«Наші хлопці не гірші за гравців УПЛ». Українці на заробітках у Данії створили свій клуб і вже прагнуть медалей в еліті

Уважні читачі "Трибуни" вже чули про Саллінґсунд (який тепер уже навіть не Саллінґсунд) та його успіхи в Данії. Микола Решнюк для блогу "Ноу Баланса" розповів історію створення команди та про її шлях в елітний дивізіон. Для повноти сприйняття рекомендуємо ознайомитися і з його текстом – просто натисніть тут.

Сьогодні говоримо з Олександром Прядком – одним зі співзасновників, колишніх гравців, а нині менеджером команди. Це інтерв'ю про те, як на заробітках не втратити зв'язок з Україною, створити щось значуще і де на це все брати час та гроші.

"Чемпіонами Данії на траві нам не стати"

У вільному доступі знайти інформацію щодо точної дати створення команди неможливо. Коли Саллінґсунд відзначає день народження?

Зараз уже точно не скажу, але це десь 24 чи 25 липня 2014 року. В кінці липня ідея вже була остаточно сформована, і ми подали звернення у клуб, щоб нас зареєстрували як команду. Перший матч зіграли 9 серпня 2014. Все сталося дуже швидко, бо залишалося мало часу. Якщо ми хотіли заявити команду на сезон, у нас був один тиждень. Якби ми не встигли, то знову подати заявку можна було б аж через півроку.

Одне із перших фото ФК Саллінґсунд, 2014 рік

На той час все не було так прогресивно, що на Фейсбуці десь хтось міг усе прочитати і дізнатися. Собі просто збиралися: одні хлопці тут, інші десь за 200 кілометрів. Деколи зідзвонювалися, приїжджали і грали товариські ігри. Потім подумали – а давайте заявимось, спробуємо свої сили у чемпіонаті Данії. Отож, заявилися і буквально через тиждень почали грати.

Як вдавалося керувати складом в умовах, коли гравці мешкають за сотні кілометрів один від одного?

Гравців у нас справді було дуже багато. Але той прийшов, той пішов. Хтось переїхав і почав грати за іншу команду, бо ж робота чи якісь особисті причини. Звичайно, з того часу склад гравців суттєво змінився. 

Найбільшою проблемою для команди було те, що далеко людям доводилося їздити. Останній сезон у великому футболі, коли дійшли до третьої Серії, ми зіграли у 2019 році. Почалися проблеми зі складом: той переїхав, той закінчив працювати в Данії. Вирішили, що немає сенсу продовжувати. Просто грати у п’ятій або четвертій Серії… Це все добре. Ми вже це спробували. Чемпіонами Данії на траві нам не стати – там зовсім інший рівень.

Саме через це вирішили проміняти газон на дерев’яний паркет?

Було цікаво дійти до певного рівня. Побачити, що ми можемо. Ми дійшли максимально до третьої Серії. Там команда теж ішла на першому місці. Але реалії такі, що для гри на вищому рівні, потрібно, щоб були спонсори. Або щоб гравців було дуже багато, бо дехто не завжди може приїхати на гру. Ні того, ні іншого немає. Чим кращий футзал, то це тим, що сезон взимку. Немає такої роботи – більшість працює в аграрній сфері. Тому є можливість зібратися усім однією сильною командою.

Так починалася історія футзальної команди – 2018 рік

Коли ми почали грати в залі, то це вже був трохи інший склад гравців. Спочатку грали ті ж, що виступали за нас на траві. Але з часом рівень став іще вищим. З тих, які були в команді спочатку, зараз у складі залишилося гравців 5-6, максимум – 7. Зараз у Данії є кілька команд, які на 80% складаються з українців. В тих командах є чимало гравців, які колись грали за нас, або й досі з нами. Тобто вони грають за місцем проживання за якісь інші команди на траві, але на футзал вони їдуть до нас.

"За нас грає 20 найкращих українців з 30"

Команда дуже стрімко піднялася вверх. Це колектив справді дуже майстерний чи у Данії не дуже високий рівень футзалу загалом?

Тут, напевно, поєднання обох факторів. Колектив у нас насправді дуже хороший. Звичайно, можна знайти ще кількох, нехай 5 футболістів, які можуть підсилити команду. Однак наразі 90% найкращих українських гравців у Данії грають за нас. Є, звісно, ще сильні гравці, але вони живуть, наприклад, за 250 кілометрів і не мають змоги постійно так далеко їздити. Але у нас грає 20 найкращих українців з 30, а решта, з різних причин, грають в інших клубах. 

На якому рівні Україні грали ваші футболісти, маєте вихованців відомих клубів УПЛ? 

Ми товаришуємо, але ніхто ніколи не хизується і не розпитує інших про те, де грав конкретно. Хоча я говорив про це з хлопцями, бо в інтерв’ю часто запитують, а я не можу сказати точно. Колись за нас грав, я це особисто знаю, хлопець, який виступав у дублі полтавської Ворскли. Був футболіст, який потрапляв у заявку молодіжної збірної України. Зараз є один, який сказав, можливо жартома, що за Динамо грав. У дублі чи в якійсь юнацькій команді – ми не випитуємо. Сильний гравець – все, грай за нас. 

Знаю, що багато грали на високому рівні, але таких, щоб профі, було декілька осіб. Вони в Україні грати за відомі клуби. Звичайно, за молодіжні команди – 18-річні, 20 років, 21… Я впевнений, що вони нічим не гірші за тих гравців, які грають в УПЛ. Різниця лише в тому, що ці хлопці працюють вдень, а ввечері грають у футбол. Дай їм змогу тренуватися, дай їм зарплату, то вони б дійшли до ще вищого рівня.

Якщо говорити про український футзал, як Саллінґсунд почувався б у Екстра-лізі?

Звичайно, у нас немає супер рівня, якщо порівнювати з українською лігою. Але якщо якась із українських команд захоче кілька разів зіграти з нами чи провести хороші зимові збори, нехай звертаються. Я думаю, ми могли б організувати прийом, якесь проживання, знайти суперників – навіть данські команди із Суперліги.

Нас у лізі поважають. І за успіхи, і за саме бажання грати. Тому, якщо українським командам буде цікаво, нехай звертаються. Думаю, ми зможемо організувати цілком нормальні збори. Для нас це буде практика, і вони зможуть щось нове побачити, а не сидіти вдома.

"Думаю, ми потрапимо у призову трійку вже в цьому році"

Під час активної хвилі COVID19 у вас саме було міжсезоння. Чи заважає пандемія нормально готуватися до старту чемпіонату?

Процес уже вдалося запустити. Тренуємося уже понад місяць – раз або два на тиждень. Правда, цей коронавірус вносить свої корективи. То не дозволяють проводити тренування, то деякі області закривають. Так, як і в Україні. В одній області можна збиратися, а в іншій вже не можна. У нас же теж гравці з різних областей – ми не хочемо нікого заразити.

От навіть у минулому сезоні (березень 2020. – примітка) ми завершили розіграш у другому дивізіоні, а Суперліга була вимушена перенести вирішальні матчі. Вони відбулися аж у кінці червня. Там був один клуб (йдеться про Сонденборг. – примітка), який не зміг провести матч-відповідь. Чи то у них гравці були з коронавірусом, чи якась інша ситуація… Але вона була пов’язана з ковідом. Клуб вирішив просто не їхати на гру, і їхній суперник відразу пішов у фінал. Ніби не було в них достатньо сильних гравців. Їм сказали: "Можете виставити 5 гравців, виставляйте. Не можете, ну…" Вони відмовилися. Ніхто не хоче програвати 0:20.

Щодо нас, то буквально вчора (розмова відбулася 25 жовтня. – прим.) прийшли нові правила. Ми ще досконало не вивчили цей лист від Федерації. Однак говорять, що найвищий рівень буде грати, але там будуть певні умови. Будуть обмеження щодо кількості глядачів. Гравці повинні іти до роздягальні і перебувати там виключно в масках, сидіти на лаві запасних – теж у масці. Лише на полі можна бути без маски. Тобто там є цілий перелік правил, які нам потрібно опрацьовувати. На це все потрібен час. У нас немає для цього багато людей – всього 5-6 осіб, які займаються організаційними питаннями.

Зовсім недавно  Саллінґсунд провів товариський матч проти Люструпа – другої команди минулої першості. Як пройшла перевірка таким суперником?

Ми поступилися 6:7, але мали інші цілі, окрім результату. За цю команду виступають 5 гравців збірної Данії з футзалу. Також там є гравці, які грають не лише в залі, а й на траві. І вони представляють не Суперлігу, але команди Першого і Другого дивізіонів. У Данії таким гравцям дається дозвіл грати і там, і там. Звичайно, якби вони грали у Суперлізі, то вже не могли б поєднувати.

Наскільки клуб готовий до переходу на якісно новий рівень як гри, так і організації?

Вже 1 листопада клуб буде остаточно зареєстрований. Буде сформований список гравців і розподілені посади в керівництві. Сезон для нас стартує 14 числа. Якщо все піде, як слід, то, я думаю, ми потрапимо у призову трійку вже в цьому році.

Так, з’явилися сильні суперники. Є команди, які запросили офіційно на роботу тренера-бразильця, купили двох гравців. Це вже серйозний рівень. Не так, як наші хлопці: ходять на роботу, потім проїхав 200 км, провів гру і ще 200 км додому їхати. В цих командах є по декілька гравців, які отримують зарплати і будуть просто грати. Але це одиниці в Данії. Тут поки немає такого рівня, де клуб тобі платить зарплату, за яку ти міг би жити без додаткової роботи. 

"З усіма організаційними витратами один матч обходиться у 200-300 євро​​​​"

Керівником футзального клубу значиться Лео Расмусен. Які функції цієї людини в команді?

Ми розпочинали як ФК Саллінґсунд. Але це футбольний клуб. Ми просто грали від його імені, але у футзалі. Оскільки вдалося вийти в елітний дивізіон, то потрібно створювати футзальний клуб. Це вже зроблено, і з вівторка (27 жовтня) будемо називатися футзальний клуб Сківе. Ще нам потрібен був директор. Поговоривши з хлопцями, вирішили звернутися до одного з місцевих чоловіків. Саме тому запросили Лео на посаду директора, і він погодився. Потрібно розуміти, Расмусен – данець. Вони між собою можуть краще порозумітися. Знають, як вести розмови на найвищому рівні. Було б дуже важко, якби ці функції виконував хтось із нас.

Чи зможемо, скажімо, через років три побачити вас серед претендентів на чемпіонство?

За три роки не можу сказати, це дуже далеко. Можу сказати на рік. Зараз план на сезон, як би це важко не було, ми хочемо потрапити у трійку найкращих команд чемпіонату. Чи вдасться цього досягти, це вже залежить від кожного з нас. У нас немає мільйонів, але зараз той час, коли ми можемо це зробити. З кожним роком рівень футзалу в Данії буде тільки рости, тому буде важко.

Якщо у нас все вдасться, буде легше і наступного року. Якщо не вдасться, буде важко і через рік. Тому що я не думаю, що у нас різко збільшиться фінансування чи гравці у нас стануть кращими. Або зараз, або ніколи.

Наскільки правдива інформація, що Данський футбольний союз вимагав змінити назву команди перед дебютом в еліті?

Перейменування не можна назвати вимогою ДФС. Ми і далі могли б називатися Саллінґсунд. Але вихід на найвищий рівень призвів до того, що вже є кілька спонсорів, які хочуть нас підтримувати. Щоб було легше вирішувати економічні питання, оскільки плануємо допомагати гравцям з коштами на проїзд, це потрібно робити окремо. Футбольний клуб має свої видатки і надходження, а футзальний – свої. Щоб у звітностях нічого не сплуталось, потрібно мати свій справжній футзальний клуб. Так буде легше усе контролювати. А то хтось перевів якусь суму, і ще потрібно дізнаватися – це на футбол чи на футзал.

За словами Лео Расмусена, бюджет в еліті складе близько чверті мільйона крон (40 тис доларів). 

Організація матчу коштує грошей. Ми залучаємо діджея, стоять люди у кафетерії, які щось продають. Через коронавірус потрібно деякі місця на трибунах закрити, щоб там ніхто не сидів. Потрібно прибирати до і після матчу, запросити хронометриста. Це величезний процес. Це вже найвищий рівень, і тут не буде просто приїхав, пограв і поїхав додому. Є люди, які виконують багато чорнової роботи, яку футболісти й не бачать.

З цим дуже допомагають місцеві люди. Також допомагають кілька гравців команди. Звісно все залежить від рівня, на якому проводити матч. Просто вийти і пограти – це одна ціна. Якщо ж хочеш заохотити якихось уболівальників, щоб грала якась музика, футболіст після гри міг з’їсти якийсь бутерброд – це вже інше. Оренда самого залу, залежно від того, який він, це вже близько 100 доларів. Загалом, з усіма організаційними витратами один матч обходиться у 200-300 євро. Але це мінімальна сума. Може бути ледь не вдвічі більше. Наприклад товариський матч з Люструпом нам обійшовся у понад 200 доларів. 

Також потрібно купити нову форму, їздити на виїзні матчі, забезпечувати харчування в цих поїздах. І, звичайно, допомагати хлопцям, повертаючи гроші за дорогу, щоб це їм це було менш накладно. 

Вже маєте уявлення, звідки буде наповнюватися бюджет клубу?

Ми вже маємо близько 10 тисяч доларів від спонсорів. Здебільшого це локальні фірми. Також допомагають звичайні українці, які працюють у Данії. Ми створили лого "ІО Патріот". Воно буде розташоване на формі. Це гроші саме від української діаспори. Хтось скидає 10 доларів, хтось 20, а хтось 50, наприклад. При переказі людина вказує в призначенні "ІО Патріот", і ми знаємо, що це надходження від діаспори.

Тобто всі допомагають – і локальні компанії, і самі заробітчани. Власне українські компанії, на жаль, не виявили бажання чи не мають змоги бути одним із спонсорів. Я розмовляв з кількома компаніями, але вони не мають можливості допомагати. Можливо, таки ще з’являться. Ми хочемо, щоб були українські спонсори. Нам не стільки важливі гроші – ми їх і так знайдемо. Але було б приємно бачити саме українські компанії, які готові допомагати. Якщо в Україні таки є компанії, які шукають вихід на данський ринок, то нехай звертаються. Будемо розміщувати їхню рекламу. Тут уже йдеться не про саму лише спонсорську підтримку, а більше про розвиток економічної співпраці між країнами. Ми будемо цим тільки пишатися.

"Настав певний момент, коли я зрозумів – або грати, або розвивати команду"

З огляду на складну логістику, як відбувається комунікація з уболівальниками?

Сторінка у Фейсбуці – наш головний канал комунікації. А так це в основному друзі друзів. Хтось дізнався, що команда грає, і захотів прийти подивитися. Звичайно, місцевим теж цікаво прийти подивитися, якщо хороша гра, хороший футзал. Я б сказав, що зазвичай 60-70 відсотків уболівальників – це місцеві жителі, а решта 30-40 – наші. Українці ж тут на заробітках. Навіть якщо хочеш прийти на гру, то не завжди виходить. Будемо грати у різних містах Данії, і в кожному з них своя наша діаспора.

Повторюсь, данці дуже люблять нашу команду. Демонструємо, що наші гравці молодці, і їм приємно дивитися. Впевнений, самі ми б не змогли усього цього досягти. Тут теж велика робота і заслуга місцевих. Та й ми не закритий клуб. Ми готові дати можливість грати данським футболістам. Інша справа, що серед місцевих у нашому регіоні, на жаль, немає наскільки сильних гравців.

Командне фото ФК Саллінґсунд (зліва на право). Верхній ряд: данець Свенд (також допомагає в організації), Андрій Немчинов (тренер), Вадим Руденко, Дмитро Бірюков, Андрій Юрченко, Сергій Сулима, Андрій Яременко, Олег Осейко (граючий тренер), Олександр Баранов (капітан), Олександр Прядко; Нижній ряд: Олександр Фещенко, Ігор Василенко, Ігор Пархоменко, Олексій Лабутін, Микола Мунтян, Володимир Котенко

На сторінці Саллінґсунда у Фейсбуці можна знайти оголошення, де ви шукаєте роботу для одного із футболістів. Наскільки успішно це працює?

Ми знаємо, що за нами стежить багато данців. Ось взяв написав у групу – хтось поширив далі, і вже якийсь данський фермер бачить: "О, який хлопець хороший, футболіст. Чому б мені його не взяти на роботу". Тоді вже контактують з нами і запрошують. Та й між собою хлопці, якщо знають, що хтось наразі не має роботи, то теж дзвонять, допомагають в пошуках. 

Олександре, ви розпочинали на футбольному полі разом із рештою? Що стало причиною, що зараз ви зосередилися на менеджерських функціях?

Для мене настав певний момент, коли я зрозумів – або грати, або розвивати команду. Мені теж дуже хотілося грати. Інколи думав, що я не настільки поганий, що не зміг би вийти на те поле. Але тоді хтось інший мав би займатися організацією, а багато охочих не було. Кожен хоче просто грати. От я і вирішив, що для загального потрібно піти на таку мікрожертву. З часом я звик, що нехай там хлопці грають, а я собі піду десь в інший день пограю.

Приємно, що у нас все так вийшло. Хлопці всі хороші. Є бачення, що ми можемо зробити краще. Головне, не тягнути усе в одні руки. Гравці мають робити свою роботу, тренери – свою; діджей повинен грати музику, прибиральниця – прибирати. Коли це все разом працює, як слід, тоді буде результат. Внесок кожного дуже важливий.

В сюжеті для данського ТБ про команду є епізод, де ви всі разом вивчаєте мову. Ви справді регулярно допомагаєте своїм товаришам в освоєнні данської?

Тут (в Данії. – прим.) теж, якщо бодай трішки розумієш  і можеш говорити їхньою мовою, то тобі віддають перевагу і легше знайти роботу. Коли ще грали на траві і тільки починали у футзалі, ми після тренування пробували півгодини присвячувати вивченню мови. Не скажу, що я експерт, але дещо розумію. От ми і працювали, освоювали найелементарніше. Згодом почали обходитись без тренувань. Звичайно, в таких умовах данську вже ніхто не вчив. Багато хто сам ходить на курси. Згідно з опитуваннями, щоб вивчити мову на мінімальному рівні, жінкам потрібно до двох років, а чоловікам – до трьох. В середньому, щоб вийти на нормальний рівень, потрібно десь 5 років. Така моя особиста думка.

"Хочемо показати, що є стільки українських команд і гравців"

За стільки років у Саллінґсунда вже повинні були з'явитися послідовники. Чи зверталися до ваш інші наші земляки, які також хотіли або навіть уже створили власні команди?

Зараз є десь 5-6 команд на траві. Зокрема Поулструп – хлопці йдуть у першій трійці у своєму дивізіоні. Віндінг тривалий час лідирував і закономірно вийшов у третю Серію. Ще є Віндерслев, а також Ластівка (піднялася у четверту Серію) – грають від однойменної української організації. Немає такого, щоб наші були десь в кінці. Всі українські команди зараз грають у четвертій серії і йдуть на передових місцях. Цікаво, що в кожній з цих команд є наші гравці. Тобто колись грали за Саллінґсунд, або зараз грають у футзалі.

Ми всі між собою спілкуємося. Комунікація зберігається: хтось до мене може зателефонувати, хтось – до когось іншого з команди. Після того, як ми пройшли цей шлях, зараз все стало простіше. Всі розуміють, а ось це можна зробити, це можна зробити...

Цьогоріч вперше відбувся Кубок української діаспори в Данії, а інформаційну підтримку забезпечував сайт ДФС. Тамтешні чиновники допомагали з організацією?

Фінал був запланований на День Незалежності. Зараз я вже не пам’ятаю, це відбулося в цю дату чи ні. (Фінал зіграли 22 серпня. – прим.) Оскільки грали по вихідних, бо через роботу неможливо усім зібратися в будній день.

ФК Льогум – переможці Кубка української діаспори в Данії 2020

Раніше коли хтось проводив якісь турніри, то це все було так: прийшли самі зіграли, самі посудили і розійшлися. Було багато питань щодо арбітражу. Оскільки вже 5 чи 6 українських команд, вирішили зробити все більш професійно. Для цього потрібно було зареєструвати турнір. Я зателефонував у ДФС, вирішили всі питання, і Кубок діаспори пройшов на хорошому рівні. Всі матчі судили данські арбітри. Хочемо показати, що є стільки українських команд і гравців. Так само на матчі і на фінал приходило багато місцевих подивитися: "О, як це українці грають у футбол?".

Я ж кажу, вже є 5 чи 6 українських команд. Якщо ти в Данії маєш зареєстровану команду, то мусиш платити внесок. Для різних команд суми можуть бути різними. Хтось платить 100 євро на рік, хтось трошки більше або менше. Якщо ти ці гроші вже заплатив, то маєш право грати у певних турнірах. Тобто за суддівство на Кубку діаспори фактично заплатили клуби, які представляють наші команди. Але раз у рік гравці мають сплатити цей внесок. Контінгент він називається. ДФС безпосередньо фінансами нам не допоміг. Але вони зробили програмку і публікували результати на сайті. Тобто безкоштовно виконали якийсь масив роботи.

Роман Чворда – найкращий гравець Кубка української діаспори в Данії 2020

Хоча команді самій потрібні спонсори, ви не забуваєте допомагати іншим. Розкажіть про співпрацю з Bevar Ukraine.

Якби було б більше людей, то такі речі можна було б робити дуже часто. В Данії, якщо є клуб, то в ньому є 10 команд. В кожної дитини є комплект форми чи якесь інше екіпірування. Через рік чи два в Данії прийнято це все міняти. Не те щоб воно було в поганому стані, просто прийнято міняти.

Вдалося дізнатися, що у нас теж має бути такий день "утилізації". Я запропонував передати цю форму дітям в Україну і зв’язався з організацією Bevar Ukraine. Вони без проблем погодилися допомогти. Приїхали і забрали цю форму.

Якби мати більше часу і не цей коронавірус, то можна було б навіть запрошувати дітей сюди. Організовувати якісь турніри при клубах. Але для цього потрібно залучати більше людей, щоб допомагали це все організувати. Самостійно це зробити надзвичайно складно, потрібно більше людей. Поки це все лише ідеї, а в майбутньому, можливо це все ще реалізується.

Примітка: Bevar Ukraine (у перекладі "підтримай Україну". – прим) – організація, яка надає гуманітарну допомогу переважно сиротинцям, дитячим будинкам, хоспісам та лікарням. Партнерами Bevar Ukraine є данські комуни, компанії, церкви, фонди і благодійні організації.

Фото: Олександр Прядко, Sallingsund FC Inter, Skive Futsal Club.