Tribuna/Футбол/Блоги/Все про Азійський футбол/Прев'ю до 1/4 Азіатської Ліги чемпіонів. Частина 1. Зона Близького Сходу

Прев'ю до 1/4 Азіатської Ліги чемпіонів. Частина 1. Зона Близького Сходу

У цьому матеріалі спробую проаналізувати пари 1/4 Азіатської Ліги чемпіонів та зважити шанси на успіх команд, які пробились до цієї стадії. У світлі перебування на містку саудівського Аль-Ахлі Джидда Сергія Реброва, почну аналіз із зони Близького Сходу.

Автор — Denys Vozniuk
4 августа 2017, 12:03
6
Прев'ю до 1/4 Азіатської Ліги чемпіонів. Частина 1. Зона Близького Сходу

21 серпня до нас повертається Ліга чемпіонів Азії. Перші матчі цієї стадії розтягнуться на три дні:

21.08.2017. Аль-Хіляль (Саудівська Аравія) - Аль-Айн (ОАЕ)

22.08.2017. Гуанчжоу Евегранд (Китай) - Шанхай СІПГ (Китай)

22.08.2017. Аль-Ахлі Джидда (Саудівська Аравія) - Персеполіс (Іран)

23.08.2017. Урава Редс (Японія) - Кавасакі Фронтале (Японія).

Матчі відповіді: з 11.09.2017 по 13.09.2017.

Як відомо, цей турнір ділиться на дві зони: Близького та Дального Сходу. І переможці кожної зони грають за головний трофей між собою у фіналі, який складається з двох матчів на домашніх полях команд.

І, якщо у минулих роках до цього турніру було прикуто не так багато уваги серед українських уболівальників, то після літа 2017 року з приходом на тренерський місток аравійського Аль-Ахлі Джидда Сергія Реброва, я сподіваюсь, що більше шанувальників футболу приділить увагу даному турніру, який є доволі цікавим.

Відходячи трохи в сторону, у минулому році сподівались, що китайський трансферний бум додасть цьому турніру більшу аудиторію, але ц не сильно вплинуло на інтерес турніру за межами Азії (Австралію не рахуємо).

Почнемо, як було анонсовано, із зони Близького Сходу, де на нас очікують наступні двобої:

Аль-Хіляль (Саудівська Аравія) - Аль-Айн (ОАЕ),

Аль-Ахлі Джидда (Саудівська Аравія) - Персеполіс (Іран).

Почну аналіз першої пари. 

Чемпіон останнього сезону Прем'єр Ліги Саудівської Аравії проти команди, яка несподівано посіла 4 місце в останньому розіграші Персідської Ліги ОАЕ.

Змагання головних тренерів, які і року ще не працюють зі своїми нинішніми командами.

Аргентинець Рамон Анхель Діаз очолив Аль-Хіляль у жовтні 2016, змінивши грека Йоргоса Доніса, який "рулив" командою трохи більше року (що не дивно в реаліях Саудівської Прем'єр Ліги). Команда під його керівництвом рівно пройшла увесь минулий сезон, посівши у підсумку 1 місце у національній першості з великим відривом від суперників. У своїй групі АЛЧ команда фінішувала першою. У 1/8 команда двічі переграла іранський Естегляль Хузістан.

Зоран Маміч очолив Аль-Айн у січні 2017 року, замінивши на цьому посту свого співвітчизника Златко Даліча, який пропрацював з командою 3 роки (досить непогано, слід визнати). Слід зазначити, що другу частину сезону 2016 року він очолював аравійський Аль-Насср (зараз там грає відомий нам по Дніпру чех Іван Томечак), який під його керівництвом видав дуже гарний відрізок в осінній частині чемпіонату. А його наступник бразилець Рікарду Гомеш фінішною серією невдалих поєдинків спустив Аль-Насср на 3 місце.

У своїй групі АЛЧ Аль-Айн також фінішував першим. У 1/8 команда команда провалила відверто нудний перший поєдинок проти іранського Естегляля з Тегерану, де іранці виграли лише завдяки пенальті у доданий час (1-0 у підсумку). І цьому є логічне пояснення - це стан лідерів клубу - братів Абдулрахманів, які на той час були на спаді, а повернення до своїх найкращих кондицій відбулось як раз у матчі-відповіді, де іранці були вщент розбиті з рахунком 6-1. Господарі у тому матчі забивали на будь-який смак і грали так. немов у них виросли крила.

Невеличке відхилення. Я був дуже задоволений саме такою поразкою іранців, пам'ятаючи яким чином вони потрапили до групової стадії Ліги Чемпіонів Азії. У матчі кваліфікації, яка складається лише з одного поєдинку, проти катарського Аль-Садду (там грає Хаві) у ворота Естегляля протягом матчу мали призначити мінімум два очевидних пенальті, але "недобра людина" на прізвище Ахмед Аль Каф цього відверто не бачила, а у кінці поєдинку ще вирішив додати лише 2 хвилини часу при суттєвих перервах у грі. А в серії пенальті Естегляль був сильніший.

До речі, цей оманець Ахмед Аль Каф входить до когорти топів в Азії. От так. Хоча, чому дивуватись, коли у Європі судять такі кадри як Кашшаі та Фелікс Брих, а ще низка іспанських "тоталізаторщиків".

Отже, тепер перейдемо до самого поєдинку та шансів на підсумковий успіх для обох команд.

Скажу так: "За силою виконавців - це дуже рівна пара!" Серед переваг Аль-Хілялю можна відзначити те, що чемпіонат у Саудівській Аравії розпочнеться вже на наступному тижні, і до плей-офф АЛЧ аравійці встигнуть зіграти два поєдинки у національній першості. Про Ліга ОАЕ стартує лише у вересні. Але... в матеріалі про Сергія Реброва я вже згадував про те, що настрій в команді та відношенні до тренера можуть похитнути кілька невдалих матчів у чемпіонаті Саудівської Аравії. Тобто, чемпіон готується також і до вдалого старту у Прем'єр Лізі. Аль-Айн же готується "напряму" до плей-офф АЛЧ, щоб вдало розпочати новий сезон і довести своїм вболівальникам, що невдача у національній першості у минулому сезоні - це прикра випадковість.

Аль-Хіляль зробив дуже мудрий крок, закривши проблемну позицію, яка спостерігається в усьому футболі (клуби, збірні) країн ОАЕ, Саудівської Аравії та Катару. Звісно, це позиція голкіпера. Місцеві голкіпери - це скоріше у більшості моментів - прості статисти: слабке бачення гри, прийняття невдалих рішень, лінь "виручати" при дальніх ударах. До речі, у тому ж Ірані із цим проблем немає.

Отже, аравійці запросили до себе оманського голкіпера Харіба Аль Хабсі, який більше 10 років грав у Європі (переважно в Англії). При досить адекватній обороні, це рішення має сприяти досягненню позитивного підсумкового результату.

Також, аравійці підсилили і атаку, підписавши угоди з уругвайцем Матіасом Брітасом, який переважно грав у Мексиці за Пумас, та саудитом Нассером Алі Аль Шамрані, який минулий сезон відіграв в оренді у складі Аль-Айну (10 матчів, 8 голів). Серед втрат виділити когось дуже важко, тому що ті футболісти, котрі покинули команду, грали не так багато. Хоча, той же бразильський нападник Тіаго Алвеш, який подався до Японії, зараз демонструє там досить пристойну гру та результативність.

У Аль-Айна, як не дивно, досить непоганий місцевий голкіпер Халід Есса, який вміє виручати. А от захист команди бажає кращого в останні часи. Я чомусь думав, що саме підсилення захисту буде пріорітетом для Зорана Маміча, але головний тренер притримується іншої думки і вчергове клуб підсилив атаку, підписавши шведа Маркуса Берга з грецького Панатінаікоса.

У свою чергу, клуб відпустив у Сеул одного з основних своїх системоутворюючих півзахисників - Мьон Ю Лі. Хоча, цей хід можна зрозуміти: у команді і так забагато півзахисників пристойного для азійських реалій рівня (брати Абдулрахмани, бразилець Кайо, місцевий хлопець Ахмед Барман, на підміні є віковий Діякі Ібрагім та колумбієць Даніло Морено).

До речі, у Аль-Хіляля немає такої стабільності основи, як у Аль-Айна. Серед постійно присутніх у перших 11ти можна виділити лише: голкіпера Абдуллу Аль Майуфа (скорыш за все, тепер буде грати по великих святах), захисників Мохаммеда Аль Бураюка та Осама Хавсаві, пізахисників Карлоса Едуардо та Абдулмалека Аль Хаібрі, бразильського нападника Лео Бонатіні.

Тепер про шанси команд.

На початку вже зауважив, що ця пара на перший погляд доволі рівна. У 2014 році Аль-Хіляль, а у 2016 вже Аль-Айн були близькі до того, щоб підняти над головою головний клубний трофей Азії, але не судилося.

Обидві команди доволі непогано провели закінчення минулого сезону. Але, є такий момент: обидва головних тренери не готували свої команди до початку минулого сезону. У плюс Мамічу можна віднести те, що він прийняв команду після невдачі у фінальному двобої АЛЧ, і зміг налаштувати команду но новий клубний турнір Азії.

Проте, справи у внутршній першості у команд вийшли діаметрально протилежні, що вже говорить на користь Діаза. Але, тут не слід забувати про текучку кадрів у чемпіонаті, якої немає у тих же клубів з ОАЕ.

За складом команди гравці атаки Аль-Айна переважають гравців атаки Аль-Хіляля, але оборона все-таки краща у саудитів (основна пара захисників є стабільними гравцями збірної, яка досить впевнено виступає у Кваліфікації до ЧС2018).

А от тепер, на мій погляд, основний фактор, який вплине на результат двобою, - це форма, у якій перебуватиме лідери Аль-Айна. Так-так, дуже багато буде залежати від Омара Абдулрахмана та Кайо, а також від того як почне відпрацьовувати свій контракт Маркус Берг.

Судячи по результатам зборів Аль-Айну та результатів Аль-Хіляля на турнірі під назвою Чемпіонат Арабських Клубів, то обидва колективи лише набирають форму.

Тому, розподілю шанси команд як 50 на 50. 

Тепер переходимо до іншої пари у цій Зоні. 

Аль-Ахлі Джидда - Персеполіс.

Друга команда останнього розіграшу Прем'єр Ліги Саудівської Аравії, яку нещодавно очолив наш Сергій Ребров, проти чемпіона Ірану останнього сезону Іранської Про Ліги Персеполісу (у позаминулому сезоні не став чемпіоном, але після останнього туру мав рівну кількість очок з чемпіоном Естеглялем Хузістаном), де досі виступає (чи рахується у складі) наш Олексій Полянський.

Новачок тренерського цеху Азії Сергій Ребров проти досвідченого фахівця Східного футболу Бранко Іванковіча. Перший тільки пізнає культуру футболу Близького Сходу, а другий з роками лише відточує свої результати.

Про майбутні реалії роботи Сергія Станіславовича я вже писав раніше, але це стосувалось лише його та реалій роботи на Близькому Сході.

Даючи оцінку шансам на успіх у підсумковому результаті, я би віддав перевагу іранському клубу.

Серед причин: більш ознайомлений з реаліями місцевого футболу тренер, який до Персепоісу тренував і збірну Ірану і трохи поколесив у Китай, ту ж Саудівську Аравію та ОАЕ. У іранського більш збалансований склад, більшість гравців викликаються до збірної країни, сильна гра у захисті, дуже сильний голкіпер Бейранванд з чудовим баченням поля та чудовим вмінням швидко ввести м'яч у гру, чим часто розпочинає дуже небезпечні контратаки, де їх завжди готовий завершити справжній хижак Мехді Таремі.

Не слід забувати і про стабільність результатів останнім часом. Це може бути викликано, насамперед, что основний склад має стабільних 11 гравців.

Команда на груповій стадії у своїй групі посіла друге місце (були в одній групі з Аль-Хілялем). На стадії 1/8 фіналу завдяки виїзному голу змогла пройти єдиного катарського представника у плей-офф Лехвію (зараз клуб отримав нову назву Аль Духаіл). 

Взагалі у грі Персеполіса проглядається значний прагматизм. Відчувається, що у більшості матчів останніх сезонів команда сама диктує свої умови суперникам. Дуже легко можуть віддати гру, при цьому не забуваючи при першій-ліпшій нагоді "вжалити" суперника. І це почало спостерігатись як раз з приходом Іванковіча на посаду головного тренера.

Я зі свого боку трохи шкодую, що не зміг побачити їх товариського матчу під час чергових зборів на українській землі (іранський клуб вдруге поспіль прибув до Києва на збори).

До речі, чемпіонат Ірану вже розпочався і свій перший матч Персеполіс виграв у Фулада з рахунком 2-0.

Щось дуже я багато симпатії проявив по відношенню до іранців) Але цей клуб того вартий, на відміну від іншого представника столиці Ірану Естегляля.

Тепер переходимо до Аль-Ахлі з міста Джидда.

У своїй групі команда посіла також друге місце, фінішувавши одразу за Аль-Айном (відставання в 1 заліковий бал). В 1/8 фіналу завдяки впевненній виїзній перемозі з рахунком 3-1, пройшли Аль-Ахлі Дубай з ОАЕ. У той період командою керував тренерський тандем Крістіана Гросса та Жозе Мануеля Гомеша. Хоча, португалець Гомеш залишив клуб трохи раніше за швейцарця Гросса.

Останнім часом бачив гру команди і при попередньому тренері. і при нинішньому (товариські зустрічі). З "одноклубниками" з ОАЕ в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів Азії підопічні, тоді ще, Гросса у матчі-відповіді розібрались напрочуд вдало. Але, тому є логічне пояснення. Клуби ОАЕ, за виключенням Аль-Айна, повністю провалили весну в Азії. Також, кинулась в очі велика кількість незрозумілих результатів та взагалі хід цих матчів у внутрішній першості. Я неодноразово наголошував на тому, що така ситуація лише шкодить результатам команд у міжнародних турнірах, де футболісти втрачають "реалії гри".

Саме такі "дивні" матчі стали наслідком того, що Аль-Ахлі Дубай до матчів з Аль-Ахлі Джидда виявився просто не готовий психологічно. І у матчі-відповіді за рахунок психології саудити і здолали суперника, більш ніж переконливо з рахунком 3-1.

Взагалі, темна "дивних" матчів у країнах Близького Сходу мене турбує давно... Але, це історія для окремого матеріалу.

Повернемось до Аль-Ахлі з Джидди.

Зі складом та сама історія, що і у Аль-Хіляля: стабільними гравцями основи є 6-7 футболістів команди. Також, дуже багато буде залежати від форми основного нападника - сирійця Омара Аль Сомаха, який у минулому сезоні відзначився у воротах суперника 24 рази.

Я бачив усі товариські зустрічі під керівництвом Реброва, крім тих, де Аль-Ахлі грало з австрійськими аматорами. Так ось, з Удінезе та Коньяспором гра була майже в одні ворота. Хоча, з тим же Удінезе було чутке відчуття, що саудитам забити "дозволять". Гра нової команди не була схожа на те, у що намагався "грати" Сергій Ребров з Динамо Київ.

А проти Аланьяспора був цирк! Головними артистами у ньому були голкіпер та захист (у значній кількості) Аланьяспора. Тут я навіть посилання викладу:  

Але, судячи з побаченого, гра команди не особливо змінилася в тактичному плані після приходу нового тренерскього штабу на чолі з українцем.

За рахунок чого Аль-Ахлі зможе пройти добре збалансованих іранців (які, на мою думку, здатні навіть виграти турнір у цьому році)? Лише за рахунок бажання проявити себе перед новим тренером та надійної гри у захисті.

Як бачимо, обидва колективи мають у своєму складі нападників-вбивць, які вміють використовувати свої нагоди для голу. Тому, в першу чергу, увагу слід приділяти саме їх нейтралізації на полі.

Але, все-таки, думаю, що у цьому протистоянні буде невелика кількість забитих голів, 1 чи 2, через саме перевагу захисту над нападом.

Ну, і більш надійний та стабільний голкіпер у іранського клубу теж дає неабияку перевагу.

Шанси на підсумковий успіх? 30 на 70 на користь Персеполісу.

На цьому закінчуємо нашу першу частину огляду майбутніх двобоїв у Азіатській Лізі чемпіонів.

Любіть футбол! Грайте чесно!