У збірної України на Євро будуть великі проблеми. 1/8 фіналу – це її максимум

Краще б грали в 2020-му.

Ще навесні ми завзято дискутували: перенесення Євро-2020 на наступний рік – це плюс чи мінус для нашої збірної. Наразі задається, що перша половина цього футбольного сезону не зробила головну команду країни сильнішою. І справа тут далеко не лише в коронавірусі і враженнях від останніх матчів нашої збірної.

Ветерани збірної сильно здали

Значна частина основної команди, яка феєрично пройшла відбір на Євро, зазнала суттєвого спаду.

1) Андрій Ярмоленко після тяжкої травми ніяк не може відвоювати собі стабільне місце на полі у складі «Вест Гему». І в матчах за збірну він показав – чому. Йому 31 рік. Швидкість вже не та, фізики на весь матч не вистачає. Не потрапляючи в основу клубу, повернути собі колишню форму дуже важко.

2) У Євгена Коноплянки цей рік точно  один з найгірших в кар’єрі. Він ще до травми програвав конкуренцію іншим фланговим хавбекам «Шахтаря» (іноді здається, що Євген і не збирався ту конкуренцію створювати). Звісно, сидіти на лавці Коноплянка вже давно звик. І це ніколи не зупиняло Андрія Шевченка. Але в останніх матчах за клуб Євген виглядав вкрай слабко. Єдине, що може врятувати Євгена від непотрапляння в заявку – це те, що стабільного лівого півзахисника в збірній поки що немає. Але сьогоднішнього Євгена важко назвати серйозною бойовою одиницею.  

3) Андрій Пятов втратив місце в основі «Шахтаря». Хоча є підозра, що Коуч і досі розраховує на нього, як на основного.

4) Тарас Степаненко починає потроху здавати. Його місце в збірній вже не таке стовідсоткове, як раніше.

5) Марлосу і Мораєсу теж важко дається цей сезон. І кількість ігрового часу у обох навряд збільшуватиметься до літа (особливо, якщо «Шахтар» буде активним на трансферному ринку).

Усі вони – це кістяк команди, яка виводила нас на Євро. Але вік і місцями програна конкуренція в клубах не можуть позитивно вплинути на перспективи їх в збірній і на перспективи збірної в цілому. Звісно, нашим аксакалам є підміна: Циганков, Зубков, Макаренко, Шапаренко тощо. Але у нас точно немає впевненості, хто гратиме зліва в півзахисті, а хто буде основним опорником. Ці позиції у нас застрягли між поколіннями.

Мотор команди стагнує. Нашим лідерам треба більше грати в клубах або змінювати прописку

Обличчям сьогоднішньої збірної є пара центрхавів Зінченко-Малиновський. Але, на жаль, обоє на даному етапі не зростають.

Олександр Зінченко навряд може занести собі в актив першу половину сезону (успіхи особистого життя виносимо за дужки). За «Манчестер Сіті» у серйозних турнірах він грає замало. Приміром, в Прем’єр-лізі у старті поки що не виходив. Перспективи в клубі не райдужні. Зіні потрібно регулярно грати. І бажано – на рідній позиції. А для цього, швидше за все, треба змінювати прописку.

Схожа ситуація ще в одного нашого лідера Руслана Малиновського. Після відносно вдалої адаптації в Бергамо здавалося, що в цьому сезоні він стане гравцем основи «Аталанти». Але наразі у Руслана лише один повний матч у Кальчо. Чутки про перехід хавбека то в один, то інший клуб генеруються не на пустому місці. Очевидно, що футболіст хоче прокачувати власні скіли. А для цього треба більше грати.

Роман Яремчук за три сезони в Бельгії явно переріс рівень власного клубу. Аби розвиватися, йому треба йти на підвищення. Він це і сам розуміє, тому й конфліктував з керівництвом «Гента» щодо власного переходу.

Усі троє – це сьогодення і майбутнє збірної. Усі троє (якщо будуть здорові) точно гратимуть на Євро. І усі вони наразі стагнують, хоча очевидно, що не вперлися в стелю власного розвитку. Успіхи нашої команди дуже сильно корелюються від форми наших лідерів. Але сьогоднішній стан цих футболістів не додає оптимізму перед літнім футбольним форумом. 

Нестабільність складу захисту насторожує

Назвати четвірку захисників збірної – це ще той квест. І справа тут не в коронавірусній дійсності. Навіть якщо ми уявимо, що всі здорові і у формі, спрогнозувати четвірку беків, яку обере головний тренер, вкрай важко. Справа – Конопля чи Караваєв? А, може, Тимчик? Зліва – Миколенко чи Соболь? (Ми вже зрозуміли, що не Михайличенко). В центрі тренерський штаб часто любив ставити пару з одного клубу: Матвієнко-Кривцов або Миколенко-Забарний. В останній грі з німцями грали Матвієнко-Забарний.

І це ще питання, хто буде в них за спиною. На воротарській позиції з недавніх пір теж не все однозначно. Усе це трохи бентежить, оскільки захисна ланка повинна бути найбільш стабільною і зіграною. А щоб налагодити зв’язки часу буде обмаль. Кілька товарняків перед Євро – і все.

Збірна дуже важко змінює тактику за короткий строк між матчами

Після недавньої перемоги над Іспанією фахівці нахвалювали Шевченка, мовляв, змінив тактику, розвивається як тренер і т.п. Це все так. Але тренерський штаб і команда витратили на цю тактичну перебудова забагато часу. Спочатку отримали повну торбу від чемпіонів світу, потім програли мінімально Німеччині (а мали б знову вигрібати по повній). І лише на третій матч Шева зіграв закрито, від оборони. На Євро скільки спроб не буде.

Згадаймо, як важко збірній давалися другі матчі в спарених турах. Обережно граємо з Португалією – через кілька днів нам вже важко дається створення моментів з Люксембургом; рвемо на контратаках Сербію – і знову в муках народжуємо моменти з тим же Люксембургом.

На Євро перебудовуватись треба швидко: з Нідерландами граємо так, а через три дні на четвертий з Північною Македонією – по-іншому; лобову гру з Австрією – так, а з умовною Італією в 1/8 – по-іншому. На тактичну перебудову буде обмаль часу. А Шевченко за ці роки показав, що з цим якраз у нас величезні проблеми. Ясна річ, Шевченко може вийти і грати в свій футбол і проти голландців. Але чим це закінчиться, нам вже показали французи і німці.

* * *

Колись ми вже їхали на Євро з думками, що за друге місце ми в групі точно поборемось. Тоді ганьбі не було меж. Теперішня збірна Шевченка нас привчила до приємної гри і результатів. Але цей сезон поки що оптимізму не додає. Влітку вихід з групи буде для нас неабияким досягненням. Але в 1/8 для нас все, на жаль, закінчиться.