Антоніо Рюдігер: «Звідки я родом, тиск не стосується футболу. Тиск – це не знати, що ти їстимеш завтра»
Захисник «Челсі» Антоніо Рюдігер розповів, що для нього тиск.
«Звідки я родом, тиск не стосується футболу. Тиск – це не знати, що ти будеш їсти завтра. Кожного разу, коли відчуваю найменший тиск, коли шнурую бутси перед футбольним матчем, я думаю про якийсь певний спогад, і я миттєво відчуваю спокій.
Коли я вперше повернувся до Сьєрра-Леоне з батьками після громадянської війни, ми їхали в таксі з аеропорту і застрягли в пробці. Ми сиділи, не рухаючись, а я дивився у вікно на всю бідність і голод. Всі ці чоловіки та жінки продавали фрукти, воду, одяг і речі на узбіччі дороги людям, які йшли з аеропорту.
І в цей момент я зрозумів, чому мої батьки ніколи не називали б наш район у Берліні «гетто». Вони завжди говорили, що це рай на землі.
І лише коли я поїхав до Сьєрра-Леоне, я нарешті зрозумів їхню точку зору, тому що цей хлопець підійшов до нашої машини, продаючи хліб, і виглядав справді відчайдушним. Ми сказали: «Ні, ні. З нами все гаразд».
Потім до нашої машини підійшов інший хлопець, який продавав хліб, і намагався продати його нам ще наполегливіше. Він говорив, наскільки той свіжий. Ми: «Ні, ні. Дякую».
Потім до нашої машини підійшов третій хлопець, який продавав хліб, він дуже метушився. Він говорив про те, що це найкращий хліб у місті, і щоб догодити, будь ласка, купіть у нього хліб.
Згадую цей спогад, коли починаю відчувати тиск з боку футболу. Тому що правда в тому, що всі ці три хлопці продавали однаковий хліб, з однієї й тієї ж пекарні однаковим машинам. Одна з цих сімей мала на столі тарілку з їжею. Дві інші, можливо, ні.
Ось це тиск. Це справжнє життя.
Тож, чесно кажучи, я спав як дитина перед фіналом Ліги чемпіонів, а коли прокинувся, то відчув себе непереможним. З моєю сім’єю і з їжею на столі я не можу програти», – написав Рюдігер.
