Драматичний фініш на олімпійському марафоні 1948 року
Після несподіваного тріумфу Гастона Рейффа в забігу на 5000 м, де він обійшов Еміля Затопека та здобув першу золоту нагороду для Бельгії, ще одну сенсацію та другу золоту медаль міг подарувати Етьєн Гейлі на своєму дебютному марафоні, але втратив лідерство за коло до фінішу
Я вже декілька разів згадував про олімпійські ігри 1948 року, що відбулись у Лондоні й стали першими після Другої Світової війни. Тут міг виступити відомий англійський вчений та математик Алан Тюрінг, якому завадила травму взяти участь у відбіркових змаганнях, а бельгієць Гастон Рейфф в забігу на 5000 м обійшов Еміля Затопека, встановив новий олімпійський рекорд та став першими олімпійським чемпіоном Бельгії.
В тому році у Бельгії були всі шанси здобути ще одну золоту нагороду. Цей шанс подарував Етьєн Гейлі — ветеран Другої Світової війни у складі парашутно-десантних військ Великобританії, який взяв участь у звільненні своєї країни від окупації.
Етьєн, виступаючи за лондонський біговий клуб Belgrave Harriers, не відзначався видатними результатами, але мав непереборне бажання здобути перемогу на Олімпіаді.
Як і на його земляка, Гастона Рейффа у забігу на 5000 м, ніхто не звертав уваги на Гейлі перед початком змагань і не бачив в ньому потенційного претендента на золоту нагороду. Для бельгійця це був дебютний марафон.
Приблизно на відмітці 10 км, Етьєн Гейлі, попри спеку, почав відриватись від конкурентів й заволодів лідерством. До середини дистанції його відрив складав більше ніж 30 секунд, а спроби деяких з суперників нав'язати боротьбу були безуспішними. Він першим вбіг на Лондонський стадіон, але через зневоднення, продовжувати вже не міг.
Майже відразу його наздогнав аргентинець Дельфо Кабрера (2:34:51), в підсумку фінішувавши першим. Ще через декілька миттєвостей на стадіоні з'явився британець Томас Річардс (2:35:07), який не зустрів опору від Гейлі й перемістився на другу позицію. Бельгієць з останніх сил тримаючись на ногах, інколи переходячи на крок та під овації багатотисячного натовпу фінішував третім (2:35:33). На жаль, Етьєн не зміг бути присутнім на церемонії нагородження й відразу після свого драматичного фінішу відправився до госпіталю.
Через два роки Етьєн посів 8 місце на домашньому Чемпіонаті Європи й разом з братом, П'єром, взяв участь у Корейській війні у складі Бельгійського командування ООН. Ця війна для сімейства Гейлів закінчилась трагічно — П'єр загинув, а Етьєн отримав поранення, що поставило хрест на його спортивній кар'єрі.
І якщо для бельгійців золота медаль на Олімпіаді 1948 року стала першою в історії, то для Аргентини останньою на наступні 64 роки. Річ йде про індивідуальні нагороди.
Тріумфатор Лондону 1948 року, Дельфо Кабрера, в дитинстві займався футболом, але після перемоги Хуана Карлоса Саби на олімпійському марафоні 1932 року, вирішив присвятити спортивну кар’єру легкій атлетиці.
Ігри 1948 року стали першим серйозним міжнародним стартом для Кабрери, як і перемога на марафонській дистанції. До цього він здобув звання чемпіона Аргентини на 5000 м й ще дев’ять різноманітних титулів. Через чотири роки Дельфо не зміг повторити свій успіх й фінішував шостим (2:26:42) на Олімпіаді у Гельсінкі. У 1954 році взяв участь у Бостонському марафоні (6 місце), після чого завершив кар’єру.