«Кучеревський питає: «Обісрались? Я сам обісрався!» Найцікавіше з інтерв’ю Руслана Костишина

Екс-гравець «Дніпра», «Кривбасу» і ЦСКА, а тепер вже тренер «Колоса» розповів Matchday про усіх неоднозначних тренерів і своїх партнерів по команді. Tribuna.com вибрала головне.

Про Рикуна

«Рикун дружив з Шелаєвим, потім з Семочком. Насправді Рикун ні з ким в поганих стосунках не був. Ми раз програли, і Мефодійович на зборах нас покарав, давши два тести Купера поспіль бігти. Той, хто мав силу, біг, хто не міг – “здихав”. Саня швидко здавався, в результаті коло, по якому він біг, ставало все менше і менше. Але Рикун – це людина, яка не пропустила жодного тренування при підготовці до сезону. Думаю, і сьогодні Рикун грав би.

Про Леоненка в ЦСКА

«Він був лише одним з гравців. Леоненко прийшов на три місяці, побув і далі поїхав. Як себе поводив? Нормально. Якщо щось розповідав, то пару підкатів, і він вже менше говорив. Ми не думали, чи це Леоненко, чи хтось інший. Якщо бурчав, я міг розігнатися і стрибнути в підкаті. Він сміявся з цього, позитивна людина. У нас була гарна аура в команді. Ми були молодими і іноді поводили себе як “босяки”. Могли на тренуваннях зіграти грубо, щоб поставити авторитетів на місце».

Про Закарлюку

«Познайомились ми з ним перед грою з “Динамо”. Ми вийшли на поле, він грав лівого захисника. Він як лівий захисник – нікудишній, а я лівий хав, хоча був тоді форвардом. Перед матчем переговорили, дізналися, як кого звати, щоб хоча б це знати. Потім швидко почали дружити і на третій день почали близько спілкуватись. Згодом Сергій почав грати в центрі. Вийшло так, що я йому більше гольових передач дав, аніж він мені. Стиль нападника у мене був такий, що я бігав там, де не треба. А Карла, який розумів гру більше, ніж я, на той момент, знав, куди і як заповнювати зони. Кудись подам, а там він.

Ми всіх запрошуємо на матч, який відбудеться 17 серпня на стадіоні імені Банникова. Матч пам’яті Сергія, адже в цей день у нього день народження. Зустрінуться команда друзів і команда “ЦСКА–Арсенал”.

Про Кучеревського

«Кучеревський – організатор. Вмів “напихати”, знав, як відшукати підхід до кожного. Людина з великої літери. Але він не проводив тренування. Мефодійович – легендарна особистість. Чого тільки коштували його установки! На “Гамбург” налаштовував сильно. Не забуду, який у нас був перегляд суперника: старий телевізор, дивишся, а футболісти здаються в два рази більшими. Екран – бандура дуже велика, якщо дивитись під кутом, багато чого навіть не видно. Переглядаємо “Гамбург”, перший матч був на виїзді. Глянули матч, в якому німці перемогли. Вимикається телевізор, всі тихенько йдуть із зали, і тут Мефодійович: “Обісрались? Я сам обісрався!» Ми від сміху ледь не попадали. А телевізор реально збільшував, здавалося, там команда – космос».

Про Максимова

«Я розумів емоції, але не розумію деяку поведінку Юрія Вільйовича. Іноді були рішення, які не піддавалися логіці. Я про заміни на 15-й хвилині. Це його стиль. Не кажу, що це погано. Просто я не розумів. “Кривбас”- це період, коли я став старше, мав свою точку зору. Якщо раніше я поводив себе толерантно, то в “Кривбасі” міг сказати своє слово. Бувало, сварився з тренерами. Максимов нормально це сприймав, він європейська людина.

Про Тарана

«Як більшість людей попередньої формації, він думав, що якщо програли, то це – здача. Є люди, які не вірять, що футболіст може помилятися. Коли команда 10 матчів програє, то якою може бути поведінка тренера? Він щось шукає».

Про Кварцяного

«Мені Кварцяний видався дуже порядною людиною. Хоча швидше він годину – порядний, а 10 хвилин може бути “непорядний”. А за ці 10 хвилин він міг багато чого наробити. Людина любить працювати, і мені це імпонувало. Поїхав з травмою, почав набирати форму. Навіть три тренування в день мені подобались. Бували три тренування в день, а бувало, на сніданку Кварцяний встане і скаже: “За гарну працю у вас одне тренування”. Він нормальний дядько».

Про Безсонова

«Це Безсонов. Які ще можуть бути запитання? Для мене та Закарлюки Безсонов – один із найкращих спеціалістів з розуміння футболу. Тренер не може бути для всіх добрим і гарним. Для нас він найкращий. Мені тоді в ЦСКА все запам’яталось. Ми на нього дивились, як на ікону. І ніхто навіть подумати не міг, правильно чи неправильно він робить, бо це Безсонов».

Про тренування Фоменка

«Ми приїхали до Словаччини на збори, там снігу по коліна. То що тренувати? Від фішки до фішки пробігти і підкат. Вважаю, це було, як “човник”, навантаження. Хтось називав, що підкати тренували. Погода була якраз для таких вправ. Для мене Фоменко як тренер-глиба. Суворий, але справедливий. Поводить себе як тренер, не підпускає нікого до себе, хоча один на один може поговорити. Спокійний, виважений. Кажуть, у нього з Кутеповим конфлікт був. Переповідали, що навіть билися».

Про матч з “Шахтарем”, завдяки якому “Динамо” стало чемпіоном

«У мене пульс був 320. Мені такі великі гроші за нічию ніколи не пропонували. З обох сторін були розмови. Кожен шукав свої ходи і різні методи виграти чемпіонат. З боку “Динамо” були розмови, що якщо щось піде не так, будуть серйозні проблеми. Були натяки на це. Про цю історію було багато розмов. За той матч купив квартиру. Справа в тому, що серйозні гроші дали на основний склад. А ми поділилися з усіма. Ініціатива розділити гроші йшла від Миколи Волосянка, Віталія Реви. Вони запропонували поділитись з адміністраторами, масажистами. Всі отримали великі гроші».

Про Гвардіолу і Баджо

«Ніколи так не грав, але стиль подобається. В Україні у нас так не грають. Читав книжку Гвардіоли, вона напівавтобіографічна. Коли був молодим, то завжди брав приклад з Роберто Баджо. Заплатив, щоб мені переклали його книжку з італійської. Така любов до Баджо з 1990 року. На чемпіонаті світу він забив чехам. Півкоманди обігравши самотужки. Завжди потім слідкував за ним».

Про любов до швидкої ізди

«З автомобілями нічого не змінилось. Колодки так само стираються швидко. З віком я став спокійнішим. Став розуміти, що неправим був, і так ганяти – це неправильна поведінка. Деякі партнери по команді боялися зі мною їздити. Одного разу ми зіграли у Кривому Розі з “Динамо”. Так от ми з Лисицьким виїхали, а “Динамо” – літаком. Несмачний передзвонив Лисицькому й сказав, що вони приземлилися, в той час, як ми заїхали до Борисполя».

Про тренерську роботу

«Грав за “Колос” з Ковалівки, а у керівництва клубу сталось непорозуміння з головним тренером. Розірвали контракт, запропонували працювати мені. День думав, навіть ніч. Запитав у директора клуба Юрія Сергійовича Балишева, чи тренера не прибирали заради мене. Мені відповіли, що з попереднім наставником були різні шляхи. Розумів, що в один момент треба буде робити серйозний крок, приймати непросте рішення. Дуже довго про це думав. Переді мною як головним тренером “Колоса” стояло завдання заявитися до другої ліги – його успішно виконали. Тепер мета – вийти до першої ліги».

Про стосунки з пресою

«Зараз інтерв’ю – це вже вимога до футболістів, тренерів. А раніше було інакше. Газета “Команда“ ставила свої оцінки, а я дивився, переживав, навіть “кіпішував”. З чимось не погоджувався. Я не люблю піар-кампаній від журналістів. Знаю футболістів, які платили за те, щоб про них гарно писали, брали у них інтерв’ю, ставили гарну оцінку. І найцікавіше, що ці люди достатньо багато чого досягли. Значить гарно їх тягнули. Але у мене інший підхід».

Джерело