Міжнародний арбітр ФІДЕ: «В турнірах, у яких брав участь Карякін, люди просто відмовлялися б грати з ним»

Від редакції: ви знаходитесь у блозі «Фонд спортивної солідарності». Це перший їхній запис на нашому сайті. Підтримайте плюсами та коментарями.

***

Вже другий місяць Україна переживає найважчі часи у своїй історії – захищає незалежність країни та народу від російських окупантів. Практично весь світ став на бік України і допомагає чим може. У тому числі, організовуючи благодійні акції, метою яких є збір коштів для допомоги постраждалим на війні, а також армії. Не залишається осторонь і спорт.

30 квітня відбудеться міжнародний шаховий турнір на підтримку українських дітей. Кожен учасник під час реєстрації робить благодійний внесок (мінімум – 10 євро), а всі зібрані кошти підуть на допомогу найбільшої дитячої лікарні України ОХМАТДИТ.

Реєстрація на сайті chesssolidarity.com. Турнір обіцяє зібрати відомих шахістів та медійних персон із різних сфер. При цьому брати участь може кожен, хто вміє «ходити конем» шахівницею, адже допомога дітям – головна місія Chess Solidarity Cup.

Перед турніром ми поговорили з головним суддею змагань міжнародним арбітром ФІДЕ Олександром Прохоровим.

– Розкажіть, як і коли вам надійшла пропозиція стати частиною благодійного шахового турніру.

– Ще у березні зі мною зв’язалися люди з Білоруського фонду спортивної солідарності та розповіли, що є ідея провести такий турнір. Благо, я чув раніше про БФСС, мені хлопці з Білорусі розповідали, що ця за організація, хто там працює, і, відповідно, з ким мені доведеться співпрацювати, тому жодних питань щодо своєї участі у турнірі не виникло.

Єдине, спочатку не зрозумів, на що збиратимуться гроші. Зараз багато організацій, у тому числі найвідоміші, збирають гроші, влаштовують якісь аукціони, тому зі свого боку запропонував організувати збір коштів точково, тобто на якусь конкретну мету і організацію. У цьому плані ми одразу знайшли розуміння, хлопці з Фонду підтримали мою ініціативу.

– І куди ж підуть гроші?

– На допомогу найбільшій дитячій лікарні в Україні ОХМАТДИТ. Ця установа займається безпосередньо дітьми, там, наприклад, проводяться різні операції. ОХМАТДИТ – це, скажімо так, мережа лікарень в Україні, але найголовніша установа знаходиться у Київській області.

Після того, як узгодили питання, пов’язані із збиранням коштів, почали розробляти стратегію заходу. Важливо зрозуміти, яку категорію людей хочемо бачити на турнірі. Звичайно, потрібно кілька гросмейстерів, тому що вони привертають увагу до заходу, привертають інших людей. Як я називаю, аматорів, які до шахів звертаються рідко і лише як розвага. Таких людей насправді багато, і ми вирішили, що вони мають стати частиною змагання.

Третій момент – це визначення платформи, де пройде турнір. Зупинились на lichess.org. Це найбільша практична шахівниця, досить проста для реєстрації, гри, вона зрозуміла навіть для абсолютно нових користувачів. Ми розписали положення турніру, всі нюанси, зареєстрували акаунт і вирішили проводити захід двома мовами – російською та англійською. Аудиторія буде різною, тому важливо, щоб всі один одного розуміли.

З 16 квітня розпочалася реєстрація на сайті chesssolidarity.com. Чесно скажу, не стежу за тим, скільки людей уже подало заявки, але, гадаю, збереться нас досить багато. Люди реєструються, вносять певну суму (мінімально – 10 євро), яка піде за призначенням.

– Цей турнір має не лише допомогти українським дітям, а й якось примирити світову спортивну спільноту, яка розділилася на росіян та всіх інших?

- Можна і так сказати. Міжнародні федерації ухвалили рішення щодо участі білоруських та російських спортсменів у різних турнірах – як ми знаємо, атлетів якоюсь мірою усунули від турнірів. А якщо точніше, у шаховому світі було вирішено, що росіяни та білоруси можуть брати участь у особистих змаганнях, але під нейтральним прапором – прапором ФІДЕ.

Але хочу помітити один момент. У нашому благодійному турнірі зможуть зіграти шахісти з абсолютно різних країн, зокрема Білорусі та Росії. Під час реєстрації потрібно буде вносити своє ім’я, прізвище, а також країну, яку представляєш, але на самому сайті нічого цього не відображатиметься. Більше того, можна використовувати ніки та грати під ними, ніхто не забороняє.

Все це зроблено, зокрема, для того, щоб до турніру підключилися люди з Росії та Білорусі – там грає досить велика кількість людей. Росія – це, будемо об’єктивні, топова країна у шаховому світі, там багато гросмейстерів, любителів. Тому ми вирішили не обмежувати список учасників. До того ж це сприятиме тому, що, можливо, вдасться зібрати якомога більшу суму на допомогу лікарні та дітям України.

– Ви не обмежуєте країни-учасниці. А яке ваше особисте ставлення до введених щодо шахів Білорусі та Росії санкцій?

– Є офіційна позиція ФіДЕ та ЄШС, тому, в принципі, треба притримуватися неї, гадаю вона може мінятися.

А ще я хочу сказати, що Федерація шахів України зверталася до Міжнародної федерації, а також до Європейського шахового союзу з пропозицією, що поки що йде війна, українські спортсмени не гратимуть із шахістами з Росії та Білорусі. І тут організатори постали перед непростим вибором.

Розумієте, допустити спортсменів із цих країн організатори турніру можуть, але що робити, якщо по сітці українці мають зустрітися з білорусами чи росіянами? Теоретична та практична можливість не виключена. Як вирішувати це питання? Тому було обрано шлях – дати можливість людям грати під нейтральним прапором, щоб не акцентувати увагу на тому, що шахісти представляють країни-агресори.

– Якщо комусь дозволено виступати під нейтральним прапором, то гросмейстера Сергія Карякіна, який відкрито підтримує війну в Україні та уряд Росії, відсторонили на півроку.

– У Міжнародній федерації шахів є спеціальний комітет, до якого входять люди з юридичною освітою.Так, вони стосуються шахів, але основна їхня діяльність – це юридичні питання. І вони ухвалили таке рішення щодо Карякіна. Думаю, це вірне рішення, бо в турнірах, у яких брав участь росіянин, люди, солідарні з Україною (а зараз увесь світ солідарний із нашою країною), просто відмовлялися б грати з Карякіним. Тому було ухвалено рішення у принципі усунути росіянина від змагань, у тому числі для того, щоб уникнути інцидентів.

- Ви розумієте позицію Карякіна?

- Якоюсь мірою розумію, але це його рішення. Можливо, в такий спосіб хоче завершити кар’єру, висловивши свої думки. Але, зрозуміло, весь цивілізований шаховий світ не може вітати висловлювання, подібні до тих, що ми чули від Сергія. Вони реально суперечать тому, що зараз відбувається в Україні.

– Скажіть, а яка взагалі ситуація із шахами України зараз?

– Можна сказати, що сьогодні шахів у нашій країні фактично немає. Найактивніше шахове життя в Україні зосереджено у кількох областях – на півдні та сході країни. Ми можемо говорити про миколаївську шахову школу, Харків, Одесу, інші міста з тієї частини України. На жаль, спортивне життя, яке зовсім недавно там кипіло, зараз зупинилося.

При цьому ми маємо Федерацію шахів України – як вищу ланку виду спорту. На сьогоднішній день вона базується у Києві, але, наскільки розумію, багато працівників федерації виїхали за кордон або на інші території країни. І що ми бачимо? Якщо зайти на сайт ФШУ, то жодної діяльності організація по суті не веде.

Немає ні резолюцій, ні заяв, ні будь-яких новин. А з огляду на те, що спортсменам не надається жодна допомога з боку федерації, то можна сказати, що організація в такий непростий час просто самоусунулася. Що робити тим, хто зараз перебуває в Європі? Чи можуть вони розраховувати на якусь допомогу з боку федерації? Кому дзвонити, куди їхати? Що робити тим, хто зараз в Україні? Жодної інформації, жодної допомоги.

Наші шахісти змушені розраховувати на себе або шукати допомоги у приватному порядку. Я сам, наприклад, маючи багато контактів у Європі, намагаюся хоча б телефонами допомагати українцям. Отже, будьмо відверті, у нашій країні шахового життя немає в принципі. І, боюся, найближчим часом вона навряд чи завирує. Причому не думаю, що можливі якісь зміни навіть у західній Україні.

– А де взагалі зараз спортсмени?

– Хто мав нагоду виїхати з України, зробив це. Вивіз своїх матерів, дітей. І, до речі, якщо проаналізувати турніри за кордоном, можна побачити, що у тому чи іншому змаганні українці присутні. І так можна зрозуміти хто де знаходиться. Чоловіки здебільшого залишилися на Батьківщині. І багато хто захищає Україну, що можна побачити, зокрема, за їхніми фотографіями. Не всі, звісно, ​​взяли до рук зброю та захищають Батьківщину силовим способом. Хтось зайнятий волонтерством, соціальними проектами. Але кожен виконує те, що має допомогти країні.

– Як ви відреагували на ситуацію навколо сестер Музичук?

– В теперішній час вважаю цю ситуацію ганебною для усіх шахів в Україні, яка шкодить для іміджу шахів не тільки в Україні. Прикро, що люди в теперішній час займається подібними речами. Всі ми знаємо про любов сестер до України і всі їхні результати про це свідчать. Зараз багато хто шукає шляхів, щоби вияснити свої особисті моменти і використовує подібні безпідставні звинувачення та провокації. Навпаки потрібно підтримувати шахи в Україні та робити правильні речі.

– Проведення благодійного турніру, допомога українським шахістам якось допомагає вам відволіктися від усієї жесті, яка відбувається в країні?

– Такий ритм життя для мене цілком звичний, тож не сказати, що щось змінилося. Розумію і бачу, що маю і зобов’язаний сьогодні займатися всім, чим можу, щоб допомогти українцям та своєму виду спорту в країні. І не те, що я відволікаюся... Багато чого я сприймаю вже більш-менш спокійно. Зрозуміло, що перші тижнів два організм перебував у стані стресу, але зараз все простіше. Займаюся тим, чим можу, і часу на негатив не вистачає.

– Після початку війни багато отримали дзвінки зі світу шахів?

– Дуже багато, справді величезна кількість людей зателефонувала та висловила слова підтримки, вони запитували, чим можуть допомогти. Першого дня війни все було спокійніше, бо інформація про вторгнення Росії дійшла не до всіх. А потім уже посипалися дзвінки. Зв’язувалися люди з Латинської Америки, Африки, писали з Австралії. Не кажучи вже про Європу. Цікавилися справами, статками, пропонували фінансову допомогу.

Найцікавіше, що дзвонили навіть ті люди, з якими я був просто знайомий, жодних тісних контактів. Але зараз такі люди перейшли на більш високий рівень, наші стосунки стали тіснішими. А ось люди, які, як мені здавалося, були близькі, дистанціювалися. Час і війна розставили все і всіх своїми місцями. Зазначу, що навіть серед російських та білорусів є люди, які мене та наших спортсменів підтримали, а є ті, хто відсторонився. З кимось я попрощався делікатно, з кимось – не дуже делікатно. Але у будь-якому разі, так скажемо, інвентаризацію контактів провів.

Після першого тижня війни я записав відеозвернення до представників Росії та Білорусі. Я нічого не закликав, а просто хотів донести до них правду, розповісти те, що відбувається в Україні. Певний фідбек отримав, але не знаю, чи вдалося достукатися до всіх, до кого було відправлено це відео. Проте вважаю, що зробив усе правильно.

– Як ви думаєте, турнір, про який ми говорили на початку інтерв’ю, отримає фідбек? Може він стане першим, але не останнім?

– У принципі таких ініціатив уже чимало. Але в нашому випадку дуже допомагають ЗМІ, просування на якихось платформах. І я певен, що певний фідбек буде.

У мене, до речі, навіть є ідея зробити ще якийсь турнір на майданчику lichess.org, запросивши на захід медійних людей. З нашого боку амбасадором буде гросмейстер із Харкова Павло Ельянов. Упевнений, що новий проект отримає певне місце у світі шахів. І головних цілей – допомогти Україні у війні – буде досягнуто.

Фото: Олександр Прохоров