"Гей, я володар Кубку світу!" Добірка випадкових переможців ЧС

Набралося 8 персонажів за останні п'ять турнірів.

Деякі ремарки перед тим, як перейти до самої теми посту:

• оскільки я особисто слідкую за футболом з 2006-го, то були розглянуті ЧС, починаючи з 2002-го - якщо про представників тієї бразильскої збірної я хоч трохи можу судити, то щодо французів у 98-му та ще більш давніх переможців цу було б зовсім складно та необ'єктивно;
• критерії "відбору" футболістів до цієї добірки: 1) або футболіст за своїм рівнем досить дивно виглядає у якості чемпіона світу - але йому пощастило "засяяти" конкретно в той момент та поїхати на ЧС; 2) або з рівнем все "гаразд", але на той конкретний світовий форум йому дозволив поїхати лише вдалий збіг обставин. Це все одно не врятує добірку від суб'єктивності, але хоч якісь окреслені критерії краще, ніж нічого.

Бразилія-2002

• Андерсон Полга: якщо ви, як і я, у 2002-му ще не цікавились футболом, але знаєте, хто це, то майже напевне ви його знаєте за лісабонським "Спортінгом". Це був основний клуб в його кар'єрі, адже в Португалії Полга провів цілих 9 років. На той час про збірну вже не йшлося - всі свої виклики він отримав ще до переїзду до Європи, у 2002-03 рр. Однак цей період включив у себе поїздку до Японії та Кореї, дві появи на полі там та медаль чемпіона світу.
• This page contains the following errors:error on line 1 at column 1144: Opening and ending tag mismatch: br line 1 and div Below is a rendering of the page up to the first error.Луїзао: відразу уточнення - це НЕ той Луїзао, який центральний захисник і який довго грав за "Бенфіку". Хоча той Луїзао теж тоді викликався до збірної, та на ЧС-2002 не поїхав. Тут йдеться про нападника, який поза межами Бразилії в сумі провів лише 3,5 роки ("Депортіво", "Герта" та японський "Нагоя Грампус"). На відміну від Полги, період виступів за збірну Бразилії на його сторінці у Вікіпедії виглядає більш переконливо (1996-2002), однак річ у тім, що з 1996-го до 2000-го він чотири роки до Селесао не викликався. Інша цікава деталь про нього полягає в тому, що чомусь його сторінка у російськомовній Вікіпедії набагато детальніша за відповідно англо- та навіть португаломовну. Хоча йдеться, на хвилинку, про чемпіона світу з португаломовної країни.

Італія-2006

• Сімоне Бароне: він вийшов на заміну проти України та міг забити Чехії, якби Індзагі викотив йому на пусті ворота, а не вирішив сам обіграти Петра Чеха. Однак все ж це найменш відомий представник тієї збірної. Викликався до збірної винятково в 2004-06 рр. - і це не пов'язано з віком, бо на момент німецького тріумфу Бароне було всього 28. На клубному рівні вершиною його кар'єри був, мабуть, "Палермо" - якраз у ті роки - з яким Сімоне декілька разів кваліфікувався в єврокубки.

Іспанія-2010

Немає, кого виділити - усі викликані отримали свою медаль логічно та мали свою роль у команді.

Німеччина-2014

• Ерік Дурм: ті з вас, хто не стежить пильно за Бундеслігою, можуть навіть не одразу зрозуміти, хто це й як він виглядає. Можна сказати, що Дурм - це той, кому пощастило засяяти у потрібний момент і не пощастило згодом. За рік до мундіалю Ерік був вінгером і про жодну збірну не йшлося. Однак через часті травми Марселя Шмельцера Юрген Клопп - Дурм грав саме за БД - спробував Еріка на позиції лівого бека. І провів другу половину кампанії 13-14 настільки добре, що Льов покликав його до збірної та взяв у Бразилію - на відміну від Шмельцера. На ЧС Дурм не зіграв ні хвилини, а 2014-й так і залишився єдиним роком, коли його викликали до збірної. Почалися хронічні травми і грав Ерік хіба нетривалими відрізками. Хоча він і є, до речі, формальним переможцем ЛЄ минулого сезону у складі "Айнтрахту", та зараз грає у Бундеслізі 2. Хоч йому й всього 30 років.

• Шкодран Мустафі: у цьому випадку йдеться не про якість - все ж Мустафі стільки років грав на найвищому рівні в АПЛ - а про те, як відбулось, власне, це його потрапляння в заявку. Вже після оголошення заявки травмувався Макро Ройс і замість нього викликали Шкодрана. Пам'ятаю своє здивування: німецький захисник "Сампдорії" (що вже незвичне поєднання), вихованець "Евертону", ніколи на найвищому рівні не грав у Бундеслізі. Але на турнірі Мустафі двічі з'явився на полі, а під час нагородження вдягнув футболку Ройса.

• Кевін Гросскройц: хоч його падіння після того було аж занадто швидким та стрімким, та в той момент часу його медаль чемпіона світу не виглядала випадковою - він не один рік був основним гравцем "Боруссії" Д Клоппа. "Випадковістю" тут є те, що виклик Гросскройц зумів заробити саме в той період - між 2011-м та 2014-м він не грав за збірну, оскільки не зміг виграти конкуренцію на атакувальних позиціях німецької команди. Але у Бразилію поїхав - у якості опції на позиції правого захисника. Досвід підміни Лукаша Піщека в клубі допоміг здобути прихильність Льова саме в цьому контексті.

• Роман Вайнденфеллер: основний воротар клоппівської "Боруссії" може виглядати у цій категорії дивно, але варто враховувати політику Льова. У нього був основний воротар Нойєр, а на підміну Йоахім завжди намагався брати когось з довгостроковою перспективою, а не когось на зразок Вайнденфеллера. Однак перед тим ЧС молоді або відносно молоді німецькі голкіпери Льова зовсім вже не вражали, тож у листопаді 2013-го він вирішив викликати Романа на товариські матчі. Так Вайденфеллер дебютував у віці 33 років, Льов залишився задоволеним - і взяв кіпера "Боруссії" до Бразилії. І той тепер з медаллю.

Франція-2018

• Бенжамен Менді: на тлі всіх сексуальних скандалів про це можна забути, але близько півроку Менді був у статусі найдорожчого захисника в історії футболу. Тож з точку зору якості футболіста звання чемпіона світу у його випадку виглядає доволі доречно. Однак тут знов йдеться про те, як він поїхав на той турнір до росії. В серпні-вересні 2017-го він дебютував в "Ман Сіті" та АПЛ і буквально розривав свій лівий фланг - здавалося, він буде чи не найкращим гравцем на цій позиції в АПЛ найближчі роки. Однак наприкінці вересня Бенжамен серйозно травмувався, вилетів на півроку - і повернувся наприкінці сезону, встигнувши кілька разів вийти на заміну у матчах, які вже нічого не вирішували. Однак Дідьє Дешам все одно чомусь викликав його до збірної - там він з'явився на полі лише у єдиній нульовій нічиїй за весь турнір (0:0 з Данією), але отримав золоту медаль.

***

Такими були персонажі цієї добірки за минулі п'ять турнірів. Як гадаєте, хто до них долучиться сьогодні?