Постол мав бути народним чемпіоном, але цей титул зайнятий. Яке місце Віктора в українському боксі?

АвторAlex Pobedkin
29 августа 2020, 20:50
14
Постол мав бути народним чемпіоном, але цей титул зайнятий. Яке місце Віктора в українському боксі?

«…а коли я приїхав в Бориспіль, побачив стільки людей, друзів, хліб та сіль, таку зустріч, – тоді відчув, що я дійсно народний чемпіон. Все було дуже класно! А щодо впізнаваності – у Великій Димерці мене всі знають».

(Віктор Постол, 2015 рік. Після завоювання чемпіонського титулу в бою із Лукасом Маттіссе)

* * *

…коментатори міцно вхопили палицю і хвацько почали гнути її додолу. Здавалося, вона от-от вирветься із спітнілих рук та гучно лясне обидвох по чолі.

«Нокаут у чемпіонському раунді!»

Трясця! Чому так важко спершу заставити зазубрити, що чемпіонські раунди починаються із одинадцятого, а вже тоді пускати до етеру?

Того жовтневого ранку киянин Віктор Постол щойно заморозив акумулятори аргентинської «Машини» Лукаса Маттіссе, по-хуліганськи розбив биткою йому ліву фару та завоював вакантний пояс чемпіона світу за версією WBC.  

«Народний чемпіон! Народний чемпіон!» – волали обидвоє в мікрофон.

Але ні. 

* * *

«Народний чемпіон» – це не тому, що «простий хлоп із села», не тому, що «виходець із народу», навіть не тому, що в вишиванці (хоча це було дуже красиво і запам’яталося).

«Народний чемпіон» – це коли твої бої дивляться всією родиною, просинаючись до сходу сонця.

«Народний чемпіон» – це коли твої бої обговорюють на роботі наступного дня. Причому не ховаючись в курилці, а за столом переговорів разом із потріпано-невиспаним, але таким щасливим босом, що із змовницькою посмішкою дістає зі свого столу недопиту пляшку коньяку.

«Народний чемпіон» – це коли навіть по завершенню кар’єри будь-яка згадка твого імені одразу потрапляє до топу спортивних новин.

«Народний чемпіон» – це коли твоє ім’я – бренд, який мріють використати в своїх цілях слуги народу (не плутати із одноіменною партією).

«Народний чемпіон» – це Віталій Кличко. І щоб в цьому переконатися, достатньо ознайомитися із результатами фентезі-ліги «Найкращий суперважковаговик в історії боксу» від vRINGe.com чи із «Топ-15 найкращих боксерів в історії України» від Tribuna.com.

«Народний чемпіон» – це не історичні рекорди, не найпотужніше резюме. І топ-15 від Андрія Розанова – це точно не український паунд. Це, скоріше, ставлення українців до своїх чемпіонів. Це – рейтинг від серця, а не від мозку. Інакше Володимир Кличко обов’язково випередив би брата. Як пише сам автор в коментарях: «До речі, над цим також довго думав. Якщо брати суто школу боксу, досягнення, кількість поясів, тут молодшому немає рівних. Але в підсумку все одно вирішив серцем…»

А якщо ми говоримо саме про історично-український паунд, то Віталій Володимирович займе в ньому лише 4-е місце, поступившись і брату, і «Ломусикам».

* * *

Авторський варіант історично-українського паунда:

10. В’ячеслав Сенченко

9. Володимир Сидоренко

8. Сергій Дзинзирук

7. Олександр Гвоздик

6. Андрій Котельник

5. Віктор Постол

4. Віталій Кличко

3. Олександр Усик

2. Василь Ломаченко

1.  Володимир Кличко

* * *

Як завжди і буває із будь-яким паундом чи топом, абсолютних і безапеляційних критеріїв вибору не існує. Але навряд чи це стосується першої четвірки. Так, ви можете поміняти місцями, наприклад, Василя із Володимиром, але викинути когось із них за межі топ-4 вийде хіба що за умови ігнорування здорового глузду.

А от далі значно цікавіше. Зокрема, на 5-ту позицію претендують принаймні п’ятеро. І чи не найосновнішим претендентом на неї є той самий Віктор Постол, якому вже цієї суботу в Лас-Вегасі належить провести бій із володарем титулів по версіям WBC та WBO американцем Хосе Карлосом Раміресом.

Ми спробуємо довести, що Постол заслуговує на потрапляння до топ-п’ятірки та є чи не найбільш недооціненим українським боксером.

Почнемо із резюме бійця. Дві поразки в кар’єрі. Але кому? Колишньому та чинному лідерам дивізіону – відповідно Теренсу Кроуфорду із США та Джошу Тейлору із Великобританії. Обидві рішенням суддів.

В активі Віктора чотири серйозні перемоги. Це Іван Менді (той самий, який першим завдав поразки британцю Люку Кемпбеллу), екс-претендент на чемпіонський титул американець Генрі Ланді, турецький нокаутер Селчук Айдін, що добряче потріпав Роберта Герреро та Хесуса Сото Карасса, та екс-чемпіон Європи француз Мухаммед Мімун.

І, звісно, є у Постола справжнісінький і заслужений скальп – дострокова виїзна перемога над Маттісе, одержана в рамках шоу Golden Boy, промоутера аргентинця.

Порівняємо. Розпочнемо із тих, що потрапили до рейтингу Розанова, та яким не вистачило місця в нашому топ-10.

Денис Беринчик. «На жаль», епатажні і яскраві виходи на ринг ніяк не оцінюються, якщо річ йде суто про паунд.

Юрій Нужненко. Титул, що завойований в кабінеті, теж не може оцінюватися на рівні тих, які завойовані в бою. Відсутність знакових перемог.

В’ячеслав Глазков. Відсутність титулу, наявність суперечливих результатів на свою користь (Малік Скотт, Стів Каннінгхем).

Сергій Дерев’янченко. Боєць, якому бракує лише одного – чемпіонського титулу. Є серйозні перемоги (Туреано Джонсон, з невеличкою натяжкою Сем Соліман) і конкурентні (ба навіть суперечливі) поразки лідерам (Деніел Джейкобс, Геннадій Головкін).

Артем Далакян. Боєць, якому катастрофічно бракує достойного рівня опозиції. Колеги жартують: «Знаєш, як вгадати наступного суперника Далакяна? Знайди в топ-15 WBA випадкового персонажа… Це буде він…» Брайан Вілорія на момент бою із українцем (за вакантний титул) вже давно пройшов кар’єрний пік.

А тепер переходимо до нашого рейтингу.

В’ячеслав Сенченко. Відібрав титул у земляка Нужненко, провів три вдалих захисти. Але коли рівень опозиції піднявся, програв достроково (розсічення) Полу Маліньяджи. Є «скальп» – Ріккі Хеттон. Втім на момент бою той також давненько пройшов кар’єрний пік. Бився із справжнісіньким топом дивізіона – програв достроково Келлу Бруку.

Володимир Сидоренко. В активі є знакова перемога (Джозеф Агбеко), дві нічиї із топ-опозицією (двічі Рікардо Кордоба, дещо суперечливий, так званий «німецький» результат). Топам дивізіону (двічі Ансельмо Морено та Ноніто Донейру) програвав.

Сергій Дзинзирук. Одержані перемоги над стійкими Даніелем Сантосом та Хоелем Хуліо. В пасиві – кар’єрний розвиток (перетримали в Німеччині, так і не вивели вчасно на топів дивізіону), титул WBO, що на той момент лише отримав свою легітимність та суттєво поступався аналогам із WBC/WBA/IBF. Піднявся дивізіоном вище заради бою із топовим Серхіо Мартінесом, але поступився достроково.

Олександр Гвоздик. Переміг «лінійного чемпіона» дивізіону Адоніса Стівенсона. Втім на момент бою тому вже було за сорок… Є непогані перемоги (Наджиб Мохаммеді, Айзек Чілемба, Юніескі Гонсалес, Дуду Нгумбу). Але в протистоянні на топ-рівні (об’єднавчий бій із Артуром Бетербієвим) поступився достроково, опісля чого завершив кар’єру.

Андрій Котельник. Так само, як і Постол, завоював титул на виїзді (Гевін Ріс). Є перемога над топовим бійцем (хоча на момент бою Маркос Майдана все ж ще не був топом). Є бої із елітою дивізіону (Амір Хан, Девон Александер). Ми пам’ятаємо про суперечливість тих результатів, але для рейтингу то все ж таки поразки.

* * *

В будь-якому випадку ми зрозуміємо, якщо в своєму варіанті топу ви поставите Віктора нижче Котельника, Гвоздика, ба навіть Дзинзирука чи Сидоренка.

Але точно не в тому випадку, якщо в суботу Постол обіграє Раміреса. Неймовірно, але всього одна перемога відділяє його від беззаперечного 5-го місця.

Якщо не більше.

Адже:

- Віталій Кличко ніколи не був об’єднаним чемпіоном світу,

- деякі із його рекордів дещо перебільшені (зокрема, насправді не побив рекорд Майка Тайсона за швидкістю завоювання чемпіонського поясу, оскільки на той момент (1999) титул WBO був другорядним, непрестижним),

- не перемагав визнаного лідера дивізіону (Леннокс Льюїс).

* * *

Навряд чи Постол зараз розмірковує про свою боксерську спадщину чи заочну конкуренцію із легендою-суперважковаговиком.  

Точно ні.

Вже зовсім скоро офіційне зважування, дуель поглядів, бій.

Сподіваємося, «Iceman» відчуватиме нашу підтримку. Потужну і численну, наче на ринг виходить справжнісінький «народний чемпіон».

Хто зна, можливо, лише одна перемога віддаляє Постола від того, щоб отримати на Батьківщині заслужене визнання. Давай, рідненький! Ти точно можеш.

Топ-15 українських проспектів боксу

Фото: USA Today

Лучшие
Новые
Старые
В’ячеслав Узєлков народний чемпіон України Має Талант і МастерШефа!
Ответить
14
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Жинько Дероново-підзолистий
А це часом не Узєлков під час прямомого етеру ногою збив свою ж пляшку пивасика? Якщо він (точно не пригадую, тре уточнути), тоді він 100% мій "народний чемпіон" :))
Ответить
2
Антон Кортенко
а в якому рейтингу можна у здоровому глузді перемістити Василя вище Володі? вибачте, нічого не маю проти Ломи, його продурковатого православ’я, але він ще не провів і 20 поєдинків, не провів ні одного бою, який би потрапив до історії боксу. він супер-клас-дупер-видовищний, але його карьєрний шлях не рівня, поки, ні Володі, ні Віталію.
Ответить
9
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Антон Кортенко
Ломаченко завоював чемпіонський титул в 3-му поєдинку на профірингу (повторення рекорду), за 12 боїв підкорив три вагові категорії (абсолютний рекорд). З цими ж показниками очолив "паунд" від The Ring та ESPN. \nТе, що ви чомусь вважаєте мінусом Василя ("він ще не провів і 20 поєдинків"), насправді є його унікальністю - абсолютна більшість бійців (в т.ч. і Володимир) в перших 15 боях на профірингу сиділа на мішечній дієті. \nБій, що потрапив до історії боксу... Очевидно, що ті бої, в яких були встановлені чи повторені унікальні рекорди (проти Расселла та Лінареса), входять в історію боксу. Та й бій із Рігондо, хоч і відбувся на нерівних умовах, але теж входить, як поєдинок двох діючих бійців із топ-10 "паунда".
Ответить
5
Антон Кортенко
ответил на комментарий пользователя Alex Pobedkin
це для боксерських гіків, як ви.
Ответить
3
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Антон Кортенко
Це якщо ми говоримо саме про "паунд". А не про рейтинг популярності, крутості, перспективності, тощо
Ответить
2
Александр Пасечник
Помню эмоции, когда Витя нокаутировал Лукаса. На протяжении всего боя не мог поверить, что он побеждает. А потом клац и нокаут. Какой же кайф был))) Рамирес - серьезный соперник, но есть все шансы. Вот почему-то верю в Витю больше, чем перед боем с Лукасом
Ответить
9
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Александр Пасечник
А почему бы и нет? Он реально может. Стилистически Рамиресу будет очень неудобно. Но эти два переноса... Постоянно держать себя в форме 9 месяцев в 36 лет... Есть плохая чуйка, что физически посыпется после экватора.
Ответить
2
Александр Пасечник
ответил на комментарий пользователя Alex Pobedkin
Да. Максимально неудобная ситуация была. Но посмотрим еще как Рамирес к этому приспособится. По факту, у него только Хукер и Зепеда среди серьезных оппонентов, а Витя, хоть и со скрипом, прошел 12 раундов с Теренсом. Какие твои прогнозы?)
Ответить
2
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Александр Пасечник
Рамирес, решением в конкурентном бою. Не исключено, что с немного "мерзким" судейством...
Ответить
2
Просто чудовий текст!
Ответить
4
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Сергій Барановський
Sergiy Baranovsky, дякую!
Ответить
2
Владислав Дунаєнко
Очень «вкусно» написано, спасибо.
Ответить
3
Alex Pobedkin
ответил на комментарий пользователя Владислав Дунаєнко
Спасибо за "спасибо", Влад!
Ответить
2

Другие посты блога

24 августа 2016, 17:20
21 августа 2016, 13:34