Владислав Гераскевич: «Тема «де був Сергій Бубка» точно заслуговує окремої розмови»
Український скелетоніст Владислав Гераскевич розповів про свою діяльність після початку повномасштабної війни в Україні.
- Владиславе, розкажіть чим ви займалися у перші дні після 24 лютого?
– Розпочати варто не з 24 лютого, а з нашої акції на Олімпійських Іграх з плакатом «No war in Ukraine». Тоді у нас зав’язалося чимало контактів, тож вже з 24 лютого завдяки цьому ми почали активно працювати над висвітленням подій, які відбуваються в Україні. Це була наша місія. У спортсменів є велика можливість працювати на закордонну аудиторію, чим ми й користувалися, висвітлюючи хід подій. Адже перші тиждень-два було не так багато представників закордонних медіа в Україні. Намагалися висвітлювати події якомога більше та активніше.
- Якою була робота у спортивній сфері?
– Паралельно працювали над відстороненням росіян від міжнародного спорту. Як це відбувалося? 24 лютого був на зв’язку з американською скелетоністкою Кеті Уландер, вона мене впродовж дня сконтактувала з організацією Global Athlets, яка доволі тісно співпрацює зі спортсменами. Їхня місія – зробити так, аби спортсмени були почуті. Разом з ними почали писати листи від спортсменів до МОК, до Міжнародного Паралімпійського комітету з проханнями відсторонити від участі росіян та білорусів. Було важко просунути це рішення, але раді, що вдалося.
- Хто саме брав участь у цих зверненнях, підписував листи?
– Ми говоримо не лише про скелетон, а й про усі види спорту. Підписи збиралися всією спортивною родиною України. Але це не було ні Міністерство спорту, ні НОК України, мова йде про спортсменів. Підпису Сергія Бубки, на жаль, чи Вадима Гутцайта, ми там не побачили, вони не підписалися спочатку, зараз, якщо не помиляюсь, їхніх підписів у тих зверненнях теж немає.
Так, зараз вони розповідають, що працюють над відстороненням, але у перші дні активних дій ми не бачили.
- Чи намагалися ви вийти на міністра спорту та керівника НОК, аби з’ясувати що робиться для відсторонення росіян?
– Вадим Маркович, якщо не помиляюся, висловив позицію лише на 8-9 день. Сергія Бубку шукали, спілкувалися з Жаном Беленюком, плавцем Андрієм Говоровим. У мого тата є номер Сергія Бубки, ми телефонували, писали. Відповіді, на жаль, не отримали. Складається враження, що він вичікував як розгортатимуться події на фронті. А взагалі, тема «де був Сергій Бубка» точно заслуговує окремої розмови.
Його промову на камеру де він назвав війну «бідою» бачили всі. А до того був пост у твіттері, за 25 чи 26 лютого, який був ще більш нейтральним («війна має зупинитися, мир та людяність має переважити» – останній абзац твіта Сергія Бубки від 26 лютого).
