Чи дійсно «Манчестер Юнайтед» потрібен головний тренер?

Можна скільки завгодно говорити про кризу в Манчестер Юнайтед, але в жодному разі не можна звинувачувати клуб у тому, що він не шукав підходящого тренера.

Ветеран Прем'єр-ліги Девід Мойєс, який вивів Евертон на цілком новий рівень, очолив Дияволів як ретельно відібраний послідовник сера Алекса Фергюсона. Луї ван Гаал приїздив до Манчестера як вагома постать в історії сучасного позиційного футболу. Жозе Моурінью впевнено тримав марку одного з найбажаніших менеджерів у світі.

А добродушний Уле Гуннар Сульшер просто хотів допомогти рідному клубу і завести нових друзів - але в підсумку перевершив усіх своїх попередників і досяг найкращих результатів в пост-фергюсонівській ері, фінішувавши другим у Прем'єр-лізі.

Єдине, що є спільного у всіх чотирьох тренерів, - це жахливе завершення. Якщо поглянути на їх роботу крізь призму високих фанатських очікувань, то перебування кожного з них на посаді головного тренера Юнайтед закінчувалося катастрофою. Лідер, Тактик, Особливий, Норвежець - жоден не спромігся стати тим, хто повернув би Дияволам колишню славу.

Існує ціла низка академічних досліджень про те, наскільки вагому роль відіграють тренери в успіхах футбольної команди, і в більшості випадків їх результати не дають чіткої відповіді. Одні дослідження вивчали так званий "ефект нового тренера". З'ясувалося, що провести хороший сезон після провального - цілком нормально, і не має значення приносила команда свого тренера в жертву розгніваним футбольним богам чи ні.

Інші дослідження намагалися вирахувати, скільки додаткових очок заробляли тренери, яким довіряли фінансові, трансферні і кадрові питання. І якщо такі мастодонти як Венгер і Фергюсон, здавалося б, істотно покращили результати своїх команд, то більшість відомих тренерів не змогли вирватися за межі статистичної норми.

Назріває питання: якщо в матчах перемагають не тренери, то хто? Ви не повірите: гравці.

Нижче наводиться таблиця порівняння середньої кількості набраних командою очок з середньою ринковою вартістю гравців за даними Transfermarkt, зваженими за кількістю ігрового часу і скоригованими до сезону 2021-22.

Ідея полягає в тому, що краудсорсингові дані Transfermarkt цілком можна взяти за показник рівня кадрового складу тієї чи іншої команди. Оскільки сайт оновлюється протягом сезону, враховуючи виступи гравців, ми, де це можливо, будемо зважати на вартість кожного гравця МЮ станом на кінець попереднього сезону (показано цифрами, виділеними червоними кружечками), щоб краще відобразити рівень команди, з яким тренер починав, а не завершував.

Звісно, історично існує сильна кореляція між кадровою вартістю команди і успіхом у Прем'єр-лізі. Проте, схоже, вона жодним чином не залежить від імені головного тренера.

Після того, як завершив кар'єру Алекс Фергюсон, Манчестер Юнайтед під керівництвом чотирьох різних тренерів мав хорошу, але не найкращу команду, і досягав хороших, але не найкращих результатів. Тому біда клубу не в тренерах, а в тому, що Манчестер Сіті і Ліверпуль просто мають кращих гравців.

Правдою також є і те, що з цими командами працюють кращі тренери. Зрештою, однією з причин того, що Сіті і Ліверпуль мають сильніший склад, є та робота, яку з гравцями провели тренерські штаби Пепа Гвардіоли та Юргена Клоппа.

Ще однією причиною є те, що ці клуби підписали талановитих гравців, які від самого початку добре підходили один одному. Зрештою, Гвардіола постійно наголошує, що ніякої магії немає: "Успіх залежить від рівня гравців. Наш вплив на гру як тренерів значно менший, ніж вважає більшість людей".

Просто задумайтеся, наскільки сміливо і впевнено ми в коментарях вирішуємо, який тренер кращий за іншого. Але ж майже неможливо сповна дізнатися, що там відбувається на полях тренувальної бази і в роздягальні - не говорячи вже про спроможність порівняти це з тим, що відбувається на інших базах і в роздягальнях. Репутація тренера будується на харизмі, якихось тактичних пізнаннях і, зрештою, на бездоганному вмінні промовити "Ми - Спарта!". Коли команда перемагає, то тренер - геній, а коли програє - то це ідіот, а не тренер, і ми це знали від самого початку.

Ми в The Athletic часто користуємося футбольною адаптацією шахової рейтингової системи Ело, щоб спрогнозувати результат матчу, залежно від сили суперника. Це може здатися розумним способом отримати емпіричне уявлення про резюме того чи іншого менеджера.

Якщо поглянути на графік "Манчестер Юнайтед", то на злети і падіння без проблем можна накласти саме кадрові зміни. Оцінювати за тренерами чи за гравцями? Гадки не маю. Зрештою, для когось це просто крива. Можна згадати популярний серед фанатів мем, коли один коментатор каже іншому: "Генератор зважених випадкових чисел щойно видав нову серію чисел. Треба розповісти про це круту історію".

Визначити реальний рівень тренера досить складно ще й через те, що клуби спочатку витрачають мільйони грошей, щоб підписати з ним контракт, а за рік чи півтора витрачають ще стільки ж мільйонів грошей, щоб його звільнити. З одного боку, це все нюанси розважального бізнесу. Зрештою, вболівальники хочуть не лише футболу, а й історії, а менеджер - головний герой майже будь-якого клубного серіалу.

Але з іншого боку, на ті гроші, які витрачаються на звільнення чергового менеджера, можна було б підписати нового півзахисника, який цілком міг би зняти зашморг з тренерської шиї.

Пропоную зробити скромну, але сміливу пропозицію: а якщо Манчестер Юнайтед просто не призначить головного тренера?

Дозвольте безлічі талановитих помічників робити реальну тренерську роботу, яку вони й так щодня роблять, - але без всієї цієї відволікаючої драми про богів у тренерському кріслі. Багато аналітиків давно говорять, що спорт вже рухається в цьому напрямку. Згорніть пошуки дорогого головного тренера. Витратьте час і гроші на створення команди, найкращі гравці якої матимуть сенс саме як команда. Почати можна хоча б з лінії захисту.

Якщо треба хтось, хто ходитиме на телебачення і розповідатиме про пристрасть, самовіддачу і все таке, то не проблема знайти кількох футболістів, готових стати добровольцями. Якщо потрібен хтось, чиє слово буде останнім у прийнятті рішень, то нехай це будуть капітани.

Якщо ж просто неможливо грати без головного тренера, найміть будь яку доступну на ринку людину з дипломом і тримайте її на контракті, допоки не вичерпається чаша фанатських симпатій. Зрештою, останнього разу це непогано спрацювало: під керівництвом Сульшера Манчестер Юнайтед досяг найвищого рівня в рейтингу Ело за весь час без Фергюсона. І це, між іншим, значно дешевше, ніж зваблюватися іменами Маурісіо Поччетіно і Ральфа Ранґніка.

До речі, ця ідея отримала певну підтримку в результатах того самого дослідження 2013-го року, в якому фігурували Венгер і Фергюсон. Окрім них, досліджувалися 60 менеджерів, які працювали в Прем'єр-лізі в період з 2004 по 2009 рік. І лише 15 з них перевершили змодельовані очікування. Одним з них був Моурінью, іншим - Мойєс. Та згідно з таблицею результатів, за підсумками симуляції 10 000 матчів, найкращим тренером Англії стала ціла група тренерів під назвою "виконуючий обов'язки".

Оригінал: Do Manchester United even need a manager? (https://theathletic.com/2972921/2021/11/23/do-manchester-united-even-need-a-manager/), автор - Джон Мюллер, який пише про різні аналітичні штуки і чомусь називає футбол "сокером".