Блог Административный блог

«Коли пробило 300 плюсiв, був у культурному шоці». Поговорили з автором найкрутiшого коментаря в історії сайту

Gryshchuk Dima – один з найактивніших членів ком’юніті Tribuna.com. Він вболіває за «Шахтар».

У Дмитра поки що немає перемог в конкурсах, його блог не такий активний, як у деяких, але все його знають. В кінці минулого року він видав найзаплюсованнiший коментар в історії нашого сайту. Схоже, побити його рекорд буде дуже складно.

Ми поговорили з Дмитром. Він розповів про стосунки з батьком, який вболіває за «Динамо», про любов до готування і про один з найважливіших моментів у своєму житті – пропозицію улюбленiй дiвчинi. Це він зробив якраз в день запису інтерв’ю.

«Ігор87 пару разів бачив мене зі спини, але соромився знайомитись. А я був би тільки радий»

– Почнемо з традиційного питання – як потрапив на Tribuna.com?

– Не пам‘ятаю. Я взагалі мало цікавився футболом років до 12-13, це був такий мейнстрім, а я весь #нетакаякаквсе, плюс я був корявий-дерев‘яний і у футбол у мене не дуже виходило. Тому ми більше з пацанами лазили по закинутих будинках, бродили по лісах, турніки і кидали м‘яч у кільце (що з моїм зростом теж досить абсурдно виглядає).

А потім якось загорівся, проявились шахтарівські гени дідуся і почалось. Інфу спочатку черпав на football.ua, там намагався і пробувати в камєнтах шутки шутити. А потім той сайт зійшов на пси, вся редакція розбрелась хто куди, а я потинявся трошки і опинився на Tribuna.com. Пару років просто читав і не погоджувався з коментаторами, а потім зареєструвався уже.

– Що тобі подобається в нашому сайті, а над чим треба попрацювати?

– Мене як користувача все влаштовує, бо я знаю багато штук, як воно все працює зсередини. У блозі «Те, що показує Кобін» є пост «Що б я заборонив на Трибуні», там можете ознайомитись, але, звісно, це більше гон.

Мені, можливо, не вистачає україномовної версії, але я розумію, що це дорого і складно по технічним моментам, тому намагаюсь компенсувати своїм прикладом: пишу і коментую українською, бо все починається з тебе самого. Мені подобається, що у Tribuna.com класний і зручний додаток, крутецькі соцмережі (навіть без Ярика Мар’янка), оперативна подача новин, відсутня цензура (тут мене розіпнуть в камєнтах).

Не подобається політота, хоча я розумію, що спрос породжує пропозицію.

А найбільше подобаються люди, які кожного дня роблять Tribuna.com. Думаю, що це чудовий колектив, якби не ви, Tribuna.com не була б така крута!

– До речі, а чому ти так рідко пишеш в блогах?

– Я думаю, що це або через лінощі, або перший варіант. Насправді, у мене завжди купа ідей, але до реалізації доходять одиниці. Можна шукати відмазки, типу через роботу брак часу або просто є інші справи, але гірка правда в тому, що мені не вистачає самодисципліни.

– Назви топ-3 найкращих блогера на даний момент.

– Ну, я розсипався у компліментах Вадиму Авесому, бо те, як він пише про вид спорту, який я жодного разу не дивився, заслуговує на шалений респект. Алокім –  це топ-знахідка, у нього таке густе і наваристе чтиво, дуже талановито і цікаво!

Третій хз. Нагібатор радує і надихає, але у нього ви не питаєте, чому він так рідко пише. Насправді, багато блогерів заслуговують на респект. Я люблю, як пише Кізілов, мені подобається, як розбирає матчі і гравців Сажко або Курпас, я з задоволенням читаю інтерв‘ю Сеньківа, Дунаєнка чи «Апельсинову каву».

– З ким із користувачів ти знайомий наживо?

– Тут головне не забути нікого. Знаю вживу найкращого спортивного журналіста України, відомого навіть на теренах Португалії, Німеччини і київського центрального залізничного вокзалу.

Дружу з Krot’ом, переселенець з Донецька, який осів у Києві з дружиною, роботяга і патріот нашої країни. З DT пару раз ходили на футбол, крутий хлопець, Блог киевского крота теж почитуйте.

А, випивали з Сергійчуком же. Ігор87 пару разів бачив мене зі спини, але соромився знайомитись (а я був би тільки радий). З FCSD (закреслено) з Даріо33 ми з тобою знайомились особисто.

До речі, батя теж користувач Tribuna.com, це рахується?

Батько жартує: «Краще нетрадиційний син, ніж вболівальник «Шахтаря»

– Рахується, звичайно. До речі, мало хто знає, але твій батько вболіває за «Динамо», а ти – за «Шахтар». Як вдається не сваритися? Чи були якісь смішні історії з цього сімейного протистояння?

Смішних чи трагічних?

– І тих, і тих можна.

Звісно були. Коли я був малий, то мене відправляли в іншу кімнату, коли грало «Динамо» (навіть не проти «Шахтаря»). Зі мною неможливо було дивитись матчі киян, бо у мене рот не затикався, а батю, звісно, це дратувало.

Коли вже подорослішав, то трешу стало менше. Я зараз дуже ціную час, який ми проводимо з батею, і байдуже, за які клуби ми вболіваємо. Він може зараз відпустити якийсь жарт, типу «Краще нетрадиційний син, ніж вболівальник «Шахтаря» або «Ну у тебе точно не все в порядку. Ніж тримаєш у лівій руці, коли хліб ріжеш (очевидно, якщо ти шульга – то у тебе мало шансів бути нормальним в цьому світі), вболіваєш за «кротів», важко тобі по життю». Але ж я теж не лишають у боргу.

Тим більше, нас об’єднує любов до футболу, ми вболіваємо за національну команду, разом бігаємо за одну любительську команду, це найголовніше. А суперництво між «Динамо» і «Шахтарем» в конфліктому ключі давай лишимо відбитим чувакам.

– А як ставишся до сварок усередині сайту між уболівальниками «Динамо» і «Шахтаря»?

– Это – неизбежность, которую нужно принять. Срачі – це непогано, це емоції, адреналін, інтерес. 90 хв, які комани бігають на полі – це крапля в океані, який називається «Футбол». Якби в нашій країні срачі на тему футболу були єдиною проблемою, яка колише спільноту, я б погодився обома руками.

– Є користувачі, яким ти не потиснув би руку при зустрічі?

– Я не люблю недалеких людей. Обмежених. Вузьколобих. Називай, як хочеш. Не люблю, коли на біле кажуть чорне, або коли думають, що їх думка – єдина вірна, а всі інші – гівно і недостойні. Не люблю провокаторів і скандалістів.

Важливо розуміти, що в інтернеті у тебе є якийсь образ, якого ти дотримуєшся, або стараєшся бути собою, чесним, з оточуючими і собою. Так от, якщо це образ, то я потисну руку, познайомлюсь і тоді вже складеться якесь враження, але якщо людина така і в житті, то мені буде не дуже комфортно.

З віком розумієш, що це все таке пацанство. І якщо це умовний Льоша Нікітін, то я роблю якісь скидки на вік, а якщо це умовний Картман чи той же Костенко, то, мабуть, це діагноз.

– Ти – автор найзаплюсованнiшого коментаря в історії сайту (486). Сам здивувався такій кількості плюсів?

– І так, і ні. Я ж спочатку дізнався цю новину, а потім через 10 хвилин і ви її викатили, тобто у мене було трошки часу підготуватись і зразу прокоментувати. Але моя перша реакція була саме така, як в коментарі.

Чи здивувала кількість плюсів? Там за перші півгодини було під сотню, я думав, що може буде близько 200. Але коли пробило 300, я, звісно, був у культурному шоці.

– Батькові розповів жарт? Він оцінив?

– Звісно. Там же перед цим «Динамо» з «Мальме» грало, то він Беседіна матюкав весь вечір. Більше Уля оцінила, лайки – це для неї знайома тема.

– Уля – це твоя дівчина? Як ви з нею познайомилися?

– Познайомились на роботі, я її навчав всім премудростям професії «продажник» і оце довчився.

З сьогоднішнього дня (інтерв’ю записувалося 19 червня – прим. Tribuna.com) – це моя наречена, бо сьогодні сказала мені «так».

Вона з Донбасу, до речі, вони всією родиною вимушені були залишити будинок, будувати тут життя з нуля. Мабуть, є в цьому символізм: дружиною київського україномовного крота стане уроженка Донбассу. Теж, до речі, вболівальниця. Що там казати, вона на «Донбас-Арену» по абонементу ходила, а я...

– Як ти зробив їй пропозицію?

– Ми давно планували зробити фотосесію у одного чудового фотографа, який їй дуже подобається (ну його фотки, не він сам). Фотограф з Одеси, тому ми довго домовлялись, чекали, поки він приїде, готувались і все таке (я навіть купив нові штани!).

Ну а я вже підганяв свій план під його приїзд. Ми дуже гарно пофоткались (результати будуть нескоро, тому повірте на слово), а уже під кінець зйомки я попросив повернутись на одну локацію, типу хочу ще один знімок. Ну, робимо знімок, Уля нічого не підозрює, фотограф теж, а я стаю на коліно, дістаю обручку. Уля починає плакати, я, блін, теж. Дуже щасливий момент. Досі радію, навіть уже коли просто згадую.

Ми з другом купували обручки в один день. Він завтра робить пропозицію. Tеж читає Tribuna.com, так ще все пов’язано.

«У садочку і школі була переважно російська, мене від цього ніколи не дискомфортило. Але й сам на російську не переходив»

Розкажи трохи детальніше про себе де працюєш, де навчався?

– Я закінчив той же вищий навчальний заклад, що і твій колега Микита Сергійчук – Національний Авіаційний Університет! Вчився не заради знань чи здобутої професії, а щоб отримати папірець-довідку про те, що я не дурачок, і покласти її на полицю. Працював супервайзером у відділі продажів в одному відомому онлайн тревел-агенстві, але пандемія внесла певні корективи в мою професійну кар’єру – мій відділ скоротили.

– А ким би хотів працювати? Не важливо, чи вмієш ти це робити, не важливо, чи реально цьому навчитися, не важлива зп та інше. Якби тобі просто так можна було б обрати професію – що б вибрав?

– Чесно? Я б такий, що сидів би вдома на фрілансі, писав би щось кудись потрошку, займався вихованням малюків, готуванням їжі і ось цим всім.

Мені подобається навчати персонал, мені подобається креативити, щось створювати, мені дуже подобається готувати. Ось якби все це поєднати – була б професія мрії.

– Яку страву ти робиш найкраще?

– О, давай спитаємо у Улі.

– Давай.

– Сказала «всi». Але топ-5 така: курка у вершкового-грибному соусі, локшина з овочами і соусом Теріякі (сам теж роблю), карбонара. А коронні – це панкейки (тільки краще, ніж у Бернарду Сільви на відео) і крем-супи. Особливо грибний.

– Так може треба відкривати свій ресторан?

– Тільки якщо в меню буде твоя окрошка.

– Ти розмовляєш українською. Все життя або в якийсь певний момент вирішив розмовляти на державнiй?

– Все життя, скільки себе пам’ятаю. Я ж народився у Києві, але батьки україномовні. На вулиці, у садочку і школі була переважно російська, мене від цього ніколи не дискомфортило, але й сам на російську не переходив. Хоча знаю її так же добре, як і українську.

Я не з тих, хто «какая разница, на каком язикє», це важливо. Але коли мовним питанням колихають країну, маніпулють або ділять на Схід і Захід, то це дратує, звісно.

– Які у тебе захоплення або хобі?

– Тягаю трошки залізо, бігаємо у футбол, про готування уже розповів. Мандрівки, звісно. Нещодавно був флешмоб про мандри, то я майже сів написати пост про свої поїздки.

Хотів сказати, що хоббі – Tribuna.com, але уже так тісно переплелась з моїм життям, що язик не піднімається просто називати її захопленням. 

Тоді невелике опитування, раз ти пропустив флешмоб. Де встиг побувати? Де найбільше сподобалося? Куди обяхательно хочеш потрапити в своєму житті?

– Був у Німеччині, Чехії, Болгарії, Росії, Єгипті, Іспанії (в Барсі). Найбільше сподобалось, як це для мене, мадридисти, не дивно – в Барселоні: дуже вільне місто, навіть нзважаючи на те, що це туристична мекка. Там дух свободи, там люди не турбуються (принаймні з виду так), там хочеться гуляти і жити. Тим більше це була мрія дитинства у Улі, тому у нас з Барсою пов’язано дуже багато теплих емоцій і спогадів.

Обов’язково хочу побувати в Індії, на Кіпрі, хочу десь побачити океан, хочу побувати в Мадриді на «Бернабеу» і в Ліверпулі на «Енфілді», хочу дуже сильно в Дортмунд на «Борусію Парк»!

А у Улі є ще одна нездійснена мрія, якою я теж загорівся: хочемо побачити Північне сяйво (хоча холодні країни я бр-р-р як не підтримую).

До речі, цікаво, що коронавірус нам обламав Копенгаген, збирались туди в квітні.

В тему мандрівок до речі, мені на днях iнста підкинула спогад: чотири роки тому я захищав диплом бакалавра, а в цей час мої батьки і сестра куролесили Європою на Євро-2016.

– Чому віддаєш перевагу в музичному плані? Назви свій топ-5 пісень на даний момент.

– Я дуже меломан. Ну хіба що всіляких моргенштернів і подібну гидоту не слухаю. Давай спробуємо, зараз гляну свій плей-лист, в довільному порядку: Michael Kiwanuka у нього з альбому Love&Hate дві пісні: Cold Little Heart і, власне, Love&Hate; дуже сподобалась одна з останніх пісень Монатіка «Сильно», хоча я не фанат його музики, але як артист і особистість він мені імпонує, а пісня асоціюється з Уляною; є пісня гурту ZITKANI «Мовчать Боги», така до мурашок; нехай буде щось з альтернативи: Black Mambo від гурту «Glass Animals» і «Trouble in Town» від «Coldplay» – кліп на цю пісню знімали у Києві, до речі, зацініть. Багато різної музики люблю і слухаю, обов’язково слухніть треки GOSTO і Son Lux, або стукайте в пп.

А, на карантині глянули «Паперовий будинок» і тепер постійно мугикаємо один одному «O Bella Ciao».

– Ну і наостанок: порадь три серіали на літо.

– Ми під час карантину передивились їх на цілу збірку, навіть пост писали. В топ-3 «Паперовий будинок», звісно: серіал, де акторська гра Неймара не викликала дратування; «Атиповий» – серіал про підлітка з аутизмом і його взаємодію з соціумом, дуже сильний і надзвичайно зворушливий, ловіть звідти пісню Tessellate від Аlt-J. Наостанок пораджу Criminal: детективний серіал, обмежений простір, мінімум декорацій.

Або «Голлівуд» – актуалочка #прямозараз.

«Людей, які приходять на Tribuna.com погавкатися, не змінити». Поговорили з найкращим користувачем квітня

Фото: iнстаграм Дмитра

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...