Tribuna/Баскетбол/Блоги/Обпаркет/НБА просто схиблена на рекордах. Більшість з них занадто переоцінені

НБА просто схиблена на рекордах. Більшість з них занадто переоцінені

Викидуємо на смітник історії 100 очок за матч Вілта Чемберлена

Блог — Обпаркет
Автор — Daggetkin
19 мая 2020, 18:05
7
НБА просто схиблена на рекордах. Більшість з них занадто переоцінені

Знаєте що американці люблять більше за баскетбол? – Баскетбольну статистику. Спортивні журналісти можуть роками розписувати чия статистична лінія краще, хто більш ефективний гравець, а хто краще впливає на гру. Інколи це доходить до такого абсурду, що деякі спортивні ресурси можуть виділяти, що Леброн Джеймс єдиний у світі гравець родом із Акрона з трьома чемпіонствами та має ім’я Леброн.

Історія американського баскетболу знає багато рекордів, які ще дуже довго нікому не підкоряться. Але дуже багато із цих рекордів цінні лише в тому, що вони колись були поставлені. Жодного поштовху до розвитку гри вони не дали.

 Сьогодні ми згадаємо ті рекорди, які взагалі не відображають суті цього поняття і їх треба розглядати з великою долею скептицизму, а також наведемо ті досягнення, які гідні того, щоб ними пишались.

Рекорд, який потрібно забути: 73 перемоги у регулярному сезоні Голден Стейт (найбільша кількість перемог, здобутих у регулярному сезоні).

13 квітня 2016 року. Голден Стейт Воріорз здобуває перемогу над Мемфісом та перевершує рекорд, який більшість називали вічним. Вони отримують 73 перемоги за сезон. Здавалося б, із кожної праски мають чутися істеричні крики про найкращу команду в історії і що спадок «Буллс» зійшов нанівець. Але цього галасу не було.

Натомість, 13 квітня 2016 року абсолютно уся баскетбольна спільнота прикувала свої погляди до іншого матчу, що проходив в Каліфорнії і який абсолютно нічого не вирішував. Але значила ця гра дуже багато. Саме в цей день свій останній матч проводив Кобі Браянт. І Чорна Мамба дала таку останню виставу, що змусила усіх проігнорувати падіння одного із головних баскетбольних рекордів в історії. Кобі набрав 60 очок і все інше відійшло на другий план.

А ще один цвях у домовину «досягнення» Воріорз забив Леброн. Його історичний виступ у фіналі яскраво показав, що можна отримувати скільки завгодно перемог у регулярці, але без чемпіонства ці перемоги не значать нічого.

Рекорд, який увійшов в історію: 40 перемог Бостона на домашньому майданчику у сезоні 1985-1986 (найбільша кількість перемог, здобутих на домашньому майданчику у регулярному сезоні).

Одразу хочу сказати, що рекорд належить двом командам – «Бостону 85-86» та «Сан-Антоніо 15-16». Чому саме Бостон? Бо Сан-Антоніо вилетів у другому раунді плей-офф, а Бостон виграв чемпіонство.

Бостон Гарден – культове місце для баскетбольних фанатів, яке бачило більше чемпіонств, ніж усі інші команди НБА.  Його паркет ви не сплутаєте із жодним іншим у світі. Але ця легендарність була заслужена кров’ю і потом гравців, а також кров’ю, потом, криками та нереальною кількістю алкоголю, випитих вболівальниками Селтікс.  

А сезон 1985 – 1986 років був вінцем усієї історії бостонської арени. У тому сезоні домашній майданчик «Селтікс» перетворився у пекло для будь-якої команди НБА. У лише одного разу Портленд все ж зміг вивезти звідти перемогу. Всі інші спроби будь-якої команди оберталися поразками. А ще більшої крутості цьому рекорду додає ще й те, що «бостонське пекло» для супротивників не закінчилося і у плей-офф. І в постсезоні «Селтікс» жодного разу не програли вдома.

Рекорд, який потрібно забути: 30 асистів Скотта Скайлза (найбільша кількість асистів в одному матчі).

Читаючи ці рядки, більшість, напевно, дуже здивується, що рекорд по найбільшій кількості результативних передач належить Скотту Скайлзу. Хто, чорт забирай, взагалі такий Скотт Скайлз?

Це питання і є головним аргументом чому цей рекорд не потрібно згадувати. Скотт ніколи не вважався елітним розігруючим. За 10 сезонів у лізі він в середньому набирав 11 очок та 6,5 асистів за матч. Лише одного разу у сезоні 1992-1993 він наблизився до показника 9,4 передачі за матч.  Крім того, у 1991 році його назвали найбільш прогресуючим гравцем ліги. Ось і всі досягення Скотта Скайлза.

А свій рекорд він встановив у матчі, в якому його Орландо переміг Денвер з різницею в 39 очок. А Скотту дуже пощастило у той день. Інших пояснень я знайти не можу.

Рекорд, який увійшов в історію: 11,2 асистів в середньому за матч за кар’єру Меджіка Джонсона (найбільша середня кількість результативних передач за матч в кар’єрі).

Чому не Джон Стоктон, який займає перше місце в історії по загальній кількості результативних передач та 9 разів поспіль ставав найкращим пасувальником ліги, запитаєте ви? Якщо приводити аналогії, то Меджік – це Леонардо да Вінчі, а Стоктон – це копіювальний апарат. Так. Стоктон – це баскетбольна легенда, а його зв’язка із Карлом Мелоуном працювала як швейцарський годинник протягом безлічі сезонів.  Але їх постійні «двійки» з часом просто викликали нудьгу. Крім того, Джон за всю кар’єру так не напасував у Юті на чемпіонство.

Меджік же був іншим. При зрості в 206 см він міг грати на будь-якій позиції, але світ запам’ятав його як найкращого розігруючого в історії. Що найбільше люблять вболівальники в баскетболі? – Данки. Але Меджік вивів пасування на такий рівень, що спостерігати за черговим його асистом було краще, ніж за послідуючим після цього данком Каріма чи Ворті. Дякуючи Меджіку, ми всі дізналися що таке «Шоутайм».

Рекорд, який потрібно забути: 100 очок за матч Вілта Чемберлена (найбільша кількість очок, набраних за один матч).

Зараз в мене полетять камені. Як можна критикувати головний баскетбольний рекорд усіх часів? А все дуже просто. Гру від 2 березня 1962 між Філадельфія Воріорз та Нью-Йорк Нікс занадто сакралізували.

А правда полягає у наступних фактах:

- Матч проводився у невеличкому містечку Герші. Арена вміщувала майже 8000 глядачів і була заповнена наполовину. Більшість глядачів взагалі прийшли на виставковий матч перед грою команд НБА. І, звичайно, на відеозапис матчу ніхто не робив.      

- Більшість матчів, де гравець набирає 70+ очок, не мають жодного турнірного значення. Так було і з 71 очком Девіда Робінсона у 1994, коли абсолютно уся команда грала на нього, щоб він набрав необхідну кількість для отримання звання найкращого скорера сезону. Так було і з 70 очками Девіна Букера. Так було із 100 очками Чемберлена. Нікс на той час були найгіршою командою у Східній конференції. 

- Основний центровий Нікс Філ Джордон перед матчем захворів (по іншій версії він загуляв), тому стартовим центром поставили Деррела Імхофа за зростом 206 см. Зріст Вілта – 216 см.

- Коли у повітрі з’явився запах рекорду, гравці Воріорз просто виключались із атаки і робили все, щоб Вілт набрав очки. Гравці ж Нікс, у свою чергу, робили усе можливе не для того, щоб перемогти у матчі, а щоб Вілт не забив знову.

А тепер перегляньте ці факти і подумайте. Яку цінність для гри в баскетбол мав рекорд, поставлений найбільш домінуючим гравцем своєї епохи та який мав майже 10 см переваги у зрості на своїми супротивниками?   

Рекорд, який увійшов в історію – 63 очки Майкла Джордана проти Бостону (найбільша кількість очок набраних у матчі плей-офф).

«Це був сам Господь Бог у обличчі Майкла Джордана». Саме так охарактеризував перформанс Майкла один із найкращих гравців НБА Ларрі Берд. А отримати таку характеристику від людини, яка майже ніколи не проявляла емоції – це заявка на велич. У 80-х Буллс ще не були далекі від тих «Буллс», якими вони стануть у наступному десятиріччі. Але Майкл Джордан ще 26 квітня 1986 року вже зробив заявку на звання найкращого в історії. Крім того, Джордан грав не проти останньої команди ліги в матчі, який нічого не значить. Він грав проти однієї з топ-5 команд за всю історію НБА, де грали Ларрі Берд, Кевін Макхейл, Роберт Періш, Денніс Джонсон, Білл Уолтон та Денні Ейндж. І вишенькою на торті цього великого досягнення є те, що Джордан набрав 63 очки у Бостон Гардені – на одній із найбльш шалених арен в НБА, де у тому сезоні не міг перемогти майже ніхто.

Єдине, що затьмарює рекорд Майкла - Буллс так і не перемогли у тій грі і всуху програли серію. Але це досягнення в будь-якому разі залишиться в історії як один із найголовніших індивідуальних баскетбольних виступів в історії.

 Рекорд, який потрібно забути: Всі рекорди Вілта Чемберлена

Вілт Чемберлен – володар найбільшої кількості рекордів в історії НБА. Він набрав 100 очок за матч, в середньому  набирав 50,4 очки за матч в сезоні, зібрав в одному матчі 55 підборів, в середньому за кар’єру збирав 22,9 підбора за матч. Цей список можна продовжувати до безкінечності. Хоча ні, кінець є. Всього Вілту досі належать 72 рекорди НБА. І це при тому, що у його часи не рахувались блоки та перехоплення. Думаю, що реальна кількість рекордів перевалить за сотню. Також він тримає рекорд , переспавши з 20 000 жінок (Вілт вихвалявся цим дуже часто. Ніхто не зміг перевірити).

Здавалося, ось вам найбільш домінуючий гравець в історії. Чому ж тоді зараз ніхто не розглядає його як найкращого? А відповідь дуже проста. Продираючись крізь статистичні аномалії Чемберлена можна дуже легко не помітити головного – за усю свою кар’єру Вілт всього двічі ставав чемпіоном.     

І тут криється головна дилема. Як такий статистичний монстр не міг перемагати у чемпіонаті? А все тому що він взагалі не був зацікавлений у командних результатах. Вілт думав лише про себе та свої особисті досягнення. Ось невеликий приклад.  Чемберлен до смерті боявся вилучень. Він хотів пройти усю кар’єру без перебору фолів. І тому, коли йому залишався один фол до вилучення він просто переставав грати у захисті. І, звичайно, цим користувались суперники.

Вілта не любили члени команди. Вілта не любив менеджмент клубів. Як ви думаєте, хтось у здоровому глузді колись би обміняв зі своєї команди Майкла Джордана чи Кобі Браянта? А Вілта обмінювали, бо він всіх просто задовбував.

То чи варто серйозно сприймати його рекорди?

Рекорд, який увійшов в історію: 11 чемпіонств Білла Рассела (найбільша кількість перемог у чемпіонатах одного гравця).

Якщо Вілт Чемберлен був схиблений на особистих рекордах, то Білл Рассел був схиблений на перемогах. Дехто вважає протистояння «Рассел – Чемберлен» одним із головних в історії. Але, по суті, ніякого протистояння не було. Яке може бути протистояння, коли рахунок 11-2?

Рассел майже завжди знищував Вілта в очних зустрічах. І нехай особиста статистика не вводить вас в оману. Білл прекрасно знав, що після 30-40 набраних очок Вілт задовольняє своє его та перестає грати. Тому він спокійно дозволяв йому забивати, а потім приводив Бостон до чергової перемоги.

Крім того, Білл Рассел один із найбільш шанованих і авторитетних гравців в історії. Заслужив він це не особистими рекордами, а тим, що робив своїх одноклубників кращими гравцями, а свою команду кращою в лізі. Рассел настільки переживав за результати команди, що перед вирішальним матчем свого останнього чемпіонства блював від хвилювання. І це людина яка вже 10 разів перемагала і якій нема чого доказувати.

І головна історія, що характеризує Рассела. Його одного із перших хотіли ввести в Зал Слави баскетболу. Але він відмовився. Бо вважав, що є гравці, які більш гідні цього. Білл Рассел був введений у Зал Слави баскетболу у 1975 році.    

Круті рекорди, які не мають аналогів

Єдина людина, що має титул найкращого гравця сезону, найкращого тренера сезону і найкращого генерального менеджера сезону – Ларрі Берд

Ларрі часто дуже несправедливо забувають при виборі найкращого баскетболіста в історії  (кляті чорношкірі расисти). Хоча Берд на 100% був відданий баскетболу і як ніхто інший знав його. Не всі круті гравці стають крутими тренерами, як і не всі круті тренери стають крутими менеджерами. Але щоб крутий гравець став крутим тренером, а потім крутим менеджером? Таке зміг тільки Ларрі Берд.

Як гравець, Ларрі був лідером однієї із найсильніших команд в історії. Він був настільки крутим і впевненим у собі, що міг дозволити собі із нудьги грати лише лівою рукою. Він був настільки упевненим у собі, що перед першим в історії конкурсом триочкових зайшов у роздягальню до конкурсантів і запитав: «І хто із вас с#чок  сьогодні посяде друге місце?». І цей конкурс він виграв не знімаючи тренувальної куртки. Гравець Ларрі подарував нам головне протистояння в історії проти Меджіка.

Як тренер, Ларрі створив справжнього контендера в Індіані, побудувавши дуже міцну команду навколо Реджі Міллера. Ця команда стала справжнім кошмаром для Буллс у 1998 році та дійшла до фіналу у 2001, де програла Лейкерс Шака і Кобі.

Як менеджер, Ларрі поверну Індіану на чільні місця у лізі. Саме він вибрав на драфті Пола Джорджа та Ленса Стівенсона, які в сезоні 2012-2013 дійшли до фіналу Східної конференції.  Лише Леброн та Маямі змогли зупинити ту команду.

Недарма Ларрі має прізвисько, яке найбільше йому пасує – «Легенда».

Найкоротший МВП сезону в історії – Аллен Айверсон (183 см)

Баскетбол – це гра велетнів. Якщо твій зріст менше 190 см ти майже точно не досягнеш висот. Так, раніше були винятки у вигляді Спада Вебба чи Магсі Богза, але саме Аллен Айверсон зруйнував цей стереотип. При зрості в 183 см Айверсон демонстрував просто дива техніки та майстерності. Він яскраво показав, що для того, щоб стати крутим гравцем, зріст не головне.

Сезон 2000-2001 років був головним у кар’єрі Айверсона. Того року він набирав в середньому 31,1 очко за матч, узяв нагороду МВП Матчу усіх зірок, став МВП сезону і затягнув Філадельфію із 60-річним Дікембе Мутомбо в фінал. Хоча той фінал «Сімдесят шості» і програли, але саме Аллен подарував головний момент цієї серії – один із найбільш зневажливих вчинків в історії з переступанням через Тайрона Лью.

Єдиний новачок в історії зі званням МВП фінальної серії – Меджік Джонсон (1980)

У цьому тексті вже було достатньо сказано про Меджіка. Тому хочу більш детально зупинитись на саме цьому досягненні. Зазвичай новачкам треба дати 3-4 роки, що вони увійшли в ритм та наростили м’язи для гри проти дорослих чоловіків. Але це все не про Меджіка.

З першого сезону він почав виправдовувати своє прізвисько набираючи в середньому 18+7,7+7,3. Але якого дійсно калібру цей гравець, усі дізналися у фінальній серії проти Філадельфії.

Перед шостим матчем серії головний лідер команди Карім Абдул-Джаббар отримав травму та не міг прийняти участь у матчі. У тренерського штабу не залишалось нічого іншого, як поставити номінального розігруючого Меджіка Джонсона на позицію центрового. У тому матчі Меджік набрав 42 очки, 15 підборів та 7 передач. Все інше – історія.

Найдовший проміжок часу між званнями МВП фінальної серії – 14 років Карім Абдул Джаббар (1971, 1985)  

Карім один із найбільш стабільних гравців в історії. За 20 сезонів у лізі він жодного разу не опускався рівня нижче 10 очок в середньому за матч. Саме тому він володіє одним із голвних баскетбольних рекордів в історії – найбільша кількість набраних очок за кар’єру. Також він бездоганно оволодів своїм головним баскетбольним прийомом – славнозвісним «Небесним гаком»,  який було просто неможливо заблокувати.

Але найбільше стабільність Каріма ілюструє 14-річний проміжок часу між першим та другим званням МВП-фінальної серії. Цікавий факт: пройшло стільки часу, що першу нагороду отримав Фердінанд Льюіс Елсіндор, а другу вже Карім Абдул-Джаббар.  

Лучшее в блогахБольше интересных постов

Другие посты блога

Все посты