На лінії штрафного кидка. Чому Шакіл О’Ніл так і не став найвеличнішим центровим в історії НБА

Домінування – це найкраща теза, якою би можна було охарактеризувати гру Шакіла О’Ніла у його найкращі роки. Завдяки своїм фантастичним фізичним даним, у межах баскетбольного майданчика він був спражнім господарем, як на своєму щиті, так і на щиті суперника. Природа обдарувала його фізично (О’Ніл і досі є одним із найбільш великих баскетболістів, що грали в НБА), але й не обділила справжнім баскетбольним інтелектом, який дозволяв бути гарним партнером по команді. 

1-й пік драфта, 18 сезонів в НБА, нагорода кращому новачку в дебютному сезоні, 4 чемпіонських персні, нагорода MVP сезону 2000 року, три нагороди MVP фіналів, 15 попадань на Матч Всіх Зірок – список досягнень О’Ніла можна продовжувати дуже довго. Але є один недолік, через який баскетболіста все одно важко назвати найкращим – він ніколи не вмів кидати зі штрафної лінії. Здавалося б, нічого страшного, він все одно впродовж кар’єри в НБА набирав в середньому 24 очка за гру (насправді в найкращі сезони цей показник був значно вищім) і робив майже 11 підбирань і більше двох блок-шотів за гру, тому такий невеличкий недолік не міг завадити грати в баскетбол. Але його виконання штрафних було настільки жахливим, що це завадило О’Нілу перейти з рангу найкращого у своїй епосі до рангу найкращого в історіі НБА.

Ще зі свого першого сезону в НБА О’Ніл зупинився на відмітці близько 50 відсотків реалізованих штрафних кидків. Тоді всі вважали, що це тимчасове явище і якщо він постійно працюватиме над собою, то значно покращить цей показник. Но роки йшли, Шак вигравав все нові командні та індивідуальні нагороди, але ця магічна цифра у 50 відсотків завжди була поряд з ним. Щоб більше зрозуміти масштаб проблеми, треба знати, що це був один з найгірших відсотків реалізації штрафних за всю історію НБА. Власне кажучи, за весь час існування в НБА був лише один баскетболіст, який був фігурою такого масштабу в лізі і також погано віконував штрафні – це Уілт Чемберлен. Ще один великий центровий, що так і не став найвеличнішим «завдяки» цьому недоліку. Тому впродовж всієї своєї кар’єри Шак чув порівняння з Уілтом, але не завдяки своїм найкращім якостям, а завдяки недолікам.

Що найдивніше, це те, що О’Ніл ніколи не відносився серйозно до баскетболу. На баскетбольному майданчику у нього все настільки легко виходило, що зайві зусилля просто не були потрібні. Він завжди був дуже розкутим, як в житті, так і під час гри. Посмішка майже не сходила з обличчя, постійні  жарти, танці на майданчику і тому подібне. Єдиним виключенням ставав той час, коли він стояв на лінії штрафного кидка. Тоді вся легкість покидала його, лишаючи О’Нілу жахливу невпевненість та, можливо, навіть страх. Ви лише подивіться на його очі під час виконання самої неулюбленої справи в житті. Вони говорять самі за себе. На лінії штрафних посмішка змінювалася невпевненою гримасою.

Феномен цей дуже важко було пояснити, тому що з гри Шак забивав дуже классно. Він є володарем одного з рекордів НБА – цілих дев’ять сезонів з найкращім відсотком реалізаціі кидків з гри у всій лізі. Цікаво те, що цей рекорд він також розділив с Уілтом Чемберленом, який також класно кидав з гри.

Звичайно, тренери суперників дуже швидко розібрались, як можна протистояти грізному Шаку. У найвідповідальніші моменти гри, коли кожне володіння м’ячем і кожне очко було на вагу золота, вони просто порушували правила на О’Нілі, тим самим змушуючи його багато хибити і втрачати очки для своєї команди. Тому, у важкі моменти гри тренери вимушені були знімати його з гри, щоб не давати використовувати суперникам тактику фолів. Вона навіть отримала окрему назву – «Hack-a-Shaq». Взагалі-то тренер Даллас Маверікс, Дон Нельсон, вигадав її для гри проти Денніса Родмана з Чикаго Буллс, який також на вмів кидати штрафні. Але тільки завдяки О’Нілу вона отримала своє ім’я, тому що масштаб дії був просто величезний.

Завдячуючи «Hack-a-Shaq», О’Ніл впродовж кар’єри виконав більше 11000 тисяч штрафних, з яких промазав близько 5300. Тільки він і все той же Чемберлен схибили більше 5000 тисяч. Неважко порахувати, що якщо б його реалізація складала в середньому 70 відсотків, то О’Ніл міг би додати ще близько двох тисяч очок до свого здобутку і увійти до когорти обраних, які за всю кар’єру набрали більше 30000 тисяч очок. Таких людей лише п’ять: Карім Абдул-Джаббар, Карл Мелоун, Майкл Джордан, Кобе Брайант та все той же Уілт Чемберлен. Але він зупинився на почесному 6-му місці з більше ніж 28-ма тисячами набраних очок.

Я можу довго рахувати і оцінювати велич, але саме цікаве те, що, здається, самого Великого Шака це ніколи не турбувало. Він завжди любив баскетбол в собі, а не себе в баскетболі і намагався насолоджуватися кожною миттю на баскетбольному майданчику (можливо, за виключенням часу, проведенного за виконанням штрафних кидків). Ця велика дитина на майданчику завжди заворожувала серця вболювальників завдяки своїй відвертості, розкутості і почуттю гумору. І таким він залишиться в наших серцях – кумедним та веселим, з вічною посмішкою на обличчі. Великим, хоч і не найвеличнішим, та все одно майже усіма любимим.