Титул «Голден Стейт» доводить, що НБА – все ще ліга менеджерів. «Ворріорз» стали справжньою династією – і їхній шлях триває

Школа успіху від Боба Маєрса.

Титул «Голден Стейт» доводить, що НБА – все ще ліга менеджерів. «Ворріорз» стали справжньою династією – і їхній шлях триває

Школа успіху від Боба Маєрса.

Ніхто, крім власних вболівальників, не любить команди, які постійно перемагають.

Кожного року у будь-якому змаганні ми прагнемо побачити нових героїв. Стати свідками якихось непересічних сюжетів та побачити насправді крутого чемпіона – яскравого, талановитого та нестримного.

Четверте чемпіонство «Голден Стейт» за останні вісім років (тобто, з моменту призначення Стіва Керра на посаду головного тренера каліфорнійської команди) – це зовсім не про це. У 2022-му тріумф «Ворріорз» сприймається як щось зовсім вже пересічне, бо ми вже неодноразово це бачили із тими ж самими дійовими особами.

Перший титул у багатостраждальній кар’єрі Кріса Пола став би історією. Перемога когось із молодих зірок НБА запустила б чергову порцію розмов про те, що епоха відходить, а хлопчаки з яскравих відео у соціальних мережах вже завтра готові відправити на пенсію усіх мастодонтів баскетбольного світу на чолі із Леброном Джеймсом.

Але ж ні. Стеф Каррі, Дреймонд Грін, Клей Томпсон та Андре Ігудала здобули свої четверті чемпіонські персні, почергово розібравши у плей-оф весь нью-вейв – «Денвер» Ніколи Йокича, «Мемфіс» Джа Морента, «Даллас» Луки Дончича і «Бостон» Джейлена Брауна із Джейсоном Тейтумом.

Відігравши при цьому принаймні по 40 хвилин кожен (це стосується Стефа, Клея та Гріна – Іггі у цьогорічному складі «Голден Стейт» якоїсь значущої ролі вже не мав) у вирішальній шостій зустрічі фіналу. 104-ій для каліфорнійців у сезоні, що завершився, якщо враховувати регулярний чемпіонат.

«Ворріорз» не називали топ-фаворитами плей-оф в день його початку, але у жодній з чотирьох зіграних серій в них не було насправді серйозних проблем. Так, підопічні Керра двічі поступалися «Селтікс» впродовж фіналу, але кожного разу із роздягальні команди доносилася настільки велика впевненість від головних дійових осіб, що не виникало жодних сумнівів – «Голден Стейт» повністю контролює ситуацію, розуміє, що та де треба виправити, і гарантовано переможе.

Пам’ятаєте п’яту зустріч – певно, найгіршу для Каррі у плей-оф НБА за усі його зіркові роки? І що, це хоч якось завадило його команді перемогти?

Ось цей контроль, ось це розуміння, що буде далі та який крок треба зробити наступним для досягнення успіху – це і є фундамент династії «Ворріорз». Як на баскетбольному майданчику, так і в клубному офісі, де хазяйнує Боб Маєрс – людина, яка, можливо, не отримає такі ж любов чи визнання навіть серед прихильників «Голден Стейт», як зіркові гравці, але робить просто феноменальну роботу впродовж останніх десяти років.

І доводить, що НБА – все ще ліга менеджерів. Як би суперзірки не намагалися чинити тиск на організації, лобіювати обміни та об’єднання чи якимось іншим чином тиснути власним авторитетом на ігрову тактику або комплектацію складу, чемпіонські команди будують саме люди у краватках – і, якщо вони насправді компетентні, здолати їх може лише якийсь нещасний випадок.

За три роки, що минули з попередньої появи «Голден Стейт» у фіналі найсильнішої ліги світу, Маєрс написав справжній підручник стосовно того, як продовжити чемпіонське вікно команди.

Він довів, що не можна проходити повз будь-яку можливість здобути баскетбольний актив, навіть якщо тут і зараз він тобі не потрібен.

Здається, навіть сам Діанджело Расселл не розумів, навіщо він «Ворріорз», чому він там опинився та що від нього взагалі вимагається – але його контракт потім вдалося конвертувати в Ендрю Віггінса, другого за впливом на результат гравця команди у переможному фіналі.

Він довів, що жертвувати драфт-піками майбутніх років заради досвідчених гравців тут і зараз зовсім недоцільно.

Наявність у ростері «Голден Стейт» Джеймса Вайзмена, Джонатана Кумінги та Мозеса Муді розв’язує клубу руки у подальших сезонах – можна виховувати власну молодь, яка буде поступово змінювати лідерів, можна зібрати з них цікавий обмінний пакет, додавши когось з хлопців до спливаючої угоди Віггінса, а можна конвертувати їх у інші піки та спробувати щастя на драфті ще раз.

Він довів, що роздута платіжка та погана платіжка – не одне й те ж саме.

Кожен власник клубу НБА розуміє, що задля здобуття титулу треба платити більше за інших та заходити у зону податку на розкіш. Але є велика різниця між зарплатною відомістю «Голден Стейт», у якій взагалі немає поганих контрактів, та, наприклад, «Лейкерс», де усі гроші віддано трьом суперзіркам, а навколо них грають люди, які або взагалі не тягнуть рівень найсильнішої ліги світу, або отримують хвилини більші, ніж мали б, виходячи з їх рівня баскетбольної майстерності.

Він довів, що 26-й чи 30-й вибори на драфті – це вагоме джерело підсилення складу, а не зайвий гравець, якого просто викинути на вулицю нібито й шкода, але реально будувати щось навколо нього несерйозно.

Так, Джордана Пула з Ківоном Луні складно назвати зірками, вирішальні зустрічі сезону вони починали на лаві запасних, але їх внесок у підсумкову перемогу – принаймні, в тому, що чутко знали власну роль та якісно її виконували.

Він довів, що перебудова заради перебудови – не для клубів із титульними амбіціями.

Скільки разів після важких травм Томпсона, переходу Дюрента та, здавалося б, остаточної втрати Гріном будь-якої змагальної мотивації вам хотілося порекомендувати Маєрсу підірвати все та почати з нуля – тим більше, обирати гравців на драфті він вміє доволі-таки непогано? Але у найкризовіший момент для цієї версії «Голден Стейт» офіс клубу без зайвих вагань видав п’ятирічний супермакс Каррі, відправляючи своїм провідним гравцям чіткий сигнал про те, що на них розраховують й надалі. Сигнал було почуто: те, як нібито ламані-переламані ветерани відіграли плей-оф, що завершився, це яскраво демонструє.

І, врешті-решт, він довів, що найголовніша тренерська навичка у сучасній НБА – це не знання тактики, авторитет чи харизма, а вміння працювати з людьми.

Навряд чи хтось вважає Керра найсильнішим фахівцем хоча б сучасності (про історичні масштаби розмову поки що можна навіть і не починати), але за кількістю титулів, здобутих у новому сторіччі, він вже зрівнявся з Греггом Поповичем та Філом Джексоном – і має непогані шанси взагалі їх випередити. Все тому, що він ідеально підходить під систему, збудовану у «Ворріорз», де від головного вимагаються не диво-схеми, а координація зусиль кожного, хто генерує ідеї, та нормальні робочі відносини із підлеглими. Стів відпрацював вісім років із Гріном, і вони все ще один одного не повбивали – а це вже щось, та означає.

А знаєте, у чому полягає справжня велич Маєрса-менеджера? Одразу після завершення фінальної серії букмекери назвали фаворитів наступного сезону – і саме «Голден Стейт», а не «Бостон» із молодими зірками чи «Денвер», у якого є чинний дворазовий MVP ліги, а з лікарняного мають повернутися два гравці із максимальними угодами, очолив цей список.

Так, саме команда із 34-річною першою зіркою та плеймейкером, який лише в одному матчі фіналу подолав позначку у 10 набраних очок та бодай щось влучив з-за триочкової дуги. Тому що у «Ворріорз» є не лише славетне минуле чи теперішнє, а й майбутнє також – і це абсолютно нетипова ситуація для інших чемпіонів останніх років, включно навіть із «Мілвокі» з праймовим Яннісом.

Будувати таку команду, як нинішній «Голден Стейт» – складно, довго та дорого. Але це значно ефективніше, ніж міняти всіх на всіх, як «Х’юстон» чи «Філадельфія», або збирати в одній роздягальні проблемних суперзірок, як це вже двічі невдало робив «Бруклін». Відсьогодні «Ворріорз» входять до топ-трійки найтитулованіших клубів за всю історію НБА, поступаючись лише недосяжним для звичайних смертних «Бостону» та «Лейкерс», і це аж ніяк не випадковість.

10 головних фактів про чемпіонство «Голден Стейт» в НБА

Каррі не стримав сліз після виграшу чемпіонства. Він вперше в кар’єрі став MVP фіналу НБА

Букмекери вже визначилися із фаворитами наступного сезону НБА. Леброну таке точно не сподобається

Фото: Getty Images

Лучшие
Новые
Старые
Маєрс - просто Бог менеджменту! І якщо перші чемпіонства можна було списати на вдачу з проблемними гомілкостопами Каррі (звідси "дитячий" контракт), то те, як він все викрутив цього чемпіонства із максимально забитою платіжкою - це просто шедевр. І тепер є не тільки титул, а й молодь, майбутнє... Аплодую стоячи.
Ответить
14
мені завжди подобалося те, коли з Маєрса насміхалися здогадуючи йому слова про те, що ГС "на світлові роки попереду суперників". в його критиці завжди відчувалися нотки заздрощів, особливо в середовищі уболівальників - тих команд, на яких не працює Боб. окрім зіркових придбань, навіть ті ж самі Гарі Пейтон та Отто Портер зайшли в команду, наче вода в суху землю. що мені ще подобається в ГС, так це те, що вони дбають про своїх зірок, в кращих традиціях Лейкерс, що тільки підтверджує світле майбутнє френчайзу.
Ответить
11
Toshokapsho
Є пару речей які для мене є дуже показовими, щодо організації Ворріорс...ба більше культури. 1. Як люди гравці, тренери, менеджери, власники, коли їх в індивідуальному порядку запитують про когось конкретно, спершу хвалять команду. Як наприклад Каррі, коли отримував МВП, він відвернувся від трофею роздавав пятюні своїм товаришам, бо це важливіше. Коли на нагородженні слово дали Керру, він відразу покликав Маєрса і сказав, що команда існує завдяки йому. Пам’ятаєте історію з Луніним, коли в нього хотіли відібрати кубок...так от в ГСВ Вайзмен який не зіграв жодної хвилини в цьому сезоні, сидів із кубком і мав на нього таке ж право як і всі інші, бо культура у Воїнів на найвищому рівні, це означає що кожен хто є в ростері дуже важливий, не тільки в іграх, а й просто виконуючи рутинну працю на тренуваннях. Я вважаю це важливо дати відчути смак перемоги молодняку. 2. Безпосередньо комплектація команди. Є два приклади які я для себе виділяю. Завжди думав чому б Воїнам не підсилити фронткорт, адже Луні і Дрей це не серйозно, враховуючи що у суперників є всякі: Йокічі, Девіси, Гобери, Яніси, Ембіди. І о диво підсилення не потрібне, бо і так все працює. Та все ж самим сильним ходом від Маєрса, особисто на мій смак, було залишити Геррі Пейтона ||. Я тоді горів і думав ну як же, Ейвері Бредлі крутий чувак із досвідом гри за Бостон, щей в одному із матчів пресізона добряче накидав суперникам. І коли його відрахували я був вражений. Але з перших же матчів ГП|| все доказав. Ту енергію яку він дає, раніше її давав Дрей, це дуже потужно. В заключення очевидні речі. ГСВ велика організація, тому що вміє вирішувати проблеми і досягати успіху. Хороший матеріал)
Ответить
7
ответил на комментарий пользователя Toshokapsho
Коли Дюрант ішов з ГСВ, все виглядало як "іду з вичерпаного ресурсу в Новий світ, сповнений можливостей". ГСВ залишилися із забитою платіжкою і травмованими/немотивованими лідерами, а Бруклін мав місце на трьох зірок і рік відновлення Кевіна на формування команди. Пройшло лише три роки: ГСВ на вершині, буде контендером і наступного року, а Нетс не факт, що здобудуть ще те "своє для Дюранта" чемпіонство. І зараз відповідь на запитання "хто кому був більше потрібен: ГСВ Дюранту чи Дюрант ГСВ" виглядає все очевиднішою. ГСВ - це культура, тому тут і заграють такі гравці як ГП2, а не більш скілові, але безголові, типу Убре.
Ответить
11
"Пам’ятаєте п’яту зустріч – певно, найгіршу для Каррі у плей-оф НБА за усі його зіркові роки?" Та ладно, Андрію, це явне перебільшення. Так, трьоху провалив, але з двушками був більш-менш порядок, передач нароздавав, команда виграла, +-15. Та ж третя зустріч Фіналу-2018 проти Клівленда, яка завадила Каррі взяти ФМВП (три інші були шикарні, щось на зразок цьогорічних), була гіршою: 3/16 з гри, 1/10 трьохи, 11 очок.
Ответить
6
Андрей Белик
ответил на комментарий пользователя Микола Ткаченко
Может быть, это субъективная штука)) Но что показательно, оба этих матча ГСВ спокойно выиграли. Их вот эта "охота на Стефа" из первых финалов против Кливленда, когда за Карри Деллаведова даже в туалет бегал, научила, что так будет, что это неизбежно, и что к этому нужно быть готовым.
Ответить
4
Но ещё 2, может быть, даже 3 года у них есть чтобы взять 5й титул. И тогда сравнение, как династии, даже с Чикаго времен Джордана будут вполне себе сопоставимы по достижениям. У них хоть и нет триппитов, но есть куча других рекордов на всё времена, типа 72-9 или 37 очков Клея за четверть. Это рекорды на всё времена. Хотя, эти ребята уже вписали себя в историю, всё таки, 4 титула это уже элита в разрезе "всех времен".
Ответить
5
Антон Балан
як я і прогнозував. жовто-сині перемогли. я великий баскетбольний пророк.
Ответить
4
Со всем согласен, кроме того, что Уорриорз фавориты следующего сезона) Камон) Клей и Грин уже Совсем не торт и не то, что было 5 лет назад. По сути Браун переиграл Томпсона. Дреймонд, кроме, 6 игры был просто никаким. Стеф молоток, да. Но на одном нём далеко не уедешь. Уиггинс, Пул?? Это люди, которые выше своего уровня не прыгнут, имхо.
Ответить
4
Mykola Nikolaichuk
ответил на комментарий пользователя Владислав Миколайович
Так їм і у цьому році ніхто не прогнозував високих результатів. А рівня Пула, Уіггінса, Вайзмена і Кумінги ще реально ніхто не розуміє. Менеджмент ГС краще тебе розбирається у молодняку)
Ответить
1
Филипп Гармаш
Як на мене, найяскравіший показник організації - це зробити "людей"(чемпіонів) з двух мвп Shaqtin fool. Де ще таке можливо побачити?
Ответить
3
Селтикс по составу Браун и Тэйтум - это не самая сильная пара в лиге, и вот так вот тяжело и со скрипом... Лет 5 назад ГСВ бы этот Бостон не заметили бы. 4-0. С разгромом в 3 матчах с 4х. И это даже не с Дюрентом. Чисто связка Стеф-Клей-Дрей.
Ответить
1
Короче говоря, ну 1 титул эта банда ещё может взять. Но это не точно. И не обязательно. В целом, для меня вывод по этому финалу, Уорриорз стареют.
Ответить
1

Другие посты блога