Олімпіада 1952 року у Гельсінкі імені Еміля Затопека

В столицю Фінляндії Еміль Затопек їхав беззаперечним лідером у забігах на 5000 м та 10000 м, але його тріумф міг закінчитись навіть не розпочавшись. Справа була в Станіславі Юнгвірті – політичному в’язні та другу сім’ї Затопеків. Через свої політичні погляди він не отримав запрошення до збірної та ризикував пропустити Олімпійські ігри, але Еміль відмовився летіти до Гельсінкі, коли не зустрів друга в літаку. Після довгих перемовин в міністерстві, Затопек отримав заповітні два квитки, один для себе, інший для Станіслава.

Свою бігову кар’єру Еміль Затопек розпочав, як не дивно, на взуттєвій фабриці, де він працював із 16 років. Вступивши до місцевого бігового клубу, Затопек почав тренуватись за власною програмою, яку розробив надихнувшись фінським олімпійцем Пааво Нурмі. За чотири роки йому вдалось покращити рекорди Чехословаччини на 2000 м, 3000 м та 5000 м. В 1946 році він дебютує на Чемпіонаті Європи, де посідає 5-е місце, через два роки здобуває срібло (5000 м) та золото (10000 м) на Олімпіаді 1948 року у Лондоні, стає Чемпіоном Європи 1950 року у забігах на 5000 м та 10000 м.

Перший забіг 1952 року у Гельсінкі на 10000 м пройшов буденно для Еміля Затопека, який не програвав вже декілька років. Золото з результатом 29:17 та новий олімпійський рекорд. У забігу на п’ять кілометрів все було не так гладко, що не завадило йому перемогти. За коло до фінішу чехословак був всього четвертим, тримаючи темп на результат 14:10. Прискорившись з останніх сил на другій частині 400 м, йому вдалось не тільки обійти своїх конкурентів, а й встановити новий Олімпійський рекорд – 14:06.

Еміль Затопек бігав у лісі без будь-яких секундомірів, але кожний відрізок свого коронного інтервального тренування біг на повну. Наприклад, п’ять раз по 100 метрів, потім сто раз по 400 метрів та ще раз п’ять по 100 м. Три дні підряд. Ближче до змагань кількість швидких відрізків зменшувалась, але інших тренувань він не робив. Окрім періоду війни, коли німці ввели комендантську годину й було заборонено виходити на вулицю після заходу сонця. Повертаюсь ввечері додому з роботи, Затопек бігав на місці у своїй маленькій квартирі. Тридцять хвилин з високим підйому стегна й багато прискорень по дві хвилини.

Через два дні після тріумфу в забігах на 5000 м та 10000 м, Еміль Затопек вийшов на старт свого дебютного марафону. В якості орієнтиру для себе він обрав британця Джеймса Петерса, який володів найкращим результатом року. Відчуваючи конкуренцію зі сторони Затопека, Джеймс взяв сильно швидкий темп на початку й в підсумку зійшов з дистанції. А Еміль добіг – 2:23:02 й знову олімпійський рекорд.

Олімпіада у Гельсінкі 1952 року – олімпіада імені Затопека. Три золотих медалі з олімпійськими рекордами на трьох довгих дистанціях по цей час не досяжна вершина.

Але не тільки Еміль привіз додому золоті нагороди. Його дружина, Дана Затопкова, у день фіналу забігу на 5000 м метала спис. Подружжя зустрілось перед виходом з підтрибунного приміщення й Дана попросила у чоловіка золоту медаль на вдачу. Маючи лише четвертий результат у світі, Затопкова у першій спробі метнула спис на 50 метрів 47 сантиметрів – новий олімпійський рекорд та золото Гельсінкі 1952 року.

Через 6 років після свого тріумфу Еміль Затопек пішов з великого спорту та служив у відділі фізичної підготовки військ Міністерства національної оборони. У 1968 році керівником комуністичної партії було обрано Олександра Дубчека, який розпочав ринкові реформи й створив концепцію соціалізму з людським обличчям. Затопек підтримав реформи та одним із перших підписав маніфест «Дві тисячі слів».

Через пів року сім тисяч танків в’їхали на територію Чехословаччини. Мешканці вийшли на акцію протесту, а нового керівника комуністичної партії забрали до Москви. Там він підписав московський протокол та відрікся від ідей Празької весни. На відміну від Еміля Затопека. Як результат, у 1969 році його позбавили всіх нагород, посад, звань, виключили з партії та висилили з Праги.

Бувши ще на посаді в Міністерстві національної оборони, Затопек зустрівся зі своїм товаришем австралійцем Роном Кларком, який приїхав на змагання до Праги. Рон Кларк був специфічним легкоатлетом, якому постійно не щастило у відповідальний момент. Маючи в активі сімнадцять світових рекордів в стаєрських дисциплінах, він ні разу не вигравав Чемпіонат світу та Олімпійські ігри. Перед посадкою на літак Еміль подарував йому конверт з проханням відкрити після злету. Там була золота олімпійська медаль за перемогу на 10000 м.

«Не тому що ти мій друг, а тому, що ти заслуговуєш на це»

На родині урану в маленькому містечку Яхимові на глибині 600 метрів, один з найкращих спортсменів століття шукав воду та корисні копалини. Раз на три тижні йому дозволялось з’їздити в Прагу, де мешкала його дружина. У 2000 році він помер, у віці 78 років.