юний талант відмовився.
Дейв мріяв стати лікарем, а не спортсменом. Він з великою радістю прийняв спортивну стипендію Університету Дюка, щоб вступити на медичний факультет. Славетний заклад запросив його для гри в бейсбол, але згодом Дейв показав ще й великі успіхи в американському футболі на позиції захисника. «Детройт Лайонс» обрали Сайма у 29-му раунді (341-е місце) драфту НФЛ 1959 року, після випуску з університету. Але він відмовив та продовжив займатися наукою. І його можна зрозуміти, бо Дейв входив у 10% найкращих студентів факультету за успішністю.
Повинен був стати зіркою Олімпіади-1956, але не поїхав через дурну травму
Але не командні види спорту прославили нашого героя. Тренери з легкої атлетики університету помітили його фантастичну швидкість на бейсбольному полі. У той час, коли світовий рекорд на 100 ярдів становив 9,3 секунди, він пробіг дистанцію за 9,8 на першому тренуванні та 9,6 у дебютних змаганнях. Хлопця переконали серйозно зайнятись бігом на сто метрів.
Успішний студент був прихильником наукового підходу, тому пішов штурмувати полиці університету, щоб зрозуміти як можна покращувати свій час на стометрівці. І йому це вдалося. У 1956 році, перед Олімпіадою, він долав 100 ярдів за 9,4 секунди. Атлетична асоціація визнала Сайма спортсменом року в США. Він з’явився на обкладинці Sports Illustrated як головна олімпійська надія.
Дейв Сайм на обкладинці Sports Illustrated
Сайм був настільки домінуючим бігуном, що здавалось, як писали в The New York Times, «повинен виграти принаймні одну, а можливо, три золоті медалі в Мельбурні» на Олімпійських іграх 1956 року.
Але він туди так і не потрапив. За декілька тижнів до головних стартів року, студент проявив юнацьку необережність. Сайм вирішив вперше в житті спробувати верхову їзду. Але впав з коня і порвав паховий м’яз. Ні про які олімпійські медалі, в найближчі чотири роки, вже не йшлося. А це був пік його кар’єри. У середині 1950-х років, він побив або встановив п’ять світових рекордів на відкритому повітрі та чотири в приміщенні в класичному бігу та з перешкодами.
На Іграх-1960 втратив дві золоті медалі через суддівські рішення
У 1960 році відібрався на Олімпіаду в Римі. У фіналі з бігу на 100 метрів його головним опонентом був німецький атлет Армін Гарі.
Дейв допустив помилку на початку забігу. Він «покинув стартовий блок, як п’яний на роликових ковзанах» – написала Sports Illustrated. Таймер на стадіоні зафіксував, що обидва бігуни пробігли за 10,2 секунди та встановили новий олімпійський рекорд. Але фотофініш спіймав Гарі за 10,22 секунди, а Сайма — за 10,25. Різниця була мінімальною. Спортсмен зі США першим перетнув ногою фінішну стрічку. Але німець зробив це грудьми і йому присудили перемогу.
Нагородження призерів Олімпіади-1960. Засмучений Дейв Сайм зправа
Срібна медаль була малою втіхою для гордого американця. Але в Дейва була ще одна можливість отримати золото – естафета 4 по 100 метрів, де «зірково-смугасті» були безумовними фаворитами.
Збірна США фінішувала першою. Але знову не вийшло. Через те, що перша передача естафети була здійснена за межами спеціальної зони, американців дискваліфікували.
ЦРУ намагалось заохотити українських спортсменів до втечі на Захід
Дейв Сайм був учасником спецоперації ЦРУ під назвою «Аеродинаміка». Операція була масштабною програмою дій, покликаних розвивати антирадянський опір в Україні. США бажали збурити антикомуністичні настрої в Радянській Україні та зібрати інформацію про реальний стан справ у СРСР.
Керівним ядром спецоперації були українські емігранти. Очолював її один з лідерів ОУН–УПА Микола Лебідь, який організував замах на польського міністра внутрішніх справ Перацького у 1934 році. Його спіймали та засудили до довічного ув’язнення, але у вересні 1939 року оунівець втік. ЦРУ допомогло йому емігрувати до США. Там він отримав посаду голови некомерційної дослідницької корпорації «Пролог», яка виробляла, публікувала та поширювала антирадянську літературу.
Микола Лебідь
Це були вже другі Ігри, де проводилась «Аеродинаміка». Українські емігранти приїжджали на Ігри у Мельбурні 1956 року, де вони розповсюджували антикомуністичну літературу серед радянських спортсменів.
В спецслужб були більш амбітні плани щодо наступної Олімпіади. ЦРУ хотіло переконати українських спортсменів олімпійської збірної СРСР емігрувати до держав НАТО. Планування розпочалось за рік до змагань. Наприклад, ветеран «Галичини» Орест Купринець допоміг облаштувати житло для підрозділу Лебедя в Римі.
Генеральна розвідка відбулась на змаганнях у Філадельфії, куди прилетіло 59 спортсменів з СРСР. Для налагодження контакту з атлетами з України було обрано двох католицьких священників, яких порекомендував Ватикан. Богослужбовці одягнули цивільне та відправились встановлювати контакт з українськими спортсменами. В них це вийшло зі штовхальницею Тамарою Жим, стрибуном з жердиною Ігорем Петренком та стрибуном у довжину Ігорем Тер-Ованесяном.
Дейв Сайм займався агітацією стрибуна Тер-Ованесяна
Незадовго до того, як олімпійська збірна США вилетіла з Нью-Йорка до Італії, Дейв Сайм отримав дзвінок від урядового агента, який переконав його поїхати з ним до Вашингтона на таємну зустріч. ЦРУ вирішило, що молодий легкоатлет був ідеальним спортсменом, щоб наблизитися в Римі до Ігоря Тер-Ованесяна.
Цей стрибун в довжину з Києва самостійно вивчив англійську мову і, як відомо, любив західні книги, фільми та джаз. Під час розпалу «холодної війни» киянин здавався найімовірнішим спортсменом, який би кинувся на Захід за першої нагоди.
Ігор Тер-Ованесян
Легкоатлет зі США підійшов до українського спортсмена на стадіоні під час тренування. Контакт виявився успішним. Дейв «обробляв» українця кілька днів, натякаючи на дезертирство. Провокував питаннями про те, як він може жити в цьому «страшному Радянському Союзі?». Новий друг Ігоря крутився навколо образу прекрасного життя в Сполучених Штатах. І одного дня запросив українця до відомого італійського ресторану на вечерю.
Таємний агент ЦРУ запропонував Тер-Ованесяну еміграцію
Коли олімпійці сіли за стіл, то завели мову про життя Тер-Ованесяна в Радянському Союзі, яке, за його словами, було досить хорошим. У СРСР про нього піклувалися: мав квартиру, авто, батько працював ректором в спортивному університеті Львова. Під закладом стояло три автомобілі з працівниками ЦРУ, які слідкували, щоб не було «хвоста» КДБ.
Дейв знову спробував спонукати українця до дезертирства, але йому не було що запропонувати, крім «вільного життя поруч із кінозірками, красивими людьми й швидкими автомобілями у Каліфорнії».
До столика підійшов чоловік в чорних окулярах. Це був агент під псевдонімом «Вульф». Сайм встав та сказав: «Пане Вульф, це мій друг…». Чоловік в окулярах різко відповів: «Так, так».
Ігор Тер-Ованесян
Гість попросив американського атлета вийти, щоб він міг поговорити з киянином наодинці. Агент запропонував Тер-Ованесяну переїхати на Захід, повідомивши, що план його втечі вже розроблений.
Спортсмен з СРСР злякався, що за ним може слідкувати КДБ. Він покинув ресторан. Його наздогнав американський спринтер, якому Ігор висловив свої побоювання, що цей новий знайомий може бути подвійним агентом.
Працівники ЦРУ також дуже швидко покинули місце, бо переживали, щоб легкоатлет з Києва не був «наживкою». А в цей час, десь поруч, могла проводитись фотофіксація агентів Лебедя.
Як підсумував Дейв: «ЦРУ провалило операцію».
У 1963 році, коли Тер-Ованесян вже був світовим рекордсменом, він приїхав на змагання до Нью-Йорка. Дейв Сайм зробив ще одну спробу. Він запитав українця: «Ти хочеш залишитися? Ми готові». Але радянський громадянин знову відмовився та повідомив, що вони більше ніколи не будуть розмовляти між собою.
Дейв Сайв став успішним лікарем після завершення кар’єри
Після Олімпіади-1960 агент ЦРУ завершив спортивну кар’єру. Вербувальник-невдаха повернувся до університету Дюка, отримав медичний ступінь і оселився в Південній Флориді.
Колишній спортсмен став настільки відомим окулістом, що серед його клієнтів були знаменитості: бейсболіст Тед Вільямс, жокей Едді Аркаро, плавчиня та актриса Елеонора Холм і приятель президента Ніксона Бебі Ребозо. Дейв Сайм був одним з перших хірургів світу, які робили операції зі заміни пошкодженого очного кришталика на штучний.
Він також працював у медичному штабі «Маямі Долфінс». Офтальмолог допомагав квотербеку Бобу Грізу впоратися з різними проблемами очей.
12 січня 2016 року, на вісімдесятому році життя, помер від раку.
Фото: Newsweek, Duke Athletics, Twitter/Darren Rovell, Wikimedia, Центр досліджень визвольного руху, nvsport.ru, northjersey.com, IMAGO
