Свої серед чужих або як двоє «мзунгу» покорили Кенію

Півмарафон менше ніж за годину (59'47, Маруґаме, 2015), національний рекорд Нової Зеландії в бігу на 10 000 м по шосе (27'33.67, Ріо-де-Жанейро, 2016), миля за 3'53.72 (біг по стадіону, Дублін, 2014), все це про одного з братів-близнюків Робертсон - Зейна.

Другий Робертсон, Джейк, також бігає і потроху наздоганяє брата. Хоча його успіхи поки скромніше, він спромігся в березні минулого року встановити особистий рекорд в півмарафоні - 1'00.01 (Лісабон, 2017), а декілька тижнів тому повторив цей результат вже у Х'юстоні, де йому вдалось обігнати Гуйє Адолу (друге місце на Берлінському марафоні 2017) та віце-чемпіона Олімпіади 2016 в марафоні та рекордсмена цієї траси Фейіса Лілеса.

Чим же саме відомі брати Робертсон, окрім бігу? Після закінчення школи, у 17 років не маючи особливо грошей і розуміння того, що з ними буде далі, вони відправились жити в Кенію й ось вже понад 10 років тренуються в Африці. Тепер вони розмовляють на суахілі, харчуються так само, як і кенійці, бігають за їх схемою в великих групах, одружуються під час змагань (обраниця Джейка - бігунка Магдалина Масай отримала від нього пропозицію руки і серця на фініші Great North Run 2017, що проходив в Ньюкаслі) і... продовжують бігати.

Коли тільки Джейк і Зейн приїхали в Кенію вони були звичайними іноземцями ("мзунгу"). Завдяки своїй праці й зануренням в місцевий побут стали для кенійців друзями, а потім вже справжньою сім'єю. Спочатку вони досить довго жили в будинках африканських бігунів абсолютно безкоштовно, і їм навіть допомагали з їжею, потім вони змогли найняти собі крихітну кімнатку, через деякий час пару кімнат, і це стало їхнім будинком на роки.

Зараз їм всього по 28, а вони вже встигли досягти певних успіхів на стадіоні, показали швидкі результати на півмарафонських дистанціях, і якщо вирішать виступити на повній дистанції - рейтинг найшвидших білих марафонців може змінитись.