У 1968 році «Селтік» виступив проти радянського вторгнення в Чехословаччину. Через це змінили формат єврокубків
Історія Роберта Келлі, для якого футбол «не поза політикою».
Від редакції: ви знаходитеся в блозі Ariana Grande. Його автор написав цей текст в рамках конкурсу «Дуель чемпіонів». Підтримайте його плюсами, коментарями і підпискою.
***
Історія Роберта Келлі, для якого футбол «не поза політикою».
В 1968 році СРСР ввів війська у Чехословаччину
В ніч на 21 серпня 1968 року понад 300 тисяч військових та 7000 танків вдерлися у Чехословаччину. Коли війська держав-членів Варшавського договору того ранку пробивалися на ключові позиції в Празі, вони зустріли опір незвичайного характеру. Громадяни вставали перед танками і використовували перекинуті автобуси, щоб запобігти їхньому просуванню. Благали радянських солдатів піти та дарували їм квіти.
Чеський протест був мирним через заклики місцевого радіо «зберігати спокій», щоб не провокувати військових. Незважаючи на це, десятки протестувальників отримали поранення, коли деякі екіпажі танків відкрили вогонь по натовпу і пробили собі шлях крізь імпровізовані барикади.
Радянським військам знадобилось три години, щоб захопити радіостанцію. Одна з останніх заяв, зроблених на ефірних хвилях: «Вони збираються заглушити наші голоси, але вони не можуть заглушити наші серця».
Радянські танки на вулицях Праги
Президент «Селтіка» відмовився грати з командами-представниками держав, які окупували Чехословаччину
За подіями в Празі стурбовано слідкував тодішній голова «Селтіка» Роберт Келлі. Чехія була йому не чужою. Він декілька разів приїздив туди у складі делегації шотландського клубу. У своїй автобіографії Келлі відзначав, що клуб має «довгий зв’язок із футболом у Чехословаччині». Згадував, що саме шотландці популяризували футбол в країні, маючи на увазі колишнього гравця клубу Джонні Меддена, який тренував «Славію», і товариські ігри «Селтіка» в Празі в 1904 та 1911 роках.
Протести в Празі були придушені. Невдовзі, в першому раунді Кубку чемпіонів 1968/69 років «Селтік» повинен був зустрітись з угорським «Ференцварошем» (чинним фіналістом Кубка Ярмарок). Келлі виступив категорично проти поїздок до країн соцтабору.
Члени правління «Селтіка» поділяли стурбованість очільника клубу подіями в Празі, а також його занепокоєння щодо наслідків подорожі за «залізну завісу» в ті часи. Клуб все ще був розлючений спогадами, як вони грали з київським «Динамо» два роки тому. Радянська федерація футболу, яка керувала всіма контактами з «Селтіком», спочатку наполягала на тому, щоб шотландська команда подорожувала на радянському літаку, а потім на тому, що літак повинен летіти через Москву, хоча гра проходила за тисячу кілометрів – в Тбілісі. Команда витратила довгі тридцять годин на дорогу додому. Шотландська ліга змусила команду виходити наступного дня на виїзну гру з «Хартс», незважаючи на довгий переліт.
Роберт Келлі піднімає капелюх догори
Для Келлі протест був необхідним як «один зі способів засвідчити нашу моральну підтримку чехів». Клуб негайно надіслав телеграму секретарю УЄФА Гансу Бангертеру, в якій говорилося: «З огляду на незаконне та віроломне вторгнення російських, польських та угорських сил до Чехословаччини та на підтримку чеського народу, ми вважаємо, що будь-який західноєвропейський футбольний клуб не повинен бути змушений виконувати будь-які футбольні зобов’язання в будь-якій з цих країн».
Можливо, що не тільки політичними причинами керувався керманич «Селтіка». Незадовго до подій в Празі Келлі дав інтерв’ю британській пресі, в якому розкритикував Кубок європейських чемпіонів. Він висунув ідею: об’єднати вісім найкращих команд Шотландії та вісім з Англії в об’єднаний британський турнір та грати в ньому очні матчі плей-оф. На його думку, матчі між «Селтіком» та «Лідсом», «Рейджерс» та «Ліверпулем» будуть цікавішими глядачу, ніж захисний європейський футбол. І навіть дав йому назву – «Суперліга». Нічого не нагадує?
УЄФА змінила формат турніру
Керівний орган європейського футболу знав, що позиція «Селтіка» неодмінно отримає опір від комуністичних держав-членів, якщо її підтримають. Інші західноєвропейські клуби швидко пішли за прикладом нещодавніх чемпіонів Європи, наполягаючи, щоб від них не вимагали їздити на ігри до Східної Європи.
Уряд Швеції підтримав зміну формату змагань УЄФА, а Швейцарія скасувала міжнародний товариський матч проти Польщі на знак протесту проти участі цієї країни у вторгненні в Чехію. Вдома позицію «Селтіка» публічно підтримали «Рейнджерс» і «Абердін».
Тогочасний президент УЄФА Густав Відеркер вручає трофей чемпіонів Європи Францу Бекенбауеру
УЄФА опинився між молотом і ковадлом. Якщо не зроблять жодних дій щодо запиту «Селтіка», вони зіткнуться з ймовірністю того, що найбільші клуби європейського футболу можуть відмовитися від участі у змаганнях на знак підтримки позиції «Селтіка», яку вони схвалюють під тиском їхніх урядів та громадськості.
Єврокубки тоді розігрувались в очних матчах плей-оф. Зрештою, компроміс УЄФА полягав у тому, що представники Сходу і Заходу не будуть грати між собою на початкових стадіях змагань у Кубку чемпіонів та Кубку володарів кубків. Вважалося, що це дасть час для охолодження політичної ситуації, після чого командам стане безпечніше їхати на Схід.
Команди з соцтабору знялись з турніру, але не всі
«Селтік» і клуби, які підтримали його протест, залишилися задоволені, а комуністичні держави — ні. Польська федерація футболу була першою, хто відповів, стверджуючи, що УЄФА не може вжити таких дій при переоформленні першого раунду за регіональною ознакою, оскільки це означає політичну та расову дискримінацію, яка прямо заборонена Конституцією УЄФА. Тоді радянська влада зробила свій крок. Інформаційне агентство ТАСС повідомило, що їхній уряд висловив «рішучий протест» європейському органу, стверджуючи, що «таке рішення керівництва УЄФА загрожує небезпечними наслідками для контактів між країнами в цьому популярному виді спорту». У заяві зазначено, що якщо УЄФА не повернеться до початкового жеребкування, Федерація футболу СРСР попросить ФІФА офіційно втрутитися.
Роберт Келлі відбивався від закидів радянської сторони. Вказуючи на листи вболівальників «Селтіка», опубліковані в офіційній клубній газеті «Celtic View», він стверджував, що вони показали, що «переважна більшість наших прихильників погодилися зі мною, що немає сенсу, щоб усі просто були занепокоєні ситуацією (в Чехії), не прийнявши ніяких дій. Не можна просто продовжувати грати в футбол. Те, що ми, як футбольний клуб, могли зробити, звичайно, було обмежено, але я особисто був цілком готовий зняти свій клуб з розіграшу Кубку чемпіонів з принципу».
Письмовими скаргами закидували УЄФА не тільки соціалістичні держави, а і капіталістична Франція відправила свій протест проти регіонального жеребкування. Вся справа в тогочасній політичній ситуації. У 1966 році Франція вийшла з НАТО і розпочала політику зближення з СРСР, яка відзначилась навіть візитами Де Голля до СРСР. Але справа не дійшла до відмови французів від участі в єврокубках.
УЄФА не змінила свого рішення про поділ сітки змагань на Західну та Східну Європи. Польська футбольна асоціація першою відкликала свої команди з обох змагань УЄФА. Відбувся ефект доміно, коли клуби з Угорщини, Болгарії та Східної Німеччини наслідували польський приклад.
Радянський Союз також відмовився від участі, назвавши рішення про зміну формату «неприємним» і «спробою втягнути реакційні політичні тенденції в міжнародний спорт». Кого вони вважали винним? Роберта Келлі. Він був одним із тих, кого Радянський Союз мав на увазі, коли заявив, що він покладає «усю відповідальність за наслідки ганебного рішення УЄФА на тих політиків і спортивних бізнесменів, які зловісними махінаціями замінюють принципи спортивної співпраці». Шотландець отримав лицарське звання в 1970 році (що, на думку багатьох людей, частково пов’язано з його роллю в цій справі).
В 1971 році він визнав, що політика та спорт нероздільні: «Я хотів би отримати фунт за кожен раз, коли було сказано чи написано, що політика і спорт не поєднуються або не повинні змішуватися. Але з появою спорту, особливо футболу, як важливої складової для підвищення престижу країни у світі, набагато важче розлучити політику і спорт».
За іронією долі, не всі комуністичні країни Східної Європи все-таки бойкотували змагання УЄФА. Югославія дистанціювалась від СРСР ще в часи сталінізму, тому взяла участь у змаганнях. Румунія, незважаючи на членство у Варшавському договорі, проводила незалежну політику. Чаушеску підтримував реформаторські сили під час «Празької весни». Тому на поля Європи вийшли румунські футболісти. І несподіваний учасник – Чехословаччина, яка після всіх політичних потрясінь, вирішила взяти участь.
«Селтік» зіграв проти чемпіона Югославії «Црвена Звезди» з Белграда у другому раунді, а потім програв «Мілану» (0:1 по сумі двох матчів) у чвертьфіналі. Гостьовий матч на «Сан-Сіро» відбувався в умовах сильної хурделиці. Снігова буря не дозволила гравцям показати атакувальний футбол і матч завершився з рахунком 0-0. Саме італійці стали переможцями Кубка чемпіонів, розгромивши у фіналі «Аякс».
Великого успіху у Кубку володарів кубків досяг братиславський «Слован». Чехословацька команда зустрілася у фіналі з «Барселоною» у Швейцарії та обіграла її з рахунком 3-2, ставши першим східноєвропейським клубом, який виграв будь-які змагання під егідою УЄФА.
Фото: Sovfoto/UIG via Getty Images, Bettmann / Contributor, thecelticstar.com, UEFA
