«Дячук-Ставицький любить «Карпати» до глибини своєї кишені». 10 головних речей із сповіді Ігоря Дедишина
Екс-гендиректор «Карпат» Ігор Дедишин, який залишив клуб після 13 років роботи у структурі, включаючи 6 років на посаді генерального директора, опублікував «звіт чи то сповідь про діяльність» на UA-Football.com. Найголовніше з 40 тисяч знаків – у блозі «Хороші тексти».
Наполягає, що пішов сам
«Рішення залишити посаду гендиректора «Карпат» я прийняв ще приблизно два місяці тому. І це виключно моє рішення. (...)
Звичайно, всіх цікавить причина, чому я залишив клуб. Кажу про це чесно і відверто. Тут усе просто: на суто інтуїтивному рівні відчув, що наші з Президентом стосунки себе вичерпали, ми почали говорити на різних мовах, слухали і не чули один одного. Я чомусь почав відчувати великий внутрішній дискомфорт і в один момент зрозумів, що не хочу і не можу більше працювати з Петром Петровичем. Тож настав час ставити крапку».
Хвалить Димінського
«В першу чергу, це людина, яка, кажу без перебільшення, мене створила і завдяки якій я став тим, ким є.
Людина, яка знає, що таке мораль і, як любить висловлюватися, «право на правду», що таке тримати позицію, навіть коли розумієш, що вона програшна, але правильна. Людина, яка вміє досягати успіху і багато кому хотілось би повчитись цьому вімнню. (...)
І я, чесно, дивуюсь його характеру, силі волі й незламності, що терпить таку незаслужену наругу над собою з боку окремих людей, деяких суспільних груп та ЗМІ. Та все ж свято переконаний, що рано чи пізно йому таки спорудять пам’ятник за заслуги перед львівським футболом і вклад в розвиток регіону».
Критикує Дячука-Ставицького
«Окремо хотів би подякувати й Юрію Михайловичу Дячуку-Ставицькому. Це людина, яка справді зробила неоціненний вклад в розвиток клубу, можна сказати принесла себе в жертву «Карпатам». І любить цей клуб до глибини свого серця і… до глибини своєї кишені одночасно.
Так сталося, що найбільш успішними для «Карпат» були сезони 2009-2010 та 2010-2011, коли Юрій Михайлович не працював у клубі. Попри свій характер руйнівника і деструктивізм, він завжди тримав клуб у тонусі. У будь-якому колективі, як і в природі, повинні бути речі, що забезпечують баланс… Але ментально він і колектив – субстанції на різних полюсах. А ще не можу йому пробачити матч зі «Спартаком» (Суми) у Стрию в березні 2006 року. І нічого з собою не можу поробити. Даруйте».
Радить Димінському цінувати співробітників і остерігатись підлабузників
«Не знаю чи маю право давати Петру Петровичу зараз поради, але скористаюся можливістю і скажу:
1) Найбільшою цінністю на будь-якому підприємстві є люди (кваліфіковані, відповідальні й віддані справі). І гроші для них не є головною мотивацією, а винагородою за кваліфіковану, відповідальну й самовіддану працю. І можливістю завтра знову робити цей клуб сильнішим.
2) Остерігайтеся безвідповідальних «шептунів» і добросовісних «лизунів».
3) Шукайте і знаходьте джерело життєвого оптимізму і позитиву. Його витоки – у Вашій прекрасній сім’ї. Знаю, що вона готова на все, аби Ви були максимальним оптимістом і позитивно дивилися на все, що Вас оточує. Відганяйте подалі від себе скепсис і негатив».
Виправдовує селекційну діяльність Йовічевіча
«Хочу відновити справедливість і цим підтвердити, що робота Йовічевіча на посаді трансфер-директора була успішною для клубу. Іґор рекомендував і займався трансферами лише таких футболістів, як Лукас, Борха Ґомес, Крістобаль і Балажіц. Всі решта, хто приходив в клуб в час його перебування на цій посаді, були креатурами Кононова. Крапка.
А сальдо трансферних операцій, якими займався безпосередньо Йовічевіч, є таким: Лукас – проданий в ПАОК за 800 тис. євро + 30% від наступного трансфера, Борха Ґомес проданий в «Ґранаду» за 800 тис. євро, Даніло Авелар – оренда в «Шальке» за 200 тис. євро, продаж в «Кальярі» за 1,5 млн. євро + 10% від перепродажу. Так, є питання по Крістобалю, але я знаю, що це питання не до Йовічевіча, а до зовсім інших людей».
Визнає прихід другого власника у «Карпати»
«Головним для мене на цьому етапі було, щоб клуб отримав атестат на право участі у сезоні 2015/2016 р.р. і відзвітуватися за відпрацьований період. Саме тому й ініціював проведення повномасштабного аудиту фінансово-господарської діяльності за останні 5 років, відколи в клуб зайшов другий власник».
Розкриває доходи «Карпат»
«Загалом дохідна частина бюджету клубу за останні 5 сезонів склала суму понад 28 млн доларів США (офіційні дані згадуваного вже аудиту). А в сезоні 2009-2010 р.р. ФК «Карпати» – єдиний з-поміж українських клубів максимально наблизився до рівня незбитковості – не вистачило якихось 200 тис. доларів США. Підсумок: за шість років керування клубом дохід від діяльності склав майже 35 млн. доларів США».
Розкриває вартість тренувальної бази
«За суму трохи більше 1,5 млн. доларів США вдалося звести одну з найкращих тренувальних баз в Україні, свідченням чому є використання її національною збірною командою України перед матчами у Львові».
Розкриває доходи «Карпат» від атрибутики
«Відкриття мережі магазинів спортивної атрибутики «Фанат» дозволило створити при клубі прибутковий бізнес. (...) Відмінною особливістю цього напрямку бізнесу у клубі є те, що створений він без значних капіталовкладень, за рахунок постійних реінвестицій. (...)
У сезоні 2014-2015 р.р. профіт цього бізнесу склав майже 3 млн грн. За даними, якими володіють наші спеціалісти, на сьогодні за специфікацією товарів і асортиментним рядом офіційної клубної продукції – ФК «Карпати» впевнено посідає друге місце в Україні після ФК «Шахтар».
Розповідає про дохідний бізнес «Карпат» на ТВ-трансляціях
«Карпати» знову ж таки першими в Україні почали продавати права на телетрансляції і заробляти на цьому гроші, а головне – знищили стереотип про те, що клуби повинні платити телеканалам за показ їхніх матчів. Найбільшим успіхом клубу у цій галузі був продаж права на трансляцію одного матчу за суму в понад 300 тис. євро.
Більше того, свого часу клубними працівниками був створений цілий бізнес-проект, який став чи не монополістом на ринку футбольних трансляцій в Україні. Від 4-х до 6-ти матчів в турі знімала для вітчизняних і закордонних телеканалів карпатівська структура. Принесла чималі доходи клубу. Саме завдяки їм вдалося втілити в життя свого роду унікальну систему мотивації команди у сезоні 2009-2010 р.р., яка не в останню чергу призвела до одного з найбільших успіхів в історії клубу – виходу в груповий етап Ліги Європи УЕФА. А продаж цього бізнесу одному з національних телеканалів дозволив власнику клубу виручити доволі значні кошти. Які згодом були вдало заінвестовані у створення медіа-холдингу».
