Реклама 18+
Реклама 18+
Реклама 18+
Блог Абищо

Який насправді мав би вигляд чемпіонат Києва з футболу

На фоні тотальної кризи українських клубів стосовно інфраструктури, відповідної для проведення матчів рівня УПЛ, Київ дедалі стає чимось схожим на табір для клубів-біженців з різних кутків України. Якби ця ділема стосувалась тільки клубів Донбассу (Зоря, Олімпік)... та свіжими залишаються спогади про Сталь, що догравала свій останній сезон на столичній "Оболонь-Арені", чи Дніпро, зігравшого свій найбільш вирішальний за історію матч на "Олімпійському".

Такі перепитїї виклюкають досі чи мало кепкувань з боку глядачів українського футболу (ходячих примар?) та жартівливих пропозицій щодо перейменування чемпіонату на київський (у всякому разі, бачив такі на Трибуні). Вболівальник умовного лондонського «Уімблдону» певне б повісився від такого розвитку справ...

У свою чергу, я запропоную позбутись будь-якого відчуття гумору і уявити який насправді вигляд набув би турнір під чудною вивіскою «Чемпіонат Києва з футболу». Для повного занурення у світ ілюзій можете переписати історію Київського князівства, яке протрималось осторонь інших українських земель протягом століть, витримало натиск литовців, московців та усіх-усіх інших. Приємного перегляду!

(P.S. Сама ж стаття несе за мету ознаймоти читачів, у більшості киян, зі станом футбольних справ у столиці : наявністю професіональних та аматорських команд, футбольних стадіонів тощо)

Прев'ю до чемпіонату    

У Лондоні вболівати за команду з сусіднього району вважатиметься за поставити на обличчі штампу “глоріхантер”,  а атмосфера дербі у Гамбурзі зачіпає не тільки футбольну, проте й політичну суперечність суспільства. Порівнюючи з будь-якою іншою футбольною столицею Європи, Київ залишився осторонь баталій справжніх столичних дербі : одноосібне домінування “Динамо” було встановлено ще у далеких 50-х роках, коли радяньский уряд остаточ відмовився від фінансування інших малоуспішних київських колективів (які й так кволо фінансувались). Це рішення дало свої плоди : команда зосередила найкращих гравців УРСР в одному складі, зазнала успіху на всерадянській та європейській арені,  а легендарні у минулому гравці нині складають “кістяк” футбольної школи України. 

Але повертаємось до тематики дербі... якраз, чемпіонат Києва стане вдалою нагадою повернути цікаві місцеві протистояння на футбольні майданчики столиці, які були актуальними хіба що в 30-х роках; надати шанс маленьким командам міста вийти на “велику арену” з тіні аматорського футболу. Ще одним плюсом — маленька відстань подорожі для виїзних фанатів , їхати “на собаці” буде за надібність хіба що мешканцям віддалених від підземки районів.

А зайвих питань щодо місцерозташування майбутньої федерації не повинно виникнути : будівля ФФУ, що біля Баннікова, автоматично перетворюється у будівлю ФФК з усіма наслідками у вигляді Павелків, роздору у єдиному телепулі (ТК Київ й ТК Рада) і тп.

Команди 

Провівши декілька годин за пошуком більш-менш знайомих за назвою команд та прогугливши інфу про молоді аматорські колективи столиці, я відібрав 8 клубів, які могли б сформувати більш-менш гідний склад учасників турніру. Головним виявився інфраструктурний критерій : себто наявність хоча б декількох рядів індивідуальних сидінь на стадіоні для зручного розміщення вболівальників. Історичний фактор у підсумку майже на враховувався, так як усього декілька команд дожили до наших часів, та й в усіх варіантах є адекватний стадіон у наявності.  

 

1. ДИНАМО КИЇВ

Отож, почнемо перелік з головної команди міста, яка особливого представлення і не потребує. За своє безперервне 91-річне існування команда встигла пограти на двох столичних аренах : “Олімпійському” та “Динамо”. Щоправда, віддавали динамівці більшу перевагу саме першому, коли до “Лобановського” звертались тільки за часів реконструкції “Олімпійського” (нещодавні часи : 2008-2011) або ж у перші часи після зведення "Динамо" у 36-му році (тоді стадіон називався іменем радянських НКВД-стів Балицького та Єжова, які за іронією долі самі згодом були репресовані владою). Помітили виділене слово у другому рядку? Так, “Динамо” залишається єдиною столичною командою, яка безперервно існує на професіональному рівні з дня свого заснування (не враховуючи воєнні часи). Більш того, ніколи не поступившись у результаті будь-якому іншому київському колективові.

Всім вже давно відомий факт про історію заснування клуба, яке тісно пов'язане зі структурою НКВД? Будемо відвертими, у ті часи будь-яка команда на теренах Союзу так чи інакше була підпорядкована владі. Від цього ж “брудного минулого” тільки назва й лишилась, хоча яким так вдало оперували вороги по ЧУ у минулому : Шахтар, Арсенал тощо.

Стадіон :  “Динамо” ім. В. Лобановського (16 873). Рішення здасться дещо дивним, коли за декілька зупинок метро стоїть футбольний велетень. Проте, треба бути скептичним та враховувати відвідуваність Чемпіонату України та уявити відповідні показники для київського. Матчі на Лобановського — оптимальний варіант, за якого трибуни будуть заповнюватись на більший відсоток, а Олімпійський, нехай, прийматиме вирішальні матчі плей-офф раунду цього турніру. Серед фанатів “біло-синіх” є й досі багато тих, хто ставиться до стадіону "Динамо" з ноткою романтики та ностальгії, коли доля надає можливість знову повболівати за команду з його трибун (як приклад, минулосезонний матч проти “Шахтаря” проводився саме на Лобановського у період підготовки НСК до фіналу ЛЧ). 

У травні приймав фінал жіночої Ліги Чемпіонів, у якій перемогу святкували француженки з “Ліону”. 

 

Вболівальники :  Як би задалася хронологія біло-синього руху, коли б на історичній арені з'явився рівний по силам київський клуб? Історія не знає умовних способів творення, тому просто зроблю припущення, що за “Динамо” вболівали б так само, як у Лондоні за “Арсенал” та “Челсі”. Рух складали б мешканці району поблизу стадіона, у нашому випадку - центр міста, та люди, які вирішили обрати до серця команду після її величних здобутків (виходить, більшість киян). 

Головний суперник : “Арсенал”. Ідеологічний конфлікт, який ще з 2001 року вимальовувався у динамівців з вболівальниками “канонірів”, має місце навіть і у часи перемир'я. “Праві” та “Ліві”, “Бони” та “Антіфа” - “Динамо” та “Арсенал”. 

Прізвиська : Вигадали вже заздалегідь до нас : “Хохли” (характерно для вболівальників) та “біло-сині”.

Результати : Повна гегемонія у чемпіонаті. Інколи криза, яка може піти на користь конкуренції з боку інших команд.  

 

2. ЦСКА КИЇВ  

Це той єдиний виняток з критерію пошуку учасників, коли обійти стороною клуб не мав права. Легенда 2000-х років, від назви якої тільки й лишились спогади, або ж заголовки новин про її незгасний фанатський рух , який ще нещодавно брав участь у побиттях фанатів “Ліверпуля” (та багатьох інших подій, відомих вже більше ОФ-спільноті). Команда ж відома багатьом вболівальникам тим, що на рубежі 00-х років нав'язувала конкуренцію більшості суперникам з чемпіонату України. Вагомим результатом для “армійців” були часи, коли вони двічі виходили до фіналу Кубку України. У історичному ж реєстрі це другий кращий показник футбольного Києва — відповідно, й друга позиція була обрана мною для цього переліку. Команда виховала багатьох згодом відомих гравців : Цихмейструка, Реву, Михалика, Закарлюку та інших. 

Відкривали “армійці” для себе двері третього тисячоліття з мажорної ноти, дійшовши до другого фіналу Кубку України у своєї історії. Прям, як Кучма з другим строком. Проте, криза швидко спіткала відразу обох. “Кулуарні інтриги” не обійшли і команду стороною : після першого кола чемпіонату 2001/2002 на базі “ЦСКА” була відроджена створена команда Арсенал. Єдиноосібним винуватцем афери став тодішній мер столиці Олександр Омельченко, який велів за бажання отримати власну футбольний клуб-іграшку, за прикладом Ахмєтова та Суркісів. Звичайно, створювати команду з “чистого паперу” та чекати її поступового просування по футбольній системі мер не схотів. 

Прикра історія. Проте, у якості доповнення варто додати й те, що сам “ЦСКА” професіонально народився дещо схожим чином : у 1995-му році спочатку доєднавшись до бориспільского клубу “Борисфен”, додавши армійську приставку до назви, а наступного року і зовсім витуривши бориспільске керівництво з клубу та викресливши його початкову назву. Ці файні 90-і...

Не дивлячись на це, “ЦСКА” продовжив виступи на проф. рівні, замінивши свою ж дублерську команду у Другій Лізі. Великих успіхів в “трясині” не зазнавали, тому керівництво армії вже у 2009 році втратило будь який інтерес до фінансування команди. С тих пір клуб мав за щастя вештатись по аматорських турнірах, а стадіон поволі почав обростати пилюкою та павутинням..

 

У часи ж СРСР команда стабільно виступала в українській зоні Б. У 60-х роках не вистачило одного кроку до здобуття перемоги у другому дивизіоні і відповідного потрапляння до Вищої Ліги Союзу. Змінювала назви частіше, аніж футболістів (була, навіть, назва й “ФК Чернігів”).

------

Ви, певне, здивуєтесь так само, як і я : “ЦСКА”, при активному фанатському русі, не представлений наразі ні на якому, бог зна, аматорському турнірі. Немає змоги набрати хоча б 20 більш-менш вдалих футболістів з вулиць? У той ж час у будь-якому районі ви знайдете команду, яка виступає у той чи іншій недільній лізі. На жаль, активність фанатів “ЦСКА” у досягненні футбольної справедливості обмежувалась мітингами за перейменування “Арсеналу”, коли йшли відповідні чутки. “В нас вкрали — й ми вкрадемо!”

Стадіон : “ЦСКА” (12, 000) Розташований за декілька хвилин від Центрального Вокзалу, на Повітрофлотському проспекті. Ще за часів активного функціонування команди стадіон мав не найкращий вигляд. Що тоді казати про сьогоднішні часи? Та вистачить подивитись на декілька фото, щоб зрозуміти скрутність ситуації. 

Стадіон потребує дещо більшого, аніж косметичного ремонту. Встановити хоча б декілька рядів сидінь замість подряпаних епохою лавок. В мережу інколи потрапляли новини щодо ймовірної реконструкції, проте прогресс зупинився на рівні обіцянок. У наш час має попит хіба що серед футбольних та регбійних аматорських колективів. Попри всі недоліки, цей стадіон занадто громіздкий, щоб бути проігнорованим у статті, як і багата історія його команди.

Вболівальники : У більшості, вболівальники ЦСКА - мешканці солом'янського району, або ж ті, хто знайшли альтернативу “біло-синьому” руху, не відступившись від правих поглядів (як вболівальники “Арсеналу”) Легенда : основа вболівальників могла б складатись з колишніх вдвшників!

  

Другий за силою київський рух, що активний у хуліганських подіях і у сьогодення, попри 9-річну відсутність команди. Спортивний інтерес активних вболівальників обмежується матчами гандбольної команди армійців. 

Головний суперник : “Арсенал” - за відомих обставин, “Локомотив” - локальне дербі, “Динамо” - з турнірного боку.

Прізвиська : встигли вже отримати : “Коні” (за аналогією до московського руху), “армійці” та “червоно-чорні”.

Результати : Головний фаворит у боротьбі за срібло. Може як відібрати очки у динамівців, так і поступитись аутсайдеру турніру.

 

 3. АРСЕНАЛ КИЇВ

Найбільш суперечливий клуб з міста каштанів (саме “каштан” визначався головним символом команди у період 00-х). Вище було вже зазначено про так зване “відродження” команди та виняткові політичні погляди вболівальників, за які їх ненавидять майже всі українські рухи (поки не з'явились відповідні з ФК Львову). Однак, є причини, за яких і “Арсенал” може припасти київському вболівальникові до душі, якому байдужі всі згадані міжусобиці. “Каноніри” запам'ятались не найгіршими виступами у Чемпіонаті України : Грозний, який і зараз очолює зброярів, брав з “червоно-синіми” п'яте місце в чемпіонаті у наступному після заснування сезоні (02/03). На відміну від ідентичного результату у 2011/2012 під проводом Кучука, результат тоді не забезпечив команді єврокубкові виступи. З Кучуком ж команда вперше (і поки в останнє) взяла участь у відбірковому етапі Ліги Європи, де у курйозному стилі поступилась словацькій Мурі : за підсумком виїзного та домашнього матчів “каноніри” відзначились у воротах суперника 5 разів, не пропустивши і жодного, проте вихід дискваліфікованого Еріка Матуку, який зіграв далеко не основну роль у перемогах, поставив вердикт на починаннях “канонірів” у єврокубковому сезоні. Багато є тих, хто тоді співчував столичним зброярам? До речі, у тому ж протистоянні коментатор 2+2 видав досить кумедний перл :)  

Клуб, як і інші колективи, має свій історичний прототип. Команда Заводу “Арсенал” (або ж “Темп”, або ж “Машиностроітэль”) більшість своїх років провела у зоні УРСР, звідки й не вилазила. Відзначилась історичною участю у першому сезоні Кубку СРСР, де поступилась команді “Красное Знамя” з Єгоровська.  У 1964-у році влада відмовила клубу у фінансуванні, і той позбувшись статусу професіоналів, з головою занурився у аматорські баталії столиці. “Брудне минуле” не обійшло стороною і цей колектив : саме “робочі крестьяни” заводу Арсенал підняли у 1918-му році прокомуністичний бунт проти уряду УНР!

----- 

“Арсенал” можна обожнювати і у той ж час ненавидіти за маркетингову політику керівництва. Згадати тільки-но наркоманських маскотів у 2007 році (див. фото) та нещодавні безпрецедентні акції з розіграшем приправ до супу та шкільної канцелярії. Запрошення відомого у минулому футболіста Раванеллі на посаду коуча також не дало результату. Чи, взагалі, потрібно було позбавлятись Литовченка, який вивів команду у еліту? Хоча, у той ж час клуб може похизуватись історичним рекордом : матч 2007 року проти “Зорі” відвідало рекордні 40,500 (не впадіть зі стільця) — результат масової агітації, наявності конкурсів та безкоштовних квитків — все за методичками Рабіновича. Проте, як і очікувалось,“агонія” швидко зійшла нанівець.

     

Попри те, що “Арсенал” за період свого другого існування (2001-2013) справедливо отримував штамп “іграшки бізнесменів” , клуб довів, що виростив досить злагоджену фанатську спільноту. Не пройшло півроку після ліквідації клубу, як небайдужі своєми силами заявили новостворену команду до Чемпіонату Києва - треттє відродження почалось з самих низів! Згодом, з'явились перші інвестори, професійний статус,  і вже за 4 роки команда - серед учасників УПЛ. Вагомий приклад для армійського колективу, чи не так?

Тяжко спрогнозувати : чи спіткає клуб долі зникнення у котрий раз, вбачаючи скрутну ситуацію на футбольному полі та поза його межами. Конфлікт між новими власниками клубу все більш нагадує про штамп, наданий “Арсеналу” ще за минулих часів...

Стадіон : УТБ Баннікова (1 678). Стадіон, що стоїть біля самісінького входу до ФФУ, у повній мірі відповідатиме потребам команди : це й історичний район Печерськ, на якому колись працював завод Арсенал, це і стадіон з відповідною до зацікавленості кількістю місць, що вже є досить знайомим для “канонірів”, які саме на УТБ провели більшість своїх матчів у 00-х роках. 

Арсенал, маючи статус “безхатьк”, за часів Рабіновіча висловлював наміри обзавестися власною ареною. За варіант приймали, наприклад, реконструкцію легендарного “Старту”. На мою ж думку, не потрібно цуратись своїх історичних корінь (коли ви так зазіхаєтесь на їх привласнення), тож першим чином обговорювати реконструкцію свого справжнього стадіону, що розташований саме біля колишнього заводу Арсенал на Кловському узвозі, та нині ховається за декількома рівнями зарості і плісняви.

Вболівальники : Дещо менш чисельніші за представників армійського руху, відомі своїми “лівими” політичними поглядами, що викликає неабияке табу у фанатському середовещі України.

      

За моєю легендою, рух складався б з справжнього київського пролетаріату, та мешканців славетного району Печерськ.

Головні суперники : “ЦСКА” та “Динамо”

Прізвиська : всі типові - “Каноніри”, “Зброярі”, “Пушкарі”. “Червоно-сині”

Результати : Боротьба за другу сходинку. Для цієї команди сезон до сезону не прийдеться.

 

4. ОБОЛОНЬ КИЇВ

 

 Розповідь піде про досить самобутній клуб, якого варто було б поставити за приклад усій футбольній країні. Керівництво, яке дійсно зацікавлене у розвитку команди, вдала робота з вболівальниками та досить сучасна арена - всі відзнаки на рахунку "Оболоні", що з однойменного району, розташованого на півночі Києва. Влучним буде порівняння з маленькими командами того ж Лондону, які, заховавшись у тіні грошових гігантів, завжди матимуть власну армію вболівальників та особливий дух підтримки : "Фулгем", "Вест Хем", чи то "Мілуол". Нехтуючи масштабами, й "бровари" завжди матимуть своєрідну "армію вболівальників" у складі Ультрас та багатьох небайдужих до футболу місцевих. Назва й життя команди тісно пов'язані з відповідним концерном, який вдало виготовляє пиво, тому зайвий раз хильнути напою під час матчу не буде за зайве :)   

Коли у 1992-му році колектив ентузіастів вирішив заснувати клуб на основі відомої футбольної школи “Зміна”, що стане відомим як “Оболонь” , співпраця з однойменним концерном-виробником напоїв вітала хіба що у далекому майбутньому. Гадаю, багатенько з вас вважало навпаки : саме компанія з виробництва пива вирішила у рамках піар-кампанії створити собі футбольний клуб? Дзуськи, історія вміє дивувати! У цьому випадку у кращу сторону. “Оболонь”, на відміну від армійського та канонірського клубів, чесно пройшла повз злидні українських нищих дивізіонів. Аж поки у 2001/2002 не досягла заповітної мрії, вперше здобувбши путівку до Вищої Ліги України. Провідну роль у успіху “пивоварів” зіграло призначення Олександра Слободяна на посаді президента клубу та узгодження спонсорського договору з, стократно вище згаданим, концерном “Оболонь”. 

Надалі, команда декілька разів залишала і поповнювала вищу лігу України, за що у Англії давно б отримала прізвисько “команди-ліфт”. У сезоні 2010/2011 "пивовари" під керівництвом Сергія Ковальця, чи не найбільш центральної фігури в історії клубу, спромоглися взяти 10 із 12 очків в матчах проти Шахтаря та Динамо, що дозволило їм уникнути вильоту за підсумками сезону. Через 3 роки футболісти мало що могли довести на футбольному майданчику, так як клуб зазнав фінансової кризи, через яку припинив на деякий час свою професіональну діяльність. На щастя вболівальників, перебування у прострації було недовгим і клуб зусиллями того ж Слободяна через рік заявились у Другу Лігу.

Стадіон : “Оболонь Арена” (5 100). Побудований у 2002-му році, стадіон став головною спортивною локацією Оболонського району. Дещо ховаючись за химерними житловими комплексами,  Арену можна вбачати як “ореол” здорового способу життя, оточену зонами впливу алкоголізму та наркоманії, які так характерні для житлових масивів столиці..

     

Поділяється на Північну (з ярусом) та Південну Трибуну. Під час Євро-2012 стадіон виконував роль тренувальної арени для деяких національних збірних. 

Вболівальники : В'їзд до стадіону розташований зі сторони найпівнічнішої вулиці правого берегу міста, тому варто зазначити, що більший відсоток відвідувачів — саме мешканці Оболонського району Києва, у той час, як іншим киянам варто витратити достатньо часу, щоб дістатись до локації.

      

Ультрас команди взнавана за яскравими перформансами (як приклад, мангал з шашликом на трибунах) та досить гучною підтримкою, не дивлячись на невеличку кількість сектору.

 Головний суперник : .... Чернігівське Динамо?

 Прізвиська : “Пивовари”, “Бровари”, “Біло-зелені”

 Результати : Боротьба за п'єдестал чемпіонату

 

5. ЛОКОМОТИВ КИЇВ

                            «Українська залізниця — гнуті рейки, стрьомні шпали. За#бали! За#бали! За#бали!»

Не знаю, як там справи у московців, які подорожують російською електричкою та вболівають за місцевий Локомотив, однак точно стану стверджувати, що в Україні з "собакою" досить кепські справи. Вже за цієї причини не зважився б вболівати за команд залізниці, тому і підібрав відповідний епіграф до початку цієї розповіді!

Історія цього футбольного колективу прямо-протилежна до історій вищезгаданних ЦСКА та Арсеналу. Як і ці два, Локомотив може похизуватись виступами у далеких за хронологією чемпіонатах СРСР. Та до того ж, доволі таки успішними : київський “Локомотив” - друга та остання команда столиці, що брала участь у Вищій Лізі СРСР. Щоправда, відбувся рекорд завдяки експериментальному сезону, протягом якого чемпіонат було розширено на вдвічі більшу кількість команд (24). Після його закінчення керівництво хутко відмовилось від авантюри. У подальших сезонах київські “залізничники” брали участь у лізі УРСР, де стабільно боролися з “армійцями” у завоюванні золота Республіки. За вищезгаданим сценарієм команду позбавили професіонального статусу у 60-х роках. Проте, з появою на горизонті незалежного українського чемпіонату команда продовжила виступи на аматорському рівні. До речі, самий віковий колектив столиці, заснований у 1919-му році. 

Очікувано, керівництвом клуба була зроблена ставка на виховання власної молоді, тож зараз команда складається з багатовікової академії, яка може похизуватись перед багатьма школами професіональних українських команд. Як приклад, одним із найвідоміших випускників залізничної школи є Олександр Яковенко. Головна команда “залізничників”, що бере участь у Чемпіонаті Києва, складається з випускників школи та молодих гравців, яким тільки-но виповнилось 16-18 років.

Стадіон : “Локомотив” (1500) Команда має свій скромний, проте доволі затишний стадіон, що розташований на базі однойменного спортивного комплексу, та, і як не дивно, усього за декілька хвилин від Центрального ж/д вокзалу. Відзначимо встановлені індивідуальні сидіння, пофарбовані у клубні кольори, та розташований у максимальній близкості до стадіону фасад Київського коледжу будівництва, які у сукупності створюють цілком естетичну для глядача картинку.

 

Місце, що випробуване епохою — з 1925 року ця ділянка відведена саме для футбольного клубу “Локомотив”.

Вболівальники : за легендою, мешканці Солом'янки, що не поділяють захоплення “армійським” колективом у їх районі, тому і обрали для себя колектив, який у минулому був символом слави залізничної індустрії міста. У реальності ж, вболівальники можуть з'являтись хіба що у вигляді батьків юних футболістів.

Головний суперник : “Солом'янське" або "Привокзальне" дербі проти ЦСКА (близька розташованість стадіонів)

Прізвиська : “Залізнички”, “Паротяги”, “Зелено-червоні”

Результати : Середина таблиці. Інколи сенсаційне потрапляння до вищої частини таблиці протягом деякого періоду чемпіонату. Штучне покриття поля може зіграти свою вирішальну роль у домашніх матчах для "паротягів".

 

6. ЗІРКА КИЇВ

 

Розглядаючи до цього команду "залізничників", ми тільки частково доторкнулись до тематики аматорського футболу столиці. А вже зараз розглянемо перший клуб з переліку, що не мав жодного приводу у своїй історії перетнутись стежкою з професіональним футболом. 

Розповідь піде про зірковий клуб з київського району Святошин. Тобто... клубу "Зірка" з Святошина. Порівняно з іншими, команда суттєво молодша :  заснована у 2000-му році на базі власної школи, яка до цього вже налічувала 8 різних за віковими категоріями команд. У наступному році клуб вперше взяв участь у столичному чемпіонаті, врятував власних вихованців від можливої відсутності ігрової практики. 

Команда поступово знаходила свою гру і вже за 10 років існування почала демонструвати блискучі результати : 6 поспіль перемог у столичній першості за період 2007-2012 років! У 2008-му команда взяла участь у Аматорському Чемпіонаті України, у якому провалила спробу подолати групповий етап турніру. У сьогодення, продовжує свої виступи у чемпіонаті під егідою Федерації футболу Києва, і наразі представлена двома командами у зв'язку з ростом чисельності гравців у системі клубу. 

Такі команди, як "Локомотив" та "Зірка" - позитивні проекти для сприяння розвитку дитячого та юнацького футболу столиці. Школа команди розташована у самому центрі компактного проживання мешканців святошинського району (за аналогією, залізничники - у солом'янському), тому є комфортною для відвідування юних послідовників гри #1. 

Не можемо не зазначити і окрему перевагу цієї команди : на відміну від кропивницьких колег, "Зірку" з Києва оминули будь-які хабарницькі чвари, і команда чесно і завзято виборює турнірні очки на трушному, як для футболу, аматорському рівні :)

Стадіон : "Темп" (3230). Мене дещо здивував стадіон, а вас? Попри не високу якість поля та вигорівших під сонцем сидінь, стадіон подарує уболівальнику мінімально потрібну естетичну насолоду. Також, доволі розвеселив щит, що розташований на вході, з інформацією про команду. 

   

Вболівальники : У реальності відсутні. Проте, вдало припущу, що вболівали б місцеві з району, як за принципом Оболоні.

Прізвиська : "червоно-сині", "зіркові" та "святославці" (відповідно до походження назви Святошино)

Результати : Середина таблиці.

 

7 ТА 8. "КНУ" ТА "КПІ"

                             

Зізнаюсь, на цьому етапі мене охопив найбільший процент вагання : робити чемпіонат з 6-ю командами ніби квола справа, проте й відкривати вхід командам з стадіонами рівня шкільного майданчику не додасть престижності турніру. Аж до поки я не натрапив на два університетьских стадіони, побудованих відносно нещодавно. 

Стадіони, що є у наявності у Київського Політехнічного Інституту та Національного Університету ім. Шевченка цілком можуть позмагатись за якістю з тією ж "Оболонь-Ареною". Певне, багато грошей було витрачено з хабарів студентів коштів з рахунку двох освітніх установ! 

Попри наявності чудової інфраструктури, прийняття двох команд до складу турніру відкриють футбольному суспільству столиці ще й запекле протистояння - "Битва двох університетів". Це щось на кшталт кубку між Оксфордським та Кембіджським Університетами, що проводяться з регбі, крікету та інших видів спорту у Англії. Студенти КПІ та КНУ, зізнайтесь скільки вже разів ви порівнювали дві "вишки" та вбачали саме свою за кращу? Скільки вже в інтернеті опубліковано різних рейтингів, де почергово Політехнік та Шева змінюють один одного на першій сходинці. Прийшов час довести свою перевагу й на футбольному майданчику!

Зазначу, що все ж таки місце такому протистоянню вже є у рамках студентської ліги з футболу. Проте, у кращих традиціях, команди грають саме на задряпаних майданчиках, а матчі на вищезгаданих стадіонах проводяться хіба що за виняткових святкових причин : прикладом, матч зірок Динамо проти команди шоу-бізнесу "Маестро". У рамках запропонованого у статті чемпіонату ці два стадіони будуть використовуватись у постійному режимі. Обіцяю!

P.S. Знайти відповідні футбольні значки університетських команд завершились моєю поразкою, тому я вирішив вдатись до "модифікування" вже існуючих університетських логотипів. Можете оцінити, як у мене вийшло. (Ха- ха, ховайся, Штрайс!)

Стадіони : "КНУ" (~2100) та "КПІ" (~3000), відкриті у 2014 та 2012 роках, відповідно. За традицією, відкривались з якомога величнішими почестями за участю усього викладацького та студентського складів університету, розміщених на трибунах, та ректора університету, що урочисто перерізав стрічку. 

 

 

Стадіон "КНУ" розташований через дорогу від ВДНГ, де знаходиться спортивний комплекс університету. Стадіон "КПІ" розташований біля самого Інституту, зі сторони вулиці Академіка Янгеля. Зауважу, що на данному етапі обидва мають штучне покриття, тому було б доречно встановити натуральний газон.

Вболівальники : Звичайно, вболівальницький рух обох університетських команд складатимуть самі студенти, які не обов'язко будуть висловлювати бажання відвідати ту чи іншу гру чемпіонату :)

Прізвиська : КНУ - "кобзарі", КПІ - "політехніки". Спільне - "студенти"

Результат : Боротьба на дні або середині турнірної таблиці. 

 

Підсумки 

Щодо інформації, яку нам красномовно надає мапа, можемо зробити висновки, що лівий берег, окрім як культурної, залишився і без спортивної спадщини міста. Я щиро намагався знайти хоча б одну команду з пристойною галявиною по ту сторону Дніпра, та виявився безсилим. Хоча, вартим буде згадати команди : "Атлет", стадіону КНТЕУ, "Восход" з його архаїчним та в щент розваленим стадіоном, що недалеко від Дарницького Вокзалу, та стадіон "Дніпровець", що розташований на віддаленому районі ДВРЗ. Водонапірна башня, що вимальовується на краєвиді цієї арени, чудово б вписалася у логотип місцевої команди, що представляла б історичний район міста Дарницю. 

 

Умовно організувавши відповідну Другу Лігу, долучив би до складу учасників декілька команд і з правого берегу : "Старт", що грає на однойменному легендарному стадіоні, команду Авіаційного Університету та "Спартак" (Так! Уся "московська солянка" представлена і у Києві, проте у менших масштабах). Як зайде розмова щодо географічного розширення турніру, то першою справою нагадаю про "Діназ" та "Чайку" з Вишгороду, "Чайку" з Петропавлівської Борщагівки, "Рубікон" з Вишневого, "ФК Бровари", та, ще хто згадає, "Княжу" з села Щасливого.

Автор
  • dmnalbarn

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Реклама 18+
Реклама 18+