Арабські реалії Сергія Реброва, або підводні камені у роботі з клубами Близького Сходу

Ідея цієї статті виникла одразу після того, як тільки з'явились чутки про можливий перехід Сергія Реброва до аравійського клубу Аль Ахлі Джедда.

Потім стався сам перехід. І, подумавши трохи, вирішив дати змогу висловитись тим:

- хто знайомий з реаліями роботи Сергія Станіславовича в Україні;

- хто просто розбирається у футболі, вміє користуватися пошуком в Інтернеті та на Youtube.

На наступний день вже було багато постів та статтей на цю тему. Були викладені власні думки авторів, наведені цікаві факти з сучаних реалій аравійського та трохи азіатського футболу.

Неодноразово було відмічено, що життя та спорт у цій країні тісно переплітаються з релігією. Згадувалось про те, як під час матчу між "Аль-Шабабом" та "Аль-Кадісією" поголили голкіпера господарів Валіда Абдуллу через його зачіску, яка не відповідала релігійним канонам.

Потім, одразу після офіційного представлення та першого тренування, пішли роздуми на тему: "Чому пішов? Готувався давно чи ні? Чи навмисно "забив" на гру Динамо останні півроку? Що чекає Реброва у Саудівській Аравії?"

І, ось з цього моменту, вже можна видати свій допис, подумав я.

Почну одразу з однієї особливості арабського футболу, яка притаманна чемпіонатам таких країн як Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар.

Головний тренер-іноземець у цих країнах - це людина, яка керує тренувальним процесом, дає непрямі настанови на лавці під час матчів, але часто обмежена у праві робити ці вказівки та настанови своїм гравцям напряму. Оце закрутив, так? Як це? А, дуже просто!

У більшості випадків, поряд з головним тренером-іноземцем та його тренерським штабом на лавці для запасних присутня "людина президента клубу". Цього "помічника" легко відрізнити, тому що він вдягнутий у типове арабське вбрання. Тільки він має першочергове право спілкуватись з суддями, передавати настанови головного тренера гравцям команди. Дуже часто таку людину через надемоційність вилучають на трибуни.

І, тут виникає питання. Ребров під час свого перебування на посту головним тренером у Динамо дуже не любив питання про те, що командою у тактичному плані більше керує Рауль Ріанчо, а Сергій Станіславович - це більше для мотивації. Було видно, як його це відверто дратує. Так, він інколи посміхався! Але ця посмішка була, скоріш, іронічною.

А тепер уявіть картину, коли безпосередньо президент клубу тобі дасть настанову, що його помічник головніший за тебе на лавці? А як спілкуватись з арбітрами, котрі у данному чемпіонаті не є фаховими, які свистять оффсайд там, де до нього ще півметра-метр? Через постійні словесні розбірки на полі, у арабських країнах "чистий час" гри складає 55-60 хвилин.

Я вважаю, що Сергій Ребров не стане винятком, і як більшість іноземців у данній лізі, надовго у ній не затримається.

Першу причину я вже описав. Це трапиться через "зв'язані руки" з боку керівництва.

По-друге, у плані грошей чемпіонат Саудівської Аравії не є бідним. У тренерів та місцевих гравців доволі непогані контракти. Та чемпіонат викликає великий інтерес серед уболівальників. Але є одне але. Легіонерів тут не так багато, як у тих же ОАЕ та Катарі. Чому так?

Причин тому є кілька: по-перше, Саудівська Аравія доволі релігійна ісламська країна. Тут не дають спуску ні місцевим, ні легіонерам.

По-друге, все-таки дуже багато тут робиться для успіху національної збірної країни. І, слід відмітити, що це дуже сильно проглядається. Національна збірна Саудівської Аравії зараз знаходиться на провідних ролях у Азійській футбольній Конфедерації, а також має непогані шанси потрапити на Чемпіонат Світу 2018 року. Саме тому, якщо і запрошують іноземців у команду, то їх усього один чи два з країн, які не є ісламськими. 

До речі, яскравий приклад, цієї ситуації - це чутки про перехід Гармаша. На данному етапі Реброву дозволили придбати лише одного легіонера, так як у команді вже є один європеєць - грек Фетфатцидіс. Це двох легіонерів з ісламських країн я не рахую. Тобто, Сергію Станіславовичу та його штабу прийдеться працювати виключно з місцевими хлопцями, які є улюбленцями місцевої публіки. А у тих краях, своє є свої. Якщо Ребров спробує когось покритикувати, йому відразу вкажуть на двері.

По-третє, Джедда зовсім скоро продовжить свій шлях за Кубков Азійських чемпіонів. Її суперником на стадії 1/4 фіналу Загального плей-офф (півфіналу конференції Близького Сходу) буде доволі сильний останніми роками коллектив - іранський Персеполіс (до речі, іранці вже за традицією свої міжсезонні збори проводять у Києві). Це дуже злагоджений колектив, з яким буде, ой, як непросто. Слід зазначити, що іранські колективи останніми роками не проходили далі стадії 1/4 фіналу у Загальному плей-офф. Тому, принаймні у домашньому для Персеполісу матчі Аль-Ахлі буде дуже важко, враховуючи шалену підтримку на домашніх матчах іранців.

І, ось тут, враховуючи амбіції аравійців, є варіант, що Реброва можуть попросити одразу після невдалого результату цього двобою. Схожа ситуація була у Фабіо Каннаваро у Аль-Нассрі з Аль-Ріяду.

Але тут мають зійтись багато факторів, серед них - команда Реброва не виграє два стартових поєдинки у чемпіонаті, наприклад. Тому це і є причиною Номер 3.

Ну, і наостанок, Сергій Станіславович та його штаб просто не витримають реалій життя у Саудівській Аравії.

Але тільки час та результати Аль-Ахлі покажуть, як воно буде насправді. Я бажаю своєму улюбленому гравцю Динамо Київ тільки успіхів! Його присутність у даному чемпіонаті змусить мене більш ретельніше спостерігати за цим турніром.

Дякую за увагу!

Любіть футбол! Грайте чесно!