Ще є порох у порохівницях: Перший чемпіон України продовжує відродження на теренах ПФЛ

Після анексії Росією Криму, сімферопольська «Таврія» в 2014 році припинила своє існування. Лише через два роки кримський клуб було відновлено на материковій Україні. Ідея з великим містом, де б міг базуватися Перший чемпіон (на кшталт донецький «Шахтар» в Києві, чи луганська «Зоря» в Запоріжжі) провалилася. «Таврію» приютили на теренах Херсонщини. Спочатку в містечку Берислав, а згодом – в селі Мар’янівка (Тавричанська ОТГ).

Буремні роки в Бериславі (коротко)

Про перебування кримчан в Бериславі, досить влучно описав у своєму репортажі журналіст Андрій Сеньків. Цікаво те, що все їм написане є правдою. Умови тренування, проживання в гуртожитку, фінансові умови та інше. Правда, ви там не знайдете  історію про те, як фанати «Таврії» купляли маніжки для тренування гравцям. Після того, як побачили у чому їх футболісти виходили на розминку перед кубковим матчем проти «Маріуполя».

Правда є одне але, його текст був вперше опубліковано в серпні 2019 року. Якраз це є останній сезон, коли «Таврія» перебувала в Бериславі. Для всього світу чемпіонати, що проходили 2019-2020 – є болючими, адже Covid-19 увірвався в людське життя. Саме для сімферопольського клубу цей сезон міг стати останнім в історії славетного українського та кримського футболу.

І так, перебування «Таврії» в Бериславі з легкістю можна дати в хронологічній послідовності.

2016 – 2017 роки – участь оновленої «Таврії» у чемпіонаті України серед аматорів. Дев’яте місце серед дванадцяти команд. Тодішній президент клубу Сергій Куніцин (він же і тодішній народний депутат), а також його «інвестор» - Голова районної Бериславської ради Володимир Коновалов взяли напрямок – відродження професійної команди.

2017-2018 – Вдалий дебют «Таврії» у Другій лізі (група Б). З ходу, ще аматорський клуб, під керівництвом Сергія Шевченка зайняла четверте місце, програвши третю сходинку «Енергії» лише за результатом різниці забитих та пропущених.

2018-2019 – Сьоме місце в чемпіонаті. Саме з початком цього сезону сімферопольський клуб почало лихоманити. Лише з другого разу «Таврії» вдалось пройти атестацію на турнір. І це, не дивлячись на тодішні обіцянки глави УАФ Андрія Павелка про будівництво ультрасучасного стадіону для кримчан. Сам Петро Порошенко приїздив до Херсону, аби передати сертифікат цього об’єкту. Але, віз і нині там… Люди, які керували клубом та влада країни - чомусь не змогли (або не хотіли) довести все це до кінця.

Далі було ще гірше… Саме причиною недофінансування став той факт, що більша половина команди пішла у міжсезоння, при непоганих результатах в чемпіонаті. Як результат – сьома сходинка вкінці турніру.

2019-2020 – Сезон, який міг стати останнім в історії сімферопольського клубу.

І справа була не в результатах команди на футбольному полі. Гравцям не платили зарплати. Спортивний директор був змушений залазити в борги, аби домовитися про харчування спортсменам. Дійшло до того, що головний тренер звертався до самого Зеленського за допомогою. Але результат був нульовим. Керівництво продовжувало обіцяти гроші футболістам, а в результаті – після оголошення зупинки чемпіонату, їх просто розпустили. Сам проект-відновлення «Таврія» опинився під загрозою…

Період Ренесансу, або ще є порох у порохівницях сімферопольського клубу

2020-2021 - Для сімферопольців сезон розпочався як раптовий напад Німеччини на СРСР у 1941 році – стрімко і не очікувано. Ще за дві неділі не було відомо, чи буде жити Перший чемпіон незалежної України, чи ні? Керівництво клубу на «морозі». З боку керівництва держави – теж ніяких рухів. Здавалося – це кінець…

Аж раптом, на горизонті з’являється месія клубу - сім’я Репілевських. Батько – керівник ТОВ «Агробізнес» і президент СК «Таврія» та його син – фінансовий директор «Агробізнес» та віце-президент клубу. Фірма, яка займається не тільки зерном, а ще й виготовленням крафтого коров’ячого та козиного молокопродуктів (сири, йогурти, сметана та інше).

Цікавий факт, на той час в Херсонщині існувала аматорська команда новотроїцька «Таврія», якою опікувалася вище згадана сім’я. В чемпіонаті України серед аматорів «Таврія» демонструвала непогані результати, та планувала з наступного сезону заявитися до ПФЛ. І тут їм запропонували врятувати сімферопольський клуб. Репілевські погодилися. В результаті, команда стрімко увірвалася в сезон.

«Таврія» завершила першу частину чемпіонату на другому місці. Фінансова стабільність та гарні умови – дали свій результат. Чудова база в Мар’янівці (за 60 км від Нової Каховки). Прекрасний футбольний стадіон із зеленим килимом. Поява нових функціонерів був для команди - ковтком свіжого повітря. А далі - більше. Клуб підписував гравців досить непоганої якості з досвідом виступів у Першій лізі та УПЛ: Сергій Чеботаєв, Ярослав Герасименко, Роман Бочак, Андрій Фаюк, Олексій Бойко, Андрій Барладим, Костянтин Яцик та Максим Богданов.

Олег Федорчук та крах сподівань

Взимку 2021 року новим головним тренером «Таврії» став її колишній наставник Олег Федорчук. Залишається таємницею, чому керівництво кримчан вирішили розійтися з головним тренером Сергієм Шевченко.

Взагалі, саме взимку, виникає проект взаємокооперації між сімферопольським клубом та новокаховською «Енергією». Керівником цього дійства призначили Федорчука. Суть проекту полягала у тому, що «енергетики» повинні були стати фарм-клубом для «Таврії». У кримчан було завдання – підвищення в класі, а у новокаховчан - підготовка гравців для сімферопольців. В результаті, Олег Федорчук не зміг впоратися із завданням. Під його керівництвом команда втратила друге місце і за шість турів до кінця чемпіонату скотилася на четверту сходинку. Фінальним акордом для тренера став розгром «Таврії» в Кривому Розі - 0:5.

Хоча, тривожні дзвіночки для Федорчука пролунали ще за місяць до цього. Після програшу маріупольському «Яруду» на виїзді (0:2). Вже тоді, в місцевому готелі, деяким футболістам не сподобався обід. І вони своїм невдоволенням змусили наставника не проводити установку.

Юрій Чумак – чотири із шести

Після звільнення Федорчука, виконуючим обов’язки став Юрій Чумак. У штабі Шевченка він був тренером воротарів. А взагалі, мав досвід тренування професійних команд у якості головного, наприклад: «Гірник-Спорт» (Горішні Плавні), «Кремінь» (Кременчук), та деякі команди з Балтії.

Початок був непоганим. У першому ж матчі був розгромлений черкаський «Дніпро» (4:0). Далі – нічия з «Перемогою». Потім розгром «Реал Фарми» в Одесі (3:0). В результаті, до кінця чемпіонату з шести ігор – чотири перемоги та дві нічиї. Нажаль, ці результати не дали можливості кримчанам піднятися на другу сходинку. Від третього місця вони відстали лише на один бал.

Прихід Пучкова та його фіаско

Перед початком нового сезону 2021-2022, на тренерському містку «Таврії» відбулися певні перестановки. Новим головним тренером став легендарний Сергій Пучков (разом з ним сімферопольці вигравали Кубок України в 2010 році), а його помічником став Костянтин Поліщук. Юрій Чумак повернувся до своїх попередніх обов’язків у якості тренера по воротарям. 

Збори почалися за місяць до початку чемпіонату. Команда трохи підсилилася, підписавши досвідченого півзахисника Андрія Ковальова. А також, взявши: Єгора Поповича (воротар), Олега Вакуленка (півзахисник) та Олександра Максименка (захисник).

Керівництво поставило знову завдання – вихід до Першої ліги. Для гравців Репілевські ще більше покращили умови. Підвищили зарплатню, підвищили преміальні. Гравцями дали можливість вибору проживання – номер в готелі чи квартира. Харчування, інфраструктура – все те, чого не вистачало в Бериславі.

Нажаль, Пучков не виправдав сподівань керівництва клубу. Команда почала грати по його улюбленій схемі 1-3-5-2, яка не підходила та зовсім не подобалася більшості гравцям. Перші матчі сезону з «Кристалом» та «Миколаєвом» продемонстрували деяку втомленість та розконцентрованність команди. Було видно, що хлопцям не вистачає сил у додатковий час. Як результат, лише по одному балу у, здавалось би, переможних матчах. З іншого боку, непогано кримчани відіграли кубкові поєдинки. Перемоги над черкаським «Дніпром» та «Нікополем» дозволила їм дійти до 1/16 фіналу.  

Тим не менш, пріоритетне завдання на сезон не виконувалося. Команду лихоманило від результатів. Перемоги чергувалися з нічиїми та поразками. Як результат, останньою краплею для Пучкова та його помічника Поліщука стала домашня поразка від новачка ПФЛ «Тростянця» (0:2). Наступного дня їх вже не було в команді.

В.о. головного знову став Чумак. Після декількох вдалих ігор, приставка «в.о.» відпала. Згодом, до тренерського штабу приєднується і Роман Чумак. Син головного тренера став наставником воротарів в «Таврії» Команда знову почала впевнено набирати ходу. В 11 матчів – 7 перемог, 3 нічиї та 1 поразка. Як результат, на зимову перерву кримчани йдуть, перебуваючи на п’ятому місці та з шансами поборотися за вихід до Першої ліги.

Існує думка, що такий гарний відрізок, який команда провела під керівництвом Чумака, не заслуга тренера, а просто в цей час, гравці набрали форму, зміцніли та заграли. Так, змінилася схема гри. Замість 1-3-5-2 та довгих лонг-болів, стали грати в 1-4-3-3, або в 1-4-5-1, в залежності від подій на полі. Команда почала використовувати короткі та середні паси із забіганням в зони суперника. Але мінус - гравцям не подобається сам тренувальний процес

На даний час, команда з цим тренером демонструє непоганий результат. А дивлячись, на ті події, які зараз відбуваються з суперниками сімферопольців у Другій лізі (група Б), шанс у підвищенні в класі є. І він не такий вже примарний. Так що порох у порохівниця бренду кримського футболу є. І не тільки завдяки своїй славетній історії, а ще й небайдужим до цього людям. Репілевські люблять спорт і створюють всі умови для того, щоб популяризувати його в країні.

P.S. А ви помітили, декілька місяців тому на сайті ПФЛ нарешті здійснилося чудо. Керівництво ліги тепер офіційно вірно вказує назву клуба – «Таврія» Сімферополь. Не «Таврія» Мар’янівка, чи «Таврія» Херсон, чи як раніше було «Таврія» Берислав- Херсон.  Нарешті ПФЛ пішло на «милість», і прочитавши лист від клубу, де було наведена досить аргументоване прохання керівництва, виправилося.

В принципі, логічно, чому УПЛ не вказує, як варіант – «Шахтар» Маріуполь, чи «Зоря» Запоріжжя, а навпаки, продовжують позначати Донецьк і Луганськ. Доля у «Таврії» така ж сама. Команда була вимушена покинути Крим та змінити тимчасову прописку. Але, тим не менш, сімферопольці не змінили свою шістдесятирічну історію. Майбутнє кримського футболу можливе лише тільки у складі України, а не в Росії.