«Усі чемпіони виходять з підвалів». Український пауерліфтер, який виграв все і переїхав у США

В інтернеті часто можна зустріти мотиваційні підбірки на кшталт : «Що ти повинен встигнути до 30 років». Мій співрозмовник до 30 років встиг встановити 33 світові рекорди, 11 разів виграти чемпіонат світу з пауерліфтингу, стати переможцем Всесвітніх ігор, а також створити чудову сім`ю і перезапустити кар’єру в США. Вадим Довганюк – один з найсильніших людей на планеті. 

– Почнемо з початку, з банального – коли ти зрозумів, що пауерліфтинг стане справою усього твого життя, адже багато хлопців та дівчат починають займатись у залі, але далеко не всі стають професіоналами.

– Мені з дитинства подобалось піднімати щось важке. Я обходив всі гуртки міста, але закінчив секцією важкої атлетики. Коли я прийшов на тренування, в нашому спортзалі не було нікого, хто займався би пауерліфтингом, тільки важкою атлетикою. Так як я дуже любив жим лежачи, то почав це вдосконалювати. Почав присідати і робити станову тягу. Мої результати росли на очах. За два роки тренувань в 11-му класі, коли мені було 16 років, виконав норматив майстра спорту України і вже був чемпіоном України.

– Перші міжнародні змагання, у яких ти взяв участь, відбувались у Південній Африці, коли тобі було лише 16 років. Розкажи, чим вони запам’ятались, адже тобі одразу вдалось перемогти.

– Після перемоги на чемпіонаті України нам запропонували летіти в ПАР на чемпіонат світу. Це було непросто, тому що поїздка коштувала дуже дорого. Але ВМЗ «Мотор Січ» вирішив це питання, і я полетів. Це перша поїздка за кордон і одразу в Африку. Для мене це був шок. Дуже багато емоцій і головне – перемога. Це моя перша перемога на чемпіонаті світу, з якої розпочалась моя спортивна кар’єра. Ця медаль – моя улюблена.

– Як ти, займаючись у маленькому Волочиську, витримував конкуренцію не тільки в Україні, але й зумів стати першим у світі?

– Це навпаки мене мотивувало. Усі чемпіони виходять з підвалів. От і я, займаючись у важких умовах, без професійного обладнання, 15 років день у день відходив у цей підвал. Але я зробив для себе висновок, що без страшного бажання тренуватись нічого не вийде і перемоги мені не досягти. Я фанат цього і йшов на все заради перемоги. Мене нічого не могло зупинити. Я бачив ціль і йшов до неї, не зважаючи ні на що.

– Далекі від пауерліфтінгу люди вважають - щоб працювати з такою «космічною» вагою, потрібно вживати заборонені препарати.

– В мене весь час був контракт з Всесвітньою антидопінговою федерацією – WADA. Я здавав допінг-контроль по три рази на місяць. Обов’язково перед і після змагань. Ось і відповідь

– У 2013 році ти переміг на Всесвітніх іграх у Колумбії – по суті, найвища нагорода для спортсмена серед неолімпійських видів спорту. Можеш пригадати ті змагання і за рахунок чого вдалося виграти?

– Ці змагання – це було щось нереальне. За рік до того я виступав на чемпіонаті світу в Пуерто-Ріко і зайняв третє місце. Хоч і програв росіянину і люксембуржцю, але все одно отримав ліцензію на Всесвітні ігри. А там результат рахували за формулою Вілкса, це співвідношення твоєї ваги до тої, що ти підняв. Мої суперники, той самий росіянин і люксембуржець, були легші на 4 кг – це означало, що в сумі потрібно піднімати на 20 кг більше, ніж вони. Все було проти мене. Але я зібрався і зробив це. Рівно на 20 кг я виграв у них і став чемпіоном Всесвітніх ігор, а також встановив два рекорди світу в жимі лежачи.

– Ще одні знакові змагання для тебе – це Арнольд Классік. Як ти зміг туди потрапити? І чим Арнольд відрізняється, наприклад, від чемпіонатів світу та Європи?

– Два тижні тому я брав участь в Арнольд Классік. Мене запросила команда Animal Team. Вони представляють відому фірму Universal, яка випускає спортивне харчування. Вони щороку проводять показові виступи (не змагання), в яких беруть учась найсильніші атлети світу. Я там у жимі лежачи показав результат 295 кг. До цього найкращий результат становив 288 кг. Ці змагання більше нагадують шоу. Роблять все заради публіки. Мені подобається, бо там просто крута атмосфера. Дуже багато відомих людей, в тому числі головна людина – Арнольд Шварценеггер,  якого я бачив, але сфотографуватись не пощастило.

– До речі, про шоу. В Україні свого часу були дуже популярні «Богатирські ігри», більшість учасників яких вийшли з пауерліфтингу. Чи не виникало в тебе бажання зайнятись чимось подібним?

– Я занадто малий на зріст. Не підходжу для цих змагань. Але бажання було. 

– Два роки тому ти прийняв рішення переїхати до Америки. Наскільки тобі, спортсмену із солідним бекграундом та ім’ям в Україні, було важко розпочинати все з початку?

– Мене ніхто сюди не кликав і, відповідно, ніхто нічим не помагав. Допоміг досвід попередніх моїх поїздок до США, а також одна людина, яку я до того ніколи не знав і не бачив. Його звати Сергій. Він консультує мене з різних питань і допомагає рухатись в правильному напрямку. Я тут все починаю з нуля. Це набагато важче, ніж я думав. Але крок за кроком я розвиваюсь. Розпочав свій бізнес в інтернеті. Продаю онлайн-тренування. Маю спонсора, який забезпечує екіпіровкою для пауерліфтингу. В загальному все потрошки просувається.

– Зараз ти продовжуєш виступи в США. Навіть встиг виграти чемпіонат США по Raw bench press (жим лежачи без екіпіровки). Наскільки популярні такі змагання в Америці?

– Ці змагання дуже популярні. В Америці взагалі всі фанатіють від жиму лежачи. А це моя коронка і я тут на високому рівні. Хочу побити рекорд світу в жимі без екіпіровки. Зараз рекорд 300 кг. Але сьогодні я готовий жати більше.

– Також ти також пацюєш тренером. У чому різниця між американськими і українськми спортсменами?

– Різниця проста – американці мають все для того, щоб тренуватись як пофесіонали. І головне – кожен цінує і розуміє, якого рівня ти спортсмен.

– Хто із спортсменів, з якими тобі довелось познайомитися, справив на тебе найбільше враження?

– Ед Коен. Це легендарний пауерліфтер, який давно пішов зі спорту і працює тренером. Я просто написав йому – чи можна з ним зустрітись і познайомитись. Він відповів, що без проблем. Я їздив до нього на тренування і отримав дуже багато корисних порад. 

– Ким Вадим Довганюк бачить себе через 10 років?

– Напевно, все, що потрібно людині для щасливого життя, я вже маю. І найбільше моє досягнення в житті – це моя сім’я. В мене прекрасна дружина, яку я безмежно кохаю. Двоє здорових дітей. Хлопчик і дівчинка. Я виграв усі змагання, які існують в пауерліфтингу. Отримав найвище звання Заслужений майстер спорту. Але роботи ще дуже багато. Бачу себе успішним бізнесменом в спортивній галузі. В чудовому будинку на березі океану в колі своєї міцної сім’ї.