Анчелотті – велич. Не боїться приймати нові виклики, вміє працювати із великими гравцями

Анчелотті – велич. Не боїться приймати нові виклики, вміє працювати із великими гравцями

Понад 20 років у грі на найвищому рівні.

В цьому сезоні «Реал» вперше в історії виграв Ла Лігу із відривом в 13 очок. А Карло Анчелотті став першим тренером, що виграв чемпіонати в усіх топ-5 лігах — із «Міланом» в 2004 році, із «Челсі» в 2010-му, із «ПСЖ» в 2013-му, з «Баварією» в 2017-му, а тепер привіз чемпіонські медалі й до Мадриду.  

Сам Анчі поки не збирається завершувати кар’єру: «Якщо все буде добре, хотів би залишитись до 80 років, якщо не зійду з розуму. Коли я піду з «Реалу», можу закінчити із тренерством — знайти кращий клуб буде важко».

28 травня італієць зробив перший в житті требл — взяв чемпіонат, Суперкубок та ЛЧ. Але від результату матчу з «Ліверпулем» не залежало, який слід він залишить у футболі. Абсолютно ясно, що Карло великий менеджер у широкому розумінні цього слова.

Успіх Анчелотті — результат системності в роботі і тонкого розуміння процесів

У тренерській кар’єрі Анчелотті було лише три клуби, що не назвеш грандами, — його рідна «Реджана», «Парма» кінця 90-х та «Евертон» 2019-2021. Успіх та перемоги міцно асоціюються із великими клубами. Через це роль тренера у таких проектах часто применшують. 

І ця думка насправді хибна. Бути менеджером у топ-клубі — постійний стрес, неприємні розмови з керівництвом і пекельний тиск після кожної поразки. Показати результат в таких умовах дозволяє правильна ментальність і комплексний підхід до формування колективу і атмосфери в команді. 

Карло — тренер-фаталіст. Це допомагає йому краще переживати невдачі і рухатись далі

Кожна красива історія колись добігає кінця. Анчелотті знає про це як ніхто інший: він пережив 7 звільнень у великих командах, але при цьому не втратив бажання і пристрасть тренувати. Це можливо тільки якщо розумієш, чого чекати від професії. 

Життєвий цикл тренера за Анчелотті виглядає приблизно так. 

залицяння. Клуб вирішує, що хоче запросити тебе на роботу, робить перші кроки назустріч співпраці;

медовий місяць. Коли абсолютно всі дають тобі час, щоб краще влаштуватися на новому місці. Ніколи не продовжується довго;

успіх. Коли ти здобуваєш для команди результати або трофеї;

стабільність. Тут відбувається перелом у стосунках, адже стабільність тотожна відсутності розвитку;

розставання.

Карло визначає цей процес як природний стан речей. Не як трагедію чи шалений успіх. А просто як частину роботи.

Такий підхід дозволяє йому залишатись вмотивованим протягом 30 років тренерської діяльності і кожного разу приймати нові виклики: «Іноді в стосунках ви просто втомлюєтесь один від одного. Не сприймайте це надто близько до серця, все має свій цикл. Ключ в тому, щоб бути максимально продуктивним у кожному циклі».

Карло сприймає клуб як сім’ю: важливі цінності, повага і лояльність до інших

Анчелотті — фанат «Хрещеного батька» Кополли, у картині Карло знаходить відображення своїх методів роботи: «Цей фільм показує, що дві найважливіші речі — повага і спокійна влада. Віто Корлеоне — лідер, що може бути прикладом через те, що його поважає і сім’я, і друзі, і люди, що на нього працюють, і навіть вороги».

Природній цикл тренера в сучасному футболі складає близько 3 років. За цей час менеджер може побудувати навколо себе команду однодумців (не тільки гравці, а й весь персонал), що йде до спільної мети. 

В цьому плані Анчелотті виділяє «Мілан» — більшість людей працюють в команді десятиліттями, і там панує по-справжньому сімейна атмосфера. Навіть обіди на тренувальній базі клубу нагадують більше похід із друзями в ресторан, аніж формальний прийом їжі за розкладом. Кожен у «Міланелло» відчуває свою причетність до перемог і гіркоту поразок.

Італієць хотів перенести такий досвід у кожен наступний клуб у своїй кар’єрі. Ми виграємо і програємо разом.

***

Шість із одинадцяти команд в житті Анчелотті-тренера знаходились за межами Італії. Складно створювати нову сім’ю на місці, де вона вже є. Але Карло не бачить тут проблеми — ось декілька порад від коуча по адаптації до нових умов:

  • обов’язково вивчай мову країни, де ти знаходишся. Люди будуть сприймати тебе по-іншому. Це ж стосується і легіонерів, що приходять у клуб;
  • поважай культуру інших країн. Не треба міняти час обіду тільки тому, що тобі звичніше їсти на годину раніше;
  • лояльність до своїх людей не має переходити межі. Якщо клуб пропонує тобі кваліфікований персонал, немає сенсу перевозити на нове місце всю свою команду;
  • знайди в клубі впливову і розуміючу людину, що будет містком між тобою, командою та керівництвом.

Коли ти тренуєш великі клуби, у тебе будуть регулярно запитувати за результат. Тому тренеру необхідно вміти говорити із керівництвом. Анчелотті працював із багатьма специфічними президентами, але персону Берлусконі буде складно перевершити будь-кому.

Сільвіо говорив тренеру, кого він бачить в основі, і критикував того за неправильне (на його думку) використання гравців. Міг зайти в роздягальню в будь-який момент, щоб розказати жарт чи послухати, про що саме говорять всередині команди. 

Анчелотті сприймав таку поведінку як частину професії. Роль тренера — залишати президента задоволеним якомога довше. Секрет Карло в тому, що він не ставив своє его вище бажань керівництва. Навпаки — шукав компроміси і підлаштовувався.

Важливо працювати з талантами навіть у грандах

Скаутинг гравців у топ-клубах — це довжелезні списки на кожну позицію, детальне дослідження, купа обговорень і лише пара кандидатів на підсилення у підсумку. Робота селекціонерів заключається в тому, щоб мінімізувати помилку і знайти максимально відповідного гравця. Далі починається робота тренера. Тут у Анчелотті також є свої правила.

1. Попередній етап. Чітко сформувати профайл гравця. Максимально абстрагуватися від агентів. Намагатись говорити із гравцями напряму (коли шорт-листи вже складені). Авторитет тренера може серйозно вплинути на рішення футболіста.

2. Після підписання. Зробити адаптацію гравця в колектив максимально швидкою. Делегувати лідерам команди опіку над новачком.

3. Розвиток. «Я маю підтримувати гравця і робити його ще ефективнішим. Але при цьому вписати у систему, не жертвуючи унікальністю». Далеко за прикладами йти не потрібно: Карло змінював схему під Роналду (перейшов на 4-3-3), зробив із Пірло глибинного плеймейкера, а заради Зідана відмовлявся від улюбленої 4-4-2.

4. Прощання. Кінець співробітництва із гравцем — неприємний, але абсолютно нормальний процес. Необхідно пояснити футболісту всю ситуацію і дати стимул для розвитку наступнику на його позиції. 

Чітке розуміння поняття циклічності процесів у футболі дозволяє Анчелотті менше керуватися емоціями. І хоча почуття відіграють важливу роль у методі Карло, все ж системність в першу чергу веде до успіхів.

Анчелотті вміє працювати із великими гравцями. Ті платять йому повагою та допомагають досягати цілей

За 30 років тренерства Анчелотті жодного разу не вляпався у великий конфлікт із командою чи гравцем. Безумовно, за цей час Карло пережив сотні невеликих сварок і сутичок. Але жодного разу він не виносив це на публіку. І жодного разу не спекулював на відносинах із футболістами задля посилення власних позицій. За це італієць заслужив респект від усіх великих гравців, що йому доводилось тренувати. Ось декілька важливих цитат про підхід Карло.

Кріштіану Роналду: «Він ставиться до всіх однаково і не буде ігнорувати когось через те, що він знаходиться на іншому рівні. Карло завжди слухає. Він чесний, спокійний і розумний. Як і сер Алекс Фергюсон, Карло створює в клубі сім’ю і захищає гравців. Він розуміє, коли можна пожартувати, а коли варто бути серйозним — у нього виходить завжди знаходити правильний баланс через свою досвідченість».

Златан Ібрагімович: «Нарешті я зустрів найкращого тренера у світі. Я чув багато про Карло, але ти ніколи не можеш знати точно, поки не зустрінеш людину особисто. Якщо у мене є проблема, я можу поговорити з ним. Якщо мені потрібна порада, Карло її дасть. І так не тільки зі мною, так із усією командою.

Люди, що не розуміють, як це бути у команді професіоналів, часто приймають добрі відносини в колективі за слабкість. Але насправді все навпаки. Колись ми сиділи групою із 7-8 людей в італійському ресторані. Вже було біля 11 години вечора, і хтось вирішив запросити на вечерю Карло. Через 10 хвилин він уже був з нами: випивав, спілкувався і жартував, а через годину поїхав. Тепер скажіть, який інший тренер зробив би теж саме».

Джон Террі: «Коли Карло прибув у «Челсі», він розумів, що ми мали багато успіху при Моуріньо, і більшість гравців із того складу ще тут. Він зібрав нас і сказав: «Звичайно, в мене є власні ідеї. Але я хочу, щоб ви дали мені трошки інсайдів з приводу того, що саме у вас працювало найкраще і чому ви були успішні». Він був відкритий для нових ідей».

Паоло Мальдіні: «Карлетто залишиться для мене таким, яким він завжди був. Він може травити жарти навіть перед фіналом Ліги чемпіонів. Ми були сім’єю у «Мілані».

І гравці, і тренери, говорячи про Анчелотті, часто повторюються. Але так виходить не через брак фантазії чи певну шаблонність — просто Карло має настільки цілісну і зрозумілу систему цінностей, що не сказати про повагу, дружні стосунки і сімейність в його контексті просто неможливо.

Карло створив дві суперкоманди у XXI столітті, але йому закидають провали у Мюнхені та Неаполі і невиразний «Евертон»

І це як мінімум несправедливо. 

Анчелотті міцно асоціюється із «Міланом» нульових. Спочатку тренер створив шалену по іменам і суті команду із Мальдіні, Пірло, Зеєдорфа, Гаттузо, Руй Кошти і Шевченка, з якими взяв Лігу чемпіонів у 2003-му. Потім додав до пазлу Кафу і Кака та вдруге за три роки дійшов до фіналу ЛЧ. Перемога на турнірі в 2007-му стала епілогом великої епохи Анчелотті в «Мілані».

Потім були добротні, але не феєричні сезони в «Челсі» та «ПСЖ», після чого Карло вперше за 12 років взяв кубок Ліги чемпіонів із «Реалом». Більше — він став першим тренером, що зміг повністю реалізувати потенціал зв’язки Роналду-Бензема-Бейл та заклав фундамент для подальшої роботи Зідана (той стверджував, що взяв багато речей від італійця).

Те, що було далі, складно назвати великим успіхом, але й провалом періоди у інших клубах теж не були. 

Під час роботи в «Баварії» Карло вперше в житті почали дорікати застарілими методами і відсутністю контролю. Італієць прийшов у клуб після Пепа Гвардіоли: контраст між тотальною системністю та більш вільним стилем як у тренуваннях, так і у грі виявився надто сильним. Роббен, Рібері та Хуммельс почали конфліктувати із тренером, також говорили про не найкращу атмосферу у роздягальні.

Анчелотті вважає, що у кожної країни є своя футбольна культура, що формувалася десятиліттями під впливом історичних та ментальних факторів. Щоб стати успішним на новому місці, тренеру необхідно одночасно і асимілюватись, і впровадити власні ідеї в новому колективі. У «Баварії» Анчелотті не вистачило саме хімії — за його філософію не були готові померти. 

Об’єктивно були і інші причини, чому у тренера в Німеччині все вийшло не так круто. Це й різниця у підходах Гвардіоли та Анчелотті (гравці складно переживають революції). І велика кількість вікових гравців, кожен з яких хоче грати в основі. Дивні дії керівництва (призначення другим тренером Саньоля, зміна спортивного директора) також зіграли свою роль. 

Але навіть попри це Карло виграв чемпіонат, два Суперкубки Німеччини та був близький до півфіналу ЛЧ (завадили дивні рішення судді). Такий перфоманс можна називати по-різному, але це точно не провалом.

Півроку в «Наполі» теж не були чимось жахливим — Анчелотті вивів команду в 1/8 фінала ЛЧ, а в чемпіонаті йшов на 5-му місці. Де Лаурентіс вирішив прибрати Карло і поставити замість нього Ріно Гаттузо. Сезон «Наполі» завершив на тому ж місці.

З «Евертоном» Анчелотті переживав як яскраві періоди (наприклад, перша за 22 роки перемога на «Енфілді»), так і посередні. Але в цілому клуб займав ті позиції, на які заслуговував. В Англії італійця критикували за невиразний стиль та відсутність спадщини після себе. Краще за інших ситуацію описав Жозе Моуріньо: «Проблема Анчелотті в тому, що він не виграв ЛЧ з «Евертоном».

***

«Реал» зразка 2022 заслуговує на окрему відзнаку: Анчелотті дорозкрив Бензема у 34 роки, перспективну молодь перетворив на гравців топ-рівня, повернув свою славетну атмосферу в роздягальню і взяв із командою ЛЧ, чемпіонат і Суперкубок. Це значить тільки одне — Карло все ще у грі.

«Реал» – чемпіон Іспанії! Виграли ювілейний 35-й титул, Анчелотті взяв з клубом усі можливі трофеї

Фото: Juan Carlos Rojas/globallookpressSky Sports

Лучшие
Новые
Старые
Тренер, которому я симпатизирую в любом клубе
Ответить
21
Карло - один із найприємніших тренерів у футболі
Ответить
17
Папа Карло крутий неймовірно великий тренер
Ответить
11
Міша Пихней
Нинішній сезон Евертона доводить що критика Анчелотті безпідставна.
Ответить
6
Антон Балан
в Евертоні я вже списував його. думав, що він котиться шляхом Моуріньо. але сезон показав, що Карло тримав клуб, в якого є амбіції вилітати з АПЛ на пристойному місці. але Реал ідеально йому підійшов за культурою та рівнем гравців, їх не треба механізувати по методичках Гвардіоли, а просто вказувати основний напрямок а потім коригувати деталі.
Ответить
5
Скажу відверто, коли він тренував Мілан, я досить скептично ставився до Карло. Здавалося, що в команді заправляють сенатори на кшталт Мальдіні чи Костакурти. Але історія показала, що Карло великий і адаптивний теренер. Те, чого так вистачає Моуріньо, наприклад.
Ответить
5
Міша Пихней
А я ще рік тому писав що Карло повернувся Реал по трофеї. Я вже думав що він став просто робітником, але він з Евертона пішов в Реал на вдвічі меншу зарплатню. Карло ще не раз себе покаже, головне правильну команду мати.
Ответить
4
Між іншим тренер Мілана Піолі виграв Серію А на старій тактиці. Тому все нове це і є давно забуте старе, яке працює
Ответить
3
Карло - большой тренер, но не великий. Не смог добиться результата с "Пармой" и "Юве", очень мало выиграл титулов в Италии с "Миланом" (дать этот состав, например, Капелло, тот выиграл бы на два-три титула больше), облажался с ПСЖ, умудрившись слить чемпионат "Монпелье", в Испании в первый заход был просто уничтожен в больших матчах, удивительным образом был слит игроками и руководством в "Баварии". При этом нужно отдать ему должное, что в плане футбола это всегда были интересные команды, со зрелищной стороны и умением работать со звездами Анчи действительно тренер с большой буквы.
Ответить
0
ответил на комментарий пользователя Капитан Анархист
Здається, ми з вами про різних Анчелотті говоримо) У того ж Капелло в кар’єрі було точно не менше посредніх періодів
Ответить
5
ответил на комментарий пользователя Дмитрий Курпас
О каких разных? Это все факты. Капелло закончился после второго прихода в "Мадрид", но он везде брал титулы, обыгрывая в т.ч. Анчелотти.
Ответить
-1

Другие посты блога