Рецензія на фільм «Людина-павук: Додому шляху нема»
Дочекалися.
Найголовніший фільм кіновсесвіту Marvel з часів Месників, найголовніший блокбастер 2021 року, останній фільм трилогії "Людини-павука" з Холландом у КВМ, найепічніший кросовер у всесвіті "Павуків". Описати словами рівень сподівань та очікувань фанів просто неможливо, як неможливо і оцінити якими-небудь цифрами це, страшно сказати - полотно - тому цифр у цій рецензії не буде.
Впевнений, що ви вже багато чого чули та багато що читали про цей фільм. У 2022 році практично неможливо повністю закритися від інформації, хіба що ви живете десь у підземному бункері без інтернету і комунікацій. І навіть там до вас могли б дійти чутки про участь у фільмі Тобі Маґвайра і Ендрю Ґарфілда, наприклад (вибачте, але це вже загальновідома інформація).
Критики "Додому шляху нема" закидають, що цей фільм - один великий фансервіс, такий собі фанфік-мрія, вистражданий фанатами та створений на замовлення шанувальників. Чи згідний я з цією тезою? Звичайно. Але як ще можна створити кросовер з такою кількістю колишніх павуків та їхніх ворогів і не використати при цьому їхні фірмові жарти, харизму, спогади?!
"Привіт, Пітер", "Я теж трохи вчений", фірмовий гоблінський сміх - все це додає свого шарму та чомусь не виглядає зайвим. Звучить фантастично, але в Marvel і, як не дивно, Sony якимось чином вийшло органічно вмістити не тільки це, а й появу двох таких культових фігур, як Ґарфілд і Маґвайр.
Так, в КВМ були "Месники" і відповідний досвід епічних кросоверів, але для Sony це перший подібний випадок і з цього приводу були деякі побоювання. На щастя, з точки зору цілісності та структури сюжету велика кількість персонажів не відтягнула увагу від основних подій.
Не варто чекати від "ДШН" сюжету та сценарних ходів рівня Нолана - їх у супергеройських фільмах ніколи не було і не буде. Також від трилогії Холланда не варто очікувати внутрішніх проблем і переживань минулих Пітерів. Тональність фільмів Воттса від самого початку була іншою та орієнтувалась на трохи іншу аудиторію для м'якшої адаптації в кіновсесвіті Marvel.
Тим не менш, друга частина фільму дещо відрізняється від загальної тональності трилогії в стилі літніх підліткових розважальних фільмів. Пітер Холланда нарешті приймає якісь самостійні рішення та демонструє ознаки принциповості, чого за ним раніше помічено не було.
Що точно було раніше, так це тупість, і тут марвелівський Павук знову не підкачав, в черговий раз підтвердивши своє реноме. Буквально робити все навпаки та перекладати всі свої проблеми на дорослих - це було фірмовою "фішкою" режисера і сценаристів ще з часів "Повернення додому".
На щастя, Доктор Стрендж з Павуком не панькається, вибиваючи з нього дурість разом з підлітковим максималізмом до астрального виміру, але при цьому залишається другорядним персонажем.
І тут виникає запитання: як насправді виглядає Павук/Пітер Холланда у ролі головного героя, без підтримки з боку Старка, Хеппі або Стренджа? З боями, втратами і розчаруваннями, але Пітер все-таки вибивається "в люди" і навіть ділиться деяким досвідом зі своїми більш досвідченими колегами з паралельних світів.
Традиційно для Marvel, якість і рівень спецефектів радують око, але фільму всерівно не вистачило тієї самої сцени, яка з часом перетворює на перший погляд прохідний супергеройський блокбастер у культовий твір. Що я маю на увазі? Згадайте сцену на мосту з Мері і вагончиком у першому фільмі трилогії Реймі, сцену з поцілунком під дощем або фінальну битву з того ж таки "Людини-павука" - вони і зараз викликають захоплення. Згадайте зупинку поїзда з другої частини або хоча б історію з Ґвен у "Високій напрузі".
Подібною сценою у "ДШН" могла б стати поява Пітерів, але її чомусь не обставили так пафосно, як це було у "Війні нескінченності" з появою Тора або у "Фіналі" з Кепом. Потішила поява Октавіуса і Гобліна - сцену на мосту на початку фільму я би точно назвав найяскравішою, якщо винести за дужки акторську гру.
Дивовижно, але факт: у 2022 році все ще виходять супергеройські фільми, у яких, як на мене, найбільшою перевагою є не спецефекти, а гра акторів. Холланд сам по собі точно непоганий актор і, коли було необхідно, демонстрував хороший спектр емоцій, але на фоні Віллема Дефо він просто ховається. Гоблін "крав" кожну хвилину свого екранного часу, мінявся місцями з Осборном та промивав мізки усім, кому тільки можливо.
Звичайно ж, не можна не згадати і Маґвайра з Ґарфілдом - вони вели себе так, ніби тільки вчора закінчили зніматися у своїх - ледь не сказав - трилогіях. Дилогія Пітера-Ендрю закінчилася (?) на півслові, і фани тепер жадають отримати ще один своєрідний "Снайдеркат", тільки з "Новим" Павуком у головній ролі.
Не знаю, чи планували Marvel і Sony своїм фільмом якимось чином закінчити "Павукосрач", що триває вже багато років, але я точно впевнений, що найближчим часом він не тільки не закінчиться, а й пошириться у всі можливі сторони, і історія з #MakeTASM3 - це тільки початок.
Я ніколи не був активним учасником подібних дискусій, оскільки вважаю, що кожен Павук має свої позитивні і негативні сторони. Але було б цікаво почути думку експертів у коментарях, тому докину від себе трохи думок з цього приводу.
Перші 2 частини трилогії Сема Реймі - це культові твори, які я передивляюсь щороку і кожен раз отримую задоволення, причому не тільки від культових сцен та музики Денні Ельфмана, а й від акторської гри Дефо, Моліни і Сіммонса. Павук Маґвайра мені особливо ніколи не подобався, але на фоні Холланда він виглядає як мудрий дядько Бен.
Мері Джейн від Кірстен Данст нервувала своєю шлюх... непостійністю, а про третій фільм з приклеєним для кількості Веномом, вистрибуючим з кущів на роялі Флінтом та раптово прозрівшим дворецьким взагалі не дуже хочеться згадувати - черговий привіт продюсерам.
Дилогію Вебба прийнято сварити, хоча я ніколи не розумів цього хейту. Перший фільм не може запропонувати нам культових сцен або видатних акторських перформансів, але в ньому є найкраща подруга Павука EVER у виконанні Емми Стоун, веселіший Павук та більша приземленість у порівнянні з деякою мультяшністю попередників.
"Висока напруга" багато в чому повторила помилки "Ворогу у тіні": багато персонажів, мало ефірного часу - в таких випадках завжди страждає сюжет, але при цьому фільм вмістив одразу декілька класних сцен: порятунок людей на сходах, битва з Електро, поява Гобліна та невдалий порятунок Ґвен, який і дотепер круто ламає шаблони.
Що ж стосується фільмів Воттса, то це типовий продукт Marvel з усіма плюсами і мінусами Кіновсесвіту: серйозні речі чередуються з підлітковим гумором, посилання і пасхалки лізуть з усіх щілин, а фільми загалом відчуваються ніби філлерні серії великого фентезійного серіалу.