Ретроспектива 2.0. Тому, що ми переможці

Можливо цей допис перегукуватиметься з моїм постом в попередньому турі, але чомусь саме така ідея написання спала мені на думку коли я вперше прочитав тему туру. Пояснення тому одне - як футбольний вболівальник я зростав під часті гнівні висловлювання свого батька та його друзів в дусі "Коли ми вже навчимося грати в футбол і не будемо програвати всім підряд?!". Тоді я не мав іншого варіанту, окрім як сприйняти все це за істину. З часом я зробив власні висновки. І тепер вирішив пригадати найпам'ятніші для мене переможні матчі наших клубів та національної збірної, які переконували мене у зворотньому - ми можемо бути переможцями.

Груповий етап ЛЧ 04/05. Рома - Динамо (0:3 техн. поразка). Матч, який так і не був дограний через скандальне потрапляння монети/запальнички/ножа в голову арбітра Андерса Фріска, запам'ятався мені ще й красивою грою динамівців, тандерболтом Гавранчіча і невиправданими грубощами зі сторони італійців. Але все це було в першому таймі, який кияни так і виграли з рахунком 0:1. На другий через інцидент із суддею команди так і не вийшли і згодом римлянам було зараховану технічну поразку.

Відбір до ЧС-2006. Туреччина - Україна (0:3). Найкращий матч Олександра Рикуна у футболці національної збірної. Дубль без п'яти хвилин володаря Золотого м'яча Андрія Шевченка. Безкомпромісна перемога над бронзовими призерамми ЧС-2002. І все це на фоні Помаранчевої революції. Все життя пам'ятатиму!

Відбір до ЧС-2006. Греція - Україна (0:1). Надважкий матч в Афінах, в якому тричі відміняли гол у наші ворота, а наш один-переможний забив покійний вже нині Андрій Гусін. Пам'ятаю як від переживання мене всього трясло ніби в гарячці і лиш фінальний свисток дозволив видихнути з полегшенням. Один з тих матчів, котрі було важко пережити.

ЧС-2006. 1/8 фіналу. Швейцарія - Україна (0:0, по пен. 0:3). Цей матч потрапляє в подібні рейтинги і списки без проблем - ту ніч пам'ятає чи не вся Україна. Ніч, коли ми стрибнули вище неба. Славетний рекорд Шовковського, піжонство Мілевського і до божевілля приємний гол Гусєва. Ну і чомусь назавжди закарбоване в пам'яті ім'я голкіпера суперників Паскаля Цюбербюллєра.

Третій кваліфай-раунд, ЛЧ-07/08. Шахтар - Зальцбург (3:1). Після поразки в Зальцбурзі з рахунком 1:0 і пропущеним голом на перших же хвилинах зустрічі в Донецьку завдання "Шахтаря" ставало надскладним. Але голи зіркових новачків Лукареллі та Нері Кастільйо і вистражданий гол головою від Брандао вивели гірників у груповий раунд. Зразкова вольова перемога.

Перше коло кваліфай-раунду Кубка УЄФА 08/09. Металіст - Бешикташ (4:1). Славетне сходження "Металіста" в мене асоціюється переважно з цим матчем. Впевнена перемога на фоні поразки в першому поєдинку, красень-гол від Жажі і Харків, який тільки починає масово хворіти на футбол. Ну і початок найуспішнішого сезону в історії клубного футболу України.

Третій кваліфай-раунд, ЛЧ-08/09. Спартак - Динамо (1:4). Ось цей матч згадувати особливо приємно - зараз в це важко і повірити, але тоді багато росіян на трибунах аплодували українській команді, настільки та впенено і грамотно розібрала суперника на деталі. А розгром почався з курйозного голу Ісмаеля Бангури...

1/16 фіналу Кубка УЄФА. Валенсія - Динамо (2:2). Матч імені Артема Кравця. Після домашніх 1:1 на "Местальї" нас чекав красивий камбек із голами ще зовсім юного Артема, який не по роках досвідчено розібрався у ситуаціях, коли забивав голи у цьому поєдинку. Шкода, що втартив стільки часу на лікування та відновлення форми.

В тому розіграші Кубка УЄФА було дуже багато пам'ятних матчів, наприклад, "Шахтар" - "Тоттенхем" чи "Динамо" - "ПСЖ". Досі чітко пам'ятаю гол Дениса Олійника у Генуї в матчі "Самподіря" - "Металіст". Але найчіткіше, звісно, пам'ятаю фінал турніру в Стамбулі. Вперше за 20 років українська команда дісталась до фіналу єврокубка. Емоції та очікування відповідні. Впевнений у своїх силах "Шахтар" проти "Вердера", який був змушений той матч грати без свого лідера Дієго, але з юним Месутом Озілом в старті. Гол Жадсона і перемога, в яку годі було й вірити після двох невдалих євросезонів 06/07 та 07/08. Після цього я вже не міг вірити в те, що ми не вмієм грати у футбол.

Фінал чемпіонату Європи U-19. Україна - Англія (2:0). І одразу ж ще одна тріумфальна сторінка в історії українського футболу. Юнацька збірна України, яку тоді очолював Юрій Калитвинцев, перемогла на домашньому єврофорумі, впевнено перегравши у фіналі англійських однолітків. Особисто я тоді добре запам'ятав хорошу гру Дениса Гармаша та Сергія Рибалки. Шкода от тільки, що так мало футболістів з того складу змогли заявити про себе та закріпитись в дорослому футболі.

Груповий етап, ЛЧ-09/10. Динамо - Рубін (3:1). Як же приємно було на наступний день від вольової перемоги над росіянами. Тоді ще демонстрував дива свого дріблінгу Мілевський, тоді ще забивали Юссуф та вже забутий Жерсон Маграо. Тоді це був перший сезон Андрія Шевченко по поверненню в рідний клуб. Ех, ностальгія...

Відбір до ЧС-2010. Україна - Англія (1:0). Як не крути, але перша перемога нашої збірної над ґрандом. Незабитий пенальті Шевченка, вар'яти на трибунах, що ледве не зірвали матч, Руні, який в той вечір багато хибив, і скажений гол Назаренка. 2009-й був врожайним на гучні перемоги українців.

Плей-офф ЧЄ-2011 (U-21). Нідерланди - Україна (1:3). Зірковий набір в історії молодіжної збірної України - Коноплянка, Ярмоленко, Зозуля, Ракицький - , який, на жаль, так і не показав себе у фінальній частині турніру, за те вдало зіграв із завжди мегаталановитими голандцями( Строотман, Крул, де Йонг, Вольфсвінкель). Особливо ошелешили два голи Кривцова на початку матчу.

Раунд плей-офф, ЛЄ-10/11. Карпати - Галатасарай (1:1). Драматургія цього матчу дає фору багатьом оскароносним фільмам - після голу Їлмаза на 91-й хвилині багато хто у відчаї вимкнув телевізор і на ранок кусав локті і дивувався скаженому голу Федецького, що відбувся на дві хвилини пізніше. Божевільна розв'язка, яку згадувати досі приємно, як і ту чудову команду Кононова.

1/8 фіналу, ЛЧ-10/11. Рома - Шахтар (2:3). В цій парі запам'ятались обидва матчі - і в Римі, і в Донецьку. Але обрав першу зустріч, оскільки для гірників вона була складнішою. А ще дуже добре запам'ятався красивий та влучний постріл Дугласа Кости.

Євро-2012. Україна - Швеція (2:1). А це моє улюблене! Такого щастя я ще не відчував ніколи. Дивився цей матч у фан-зоні на тернопільському центральному стадіоні і після того ще ні разу не зміг передати словами ту радісну атмосферу, яка накрила стадіон після голів Шевченка та деб'ютної перемоги нашої збірної на головному футбольному турнірі континенту.

Груповий раунд ЛЄ-12/13. Дніпро - Наполі (3:1). А от результат цього матчу був справжньою несподіванкою. Італійці, які вважаються командою рівня Ліги Чемпіонів, були безсилі перед натиском дніпропетровців. Істинно незабутній матч!

Таких матчів ще достатньо, але їх деталі вже потрібно згадувати з допомогою звітів та відео. Тут я лиш спробував відтворити те, що завжди зі мною. Сподіваюсь, що вам було цікаво. Дякую за увагу! Зустрінемось:)