По русифікованих містах. Чому «Севастополю» і «Таврії» не сподобається у чемпіонаті Росії

Інна Семенова пояснює, чому мрії керівників кримських клубів про щасливе майбутнє можуть обернутися великим розчаруванням.

Навіть якщо дві кримські команди все ж таки дограють нинішній сезон у чемпіонаті України, наступний ігровий рік вони розпочнуть уже в іншій лізі – російській. Як повідомив фром хіз харт міністр спорту РФ Мутко, включення двох команд до російського чемпіонату – це факт, а конкретна формула буде відома уже в травні. Подібно до жителів Криму, що впевнено віддали свій голос на референдумі за уявну Росію, керівництво «Севастополя» і «Таврії» прагне у чемпіонат, про який знає тільки з добірок найкращих епізодів.

Але замість ідеальних уявлень ранок дарує похмуру буденність. І ось що чекатиме там на кримські команди.

1. З російської прем’єр-ліги можна вилетіти

Кризова ситуація в українському футболі призвела до того, що поповнювати вищий дивізіон практично ніким: навіть якщо верхи не можуть, низи все одно не хочуть. Всерйоз побоюватися можливого вильоту «Таврії» не варто було навіть в той сезон, коли у команді залишилось 12 гравців: або хтось знімався в ході УПЛ, або кандидати на підвищення не мали більш-менш підходящого стадіону. У російському ж футболі, основу якого складають правильно розподілені регіональні бюджети, на поблажливість чекати не варто.

По-перше, навіть якщо у когось і закінчаться кошти, завжди можна попросити трішки у президента (як «Том» та «Амкар») і не зніматись з турніру. По-друге, ще не всі регіони, які планують прийняти ЧС-2018, представлені у прем’єр-лізі, а значить, найближчим часом нагору обов’язково спробують піднятися «Мордовія», «Балтика», а може навіть і «Жемчужина-Сочі».

2. Польоти до Сибіру і на Далекий Схід

Як відомо зі шкільних підручників, СРСР – це 1/6 частина суші. Сучасний аналог СРСР, що його так прагне відновити північний сусід – не набагато менший. Якщо росіяни вже звикли до своєї географії, розтягнутої не стільки у просторі, скільки у часі, то двом кримським командам буде важко усвідомити, що «далеко їхати» – це не до Львова чи Ужгорода, а у Перм або Томськ. До речі, стадіон «Томи» не був прийнятий комісією РФС, тому томичі планують грати домашні матчі у Новосибірську. Це трохи ближче: за 5 годин прямого перельоту можна встигнути. Головне – не вилетіти у ФНЛ, де на південних гостей уже енергійно чекають «Луч» (Владивосток) і СКА (Хабаровськ).

3. Немає в кого орендувати готовий склад

Феномен стосунків «Шахтар» – «Іллічівець» в Росії мало досліджений. Справді, «Зеніт» перед початком нинішнього сезону підкинув «Томи» кількох гравців із власного дубля та тренера Анатолія Давидова, але це неможливо навіть порівняти з масштабною поставкою гравців, яких дончани підписали за нагоди і з якими тепер не знають, що робити. Наприклад, «Севастополю» дісталися від старшого брата Кожанов, Чижов, Ярошенко, Віценець та Будківський. Розраховувати на подібну щедрість у Росії не варто.

4. Ліміт – за росіян

Футболісти, що зараз грають за «Таврію» та «Севастополь», репрезентують багато областей України, дехто навіть приїхав зі Львівщини (не зовсім зрозуміло, як бендерівця впустили на кримську землю, але факт залишається фактом). Ось тільки представників власне півострова, які виступають в основі, на дві команди набралось аж два чоловіки. Як в такій ситуації формувати склад, враховуючи ліміт в 4 росіянина на полі, незрозуміло.

Довідка: вартість футболістів з правильним паспортом: Ігор Смольников – 6 млн. євро, Павло Мамаєв – 5 млн., Інал Гетигежев – 2,5 млн.

Мандзюк, Симинин и еще 10 футболистов, которым придется выбирать родину

5. Єврокубки – для багатих

В Україні 4 місця в єврокубках стабільно зарезервовано за одними і тими самими командами, зате решта два можуть дістатися кому завгодно. «Таврія» у сезоні 2010/2011 віддала фартове 6-е місце тільки по додаткових показниках, про претензії «Севастополя» на аналогічні регалії експерти говорили ще у серпні. Російські андердоги можуть розраховувати на щасливий квиток тільки у кубковій лотереї: так у фіналі Кубка-2011 грала «Аланія», а за рік до того – «Сибір». У чемпіонаті на ті самі 5 обов’язкових і один гіпотетичний рядок претендують як мінімум 7 учасників з іншої вагової категорії. В цілому, футболісти «Севастополя» і мешканці цього міста відтепер у рівних умовах – точно не в Європі.

6. Ніхто не грає без зарплатні

Звісно, прикметна якість грошей – у певний момент закінчуватися – притаманна їм по обидва боки Керченської протоки. Але суворі українські футболісти в такій ситуації підбираються и продовжують грати, сподіваючись на краще. А ось балувані російські відмовляються виходити на поле і висловлюються на кшталт Дмитра Буликіна: «Якщо хтось скаже, що затримка зарплатні не впливає на результати, це неправда». Покажіть Дмитру кілька матчів торішнього «Кривбасу», чи що.

7. Кожен регіон може підтримати тільки одну команду

Майже всі футбольні клуби в Україні – приватні, вони залежать тільки від добробуту їх власника. У Росії таке можливе хіба що у столицях, тоді як футбольна провінція (окрім ФК «Краснодар») живе за рахунок місцевих бюджетів Зазвичай їх не вистачає навіть на одну команду (якщо ця команда, звісно, не «Рубін», і у Казані не тисячолітній ювілей), а якщо на дві – так це взагалі випадковість у графі «Витрачено», яку необхідно оперативно виправити. Таким чином, наприклад, зник ФК «Нижній Новгород»: він не вийшов до РФПЛ, а «Волга» зуміла там залишитись, у підсумку для «міщан» наступний сезон так ніколи і не розпочався. Іноді колапс досягає обох суперників: керівництво Московської області спочатку вирішувало, хто йому подобається більше – «Сатурн» чи «Хімки», а зрештою припинило фінансування обом командам. Зрозуміло, що необхідність підтримувати статус регіону гарантую Криму представництво у великому футболі, але, швидше за все, для статусу вистачить і однієї команди. Інша в найкращому випадку гратиме в ФНЛ.

8. Геннадій Орлов

Легенда коментаторського цеху напевне готується прийняти новий виклик у вигляді прізвищ Бобана Грнчарова, Саулюса Микалюнаса і Мате Гвініанідзе. А от чи готові прізвища до Геннадія Орлова?

9. За петарди дискваліфікують

Одна-єдина петарда, що влучно поцілила в Антона Шуніна, призвела до присудження «Зеніту» технічної поразки і народження ідеї об’єднаного чемпіонату. Чемпіонат в результаті насправді об’єднали (чи приєднали?), а санкції дали змогу Лучано Спалетті наприкінці сезону сказати, що саме цих трьох очок не вистачило «синьо-біло-голубим» на фініші (хоча на момент зупинки гри рахунок був 1:0 на користь «Динамо»). Буйний феєрверк із матчу «Севастополь»-«Дніпро» завів би російських футбольних чиновників у глухий кут: скільки технічних поразок виписати? З яким ще чемпіонатом об’єднатися? Фанатам «Севастополя» теж варто бути насторожі: колеги з Ярославля і Нижнього готові поділитись спогадами про неввічливих людей з палицями, брандспойтами та електрошокерами.

Фото: sctavriya.com

Володимир Звєров про те, чому українського футболу в Севастополі більше немає

Юристы о казусе «Таврии» и «Севастополя»

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья