Б̶и̶а̶т̶л̶о̶н - Норгобітлон

Декілька хвилин вашої уваги, щоб прослухати гімн країни, чиї представники вирішили привласнити спорт міжнародної категорії. І якщо пінг-понг - завжди асоціювався з Китаєм, а крикет - з Індією, то біатлон до сьогоднішнього дня зберігав видимість культурного різноманіття. Тепер ввічливі норвежцІ попросили всіх інших розійтись по домівках.

Серйозно, хоч якась букмекерська фірма мала ставку на -аля- подіумний "тріпл-дабл" ? Хоч хтось на це потавив і виграв золоту хату? Якщо ви не зрозуміли, то ми стали свідками історичної події - вперше в історії цього спорту шість перших місць(сім) об'єднані під одним прапором. І хто може сходу згадати де ще траплялося подібне?.

Після такого шосте місце можна сприймати, як друге серед ненорвежських нормальних людей.

Вітаємо Дмитра. Такий результат, після 75 місця у попередньому спринті, для нас, а може і для Підручного з тренерами, здається не менш шокуючим, аніж трюки норвежських панів та панянок. Особисто мені цікава причина: чому спортсмен, який чотири дні тому жалівся на те, що не може бігати, побіг і зробив це на такому пристойному рівні? Сподіваюсь, всередині команди мають відповідь. Тому що, я вважаю, що не знати причин добре проведенної гонки нічим не краще ніж не знати причин - поганної. Це ніби постійно крутити рулетку, що для професійного спорту нічим хорошим не закінчується . Я розриваюсь між двома версіями: 1- у Дмитра закінчилась акліматизація на незвичній висоті; 2 - він сходив в баньку зі скандинавськими хлопаками. (Пропонуйте ваші - десь там унизу).

Ще одним неймовірно приємним сюрпризом став Антон (АНТОН - то сила) Дудченко. 20 місце можна вважати справжнім проривом для спортсмена, у якого найкращим результатом до цього був 35-й фініш на ЧЄ. Будемо сподіватись, що це не одноразове чудо на день народження, а підйом на сходинку вище: у компанію до Артема Прими.

Врівноважити чашу нашого тріумфу наступного дня вирішили дівчата. Бо всім відомо, що українському організму шкідливо сприймати позитивні вібрації більше двох діб підряд. Тож можна подякувати за сотні врятованих душ.

Дар'я (хоча приємніше - Дарина) Блажко продовжує залишатися стабільною гаванню(нню?) українок. Черговий заїзд в топ-40 дозволив їй утримувати, присвоєнне мною, проміжне звання "накращої біатлоністки України". Направду, екс-білоруска настільки стабільна, що можна передбачити її фінішне місце по кількості промахів: якщо "0" - заїзд у топ-25, "1" - не випаде за топ-40, "2" - було один раз 50-те місце.

Звичайно, дівчині допомагають непогано виглядати в очах глядачів її партнерки по команді, які почергово (а сьогодні всі разом) слугують тлом, виглядати гірше за який доволі проблематично, якщо в тебе є дві палиці і відкалібрована рушниця.

Треба обмовитися, що Юлія Джима показала непоганий хід по дистанції і посісти місце вище 40-го їй завадили два промахи, тож неймовірна гамма емоцій, яку подарувала нам українська жіноча збірна її стосується лиш опосердковано.

А ось і те саме тло Дар'ї Блажко: Валя Симеренко, Олена Підгрушна та "пау-пау" повернення року.....дріб.пауза..дріб. пауза..дріб.... Анастасія Меркушина, або інакше кажучи: 75-та - 76-та та 95 -та швидкохОдині дня. Мені, справді, не хочеться говорити щось дуже негативне на адресу сестер та Олени, вони вікові титуловані спортсменки, з багажем травм та й досі показують гідні результати. Особливо чутлива до критики Олена, виклала у фейсбук ось такий допис:

Так, справді, неприємно постійно чути негатив на свою адресу, особливо коли і сама його відчуваєш . Кардіологи побачать, що ви справді не сачкували. Але це залишиться вузько-експертною думкою, якій важко конкурувати з тим фоном пригніченої скорботи, що викликає перегляд кінцевого протоколу.

А ось хто справді підірвав дупки усім біатлонним фанатам України, і завдяки кому містам доведеться менше потратитись на опалення в ніч з 18 на 19 грудня (подякуємо знову), то це - Анастасія Камбекушина. Вона виступила флагманським адресатом негативних "меседжів" аудиторії. І якщо Олена може апелювати до того, що вона старається, то Насті прикритись ажніяк немає чим. Три пропущенних етапи, заради якоїсь таємночо індивідуально особливої підготовки, як результат: одна гонка у першій частині сезону. Анастасія, яка вміє розмовляти з пресою та коментувати свої виступи, сказала що не здивована. Що ж, дуже цікаво тоді задати питання тренерам: чому було прийнято рішення виставлятися на етап Кубка світу, коли з такою формою і на Кубку IBU не світило місце вище 30-ки. А ще: чи не пропускала гонку Катерина Бех, як квиток у старт для Анастасії. Хто б нам відповів.

За стільки років пора звикнути до стрімких перепадів у результатах наших команд і сприймати все з більш легким серцем. Але тоді легко було б втратити пристрасть, а з нею і любов до спорту, що став для тебе товаришем у холодні осінньо-зимові періоди. Тож спортсменам не варто дуже ображатись на наші емоційні випади, бо це просто показник того, що нам не все одно.

Що ж - зустрічайте Святого Миколая, люди. Добра у ваші душі.