Блог Вавилонская башня
Блоги

Україна громила збірну Уругваю 7:1 за два роки до першого ЧС. Звучить гучно, але є нюанси

Від редакції: це пост блогу Вавилонская башня. Його автор завжди знаходить цікаві теми і останнім часом часто радує нас классними матеріалами. Цей пост він написав для конкурсу «Кубок Карантину», який проходив навесні. Підтримайте плюсами і коментарями!

***

На дворі 1928 рік: Сталін згортає епоху НЕП (Нової економічної політики) та проголошує курс на злочинну «інтенсивну» колективізацію, Туреччина відмовляється від ісламу як державної релігії, в Празі з успіхом проходить показ фільму «Звенигора» Олександра Довженка, в Португалії до влади приходить диктатор Салазар, збірна України перемагає найкращу збірну світу з рахунком 7:1. Ohhh, wait, what?

В 1920 роцi РСФРР хотіла відправити декількох спортсменів на Олімпіаду, але МОК заборонила участь спортсменів з Росії, не визнавши правосуб’єктності Червоної Росії. В 1924-му в МОК була ідея одночасної участі збірних СРСР та Білої Росії (склад мав бути набраний з представників еміграції), але ідея так і не була реалізована, тому, відкинувши буржуазну Олімпіаду, СРСР вирішив зробити альтернативні пролетарські змаганняСпартакіаду.

Учасники Спараткіади 1928 року

Перша Спартакіада проводилася в Москві 12-24 серпня 1928 року. Вона стала найбільшою спортивною подією в довоєнному СРСР. В рамках Спартакіади проводився перший чемпіонат СРСР з футболу. В змаганнях брала участь 21 команда серед яких 4 іноземних збірних: Уругваю, Англії, Фінляндії та Швейцарії.

Спочатку планувалось, що 12 суб`єктів РСФРР будуть змагатись в перемішку з союзними республіками та іноземними гостями. Так пройшли перші дні змагань 11-13 серпня, але збірна Грузія запротестувала, та результати відмінили. Було сформовано дві групи, одна з союзних республік та іноземців, а інша з чемпіонату Росії, чемпіон Росії потрапляв в фінал та мав змагатись з чемпіоном серед союзних республік. Серед анульованих матчів була перемога збірної України над потужним Уругваєм 3:2. До цього українці ще встигли провести товариський поєдинок проти Уругваю в столиці Харкові 8 серпня та програти 1:2.

На оновленій спартакіаді збірна України в 1/8 перемогла збірну Закавказької республіки (об`єднаної республіки грузин, вірменів та азербайджанців) з рахунком 2:1, та в 1/4 рознесла Білорусь 6:2. В півфіналі Україна знову мала грати з Уругваєм. Що ж це була за збірна Уругваю?

Фото першого матчу турніру Білорусь – Швейцарія (команда Швейцарії була зібрана з робітників Локарнського союзу профспілок)

В СРСР приїхала «червона» збірна Уругваю. Гроші на поїздку збирали довго

В 1927 році КПРС почала своє вторгнення в партійні справи комуністів Уругваю, проводячи політику більшовизації світового соціалістичного руху, проголошену ІІІ Інтернаціоналом в 1925 році. Зрозуміло, що збірна Уругваю, чемпіон Олімпіади 1924 та 1928, та майбутній чемпіон світу 1930 не мала ніякого відношення до Компартії. Але комуністам для пропагандистського ефекту потрібно було привезти на змагання команду з найкращої футбольної країни світу.

Реалізувати цю задачу взяла на себе Федерація червоного спорту Уругваю, кишенькова організація при компартії, яка складалась з робітників-членів профспілок. Або, просто кажучи, любителів. Радянська пропаганда звичайно це замовчувала, в газетах було написано про приїзд потужної збірної Уругваю, на матчі якої були продані всі квитки. Під приїзд наркомат СРСР виділив дуже велику суму в американських долларах.

В інтерв’ю радянському журналу «Фізкультура і спорт» член Президії Федерації червоного спорту Уругваю Жозе Мілано стверджував: «Уругвайська делегація приїхала в СРСР на гроші, добровільно зібрані виключно робітниками Уругваю». Ця заява не була цілком правдива.

В архіві Комінтерну є така телеграма, яка пішла в Москву з адреси: Varela Yi 1699 Montevideo: «Пропонуємо 14 гравців і одного делегата на Конгрес – з 25 липня по 31 серпня. Щоб повернутися – 2500 доларів». Однак з Москви надійшла відповідь, якій в Монтевідео навряд чи зраділи: «Ви висилаєте футбольну команду чисельністю в 15 чоловік у складі 11 гравців, трьох запасних і одного керівника. Всі витрати від Уругваю до кордону СРСР за свій рахунок». У відповідь на це з Монтевідео в Москву йде відповідь, в якій, зокрема, йшлося: «Ми приймаємо умови. Делегація складена. 20 осіб. Різниця за наш рахунок».

Втім, різниця була меншою, ніж можна було б припускати. Вся справа в тому, що ще в радянській телеграмі була прописана і вельми зручна для уругвайців норма: «Беручи до уваги дальність подорожі з Уругваю в СРСР, Оргкомітет знаходить можливість прийняти на себе частину витрат і відпускає 7500 рублів».

Але все-таки ще деяку суму коштів уругвайцям треба було знайти, і в квітні-червні 1928 року в комуністичній газеті «Хуїсті» була розгорнута ціла кампанія зі збору коштів: «Починається найбільш напружений період кампанії. Оголошуються лотерея і збір коштів на поїздку в Росію. 8 червня велика вечірка делегації. Не дістає 500 песо, щоб Червона федерація могла відправити команду на Спартакіаду. Заклик ЦК Компартії: «Трудящі, в ваших руках – тріумф!» Менше всього зробили клуби-члени і члени партії. І ті й інші повинні зреагувати негайно».

Схоже, збір коштів йшов з проблемами. Інакше чому вечір на честь від’їжджаючих спортсменів, заявлений на 8 червня, було перенесено на тиждень? А саме: «15 числа будуть проводи в «Стелла д’Італія». Нарешті о 20:00 24 червня уругвайська команда вийшла в Європу на борту пароплава «Генерал Бельграно». Як писала «Хуїсті», «проводи були сповнені емоцій».

В СРСР команду Уругваю дуже чекали. Про її пересування, наприклад, «Відомості» писали в деталях: «У Москві отримана телеграма, яка повідомляє, що збірна футбольна команда уругвайського робочого спортивного союзу, яка виїхала на всесоюзну спортивну спартакіаду в Москву, прибула в Гамбург, звідки сьогодні виїжджає до Берліна. В кінці цього місяця [вони] очікуються в Москві». На станції Негоріла (на радянсько-польському кордоні) збірна Уругваю пересіла в найкращі спецвагони.

В СРСР працювала магія слова «Уругвай» – країни, чия «буржуазна» збірна стала в 1928 році дворазовим олімпійським чемпіоном. «Відомості» писали про товариський матч Уругваю та збірної Москви: «Більше 20 тисяч глядачів були присутні на першому матчі радянських футболістів з південноамериканцями. I половина такої ж кількості не мали можливості потрапити на стадіон, куди квитки були продані вже за два дні до матчу. Під бурхливі овації гостинних москвичів на поле вибігають обидві команди. Наші – в смугастих майках, уругвайці – в червоних з вишитими зіркою і серпом і молотом на грудях». Факт є факт. Росіяни були в формі, яка нагадувала аргентинську (смугаста). А уругвайці були одягнені так, як, виходячи з кольору прапора і символіки герба, повинні були виглядати росіяни.

Україна декласувала Уругвай. Автор хет-трику був висококласним лікарем, його розстріляли через 10 років

На Спартакіаді перед зустріччю з Україною Уругвай роpгромив Туркменію 3:0 та переміг Фінляндію 3:1.

Україна не могла розраховувати на одного з найкращих воротарів епохи Войтенка з Миколаєва, якому в матчі чемпіонату України зламали ногу футболісти з Києва.

21 серпня на новозбудованому стадіоні «Динамо» в Москві збірна України перемогла Уругвай з рахунком 7:1. В складі української команди хет-триком відмітився нападник з Харкова Олександр Шпаковський. Олександр також був висококласним лікарем та 17 років пропрацював ортопедом. Мав орден Святої Анни за участь у Першій Світовій. 14 березня 1938 року був заарештований НКВС як учасник білогвардійської організації. 9 червня розстріляний в Харкові.

Унікальні відеофрагменти матчу Україна-Уругвай

Із звіту газети «Правда» про матч між збірними України та Уругваю: «На п’ятнадцятій хвилині другого тайму воротар України Норов, рятуючи команду від голу, кидається в ноги уругвайському нападнику. Завдяки швидкому і різкому темпу гри, центрфорвард Уругваю налетів на Норова і мимоволі завдав йому дуже сильний удар в груди і щелепу. Норова винесли з поля в несвідомому стані. На двадцятій хвилині без почуттів виносять гравця уругвайської команди».

А про уругвайців-учасників того матчу є дивовижні відомості. Згідно із записами в архіві Комінтерну, на матч з Україною висунулася уругвайська команда в складі, зокрема, слюсаря, вулканізатора шин, трьох каменярів, двох шевців, столяра, маляра, типографського складача, ломового візника, водопровідника і продавця газет. При чому в тогочасних газетах додавали ще інформацію про «партійність» гравців, скільки років гравці є членами комуністичних організацій Уругваю.

При цьому гравці Варела, Данте, Фернандес і Кастро були правильно віднесені до членів уругвайської Компартії. Всього членів КПУ в команді було 8. А ось з членами уругвайського комсомолу в документах Комінтерну виникає інтрига. До таких були віднесені гравці Мажо і Ландера. Але ще якийсь Кравченко Е.

Друкарська помилка? Можливо, тут справа в світовому протистоянні різних систем. Справа в тому, що, як випливає з недавно розсекречених документів британської контррозвідки, ще до Другої світової війни радянські розвідники-нелегали стали пересуватися по світу саме під виглядом уругвайців. Наприклад, якийсь «Михайло Макаров», який діяв в Європі на початку Другої світової війни по нейтральному уругвайському паспорту на ім’я «Карлос Аламо». Питання: чи не був «Кравченко Е.» слухачем розвідшколи, якого приставили до уругвайців, щоб набратися (або вже й відшліфувати) уругвайські манери?

Харків’ян, які складали кістяк збірної України, дискваліфікували на рік

В фіналі збірна України програла збірній Москви 0:1. Фінал був рівний. Легенда московського футболу Троїцький зміг все-таки забити в наші ворота головою.

Восени 1928 року було засновано спеціальний матч-турнір для кращих команд України і Росії. В двобої мали зійтися збірні Харкова та Москви. Але з цією грою вийшов несподіваний казус. Футболістів збірної України після закінчення змагань у Москві чекала незавидна доля. Всі харківські гравці цієї команди (тобто практично вся збірна) були дискваліфіковані харківською футбольною владою терміном на 1 рік. Причина дискваліфікації харків’ян полягала в тому, що після закінчення турніру в Москві українські футболісти, за два тижні перебування в столиці, вирішили поправити своє фінансове становище, провівши за два дні три (!) товариські матчі в містах Підмосков’я.

Всі ці товариські матчі харків’яни, які виступали під прапором збірної України, програли, а збір від ігор пішов українським футболістам. Однак спортивне керівництво України розцінило даний факт як ганебний для радянського гравця. I не забарилося винести свій суворий вирок.

Навіть на принциповий матч-турнір українцям довелося виставити 3-го призера української першості – збірну Миколаєва (представити срібного призера, молоду команду невеликого містечка Горлівки, українці не зважилися). В осінньому призовому матчі, що відбувся в Москві, українцям залишалося втішатися тим, що і Росія не виставила на нього свого чемпіона. Збірна Москви несподівано отримала запрошення на чотири товариські матчі в Австрії. Миколаївці програли віце-чемпіону першості РСФРР збірній Ленінграду 1:5.

Муссоліні – «батько» італійського кальчо. Диктатор використовував футбол в своїх політичних цілях

Фото: Uruguay Soccer, orehovozuevo.bezformata.com, mos.ru

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...