Рецензія на фільм «Воно» (Частина ІІ)

[Початок ліричного відступу]

Ніколи б не подумав, що опинюсь на гучній прем'єрі якого-небудь фільму в компанії так званих українських "селебрітіз" (надаю перевагу закінченню прокату і порожнім залам), але все колись буває вперше, особливо якщо можна сходити з компанією. Звичайно, натовп фанів - це дуже на любителя, особливо для інтровертів, але спонсорство події від популярної марки американського віскі (РАПТОВО) та халявні коктейлі з парою келихів "вогняної води" дещо заспокоїли ситуацію.  

[Закінчення ліричного відступу]

Перша частина фільму залишила простір для реалізації ідей режисера Мускетті та продемонструвала нам, якої атмосфери слід чекати від продовження. Загалом, ставлення до канону в творців стрічки дуже обережне, і це чи не головний плюс дилогії. 

Так, є деякі спрощення і дещо інакша реалізація книжкових подій, але часто ці спрощення пішли тільки на користь, за винятком, хіба що, більш детального опису кожного циклу переродження Воно та подій, що його супроводжують - на мою думку, подібні деталі могли б нагнати більше жаху на глядача.

Чому їх не вставили хоча б у вигляді газетних вирізок або флешбеків - невідомо, але було б добре побачити щось подібне в режисерській версії. Також у фільмі немає довгих відступів про космічних черепах або детальних описів дорослого життя кожного з героїв. Пішли "під ніж" і побічні персонажі, але найголовніший з них - Генрі Бауерс - на місці. 

Найкращим показником якості фільму у жанрі "хоррор" має бути саспенс і вміння налякати глядача, і з цим у "Воно" все в повному порядку. Сцен-скрімерів у фільмі дуже багато і вони всі різноманітні і добре поставлені. Мінусом тут можна вважати хіба що одноманітність подібних ситуацій: коли замість звуку тиша і хтось із персонажів опиняється в темному місці - чекайте сюрпризів. 

Несподіваним плюсом фільму на фоні атмосфери хоррору можна назвати гумор від Річі та декілька смішних ситуацій, яких не було в книзі. Порадували багаточисленні флешбеки до дитячого клубу "Невдах" та деякі несподівані камео відомих особистостей/акторів.

МакЕвой, Честейн та Скаршгорд як завжди тримають марку, панорами Деррі радують око, але тієї атмосфери тотальної безвиході, яка була в книзі, стрічці не вистачило, і причиною тут є необхідне для хронометражу вищевказане спрощення. 

Незважаючи на це, другу частину "Воно" впевнено можна називати якщо не шедевром серед сучасних хоррорів, то точно знаковим фільмом, який досить точно і яскраво відобразив складний і об'ємний роман.