5/22 проти Іспанії та один асист за три матчі. Ми довго чекали Михайлюка – але повернення вийшло суперечливим
Допоміг чи ні?
Допоміг чи ні?
У липні 2022-го один з двох представників України в НБА, захисник «Торонто» Святослав Михайлюк, вперше за майже чотири роки зіграв за нашу національну збірну в офіційних матчах.
Із ним на майданчику команда Айнарса Багатскіса здобула дві перемоги (над Грузією та Північною Македонією) та мінімально поступилася Іспанії у дуже близькому матчі, долю якого вирішив блок Себастьяна Саїза на останніх секундах основного часу.
З результатами начебто все непогано (перемога грузинів над іспанцями суттєво зіпсувала Україні карти перед другим етапом відбору на ЧС, але це від наших баскетболістів взагалі ніяк не залежало), втім гра самого Михайлюка залишила доволі суперечливі враження.
Спробуємо підсумувати побачене.
Позитив
✅ У особі Свята збірна отримала безумовну першу опцію в нападі. Такого гравця нам дуже не вистачало у попередні роки. Не те, щоб у збірній не було кому набирати очки – але профільного скорера бракувало після того, як Сергій Гладир попрощався із національною командою. У останніх версіях збірної цю роль зазвичай виконували натуралізовані баскетболісти – зокрема, Джером Рендл.
✅ Михайлюк дійсно забивав, і багато – 55 очок за 71 хвилину у трьох матчах (це дуже пристойна цифра за стандартами європейського баскетболу), чи 18,3 бали в середньому за гру (це сьомий результат серед усіх учасників першого етапу кваліфікації ЧС в Європі). Він не боявся брати на себе відповідальність у складні моменти – а вони були навіть у зустрічі з македонцями, які ледь не повернулися з двозначного відставання в рахунку. Про грузинів і іспанців нічого навіть і казати.
✅ Він показав, що вміє грати не лише на чистих м’ячах, чекаючи передач в куті майданчика, чи забивати у швидких проривах. Михайлюк доволі непогано створював собі моменти для кидка у позиційному нападі – і на триочковій дузі, і в проходах під кошик.
✅ Свят грав агресивно та не цурався атакувати з контактом – саме цього від нього, власне, і очікував Багатскіс напередодні липневого марафону відбору на ЧС. Це дуже важлива і навіть необхідна риса для гравця, якому доводиться вирішувати долю володінь самотужки у випадках, коли захист суперників читає базову взаємодію та вдало її нейтралізує.
Негатив
❌ Втім, ефективність Михайлюка в нападі залишала бажати кращого у обох матчах проти суперників, які не поступаються Україні у класі. Він дав 0/4 з-за дуги із сімома втратами (за 18 хвилин ігрового часу!) проти Грузії та відверто невдалі навіть за стандартами НБА 5/22 з іспанцями – із 1/10 з периметра та «протягом» на останній хвилині у неймовірно важливому володінні.
❌ Свят взагалі не помічав партнерів на майданчику – якщо назвати гру збірної із ним у п’ятірці Михайлюк-болом, це не стане занадто великим перебільшенням. За 71 зіграну хвилину захисник «Торонто» виконав 56 кидків з гри, пробив дев’ять штрафних (це, до речі, доволі небагато, зважаючи на його зарядженість на вривання у фарбу), зробив дев’ять втрат і віддав одну-єдину результативну передачу – ще у першій зустрічі проти грузинів. Проти македонців та іспанців – красномовні 40 кидків і нуль асистів.
❌ Подібний егоїзм певного гравця (виправданий чи ні – це вже вирішувати тренерам) не став би великою проблемою, влучай Михайлюк свої спроби на пристойному рівні – але його відсотки реалізації аж ніяк не покращилися порівняно із останнім сезоном в НБА у складі «Торонто». Вони стали навіть гірше – 35,7% проти 38,9% з гри та 26,9% проти 30,6% з далекої відстані.
❌ Цьому є два простих та пов’язаних між собою пояснення. По-перше, Свят нерідко приймає неочевидні і відверто погані рішення із м’ячем – лізе на декількох суперників, вимикаючи опцію передачі, і виконує чимало складних кидків там, де можна було б знайти простіші ходи (як це має виглядати, у грі з Іспанією показав Іссуф Санон). По-друге, він діє передбачувано для суперників рівня навіть такої Іспанії, без гравців НБА: «Червона фурія» встигла розібратися, що коли м’яч потрапляє до Михайлюка , то його рух зупиняється, а далі будуть або трійка з ведення (які захисник взагалі виконує не найкращим чином, і з цим можна жити), або забіг у фарбу на декількох суперників.
❌ Але якщо чогось подібного від гри Михайлюка в нападі ще можна було очікувати (багато хто бачив, як Свят грав за юнацькі та молодіжні збірні України в такому самому режимі мас-шутера), то ось проблеми із дисципліною у захисти стали неприємним сюрпризом. Захисник «Торонто» відфолився за 18 хвилин у грі з грузинами, отримавши навіть один технічний за розмови з суперниками та суддями, і на прапорці догравав поєдинок з Іспанією – чотири персональних зауваження у нього були вже у третій чверті.
Висновок
❗ Впродовж міжнародного вікна Багатскіс утримувався від будь-яких публічних оцінок гри Михайлюка – особливо, після не дуже вдалих для баскетболіста поєдинків. І головного тренера збірної можна зрозуміти: попереду в нього серпневе вікно відбору, у якому Свят теоретично може зіграти (якщо вистачить днів за страховкою його контракту з «Репторс», яку у зв’язку з війною в Україні сплачує НБА), та Євробаскет-2022, де ми знову зможемо – принаймні, все до того йде, – побачити Михайлюка на майданчику разом із нашим другим заокеанським легіонером, центровим «Сакраменто» Олексієм Ленем.
Тому зараз – точно не час бити горщики із одним з найзірковіших гравців збірної, якому лише 25, і який точно буде потрібен команді у майбутньому. Проте казати, що всі мали залишитися задоволеними побаченим у виконанні Свята – грандіозне перебільшення. Він грав сміливо, але неефективно, він дуже хотів перемогти ту ж саму Іспанію, але епізодами більше заважав, аніж допомагав.
❗ Найголовніше, що треба пам’ятати в цій ситуації – кожен баскетболіст, якщо він, звісно, не Майкл Джордан і не Леброн Джеймс, грає так, як йому дозволяє (чи від нього вимагає – залежно від ситуації) грати тренер. Тож питання до продуктивності Михайлюка та його небажання ділитися із партнерами м’ячем – це не лише до самого Свята, а й до Айнарса також. Не зміг приборкати его виконавця, який навіть не є баскетболістом основної ротації посередньої команди НБА? Чи не зміг вигадати щось інше, окрім «віддайте м’яч Михайлюку, і він бодай щось, але зробить»?
Так, Багатскіс за будь-якої нагоди розповість, що Свят провів із командою всього лише чотири тренування напередодні відбіркових матчів, і буде правий – цього часу дійсно замало, щоб зігратися із партнерами, з якими він не виходив на майданчик разом майже чотири роки. Цього недостатньо, щоб згадати правила ФІБА, які суттєво відрізняються від трактувань НБА саме в тих дрібницях, що впливають на кидкову ефективність Михайлюка та результативність його проходів.
❗ Але три липневих поєдинки цілком недвозначно продемонстрували українським вболівальникам дві речі. Перша полягає в тому, що відсутність у Михайлюка стабільного змагального часу у команді рівня першого раунду плей-оф НБА – не випадковість або зневага з боку Ніка Нерса чи Масаї Уджірі, а реальне підтвердження його актуального рівня. Друга – що не можна сприймати приїзд наших гравців з найсильнішої ліги планети у збірну як своєрідний карго-культ. Такого, щоб «Свят із Ленем розірвуть всіх на шматки» не буде ані зараз, ані ще колись у майбутньому. У європейському баскетболі виграють та перемагають лише команди, а не окремі гравці, наскільки іменитими й зірковими вони б не були.
І це ж не лише в нас так. Шведи ледь не шокували словенців із Лукою Дончичем та Гораном Драгичем – програли «-3» у клатчі, власноруч наробивши купу безглуздих помилок. Хорватія пролетіла повз другий раунд кваліфікації на ЧС із Бояном Богдановичем та Івіцею Зубацем у складі – форвард «Юти» та центровий «Кліпперс» грали непогано та власну статистику збирали, але навіть із ними балканська збірна віддала вирішальний поєдинок свого відбору фінам у власному залі.
❗ Сподіваємося, Багатскіс зробить висновки з побаченого – і на чемпіонаті Європи у вересні презентує нам не Михайлюк-бол, а справжню командну гру, у яку будуть вбудовані атакувальні навички Свята (а вони є, тут взагалі ні з чим сперечатися), і з яких збірна витискатиме максимум. Втім, може бути й так, що тренерський склад нашої національної команди все влаштовує, а наші очікування якихось змін у малюнку гри та тактичній побудові – це лише наші проблеми.
Що та як там насправді, ми дізнаємося або у серпневих зустрічах відбору на ЧС проти італійців та ісландців, або безпосередньо на чемпіонаті Європи. А поки що діліться враженнями від повернення Михайлюка до національної команди в коментарях.
Україна прикро програла Іспанії: отримала вирішальний блок під сирену від гравця з чемпіонату Японії
