Закриття журналу Футбол

23.06.22 Головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков оголосив про його закриття.

Новина явно запізніла, але водночас і сумна.

Чому запізніла? Тому що друкований формат журналу в сучасних інтернетівських умовах не витримував жодної конкуренції. Я сам купував усі (!) випуски журналу з 1999 року до 2013. І навіть збирав підшивки. Ну а потім інтернет зробив свою справу. Самого Артема я звичайно зустрічав на екранах ноутбука. Але про те, що журнал ще друкується, згадав лише 2020 року, коли Франков викладав випуски у вільний доступ. Я дуже здивувався, що журнал ще не закрили. Тому що економічної складової там і не пахло.

Чому сумна?

Бо йде у минуле ціла епоха. Франків це величина українського футболу. Його відзначав сам ВВЛ. Артем Франков – це і є український футбол перші 30 років. За його біографією можна судити про весь наш футбол. Недруги пишуть, що він ватник. Не заперечуватиму цього. Але тоді ватниками були більшість українців. І потяг до совка ще був сильний. Звідси і Кубки співдружності, і розмови про загальний чемпіонат та загальна російськомовність країни.

Країна змінювалась, але журнал не зміг. Як і більшість друкованих видань.

Я не буду, як деякі недалекі псевдожурналісти, сильно критикуватиму Артема Франкова. Я скажу «дякую», йому, як головному редактору улюбленого журналу. Дякую за систематичність (у зеніті слави це був двоїжак), за незвичайну подачу інформації, за різні стилі авторів, за історії Чемпіонатів світу (особливо Аргентина) (ех, Крикунов), за історичні нариси міст.

Та просто за любов до футболу.